ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №160/5937/19

адміністративне провадження №К/9901/13765/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/5937/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юнаш Віти Олександрівни, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юнаш Віти Олександрівни, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юнаш Віти Олександрівни, яка полягає у відмові проведення повторного автоматизованого розподілу судової (кримінальної) справи № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15),

1.2. зобов?язати відповідача здійснити повторний автоматизований розподіл судової (кримінальної) справи № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) відповідно до чинного законодавства України.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Позивач вважає протиправною бездіяльність керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юнаш В.О., оскільки остання, на його думку, безпідставно відмовила йому у проведенні повторного автоматизованого розподілу судової (кримінальної) справи № 403/14755/12 (провадження №1/200/7/15) після звільнення головуючого судді у справі, який розглянув справу та закрив провадження, однак судове рішення в цій кримінальній справі відсутнє. Ці обставини, за твердженням позивача, є підставою для здійснення повторного розподілу справи.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено частково.

2.1. Зобов?язано керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юнаш Віту Олександрівну здійснити повторний автоматизований розподіл судової (кримінальної) справи № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) у відповідності до чинного законодавства України.

2.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.3. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення повторного автоматизованого розподілу справ в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, оскільки цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених Положенням про АСДС, а керівник апарату суду є посадовою особою та суб`єктом владних повноважень в розумінні адміністративного процесуального законодавства, і відповідно, виниклий між сторонами у цій справі спір підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасоване в частині задоволення позовний вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині це судове рішення залишене без змін.

3.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині та відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності законодавчо визначеного обов`язку відповідача на здійснення повторного автоматизованого розподілу справи за обвинуваченням позивача, а також відсутності у останнього повноважень вчинити ці дії за наявності в системі документообігу інформації про результат її розгляду.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив всі обставини, що мають значення для вирішення справи, безпідставно не врахував його доводи про те, що останнє судове засідання в справі за його обвинуваченням відбулось 22 липня 2015 року, судове слідство в справі не закінчене, після цього викликів до суду він не отримував. Крім цього, у відповідь на його звернення голова Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська повідомив про відсутність судового рішення у цій справі. Також звертає увагу на відповідь начальника Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області, за змістом якої відмітка в обліково-статистичній картці в автоматизованій системі документообігу суду не є підставою вважати справу розглянутою.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

5. 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про надання інформації за результатами розгляду матеріалів кримінальної справи № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України (вх.№ 5491/19-Вх).

6. 19 лютого 2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська позивачу надано відповідь № 01-04/96/2019 року, якою останнього повідомлено, що за даними автоматизованої системи документообігу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в провадженні колишнього судді ОСОБА_2 перебувала кримінальна справа № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України. Відповідно до даних, що містяться в обліково-статистичній картці у вказаній справі, справу розглянуто із винесенням рішення про закриття провадження. Інформація про повернення справи до канцелярії суду відсутня. Також ОСОБА_1 надано роз`яснення, що відповідний законодавчо визначений процесуальний порядок дій суду та керівника апарату суду в ситуації, коли справа суддею розглянута, але не здана до канцелярії суду з причин не виготовлення ним тексту судового рішення, відсутній, а тому видати копію рішення у справі № 403/14755/12 неможливо.

7. 14 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про здійснення повторного автоматизованого розподілу кримінальної справи № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України (вх. № 14112/19).

8. 22 квітня 2019 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська позивачу надано відповідь № 01/27/208/2019 року, в якій повідомлено, що відповідно до реєстраційних даних автоматизованої системи документообігу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в провадженні колишнього судді ОСОБА_2 перебувала кримінальна справа № 403/14755/12 (провадження 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України. Згідно з даними обліково-статистичної картки № 403/14755/12 (провадження 1/200/7/15) 23 вересня 2015 року справу суддею розглянуто із зазначенням в обліково-статистичній картці результату розгляду «закрито провадження». Однак, інформація про повернення справи до канцелярії суду після її розгляду в обліково-статистичній картці у цій справі відсутня. У зв`язку з цим та на підставі того, що Указом Президента України № 50/2016 від 16 лютого 2016 року та виданим на підставі цього Указу наказом в. о. голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, суддю ОСОБА_2 звільнено зі штату, комісією Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в період часу з 14 березня 2016 року по 25 березня 2016 року здійснювався опис та вилучення справ, що не передані цим суддею до канцелярії суду. В процесі опису вилучено також і вищевказану справу. В матеріалах справ містяться документи, що не сформовані в окремий том судової справи, але судове рішення як в КП «Д-3», так і в матеріалах справи відсутнє. Чинним законодавством України не передбачено дій суду у такій ситуації, коли є інформація, що суддя проголосив рішення по справі, але не видав його, обіцяючи зробити це згодом, а у справі це рішення відсутнє і особа, яка повинна його виготовити, теж відсутня, водночас обліково-статистична картка містить дані щодо розгляду справи по суті з прийняттям суддею рішення. Для роз`яснення подальших дій керівництва суду із зазначених питань 28 березня 2016 року за вихідним № 1/36/2016 та 30 травня 2016 року за вихідним №1/77/2016 направлено запити до голови Ради суддів України, а керівником апарату суду 28 березня 2016 року за вихідним № 5/15672016 та 30 травня 2016 року за вихідним № 01-04/158/2016 до ТУ ДСА в Дніпропетровській області з цих же підстав подано доповідну записку з проханням надати роз`яснення про можливість здійснення повторного автоматизованого розподілу справ. 30 червня 2016 року за вихідним № 9рс-457/16 Радою Суддів України надано відповідь про те, що в даному випадку, коли справа розглянута і рішення у справі було оголошено суддею, може це питання може бути вирішене лише шляхом відновлення втраченого провадження або частини провадження згідно з вимогами процесуального законодавства. Однак, судові справи не втрачені. Тому, ці листи, як зазначено у відповіді, передані до робочої групи по опрацюванню Положення про АСДС для внесення можливих змін в причини повторного авторозподілу проваджень. 12 вересня 2016 року за вихідним № 1/95/2016 направлено звернення до голови Ради суддів України «Про внесення доповнень до Положення про автоматизовану систему документообігу суду щодо повторного авторозподілу справ, які розглянуті по суті і не здані суддями з причин не виготовлення ними судових рішень», однак на це звернення відповіді до цього часу до суду не надходило. Натомість, 12 жовтня 2016 року за вихідним №-9рс-659/16 Радою Суддів України надано відповідь, в якій висловлено думку про те, що це питання можливо вирішити шляхом виклику керівником апарату суду до суду учасників процесу (сторін) для вирішення питання про відновлення втраченого провадження. Якщо сторони погоджуються з тим, що рішення по справі дійсно мало місце і з результатом розгляду провадження, то така справа направляється на перерозподіл для встановлення судді, який відновить провадження. Якщо хоча б одна із сторін не погоджується з тим, що справа вирішена суддею по суті та з тим, що звільнений суддя у ній приймав рішення, то за доповідною запискою керівника апарату суду справа передається на перерозподіл для розгляду іншим суддею. Однак, нормами пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, визначено, що винятково у разі, коли суддя у передбачених законодавством випадках не може продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду для повторного автоматизованого розподілу. У відповідях, наданих Радою суддів України, не зазначено правового врегулювання цієї проблеми, а висловлено лише особисту думку, яка не має правових імперативних наслідків, тому до сьогодні це питання є невирішеним, в тому числі і на законодавчому рівні. З цих підстав, здійснити повторний автоматизований розподіл кримінальної справи № 403/14755/12 немає можливості.

9. Вважаючи, що такою відмовою у здійсненні повторного автоматизованого розподілу справи № 403/14755/12, у якій позивач є обвинуваченим, порушені його права, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збори суддів обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду.

14. Згідно з частиною третьою статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи.

15. Коло службових повноважень керівника апарату Бабушкінського районного суду як посадової особи апарату суду визначено Посадовою інструкцією керівника апарату місцевого загального суду Дніпропетровської області, затвердженою наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України Дніпропетровській області № 18-0 від 03 жовтня 2016 року.

16. Посадовою інструкцією керівника апарату місцевого загального суду Дніпропетровської області, затвердженою наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України Дніпропетровській області № 18-0 від 03 жовтня 2016 року, керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організацію забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи.

17. У своїй роботі керівник апарату суду керується Конституцією України Кодексом законів про працю України, Цивільним процесуальним Кримінально-процесуальним Кодексом адміністративного судочинства Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншим кодексами України, «Про судоустрій і статус суддів», «Про державі-службу», «Про запобігання корупції» та іншими законами України, актам Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України актами законодавства та нормативними документами, що регламентують діяльність судових органів, державної служби, патронатної служби, діяльність працівників, які виконують функції з обслуговування, Положенням про Державну судову адміністрацію України, Положенням про територіальні управління Державної судової адміністрації, постановам колегії, наказами, інструкціями та рекомендаціями Державної судової адміністрації України та територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області, іншими нормативно-правовими актами та цією посадовою інструкцією.

18. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

19. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

20. Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 15 вересня 2016 року, винятково, у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках, не може (можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

VI. Позиція Верховного Суду

21. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

22. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині скасування рішення суду першої інстанції, тому Верховний Суд зазначає, що це рішення підлягає касаційному перегляду виключно в означеній частині.

24. Передусім Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини, які виникли між учасниками цього спору є публічно-правовими, пов`язані з виконанням судом повноважень, закріплених у Кодексі адміністративного судочинства України та Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, а тому справа підлягає розгляду адміністративним судом. Верховний Суд висловив аналогічний висновок щодо цього питання у постанові від 16 січня 2020 року в справі № 0540/9336/18-а з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц.

25. Судами попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з не здійсненням відповідачем, в тому числі і на вимогу ОСОБА_1 , повторного автоматизованого розподілу кримінальної справи № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України, як такої, в якій відсутнє остаточне рішення суду по суті і особа, яка повинна його виготовити, теж відсутня.

26. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

27. Суди попередніх інстанцій встановили, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 перебувала у провадженні судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 .

28. Указом Президента України № 50/2016 від 16 лютого 2016 року та виданим на підставі цього Указу наказом в.о. голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2016 року № 19-К ОСОБА_2 звільнено з посади судді за порушення присяги судді.

29. До моменту звільнення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 прокуратурою Дніпропетровської області відкрито кримінальне провадження № 42015040000001008 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 357, частиною другою статті 374, частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України.

30. В службовому кабінеті судді ОСОБА_2 03-04 лютого 2016 року та 25-26 лютого 2016 року, проведено обшуки, у результаті яких виявлено значну кількість справ усіх категорій, у матеріалах яких відсутні остаточні рішення, що прийняті за наслідками розгляду цих справ..

31. У зв`язку з тим що, починаючи з часу його звільнення, ОСОБА_2 до приміщення суду у робочий час не з`являвся, на телефонні дзвінки не відповідав, на виклики, в тому числі і телеграму за місцем його реєстрації, не реагував, головою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 17 лютого 2016 року видано розпорядження № 6, на підставі якого відповідачем, як керівником апарату суду, видано наказ № 22 про необхідність опису справ та матеріалів, що знаходяться у службовому кабінеті та приймальні колишнього судді ОСОБА_2 , та їх вилучення.

32. Комісією Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, що була створена для вилучення справ, які перебували у провадженні колишнього судді ОСОБА_2 , в період часу з 14 березня 2016 року по 25 березня 2016 року здійснювався опис та вилучення всіх справ.

33. Після закінчення вказаної роботи комісією складено відповідний акт та порівняльну таблицю з відображенням в ній даних щодо результатів розгляду справи, які містяться в АСДС суду, та наявності судового рішення в матеріалах судової справи.

34. Крім цього, з кабінету цього судді вилучена кримінальна справа № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України. При цьому виявлено, що матеріали цієї справи не сформовані та не містять остаточного судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.

35. Проте, відповідно до даних обліково-статистичної картки на справу № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15), 23 вересня 2015 року справу суддею ОСОБА_2 розглянуто із зазначенням в обліково-статистичній картці результату розгляду справи «закрито провадження», а саме: в пункті 30.2 обліково-статистичної картки на справу «Дата розгляду справи» зазначено 23 вересня 2015 року, а в пункті 34 «Результат розгляду справи (провадження) в суді» відмічено підпункт 34.2 - «закрито провадження».

36. Відповідні відомості про результати розгляду цієї справи містяться в додаткових відомостях про учасника справи в обліково-статистичній картці та в картці на особу, стосовно якої судом розглянуто матеріали кримінального провадження.

37. Враховуючи вказане, відповідач вважає наявними достатні підтвердження того, що справа є вирішеною суддею ОСОБА_2 по суті та інформація про це облікована судом в статистичній звітності за 2015 рік.

38. Втім позивач наполягає, що останнє судове засідання в справі відбулось 22 липня 2015 року, судове слідство в справі не закінчене і більше викликів до суду він не отримував.

39. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини виниклого у цій справі спору та виходячи з положень Закону України «Про державну службу», пункту 1 і пункту 7 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на зміст Посадової інструкції керівника апарату місцевого загального суду Дніпропетровської області, затвердженої наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України Дніпропетровській області № 18-0 від 03 жовтня 2016 року, дійшов висновку про те, що здійснення повторного автоматизованого розподілу справ в АСДС належить до владних управлінських функцій суду, оскільки цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених Положенням про АСДС, а керівник апарату суду є посадовою особою в розумінні терміну Кодексу адміністративного судочинства України «суб`єкт владних повноважень», і відповідно, виниклий між сторонами у даній справі спір підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.

40. Ці висновки суд апеляційної інстанції визнав обгрунтованими.

41. Правильними ці висновки вважає і Верховний Суд.

42. Водночас, Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновками суду першої інстанції у цій справі стосовно відсутності правових підстав для визнання протиправною бездіяльності керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юнаш Віти Олександрівни щодо не здійснення нею повторного автоматизованого розподілу судової (кримінальної) справи № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15), оскільки такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються правилах, встановлених Посадовою інструкцією керівника апарату місцевого загального суду Дніпропетровської області, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, затвердженою наказом ДСА України 17 грудня 2013 року № 173, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (в редакції від 15 вересня 2016 року), рішенням зборів суддів Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська. Крім цього, суд правильно врахував встановлені під час розгляду справи обставини щодо вжитих керівником апарату суду дій для вирішення спірного питання (неодноразові її звернення до Ради суддів України та ТУ ДСА), а також зміст отриманих нею відповідей від цих повноважних органів, на яких і покладено обов`язок ініціювання та вирішення питань про внесення змін до Положення про АСДС.

43. Також в частині позовних вимог, щодо результату вирішення яких судове рішення не оскаржується в касаційному порядку, суди попередніх інстанцій зазначили, що протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, а для визнання бездіяльності посадової особи суб`єкта владних повноважень протиправною недостатньо одного лише факту не виконання певних дій, і важливим в даному випадку є умови та обставини, через які не було вчинено певні дії.

44. Так, відповідно до Посадової інструкції керівника апарату місцевого загального суду Дніпропетровської області, затвердженої наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України Дніпропетровській області № 18-0 від 03 жовтня 2016 року, керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належну організацію забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи.

45. Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції обґрунтовано доповнив посиланням на положення статті 19 Конституції України, за якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

46. У справі щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень пункт 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суд обов`язок перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

47. В спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій беззаперечно встановлено, що ні посадовою інструкцією керівника апарату місцевого загального суду Дніпропетровської області, ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ні Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, ні Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (в редакції з 2010 по 2018) не передбачено дій користувачів автоматизованої системи за обставин, подібних до тих, що склалися у кримінальній справі № 403/14755/12 (провадження № 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України, а саме: у випадку внесення до автоматизованої системи інформації про дату ухвалення судового рішення в справі та результат розгляду справи.

48. За цих обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що здійснивши повторний розподіл вказаної справи за відсутності для цього законодавчо визначених підстав відповідач фактично вчинила б дії, за які може настати установлена законом відповідальність.

49. Перед усім за результатами касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд акцентує увагу на тому, що відсутність належних доказів існування прийнятого судом судового рішення в означеній кримінальній справі не може визнаватися беззаперечною підставою для вчинення саме відповідачем дій, спрямованих на здійснення повторного розподілу цієї справи, оскільки при цьому судами встановлено наявність в автоматизованій системі документообігу суду внесеної інформації про результати розгляду цієї кримінальної справи і визначені законом підстави для редагування такої інформації, тобто зміна цих даних після їх збереження відповідним користувачем, у відповідача як керівника апарату за обставин, що склались у спірних правовідносинах, відсутні.

50. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт не доведення відповідачем (керівником апарату суду) того, що кримінальна справа № 403/14755/12 (провадження 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України, розглянута по суті із винесенням за результатами такого розгляду остаточного судового рішення, не може слугувати підставою для часткового задоволення позовних вимог у цій справі задля захисту порушених прав позивача в кримінальному провадженні, оскільки адміністративний суд не може підміняти/виправляти своїм рішенням наявні в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду прогалини чи недоліки, так само як і не може вирішувати ті питання, на вирішення яких законодавець уповноважив саме Раду суддів України чи збори суддів відповідного суду.

51. З огляду на це Верховний Суд констатує правильність висновків суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити повторний автоматизований розподіл кримінальної справи № 403/14755/12 (провадження 1/200/7/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 361 Кримінального кодексу України, та відсутність підстав для скасування Судом оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

52. Доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та лише вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою цим судом щодо обставин справи, встановлених під час її розгляду.

53. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

54. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції, а також рішення в цій справі є законним, обґрунтованим, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

55. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

57. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд доходить висновку про те, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 351 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді А.В. Жук

А.Г. Загороднюк