№ 160/8290/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року

м. Київ

справа № 160/8290/23

адміністративне провадження № К/990/38279/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)

у справі №160/8290/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

I. ПРОЦЕДУРА

1. У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 26 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення остаточного розрахунку до 28 лютого 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати з 29 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення остаточного розрахунку до 02 лютого 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 26 вересня 20016 року по 28 лютого 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 26 вересня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року та грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року по день фактично виплачених сум такої заборгованості.

2. Також просив поновити строк звернення до суду.

3. У обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що у період з 26 вересня 2016 року по 02 лютого 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , проте індексація грошового забезпечення була проведена не в повному обсязі, навіть незважаючи на письмові звернення з цього приводу. У період з 26 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року він має право на проведення індексації грошових доходів, виходячи з базового місяця січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року - з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Також вважає дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати у заниженому розмірі з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020-2022 роках протиправними.

У зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та належного грошового забезпечення у нього виникло право на компенсацію втрати частини грошових доходів.

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку до 28 лютого 2017 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати позивачу з 29 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку до 02 лютого 2022 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 26 вересня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року та грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року по день фактично виплачених сум такої заборгованості.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо:

визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку до 28 лютого 2017 року;

визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку до 02 лютого 2022 року;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року з урахуванням розрахункової величин - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року;

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням розрахункової величин - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року - скасовано та в цій частині заявлених вимог прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позову, просить скасувати судове рішення в цій частині та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, з 26 вересня 2016 року по 02 лютого 2022 року у військовій частині НОМЕР_2 .

9. У період з 26 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року позивач перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , а з 01 квітня 2017 року по 02 лютого 2022 року - у військовій частині НОМЕР_2 та відповідно отримував грошове забезпечення.

10. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02 лютого 2022 року №24 позивача з 02 лютого 2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

11. 01 березня 2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 26 вересня 2016 року по 31 березня 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року, на що відповіді не отримав.

12. Також 01 березня 2023 року звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою щодо виплати невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року, зробити перерахунок належного грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року та її виплату. На це звернення 14 квітня 2023 року надано відповідь про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації, а також грошового забезпечення за попередні роки.

13. Не погодившись із такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про те, що невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року свідчить про порушення відповідачами вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а тому визнав протиправною бездіяльність відповідача за вказаний період.

15. Оскільки відповідачами не заперечувалося проведення обчислення індексації грошового забезпечення без урахуванням місяця, наступного за місяцем підвищення тарифно ставки (окладу) військовослужбовця (базового місяця січень 2008 року), то позовні вимоги в цій частині також визнані обґрунтованими. Базовий місяць для індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим.

16. У зв`язку з відновленням з 29 січня 2020 року дії пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) у редакції, яка для визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовувала показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд визнав позовні вимоги з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року обґрунтованими. Відповідно, дії військової частини щодо розрахунку грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - неправомірними.

17. Індексація є складовою грошового забезпечення/заробітної плати та у разі несвоєчасної її виплати проводиться їх компенсація. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

18. З огляду на те, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації, в межах строків, визначених частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.

19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову, вказував на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення. У той же час статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» містять застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, який з 1 січня визначений у розмірі 2 102 грн.

20. Починаючи з 01 січня 2021 року розрахункова величина, що застосовується для визначення посадових окладів осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, є незмінною.

21. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для перерахунку грошового забезпечення позивачу виходячи з розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року.

22. Також визнав правильним висновок суду першої інстанції про покладання обов`язку здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення як на Військову частину НОМЕР_1 , так і на Військову частину НОМЕР_2 , залежно від періоду виплати.

23. У той же час не погодився з висновком про визнання протиправною бездіяльності, з огляду на те, що сам факт неправильного нарахування індексації та грошового забезпечення не може бути підставою для висновку про бездіяльність відповідачів в питаннях остаточного розрахунку, оскільки такі суми позивачу нараховані не були, з огляду на позицію відповідача, а отже не могли бути і виплачені позивачу.

24. З рештою висновків суду першої інстанції про задоволення частини позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Позивач у обґрунтування касаційної скарги вказував на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

26. Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22 та від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

27. Так, Верховний Суд у вказаних постановах зазначив про те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державний органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

28. Вказує на помилковість застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду у справі № 440/6017/21 з огляду на те, що спірні правовідносини у вказаній справі не стосувалися можливості застосування при розрахунку грошового забезпечення розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року.

29. Також вважає недоречним посилання виключно на правову позицію у справі № 440/6017/21 без урахування висновків Верховного суду у справах № 420/6572/22 та № 400/6214/21.

30. Відповідачі не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

32. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

33. Позивач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у нарахуванні й виплаті грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року з урахуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року та 01 січня 2021 року

34. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

36. Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

37. За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

38. Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

39. Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

40. У додатку 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

41. Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

42. Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.

43. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції - «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 Постанови №103).

44. Постанова № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.

45. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

46. З огляду на це, Верховний Суд вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

47. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

48. Позивач у спірній ситуації не погоджувався, зокрема, з застосованою відповідачем у період з 29 січня 2020 року при нарахуванні та виплаті його грошового забезпечення розрахунковою величиною - прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом.

49. Верховний Суд у справі № 420/6572/22 враховував при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та повторений у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.

50. У подальшому викладені висновки щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 був підтриманий і у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21.

51. Відповідно до викладених висновків, враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

52. З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

53. Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».

54. Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 01 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

55. Спираючись на цей висновок можна погодитися з судом першої інстанції у частині того, що грошове забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), його посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29 січня 2020 року до звільнення з військової служби (02 лютого 2022 року) мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).

56. З тих самих мотивів обґрунтованими є висновки суду першої інстанції також і про неправильне нарахування грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки.

57. Таким чином, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, які слугували підставами для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.

58. Також колегія суддів вказує про помилковий висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності військових частин щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем 28 лютого 2017 року та 02 лютого 2022 року, з огляду на зобов`язання у судовому порядку вчинити дії по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення у зв`язку з їх неправомірними діями.

59. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

60. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

62. Переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виснувала, що в обсязі встановлених фактичних обставин справи і нормативного регулювання спірних відносин законним і обґрунтованим є рішення суду першої інстанції, яке - в окресленій касатором частині - суд апеляційної інстанції помилково скасував.

63. Таким чином, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку до 28 лютого 2017 року; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку до 02 лютого 2022 року; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 02 лютого 2022 року з урахуванням розрахункової величин - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням розрахункової величин - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року, - підлягає скасуванню, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - залишенню в силі.

64. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення суду апеляційної інстанції відповідно до правил статті 350 КАС України підлягає залишенню без змін.

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №160/8290/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:

зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, з урахуванням розрахункової величин - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року - скасувати, залишивши в силі в цій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року.

У решті постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду