ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 160/7264/23
адміністративне провадження № К/990/25492/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року (головуючий суддя - Боженко Н.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді: Білак С.В., Юрко І.В.)
у справі № 160/7264/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 115 наказу № 243 від 06 листопада 2022 року Військової частини НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 2 радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 з 06 листопада 2022 року.
2. На думку позивача, оскаржуваний наказ винесений з порушенням нормативно-правових актів, а його переведення на нове місце служби відбулось за відсутності законодавчо встановлених підстав та всупереч його інтересам.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, в задоволені позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2025 року для розгляду справи №160/7264/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., судді Мацедонська В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. 11 січня 2022 року ОСОБА_2 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу терміном на п`ять років. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08 липня 2022 року № 40/1202, старший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 з 11 січня 2022 року.
8. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 лютого 2022 року № 2-ос призначено начальника апаратної ІТВ старшого сержанта ОСОБА_1 позаштатним помічником командира військової частини з питань комунікацій та взаємодії з суспільством, котрий відповідає за питання з комунікацій цивільно-військового співробітництва Військової частини НОМЕР_1 .
9. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04 лютого 2022 року № 13 позивача призначено позаштатним прес-офіцером Дніпровського окремого батальйону територіальної оборони начальника апаратної ІТВ.
10. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 жовтня 2022 року № 455-РС відповідно до пункту 116 Положення та директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 липня 2022 року №Д-163/дск позивача увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 .
11. На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 листопада 2022 року № 243 старшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав 06 листопада 2022 року і вибув для подальшого проходження військової служби в окремому розпорядженні командира НОМЕР_3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. З 06 листопада 2022 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , з котлового забезпечення - 07 листопада 2022 року. Підстава: Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 жовтня 2022 року №455-РС.
12. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08 листопада 2022 року №98 старшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08 листопада 2022 року № 54-РС на посаду командира відділення зв`язку взводу зв`язку НОМЕР_4 механізованого батальйону, який прибув із Військової частини НОМЕР_1 , з 08 листопада 2022 року зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та вважати таким, що з 08 листопада 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Підстава: витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 08 листопада 2022 року №54-РС, рапорт сержанта ОСОБА_1 від 08 листопада 2022 року, припис командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 листопада 2022 року №40/3270.
13. Відповідно до довідки за підписом командира Військової частини НОМЕР_5 від 23 березня 2023 року №278/15 інформація стосовно надання припису про вибуття військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , у Військової частини НОМЕР_5 відсутня.
14. 29 березня 2023 року за вхідним реєстраційним №1681 зареєстровано рапорт позивача, у якому він доповідає, що в день складання цього рапорту йому вперше було доведено наказ по стройовій частині Військової частини НОМЕР_1 від 06 листопада 2022 року № 243 та неможливість виконання цього наказу з посилання на процедурні порушення його прийняття (незазначення того, що позивач проходить службу за контрактом, а не був мобілізованим; неознайомлення з планом переміщення та послужним списком під підпис). Просив скасувати наказ від 06 листопада 2022 року № 243; видати наказ про призначення службового розслідування по факту службової підробки, фальшування облікових даних, службового недбальства та перевищення службових повноважень з боку командування Військової частини НОМЕР_1 ; поновити його на посаді начальника радіостанції ІТВ Військової частини НОМЕР_1 .
15. Відповідно до складеного 28 березня 2023 року військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 акту про отримання документів (у тому числі і позивачем), в день складання цього акту переліченим у ньому військовослужбовцям вперше був доведений зміст та текст наказу № 243, виданий 06 листопада 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 по стройовій частині, а також вперше видані витяги з цього наказу стосовно кожного військовослужбовця; довідки Військової частини НОМЕР_5 від 22-23 березня 2023 року про відсутність інформації щодо надання приписів військовослужбовцям для вибуття.
16. Не погоджуючись із наказом від 06 листопада 2022 року № 243 щодо виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що жодне з наведених позивачем порушень процедури прийняття спірного наказу не може бути підставою для його скасування, оскільки такі порушення не мають характер значущих або фундаментальних. В свою чергу, за змістом спірний наказ видано на підставі положень законодавства, в межах повноважень відповідача та у спосіб, встановлений законом.
18. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідач мав право здійснити переміщення позивача на нове місце служби з однієї військової частини до іншої без його згоди з метою доукомплектування Збройних Сил України на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв і продовжує діяти воєнний стан.
19. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність доводів позивача про те, що станом на час видання наказу № 243 у Військовій частині НОМЕР_1 вже був інший командир, ніж той, що підписав такий наказ. Вказав, що закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), про що приймається наказ. Тобто до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини останній вважається таким, що проходить військову службу, що відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом в постанові від 15 червня 2023 у справі №560/2369/19.
20. Касаційне провадження за скаргою відповідача відкрито на підстав пунктів 3, 4 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав про відсутність висновку щодо застосування пункту 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджено Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-ХІV (далі - Статут).
22. Так, пунктом 64 Статуту визначені строки для прийняття і здавання посад, однак ним ці строки дотримані не були. При цьому, Військова частина НОМЕР_1 не надала доказів здавання справ та посади, зокрема відповідних актів, затверджених старшим командиром, як це передбачено вказаним пунктом Статуту.
23. В обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про недослідження судами попередніх інстанцій доказів, що мають значення для правильного вирішення справи. У касаційній скарзі наголошує, що його переведення на нове місце служби відбулось за відсутності законодавчо встановлених підстав та з порушенням вимог чинного законодавства, що при ухвалені рішень судами попередніх інстанцій враховано не було, оскільки не було досліджено та прийнято до уваги наявні в матеріалах справи та надані позивачем докази.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що касаційна скарга позивача містить лише перелік посилань на нормативно-правові акти з питань військового обліку, однак не містить жодного визначення або обґрунтування щодо того, у чому саме пролягає неправильність чи неповнота досліджень доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм матеріального та процесуального права, та яким саме чином це вплинуло на законність або незаконність оскаржуваних судових рішень.
25. На думку представника відповідача, перелічені позивачем у касаційній скарзі порушення, що нібито мали місце, стосуються порядку виконання оскаржуваного наказу, а будь-які обґрунтування порушень процедури прийняття оскаржуваного наказу (що складає предмет та підстави позову) в матеріалах справи відсутні.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
27. Спір у цій справі виник у зв`язку з переміщенням військовослужбовця на нове місце несення служби з однієї військової частини до іншої без його згоди під час дії воєнного стану.
28. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач до прийняття спірного наказу проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
29. На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 листопада 2022 року № 243 старшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав 06 листопада 2022 року і вибув для подальшого проходження військової служби в окремому розпорядженні командира НОМЕР_3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, а наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08 листопада 2022 року №98 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення і вважати таким, що з 08 листопада 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира відділення зв`язку взводу зв`язку 1 механізованого батальйону.
30. У позові, апеляційній та касаційній скаргах позивач наголошував на тому, що про прийняття спірного наказу дізнався лише в березні 2023 року, а інформацією про переведення до іншої військової частини взагалі не володів.
31. Відповідно до частин першої, другої, чотирнадцятої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
32. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
33. Згідно з частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
34. Частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
35. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
36. Відповідно до підпункту 1 пункту 81 Положення № 1153/2008 призначення на посади здійснюється військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців, яка затверджується Міністром оборони України.
37. Пунктом 109 Положення № 1153/2008 передбачено, що вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
38. Відповідно до пункту 64 Статуту установлюються такі терміни для прийняття і здавання посад: командира бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів.
Іншим посадовим особам термін прийняття і здавання посади встановлює старший командир (начальник). Закінченням прийняття (здавання) посади вважається дата затвердження старшим командиром (начальником) відповідного акта.
39. Згідно з абзацами третім, четвертим пункту 110 Положення № 1153/2008 переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для видання наказу від 06 листопада 2022 року № 243 слугував наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 жовтня 2022 року №455-РС.
41. Згідно з абзацом другим пункту 257 Положення № 1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
42. Пунктом 112 Положення № 1153/2008 врегламентовано, що переміщення на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.
43. Аналіз зазначених правових норм вказує на можливість в особливий період переміщення військовослужбовців без їх згоди з однієї військової частини до іншої. При цьому, Положенням № 1153/2008 встановлені виключення для переміщення військовослужбовця без його згоди на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої.
44. При цьому Верховний Суд зазначає про розмежування понять «згода на переведення» та «ознайомлення із переведенням». Відповідно до пункту 64 Статуту військовослужбовець, який зокрема підлягає переведенню, повинен бути обізнаним про таке переміщення, враховуючи встановлений законодавцем обов`язок здачі справ та посади у відповідні встановлені строки.
45. Згідно зі спірним наказом старшого сержанта ОСОБА_1 слід вважати таким, що справи та посаду здав 06 листопада 2022 року і вибув для подальшого проходження військової служби в окремому розпорядженні командира НОМЕР_3 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
46. Однак, відповідно до матеріалів справи позивач в судах попередніх інстанцій неодноразово наголошував про свою необізнаність щодо переведення, оскільки прийняттю спірного наказу передував усний наказ командування Військової частини НОМЕР_1 про повне роззброєння особового складу роти, в якій проходив службу позивач, у жовтні 2022 року та відправлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 для навчань. Військові квитки у військовослужбовців були вилучені, будь-яких перевізних чи супроводжувальних документів, посвідчень про відрядження, приписів, витягів з наказів надано не було. Жодної інформації стосовно переведення перед початком навчань, зокрема, позивачу, не було доведено до відома.
47. У свою чергу, у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах представником позивача наголошувалось, що зі спірним наказом від 06 листопада 2022 року ОСОБА_1 ознайомився лише 28 березня 2023 року та доказів ознайомлення раніше матеріали справи не містять.
48. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ) витребувано, зокрема, належним чином засвідчені докази на підтвердження факту та дати ознайомлення ОСОБА_1 з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 листопада 2022 року №243; копію послужного списку ОСОБА_1 та копію військового квитка. Однак, витребувані докази не були надані до суду. У письмових поясненнях представник відповідача пояснив, що документи, які стосуються послужного списку позивача, та копія військового квитка передані до нового місця служби несення ним служби - Військової частини НОМЕР_2 .
49. Окрім того, відповідач просив у суду першої інстанції допитати у якості свідків ОСОБА_3 (колишнього командира Військової частини НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (колишнього начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (колишнього заступника командира Військової частини НОМЕР_1 ), ОСОБА_6 (колишнього заступника начальника штабу Військової частини НОМЕР_1 ), вказуючи на те, що інформацію та докази про дату ознайомлення зі Спірним наказом можливо отримати лише шляхом допиту свідків. Проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання.
50. Також при встановленні обставин у справі суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що 08 листопада 2022 року позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , зокрема, на підставі його рапорту від 08 листопада 2022 року. У той же час матеріали справи не містять вказаного рапорту, а сам позивач неодноразово наголошував на тому що такого рапорту не писав.
51. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не встановлено усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи було доведено до відома позивача спірний наказ від 06 листопада 2022 року (дата); чи відбулося переведення до іншої військової частини на підставі поданого позивачем рапорту; чи враховувались відповідачем при переведенні позивача виключення для такого переміщення (без згоди військовослужбовця), визначені Пунктом 112 Положення № 1153/2008, враховуючи його необізнаність з переведенням.
52. Окрім того, слід наголосити що необхідною умовою прийняття законного судового рішення у справі є її розгляд за участю всіх осіб, прав та обов`язків яких воно буде стосуватися. Це забезпечується, зокрема, наявністю у процесуальному праві інституту третіх осіб.
53. Згідно з частиною другою статті 49 КАС України, якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
54. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу (частина друга статті 51 КАС України).
55. Враховуючи, що предметом спору є переведення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої, яке відбувається шляхом виключення особи із списків особового складу одного формування та включенням до складу іншого, Верховний Суд зауважує, що в спірному випадку судове рішення впливає на права та обов`язки також і Військової частини НОМЕР_2 , до якої був переведений позивач. Також необхідно врахувати надані позивачем докази ознайомлення зі спірним наказом 28 березня 2023 року, незважаючи на те, що станом на той час він повинен був проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 відповідно до наказу командира цієї військової частини від 08 листопада 2022 року № 98.
56. Водночас, у порушення наведених приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи Військову частину НОМЕР_2 .
57. При цьому суд апеляційної інстанції всупереч пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України не скасував рішення суду першої інстанції та не ухвалив нового рішення суду через незалучення до участі у справі осіб, на права, свободи, інтереси або обов`язки яких впливатиме рішення у справі.
58. Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.
59. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
60. Відповідно до частини другої статті 352 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
61. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
62. З огляду на викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть уважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити питання про необхідність залучення Військової частини НОМЕР_2 до участі у справі як третьої особи.
63. Окрім того судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору.
64. Таким чином, з огляду на приписи частини третьої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
72. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №160/7264/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду