ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа №160/7505/24

адміністративне провадження № К/990/33962/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року (судді: Чередниченко В.Є., Іванов С.М., Шальєва В.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2017-2023 роки та невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2017-2023 роки та невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2023 роки та невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2023 роки та невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачем 26 червня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» подано до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; залишено без руху апеляційну скаргу та запропоновано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі №160/7505/24 повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

19 липня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» відповідачем повторно подано до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року залишено без руху та запропоновано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції зазначено, що оскаржене судове рішення суд першої інстанції прийнято 31 травня 2024 року, а зазначену апеляційну скаргу скаржником подано 19 липня 2024 року, тобто з пропуском встановленого тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.

Підстави, наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції визнано недостатніми. Судом апеляційної інстанції зауважено, що факт попереднього звернення з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не може слугувати підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняє скаржника від дотримання встановленого строку для подання апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що первинно подана апеляційна скарга була повернута ухвалою суду від 17 липня 2024 року, яка набула статусу остаточної і не була оскаржена. Отже, повторно подана апеляційна скарга підлягає розгляду на загальних підставах, як нова апеляційна скарга.

Посилання скаржника на сплату 09 липня 2024 року судового збору судом апеляційної інстанції визнано безпідставними, оскільки скаржником не наведено обставин неможливості подання платіжного документа до апеляційного суду в межах встановленого строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Це спростовує його твердження про вжиття усіх можливих заходів для реалізації права на оскарження судового рішення суду першої інстанції в межах визначеного законом строку.

01 серпня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» скаржником подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтоване тим, що платіжне доручення про сплату судового збору разом із заявою про усунення недоліків було надіслане до апеляційного суду на виконання ухвали суду про залишення попередньо поданої апеляційної скарги без руху в межах встановленого строку через підсистему «Електронний Суд». Однак, з технічних причин таке не було доставлене до суду, що було з`ясовано скаржником лише після отримання ухвали про повернення попередньо поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі №160/7505/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судом апеляційної інстанції визнано неповажними наведені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстави, із зазначенням про те, що скаржником не представлено доказів того, що зазначені ним обставини сталися саме через технічну помилку, а не у зв`язку з не направленням такої заяви відповідальним працівником скаржника.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що сам скаржник зазначив про те, що після направлення заяви про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду про залишення попередньо поданої апеляційної скарги без руху система «Електронний суд» видала помилку, а отож він був повідомлений про те, що така заява не була направлена до апеляційного суду. Скаржник мав можливість подати необхідні документи засобами поштового зв`язку, проте будь-яких дій, для сумлінного виконання своїх обов`язків як учасника справи не вчинив.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 06 серпня 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на продовження розгляду.

Скаржник стверджує, що пропуск строку звернення повторно з апеляційною скаргою зумовлений поважними причинами. Обставини технічного збою в роботі підсистеми «Електронний Суд» не залежали від його волевиявлення, стали перешкодою для вчинення процесуальної дії, а факт помилки підтверджується листом технічного адміністратора підсистеми «Електронний Суд.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність доказів того, що причиною не надсилання заяви про усунення недоліків з платіжним дорученням стала саме технічна помилка, скаржник вважає необґрунтованими. Він зазначає, що у разі, якби відповідальний працівник не виконав усіх необхідних дій для надсилання документа (зокрема, заяви про усунення недоліків), цей документ залишався в статусі чернетки. Крім того, вказує, що долучив до матеріалів справи лист Державного підприємства «Інформаційні судові системи», в якому підтверджений факт помилки в роботі підсистеми «Електронний Суд».

Щодо твердження суду апеляційної інстанції про можливість подання необхідних документів засобами поштового зв`язку скаржник зазначає, що така можливість могла бути реалізована лише за умови його обізнаності про ненадсилання відповідної заяви. Як зазначає скаржник, в спірному випадку повідомлення про помилку не з`явилося одразу після надсилання документа, через що він не був обізнаний про збій у роботі системи та, відповідно, не мав підстав для пошуку альтернативних способів подання документів до суду.

Позиція інших учасників справи

Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 04 грудня 2024 року призначено справу до розгляду.

Джерела права та акти їхнього застосування

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною сьомою статті 251 КАС України передбачено, що, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Як убачається з матеріалів справи, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року було прийнято в порядку письмового провадження, повний текст складено 31 травня 2024 року.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року відповідачем отримано 31 травня 2024 2023 року о 18:49.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 31 травня 2024 року відповідач звернувся вдруге 19 липня 2024 року, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач зазначав, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 31 травня 2024 року ним було подано з дотриманням встановленого процесуальним законом строку, проте така була повернута апеляційним судом через неусунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору.

Відповідач наполягав, ним в межах визначеного судом строку було виконано вимоги суду апеляційної інстанції та надіслано через підсистему «Електронний Суд» до апеляційного суду заяву про усунення недоліків із долученим платіжним дорученням на підтвердження сплати судового збору. Однак, через технічний збій, ймовірно спричинений постійними перебоями електропостачання, система видала помилку і заява не була надіслана до суду апеляційної інстанції. Про це відповідач дізнався лише 19 липня 2024 року, отримавши ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, після чого, того ж дня, ним було подано повторно апеляційну скаргу.

Відповідач акцентував, що обставини технічного збою, що стали перешкодою для вчинення процесуальної дії, не залежали від його волевиявлення, а повторне подання апеляційної скарги було здійснено ним невідкладно після виявлення технічної помилки, що свідчить про його добросовісність та намагання реалізувати право на апеляційне оскарження у найкоротший строк.

Третій апеляційний адміністративний суд, визнаючи причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що строк на апеляційне оскарження було пропущено, а наведені відповідачем обґрунтування не підтверджують їх поважності.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт попереднього звернення з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження. При цьому підкреслив, що первинно подана апеляційна скарга була повернута ухвалою від 17 липня 2024 року, яка набула статусу остаточної і не була оскаржена.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на сплату судового збору, оскільки скаржником не було представлено доказів того, що зазначені ним обставини сталися саме через технічну помилку, а не у зв`язку з не направленням такої заяви відповідальним працівником скаржника.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінив аргументи відповідача щодо технічного збою в роботі системи «Електронний Суд» при направленні заяви про усунення недоліків, оскільки відповідач сам визнав, що після направлення такої заяви система видала помилку, а отже йому було відомо, що така заява не була направлена до суду. Попри це відповідач не вжив інших заходів для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема не скористався можливістю направити заяву засобами поштового зв`язку.

Оцінюючи висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням доводів скаржника, Верховний Суд зазначає таке.

Однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд може поновити або продовжити процесуальний строк, якщо визнає поважними причини його пропуску. При цьому обов`язок доведення поважності таких причин покладається на скаржника.

Отже, за наявності поважних причин пропуску на апеляційне оскарження КАС України передбачає можливість його поновлення, однак такі причини пропуску строку мають бути належним чином обґрунтовані.

Причини пропуску строку вважаються поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Залишаючи своєю ухвалою подану відповідачем вперше апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції надав відповідачу строк для усунення її недоліків шляхом подання у визначений строк документа про сплату судового збору.

Необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, і тому відповідач, подаючи апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

Відповідач був ознайомлений з ухвалою суду апеляційної інстанції про залишення поданої вперше апеляційної скарги без руху та обізнаний, що у випадку не усунення недоліків у визначений строк апеляційна скарга буде повернута.

Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ризик невиконання учасниками справи процесуальних прав та обов`язків покладається на цих учасників.

Посилання відповідача на виникнення технічної помилки в системі «Електронний Суд» під час вчинення ним процесуальної дії, направленої на усунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги в частині судового збору, не доводить поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження.

Як убачається з матеріалів справи, а саме листа Державного підприємства «Інформаційні системи», на який посилається відповідач для підтвердження виникнення саме технічної помилки, 12 липня 2024 року о 09:33 користувачем Електронного Суду «Дніпропетровський Обласний Територіальний Центр Комплектування Та Соціальної Підтримки» було створено документ «Заява про усунення недоліків». 12 липня 2024 року о 09:33 вказаний документ було підписано та виконано спробу відправки до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 12 липня 2024 року о 09:33 вказаний документ отримав статус «Помилка відправлення до АСДС» з текстом помилки «Invalid court».

Наведені обставини вказують на те, що помилка відправлення заяви про усунення недоліків сталася внаслідок спроби направлення документа до суду, який не відповідає визначеній у справі юрисдикції. Така обставина не є технічною несправністю системи «Електронний Суд», а, радше, наслідком помилкових дій відповідальної посадової особи відповідача, яка здійснювала відправку документа.

Необхідно зауважити, що надісланій відповідачем заяві про усунення недоліків було присвоєно статус «Помилка відправлення до АСДС» одразу в момент його відправлення. Це означає, що система автоматично зафіксувала порушення процедури адресування документа, а отож відомості про помилку повинні були невідкладно стати відомі відповідачу як користувачу цієї системи.

Навіть, якщо припустити, що система не відобразила відомостей про помилку одразу після направлення процесуального документа, це не звільняло відповідача від обов`язку перевірити його статус. Зокрема, від обов`язку впевнитися, що процесуальний документ направлено за належністю, йому присвоєно статус «Доставлено» та він прийнятий судом апеляційної інстанції. Відповідач мав змогу перевірити ці дані через функціонал системи «Електронний Суд» у межах строку, визначеного для усунення недоліків апеляційної скарги, однак цього не зробив.

Відтак, посилання відповідача на технічний збій в системі «Електронний Суд» під час усунення ним недоліків первинно поданої апеляційної скарги, не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, ці посилання, в контексті описаних вище обставин, не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин, що унеможливили своєчасне виконання відповідних процесуальних дій.

Зауваження відповідача про сплату ним судового збору до прийняття апеляційним судом ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки підставою для повернення апеляційної скарги було саме неусунення недоліків у встановлений судом строк, а не факт несвоєчасної сплати судового збору. Водночас пояснень щодо наявності поважних причин неусунення недоліків первинно поданої апеляційної скарги відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Зважаючи на те, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуального строку, встановленого законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі №160/7505/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов