ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №160/6899/19

адміністративне провадження №К/9901/35013/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (судді Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 160/6899/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на даний час Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонує, то необхідно керуватися правилами подання апеляційної скарги, що діяли до 15 грудня 2017 року. Разом з тим, частина перша статті 186 КАС України в редакції від 03 серпня 2017 року передбачала, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. У даному ж випадку апеляційна скарга була подана позивачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто з порушенням порядку її подання.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 804/6135/16 з аналогічного питання, але не погодився і не застосував їх, оскільки вважає, що не може свавільно прийняти до розгляду апеляційну скаргу всупереч вимогам КАС України, оскільки таким чином надасть перевагу одній стороні процесу перед іншою, яка чекає від суду чіткого дотримання норм процесуального законодавства. При цьому суд зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка надіслана на електронну адресу Третього апеляційного адміністративного суду, не містить підпису скаржника, а електронно-цифровий підпис апелянта, зареєстрований через Приват24, не є електронним цифровим підписом у розумінні чинного законодавства.

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може вважатися поданою та підписаною у встановленому законом порядку, а тому підлягає поверненню позивачеві без розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач скористався можливістю подати апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», реєстрація у якій та автентифікація користувачів здійснюється для громадян за допомогою електронно-цифрового підпису. Тому позивач вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга позивача подана не в установленому законом порядку.

У доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 8 Конституції України, яка визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Вважає, що судом апеляційної інстанції було порушене його право на захист в суді.

Держенергоефективності України подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує, що скарга є необґрунтованою та безпідставною, а ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року прийнята з дотриманням норм процесуального права, оскільки в даному випадку суд виконував правило, встановлене процесуальним законом.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 наводить обґрунтування, аналогічні тим, що зазначені в касаційній скарзі та доповненнях до неї.

Ухвалою від 21 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 18 лютого 2020 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України (у редакції до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з наступного.

У силу положень статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спосіб подання апеляційної скарги визначено частиною першою статті 296 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга подається у письмовій формі. При цьому, за статтею 297 цього Кодексу апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Водночас, у пункті 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» № 229 (6984) 01 грудня 2018 року.

Однак у подальшому, у газеті «Голос України» № 42 (7048) від 01 березня 2019 року опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року).

Втім, наказом Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов`язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції (далі - Положення № 30).

Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року №16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом Державної судової адміністрації України.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення № 30, електронний документ - оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в автоматизованій системі документообігу суду для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).

Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан «Оригінал» такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення № 30).

Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД (електронний документ) та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та органи системи правосуддя приймають подані електронні документи як оригінали документів, а електронні копії паперових документів, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення № 30).

З аналізу наведених норм слідує, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.

Таким чином, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку. Зокрема, всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства (пункт 14 розділу XI Положення № 30).

На підставі вище зазначеного, Суд констатує, що відсутність факту початку повноцінного функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та, відповідно, порушувати права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 420/1096/19.

Як слідує з матеріалів справи, на сторінках апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначено, що документ сформований у системі «Електронний суд» 04 грудня 2019 року, у її графі «Підпис» зазначено прізвище, ім`я, по батькові заявника - ОСОБА_1 .

Оскільки подати документ через систему «Електронний суд» без використання власного електронного підпису неможливо, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 ним не підписана.

За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , засвідчена електронно-цифровим підписом та подана через систему «Електронний суд» до функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, не може вважатися апеляційною скаргою, поданою та підписаною у встановленому законом порядку, оскільки на момент її подання до суду апеляційної інстанції підсистема «Електронний суд» функціонувала в тестовому режимі, а тому позивач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відтак, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

На підставі пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року скасувати.

3. Справу № 160/6899/19 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду