№ 160/7452/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року

м. Київ

справа №160/7452/22

адміністративне провадження № К/990/29662/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 160/7452/22

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року, ухвалене суддею Рищенком А.Ю.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Шальєвої В.А., суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент), де просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо не проведення у день звільнення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та невиплати середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 28.12.2021 по день фактичного розрахунку 28.04.2022 у сумі 48 315,60 грн;

1.2. стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в період з 28.12.2021 по день фактичного розрахунку 28.04.2022 у сумі 48 315,60 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів;

1.3. визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо неврахування при визначені розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації у розмірі у сумі 1 553,49 грн. та невиплати у розмірі 4 272,09 грн різниці між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації;

1.4. стягнути з відповідача різницю між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації у сумі 4 272,09 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом від 23.12.2021 №524 о/с його звільнено зі служби в Національній поліції, за власним бажанням, проте остаточний розрахунок, а саме виплату грошової допомоги при звільненні проведено із затримкою. Так, позивач указує, що передбачена законодавством одноразова грошова допомога в сумі 21 656,25 грн була виплачена йому лише 28.04.2022, що підтверджено випискою про надходження грошових коштів на його рахунок в АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку із чим, на переконання останнього, на його користь підлягає стягненню з відповідача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку в розмірі 48 315,60 грн. Окрім цього, зазначив, що при звільнені не була врахована індексація при нарахуванні вказаної допомоги, хоча мала постійний характер и виплачувалася йому у складі заробітної плати.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України, наказом Департаменту від 23.12.2021 №524 о/с його було звільнено за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 28.12.2021.

4. При звільненні (23.12.2021) позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу, яка передбачена частиною другою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

5. Листом від 19.01.2022 відповідачем повідомлено Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України про потребу у коштах для виплати допомоги позивачу, надано відповідний розрахунок, асигнування на виплату одноразової грошової допомоги надійшли Департаменту 25.04.2022, відповідно одноразова грошова допомога перерахована позивачу 28.04.2022 в розмірі 21 656,25 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022, позов задоволено частково:

6.1. визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;

6.2. стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по 28.04.2022 в сумі 47 108,40 грн без урахування податків й інших обов`язкових платежів;

6.3. в іншій частині позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки положення спеціального законодавства, зокрема Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом МВС від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), не врегульовують усіх питань, які можуть виникати при звільненні зі служби в поліції, як-то відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, то суд має застосовувати до спірних правовідносин окремі положення КЗпП (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами), що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, та правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 30.01.2019 у справі № 806/2164/16.

7.1. Суди попередніх інстанцій зауважили, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

7.2. Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні, на яку мав право позивач, відноситься до належних звільненому сум, тому на переконання судів обох інстанцій, повинна бути виплачена у день звільнення позивача зі служби в поліції. Факт не виплати такої суми в установлений строк є підставою для застосування наслідків, які передбачені статтею 117 КЗпП України.

7.3. При цьому, посилання відповідача на пункт 8 розділу VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби» Порядку № 260 згідно якого одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські, судом апеляційної інстанції визнано незмістовними з огляду на положення статті 117 КЗпП України та правові висновки Верховного Суду, які враховуються судом в силу частини п`ятої статті 242 КАС України, стосовно того, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення.

7.4. Поряд із цим, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про стягнення різниці між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації у сумі 4 272,09 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, є необґрунтованими, адже нормами постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та Порядку № 260 не передбачено такого виду складових грошового забезпечення поліцейських як індексація.

7.5. Суд першої інстанції також зауважив, що відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції від 11.10.2017 №1282-ХІ, соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Від Департаменту до Верховного Суду (далі - Суд) 28.10.2022 надійшла касаційна скарга на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 160/7452/22, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

9. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із посиланням у касаційній скарзі на те, що не було ураховано висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України, викладені у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 810/1549/17, від 17.10.2018 у справі № 805/2948/17-а, від 08.11.2018 у справі № 821/1333/16, від 18.04.2019 у справі № 806/889/17, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, від 16.07.2020 у справі №812/1259/17, а також у постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-352а13, від 17.02.2015 у справі № 21-8а15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

9.1. Так, скаржник зазначає, що у вказаних постановах сформульовано висновки згідно яких за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

9.2. Департамент стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для застосування норм трудового (загального) законодавства, а саме статей 116 117 КЗпП України всупереч наявності спеціального підзаконного нормативно-правового акту - Порядку № 260, що прийнятий на виконання частини другої статті 94 Закону № 580-VIII та яким встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов`язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського, тобто, встановлено відмінні від визначених статтею 116 КЗпП України строки її виплати

9.3. Отже, як зазначає скаржник, судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що норма матеріального права визначена пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 чітко врегульовує спірні правовідносини, а тому пряме її застосування виходячи з її змісту, та відповідно обов`язковість її застосування, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту на його користь середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по 28.04.2022 в сумі 47 108,40 грн, оскільки кошти на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надійшли до Департаменту пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби позивача - 25.04.2022, разом з тим виплачені в межах п`яти робочих днів після їх надходження (28.04.2022), що відповідає вимогам пункту 8 розділу VI Порядку № 260.

9.4. Також підставою касаційного оскарження визначено скаржником пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 8 розділу VI Порядку № 260.

9.5. Скаржник указує, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин проігноровано положення пункту 8 розділу VI Порядку № 260, на який посилався Департамент у відзиві. Так, судом першої інстанції не надано йому жодної правової оцінки взагалі, тоді як суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на пункт 8 розділу VI Порядку № 260 визнав незмістовними.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.11.2022 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

11. Від Департаменту 16.01.2023 до Суду надійшла заява про поворот виконання судового рішення в порядку статті 380 КАС України. В обґрунтування якої відповідач вказує, що згідно з випискою за 28.12.2022, роздрукованою з системи СДО (ГТГК «Клієнт казначейства - Казначейство»), Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 160/7452/22 у порядку безспірного списання коштів стягнуто з рахунку Департаменту на користь ОСОБА_1 47 108,40 грн (роздрукована з системи СДО (ПІК «Клієнт казначейства - Казначейство») копія виписки за 28.12.2022 додається).

11.1. У цій заяві відповідач зазначає, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Таким чином, вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не є вимогами про стягнення заробітної плати.

11.2. З огляду на зазначене, на думку Департаменту, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до переліку підстав, визначених статтею 381 КАС України, за яким поворот виконання рішень здійснюється лише за вказаних в ній виняткових обставин.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 09.06.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Позиція інших учасників справи

13. Від ОСОБА_1 до Суду 28.11.2022 та 02.12.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту, де позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

13.1. У цьому відзиві позивач наголошує, що оскільки нормами Закону № 580-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", які є спеціальними щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.

13.2. Позивач зауважує, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу н виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

13.3. Вищевказане, на думку позивача, свідчить про безпідставність тверджень Департаменту про необхідність застосування до спірних правовідносин виключно норм спеціального законодавства та неможливості застосування до вказаних правовідносин норм загального трудового законодавства.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

14. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Спір у цій справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейського зі служби, за умови її виплати у строки визначені пунктом 8 Розділу VI Порядку № 260, а саме застосування статті 117 КЗпП України.

17. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи, оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

18. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту пунктом 8 Розділу VI Порядку № 260 та статті 117 КЗпП України, який викладено, зокрема, у постановах від 23.11.2022 у справі № 160/20449/21, від 24.11.2022 у справа №160/19343/21, від 15.02.2023 у справі № 160/19339/21 та від 18.05.2023 у справі № 240/37652/21.

20. Висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи і колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.

21. Відповідно до статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

22. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону № 580-VIII).

23. На виконання приписів, зокрема, статті 94 Закону № 580-VIII Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06.04.2016 № 260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260). У пункті 3 цього наказу (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260» (далі - наказ № 539) визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

24. Згідно із Наказом № 539 (який набрав чинності з 21.08.2020) Порядок № 260 доповнено також новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби».

25. Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

26. За змістом пунктом 7 розділу VI Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

27. Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

28. Водночас, наказом № 539 було виключено пункт 23 розділу І Порядку № 260, згідно якого поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

28.1. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

28.2. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

29. Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - «Закон № 2262-ХІІ»).

30. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

31. Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частини четверта статті 9 Закону № 2262-ХІІ).

32. Норми аналогічного змісту, які зазначені у частині другій статті 9 Закону № 2262-ХІІ, містяться також і в пункті 10 Порядку № 393, за текстом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

33. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку № 393).

34. Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац другий пункту 14 Порядку № 393).

35. В силу приписів частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

36. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

37. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

38. Верховний Суд, зокрема і в справах цієї категорії, неодноразово висловлював правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.

39. Так, згідно преамбули Закону № 580-VIII, цей закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто є основним/спеціальним для правовідносин, зокрема з яких виник цей спір.

40. В контексті предмету цього спору вказаний Закон містить дві бланкетні норми - статті 94 і 102 - на підставі яких у поліцейського при звільненні зі служби в поліції може виникати право на отримання одноразової грошової допомоги (якщо будуть дотримані відповідні умови).

41. Своєю чергою частина друга статті 94 «Грошове забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII в частині порядку виплати грошового забезпечення має посилання на Порядок № 260, який було затверджено на виконання цієї статті про що прямо зазначено у відповідно наказі від 06.04.2016 № 260.

42. Стаття 102 «Пенсійне забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення відсилає до Закону № 2262-ХІІ, а саме до положень статті 9 Закону № 2262-ХІІ, які визначають підстави/умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема, зі служби в поліції, її розмір, джерела виплати.

43. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на це право відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначає Порядок № 393, який було затверджено на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (з наступними змінами і доповненнями).

44. На виконання, Порядку № 393 Міністерство внутрішніх справ України наказом № 539 доповнило Порядок № 260, зокрема, розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Окремі положення цього розділу узгоджуються за своїм змістом із положеннями частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ і пункті 10 Порядку № 393 (щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні і джерел її виплати).

45. Водночас, приписи пункту 8 розділу VI цього Порядку (в редакції, чинній з 21.08.2020) встановлюють строк виплати одноразової грошової допомоги (те, про що не зазначено в інших спеціальних для цих відносин нормативних актах): не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом .

46. Аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, якими врегульовано спірні правовідносини, Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 160/20449/21 дійшов висновку, що положення цього пункту треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п`яти робочих днів після їх надходження.

47. Верховний Суд у цій справі зауважив, що положення статей 116 117 КЗпП України - загального для цих правовідносин закону - інакші за змістом, але це не дає підстав вважати, що вони мають пріоритетне застосування чи взагалі підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

48. Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (та умови, за яких це право може бути реалізоване) передбачене законами № 580-VIII, № 2262-ХІІ і конкретизоване у виданих на їх підставі підзаконних нормативних актах (одним з яких є Порядок № 260), норми яких мають сприяти реалізації приписів зазначених законів.

49. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є одним із аспектів проходження публічної служби в Національній поліції України і норми законів та підзаконних актів (окремі з яких написані вище), які регулюють цей сегмент питань, є спеціальні для цих правовідносин.

50. Таким чином, за висновком Суду, строки виплати одноразової грошової допомоги, право на отримання якої встановлює Закон № 580-VIII і - опосередковано через його статтю 102 - Закон № 2262-ХІІ, передбачені у пункті 8 розділу VI Порядку № 260 (в редакції, яка діє з 21.08.2020), а тому немає підстав вважати, що норми спеціального законодавства не регулюють цих правовідносин як умову для (субсидіарного) застосування загального [трудового] законодавства, зокрема статей 116 117 КЗпП України. Крім того, коли спеціальні норми інакше регулюють певні питання щодо проходження публічної служби, то це ще не свідчить про наявність прогалини у їх регулюванні, яку можна заповнити чи замінити загальними нормами.

51. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач звільнений зі служби в поліції 23.12.2021 та відповідно мав право на отримання одноразової грошової допомоги, які і була виплачена йому відповідачем 28.04.2022. Вказане було зумовлено очікуванням бюджетних коштів для цих потреб, після надходження яких одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена позивачу протягом трьох робочих днів з дня їх надходження до Департаменту, тобто у строки, передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку № 260, який був чинним на день звільнення позивача.

52. Зважаючи на приписи пункту 8 розділу VI Порядку № 260 колегія суддів не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач допустив порушення при розрахунку із позивачем, не виплативши йому одноразову грошову допомогу саме в день звільнення 23.12.2021.

53. Варто також зазначити, що наявність словосполучення «при звільненні» після слів «одноразова грошова допомога» у цьому контексті вказує не на дату/строк її виплати, а на підставу/подію, з якою пов`язується її виплата й визначає цільове призначення цього платежу.

54. У аспекті висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до спірних правовідносин саме норми Закону №2262-XII та Порядку №393, та не застосовувати норми розділу VI Порядку № 260 колегія суддів зауважує, що розміщеннях окремих із цих спеціальних норм у підзаконному нормативному акті (з уваги на спосіб, у який законодавець врегулював відносини у сфері проходження публічної служби у Національній поліції України) в описаній ситуації не применшує їхньої юридичної сили перед нормою загальною, яка може застосуватися до відносин публічної служби, у цьому випадку, лише субсидіарно.

55. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що за встановлених цієї справи і нормативного регулювання спірних відносин суди попередніх інстанцій, допустивши неправильне застосування положень пункту 8 розділу VI Порядку № 260, як наслідок дійшли помилкових про наявність підстав для стягнення з Департаменту на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

56. Стосовно посилань судів попередніх інстанцій на висновки щодо застосування положень статей 116 та 117 КЗпП України, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-8а15 та Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №803/1212/16, від 19.04.2018 у справі №806/1183/16, від 01.03.2018 у справі №806/1551/17, від 01.03.2018 у справі №806/1309/17, від 07.02.2018 у справі №806/535/16, від 25.10.2019 у справі № 811/1536/18, то необхідно зауважити, що постанови Верховного Суду у цій категорії спорів, які були враховані судами, ухвалені за інакшого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, які, виникли до 21.08.2020, тобто до дати набрання чинності наказу №539.

57. До набрання чинності змінами, внесеними цим наказом, Порядок №260 не містив положень, які регулювали, зокрема, строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (тобто розділу VІ не було). Водночас, спірні правовідносини в цій справі пов`язуються зі звільненням позивача зі служби в поліції, яке відбулося 23.12.2021, а отже на дату виникнення цього спору нормативне регулювання цих відносин змінилося.

58. Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин приписів пункту 8 розділу VI Порядку № 260 та статті 117 КЗпП України, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

59. Таким чином підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи адміністративний позов повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині задоволення позовних вимог.

60. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

61. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

62. При цьому, суд касаційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин уважає за необхідне урахувати вже сформовані Верховним Судом за подібних правовідносин висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.

63. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення у цій частині про відмову в задоволенні позову.

64. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.

65. Вирішуючи заяву відповідача про поворот виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 160/7452/22, колегія суддів виходить із такого.

66. Процесуальний інститут повороту виконання судового рішення врегульовано статтею 380 КАС України.

67. Так, відповідно до зазначеної норми, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

67.1. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

67.2. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

67.3. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

67.4. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

68. Системний аналіз вищенаведених приписів процесуального законодавства надає підстави стверджувати, що метою інституту повороту виконання судового рішення є усунення наслідків скасованого рішення суду. Такий інститут спрямований на створення дієвих та ефективних гарантій дотримання прав та законних інтересів добросовісного боржника в разі виконання визнаного згодом судового рішення як помилковим.

69. Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

70. Разом із тим, вирішальною правовою підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна вищестоящим судом вже виконаних судових рішень, а також реалізація скасованого рішення внаслідок одержання стороною майна. При цьому, передумовою для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про стягнення коштів є встановлення факту перерахування таких коштів згідно рішення суду.

71. В обґрунтування заяви від 16.01.2023 відповідач вказує, що згідно із випискою за 28.12.2022, роздрукованою з системи СДО (ГТГК «Клієнт казначейства - Казначейство»), Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 160/7452/22 у порядку безспірного списання коштів стягнуто з рахунку Департаменту на користь ОСОБА_1 47 108,40 грн (роздрукована з системи СДО (ПІК «Клієнт казначейства - Казначейство»).

72. Водночас статтею 381 КАС України встановлені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ, за якою поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

73. Таким чином у справах про присудження виплати заробітної плати поворот виконання допускається лише за умови, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

74. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 висловилася, зокрема, щодо того, чи можна вважати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні заробітною платою, та зазначила, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

75. Висновок аналогічного змісту про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати міститься у постанові Великої Палати від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

76. Отже, за обставин цієї справи, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до переліку категорій справ, визначених статтею 381 КАС України, за яким поворот виконання рішень здійснюється лише за вказаних в ній виняткових випадках, тобто у цій ситуації підлягають застосуванню загальні положення статті 380 КАС України.

77. Таким чином, оскільки на суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнуто Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 160/7452/22 у порядку безспірного списання коштів з рахунку Департаменту на користь ОСОБА_1 47 108,40 грн розповсюджуються загальні правила щодо повороту виконання, визначені статтею 380 КАС України, тому наявні підстави для задоволення заяви Департаменту про поворот виконання судового рішення у цій справі.

78. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 351 355 359 380 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 160/7452/22 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні та стягнення із Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по 28.04.2022 в сумі 47 108,40 грн, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовний вимог у цій частині.

3. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 160/7452/22 залишити без змін.

4. Заяву Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про поворот виконання судового рішення задовольнити.

5. Здійснити поворот виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 160/7452/22 в частині стягнення із Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по 28.04.2022 в сумі 47 108,40 грн.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) кошти в розмірі 47 108,40 грн (сорок сім тисяч сто вісім грн 40 коп), що були стягнуті на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 160/7452/22.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду