ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №160/8898/22
адміністративне провадження №К/990/13549/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Єзерова А.А., Берназюка Я.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, за касаційною скаргою Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Ніколайчук С.В. від 24.11.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Панченко О.М. від 07.03.2023,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
У цій справі позивач, який надає послуги з теплопостачання за індивідуальним договором, укладеним зі споживачем, посилався на відсутність у відповідача повноважень стосовно проведення перевірки обсягу надання такої послуги, а також на те, що на спірні правовідносини не поширюють свою дію положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим наполягав, що контролюючий орган діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З установлених судовим розглядом цієї справи обставин вбачається, що у спірних відносинах відповідачем реалізовано повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів під час надання житлово - комунальних послуг. Ці повноваження передбачені законом, й на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вимоги якого відповідачем дотримано.
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
I.I Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі також КП «Теплоенерго», Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі також Управління, ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати припис до акту перевірки №003202 від 05.10.2021 Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області (далі також спірний, оскаржуваний припис).
2. В обґрунтуванні позову зазначалось, що проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) здійснено неналежним (неповноважним) органом державного нагляду (контролю) та у спосіб, не передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
3. Стверджувалось, що у направленні вказано, що перевірка здійснюється з питань, що викладені у зверненні споживача про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, при цьому у направленні відсутні самі питання, що підлягають перевірці в межах позапланового заходу.
4. Зверталась увага й на те, що частина вимог оскаржуваного припису, на переконання позивача, не відповідає визначенню «про усунення порушень вимог законодавства», не може бути виконана практично, оскільки Підприємство не може самостійно встановлювати ціни на послуги в силу положень статті 20 Закону України «Про теплопостачання», яка передбачає, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
5. Окрім цього вказувалось, що позивач здійснює постачання теплової енергії до межі балансової та експлуатаційної належності, тоді як внутрішньобудинкові мережі перебувають на обслуговуванні балансоутримувача будинку. У зв`язку з цим позивач наводив доводи про те, що саме балансоутримувач відповідає за розподіл теплової енергії у внутрішньобудинковій системі опалення.
6. При цьому підкреслювалось, що Підприємство не несе відповідальності за стан внутрішньобудинкових мереж, мереж у межах конкретної квартири, не отримує коштів на таке утримання, а тому невідповідність температурного режиму у зазначеному споживачем приміщенні перебуває поза межами впливу позивача, але у межах відповідальності надавача послуги з управління багатоквартирним будинком.
7. Позивачем вказувалось, що багатоквартирний житловий будинок, у якому проживає споживач, за зверненням якого відповідачем у спірних правовідносинах було ініційовано перевірку, обладнано приладом обліку теплової енергії, а розрахунок за послуги теплопостачання виконується згідно фактичних показань цього приладу обліку.
8. Підприємство переконане, що за таких обставин унеможливлюється здійснення перерахунку відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.
9. Усе вищевикладене, за позицією позивача, свідчило, що спірний припис суперечить вимогам законодавства й, в силу свого обов`язкового характеру, примушує Підприємство до вчинення дій, не передбачених законом, а тому порушує його права.
I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.
11. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Держпродспоживслужба України та її територіальні органи, зокрема, Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, як органи, що реалізують державну політику у сфері ціноутворення, здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а тому в спірних відносинах відповідач був повноважним суб`єктом здійснення такої перевірки.
12. При цьому суди попередніх інстанцій зауважували, що вказані Підприємством порушення процедури проведення перевірки та недоліки оформлених за її наслідками документів є формальними і не зумовлюють скасування результатів перевірки.
13. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку й про те, що оскаржуваний припис є обґрунтованим та складений правомірно, оскільки наявність встановлених в акті перевірки порушень законодавства підтверджена як під час розгляду справи, так і під час перевірки.
I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2022, основний вид економічної діяльності за КВЕД є 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
16. 29.09.2021 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області видано наказ №3032-ПО «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) КП «Теплоенерго», в якому вказано про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) КП «Теплоенерго» за адресою: пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, м. Дніпро, у термін з 29.09.2021 по 05.10.2021.
17. Предметом позапланового заходу державного нагляду (контролю) визначено дотримання вимог Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів».
18. Підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) визначено звернення щодо порушення прав споживачів гр. ОСОБА_1 (вх. №С-376 від 26.08.2021).
19. Відповідно до акта перевірки температурного режиму від 23.12.2020, який узгоджено споживачем послуги, представником КП «Теплоенерго» послуга теплопостачання до квартири споживача АДРЕСА_1 не надавалась внаслідок відсутності циркуляції по стояку. Температура повітря в приміщенні +16 градусів Цельсія. Температура зовнішнього повітря - 5 градусів Цельсія, що, відповідно до пункту 22 Типового договору, відбувалось до точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, є у багатоквартирному будинку відгалуження від стояків у межах квартири.
20. Виконавцем послуги КП «Теплоенерго» було відмовлено споживачу в задоволенні її вимог щодо зменшення ціни наданої послуги та здійснення перерахунку вартості послуги (лист споживачів виконавцю послуги вх. №1256 від 13.04.2021; відповідь на звернення споживача №448-а від 29.04.2021).
21. У період з 29.09.2021 по 05.10.2021 головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку КП «Теплоенерго» за адресою: пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, м. Дніпро, про що складено акт від 05.10.2021 №003202 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту права споживачів.
22. Проведеною перевіркою було встановлено, що послуга теплопостачання мешканцям квартири АДРЕСА_1 надається КП «Теплоенерго» на підставі індивідуального типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
23. У акті перевірки вказано про виявлення таких порушень законодавства, вчинених позивачем, а саме:
пункту 2 абзацу сьомого частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - ціну наданої послуги з теплопостачання не змінено;
пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - безперервність наданої послуги з теплопостачання не дотримана;
пункту 5 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - перерахунок не проведено;
підпункту 2 пункту 33 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1145 «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг» - безперервність надання послуги з постачання теплової енергії не дотримана;
підпункту 3 пункту 33 цієї ж постанови Кабінету Міністрів України - нормативна температура повітря в житловому приміщенні не дотримана.
24. До акта перевірки від 05.10.2021 №003202 складено припис, адресований директору КП «Теплоенерго», з вимогою усунути зазначені порушення вимог частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 29, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та умов договору, укладеного між споживачем та КП «Теплоенерго» ДМР на підставі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, виявлені під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та зменшити ціну наданої послуги шляхом здійснення перерахунку (перерозподілу) вартості послуги теплопостачання мешканцям квартири АДРЕСА_1 відповідно до вимог статей 8-11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
25. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 08.06.2022 у справі №640/19334/19 та від 28.12.2021 у справі №816/1982/17.
26. Зокрема вказує, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 Верховним Судом сформульовано наступний правовий висновок: «незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.».
27. Зауважує, що на сьогоднішній день жодна норма чинного законодавства не містить положень, які б визначали, що у разі, якщо допуск до перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень.
28. У касаційній скарзі підкреслюється, що подібний за змістом висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №640/19334/19, у якій також наголошено на необхідності використання уніфікованої форми акту для оформлення результатів перевірки застосування державних регульованих цін.
29. На думку позивача, суди попередніх інстанцій не врахували, що у спірних правовідносинах станом на час проведення перевірки КП «Теплоенерго», така форма акту вже була затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.08.2020 №1637 «Про затвердження уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін».
30. Водночас позивачем стверджується, що у спірних відносинах така уніфікована форма акта відповідачем застосована не була, а також наголошується, що акт, на підставі якого було оформлено оспорюваний припис, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, що, на думку Підприємства, прямо суперечить висновкам, викладеним в оскаржуваних рішеннях.
31. Усе це, як вважає позивач, свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин у справі, яка розглядається, вказує на те, що ними не досліджено усіх доказів і це є порушенням норм процесуального права, яке зумовлює направлення справи на новий розгляд.
32. В обґрунтуванні підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 28.12.2021 у справі №816/1982/17, зазначається таке.
33. За доводами позивача, у вищевказаній постанові Верховним Судом констатовано, що порушення, які за суттю схожі тим, які виявлені відповідачем за результатом перевірки, проведеної у спірних правовідносинах, не є підставою для встановлення порушення порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
34. Зважаючи на наведене та матеріали справи, а також здійснений судами першої та апеляційної інстанції аналіз спеціального законодавства у сфері теплопостачання, позивач вважає, що на виконання оскаржуваних рішень постановлено зменшити ціну наданої послуги шляхом перерозподілу її обсягу, що, на його думку, суперечить наведеному вище висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.12.2021 у справі №816/1982/17.
35. Позивач посилається й на те, що у вищенаведеній постанові Верховного Суду зверталась увага на відсутність детального опису виявлених порушень із зазначенням статей (частин, пунктів, абзаців тощо) нормативно-правових актів та нормативних документів, вимоги яких порушені.
36. Стверджує, що такі ж самі порушення оформлення результатів перевірки були допущені й відповідачем у справі, яка розглядається, однак суди попередніх інстанцій на це уваги не звернули, не дослідили текст оскаржуваного припису як доказ у справі, а тому наявні підстави для направлення справи на новий розгляд.
37. Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності проведення Держпродспоживслужбою перевірки обсягів наданих послуг при здійсненні своїх повноважень, зокрема у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
38. Ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі надіслано усім її учасникам і ними отримано, що підтверджується матеріалами касаційного провадження. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що, однак, у розумінні частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
39. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій застосували такі норми права.
40. Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:
Преамбула. Цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Абзаци другий, третій статті 1. Державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Частина п`ятнадцята статті 4. При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Абзаци п`ятий, шостий частини першої статті 6. Підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.
Частини перша - третя, шоста - восьма статті 7. Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
41. Абзаци перший, другий підпункту 11 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667. Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань: у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
42. Закон України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення»:
Пункти 5-7 частини першої статті 18. Уповноважені органи мають право: вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
43. Закон України від 09.07.2010 №2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»:
Стаття 2. Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Абзац перший частини першої статті 3. Завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є здійснення державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках шляхом: ….
Частина перша статті 11. Державний нагляд (контроль) за діяльністю суб`єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та/або ліцензійних умов відповідно до порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов.
44. Закон України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення»:
Преамбула до Закону. Цей Закон визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Пункти 1, 5, 14 частини першої статті 1. Встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни. Застосування ціни - продаж (реалізація) товару за встановленою ціною. Формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару.
Стаття 16. Органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.
Стаття 17. Основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.
Пункт 1 частини першої статті 18. Уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:
достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;
наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
45. Закон України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів»:
Пункти 1-5 частини 3 статті 10.
У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Пункт 1 частини першої статті 23. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: 1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
46. Закон України від 02.06.2005 №2633-IV «Про теплопостачання»:
Преамбула до Закону. Цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Абзац десятий статті 1. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
47. Закон України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»:
Пункти 1, 2, 5, 6, 8, 10 частини другої статті 8. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний:
забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;
розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг;
вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством;
своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг;
у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.
48. Закон України від 22.06.2017 №2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»:
Стаття 8. Рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Абзац перший частини першої, пункт 8 частин другої статті 10. У будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:
у разі якщо у багатоквартирному будинку, оснащеному вузлом (вузлами) комерційного обліку, фактична температура повітря в окремих квартирах (приміщеннях), не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії, нижча за нормативну, виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, здійснює перерозподіл спожитих обсягів за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за №1502/32954), таким чином:
якщо встановлено факт несанкціонованого втручання окремих споживачів у внутрішньобудинкову систему опалення та/або гарячого водопостачання, яка використовується для цілей опалення, що призвело до її розбалансування, обсяг теплової енергії або гарячої води, необхідний для досягнення нормативної температури в приміщенні (приміщеннях), перерозподіляється на таких споживачів;
в іншому випадку такий обсяг теплової енергії або гарячої води перерозподіляється пропорційно до площі (об`єму) квартир (інших приміщень) на споживачів, житлові приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії.
49. Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 №219, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2018 за №1074/32526:
Пункти 2, 4-9. Дія цього Порядку поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж.
Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи.
Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо, та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку.
Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання. Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом.
Контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів здійснюється відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про захист прав споживачів».
50. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630:
Абзац сьомий пункту 2. Централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.
Пункт 8. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Підпункти 1, 4, 9 пункту 29. Споживач має право на:
1) зменшення розміру плати у разі:
надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання;
4) перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами;
9) звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт;
51. Підпункти 1, 5, 10, 15, 16 пункту 32. Виконавець зобов`язаний:
1) своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил;
5) проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта;
10) утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт;
15) звільняти від плати за послуги у разі їх ненадання та виплачувати компенсацію за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт;
16) проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором;
52. Підпункти 1, 5, 10, 13, 15, 16 пункту 19 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630:
Виконавець зобов`язаний:
своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди майну, відповідно до вимог законодавства, та правил цього договору;
проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного Акту;
утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт;
вести облік скарг (заяв, вимог, претензій) споживачів щодо кількості та якості надання послуг, а також облік їх виконання;
звільняти від плати за послуги у разі їх ненадання та виплачувати компенсацію за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт;
проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у ненадання їх або надання не в повному обсязі, знижені якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затвердим нормативів (норм) споживання, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному цим договором.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
53. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
55. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
V.I.I Оцінка доводів касаційної скарги стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 08.06.2022 у справі №640/19334/19 та від 28.12.2021 у справі №816/1982/17. Оцінка доводів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій стосовно процедурних порушень проведення перевірки.
56. Наведений у вищевказаних постановах Верховного Суду висновок щодо застосування норм права зводиться до того, що незалежно від прийнятого суб`єктом господарювання рішення про допуск (недопуск) посадових осіб контролюючого органу до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки такої перевірки, він не позбавлений можливості посилатись на порушення цим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її результатом рішень.
57. При цьому зазначено, що таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства, виявлених перевіркою.
58. У контексті такого правозастосування Верховного Суду скаржник зауважує, що на сьогоднішній день жодна норма чинного законодавства не містить положень, які б визначали, що у разі, якщо допуск до перевірки відбувся, то в подальшому предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень.
59. Дослідивши зміст мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів констатує наявність у ній висновку про те, що позивач, допускаючи посадових осіб відповідача до проведення перевірки, не вважав, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області порушено порядок її проведення та не скористався правом, наданим йому абзацом шостим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим суд визнав безпідставними доводи позивача про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) неналежним (неповноважним) органом державного нагляду (контролю) та у спосіб, не передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
60. Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що продемонстрований судами попередніх інстанцій підхід до оцінки наведених ним аргументів стосовно порушення відповідачем процедури проведення перевірки як органом, який не уповноважений на здійснення контрольного заходу, що мав місце у спірних правовідносинах, не узгоджується з вищезазначеною правозастосовчою практикою Верховного Суду, на яку посилається Підприємство.
61. Суди попередніх інстанцій мали б надати оцінку доводами позивача в цій частині й визначити, чи мав відповідач повноваження на проведення здійсненого ним у спірних відносинах заходу державного контролю і якщо мав, то які саме повноваження у сфері державного нагляду (контролю) ним реалізовані, нормами якого закону вони регламентовані.
62. Усуваючи такі процесуальні порушення, допущені судами попередніх інстанцій, колегія суддів, у межах повноважень, наявних у суду касаційної інстанції та передбачених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
63. Обґрунтовуючи підстави позову стосовно проведення у спірних відносинах позапланового заходу державного нагляду (контролю) неналежним (неповноважним) органом та у спосіб, не передбачений законом, Підприємство посилалося на те, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
64. Однак колегія суддів відзначає, що як встановлено судовим розглядом цієї справи і підтверджується наявними у ній доказами, дослідженими у судових засіданнях у судах попередніх інстанцій (наказ від 29.09.2021 №3032-ПО «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) КП «Теплоенерго»; акт перевірки від 05.10.2021 №003202; припис до акту перевірки від 05.10.2021 №003202), проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у спірних відносинах здійснювалося на підставі звернення гр. ОСОБА_1 (вх №С-376 від 26.08.2021), погодження Держпродспоживслужби від 15.09.2021 №15.3-10/5006. Предметом позапланового заходу є дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Акт перевірки складено за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів.
65. Такі обставини справи засвідчують, що у спірних правовідносинах відповідачем не здійснювались заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, як помилково вважав позивач.
66. Це також засвідчує, що у правовідносинах, у яких виник спір у справі, яка розглядається, відповідач не здійснював державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, як помилково визначено у оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій.
67. Разом з тим, відповідно до абзацу третього частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.
68. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки та який реалізує державну політику, в тому числі, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.
69. Реалізація державної політики, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, визначено серед основних завдань Держпродспоживслужби (підпункти 1, 2 пункту 3 Положення).
70. За змістом абзаців першого, другого підпункту 6 пункту 4 Положення про Держпродспоживслужбу цей орган відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): зокрема, перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг.
71. Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення).
72. За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначенням житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
73. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
74. Норми частини першої статті 6 цього ж Закону визначають суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Встановлю, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
75. А за визначенням понять, наведених у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
76. Аналіз вищевикладених положень законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що Держпродспоживслужба та її територіальні органи уповноважені на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг.
77. Саме така перевірка і була проведена відповідачем у спірних правовідносинах.
78. Колегія суддів звертає увагу й на приписи частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка встановлює, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
79. Водночас частина друга цієї ж статті не містить застережень щодо непоширення дії вищезгаданого Закону на правовідносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів.
80. З огляду на вищезазначене, а також те, що за наведеним у законі визначенням виконавець комунальної послуги належить до суб`єктів господарювання, що надають комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, колегія суддів констатує, що на спірні у цій справі правовідносини поширює свою дію Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у тому числі в частині способу здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів у вигляді позапланових заходів контролю (перевірок), порядку та підстав їх призначення, проведення й оформлення результатів.
81. У спірних відносинах, як це підтверджується встановленими у справі обставинами, позапланова перевірка Підприємства призначена з підстав, передбачених, абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та за наявності відповідного погодження.
82. Зі змісту оскаржуваних судових рішень також вбачається, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) здійснений відповідачем у формі позапланової перевірки, тобто у спосіб, передбачений законом (абзац третій статті 1. Стаття 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), з попереднім виданням наказу та направлення на перевірку, а її результати оформлені актом та приписом щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, тобто у спосіб та в порядку, визначені частинами першою, другою, шостою і сьомою статті 7 цього ж Закону.
83. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів у цілому вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій стосовно безпідставності доводів позивача про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) неналежним (неповноважним) органом державного нагляду (контролю) та у спосіб, не передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
84. Однак колегія суддів вважає, що такий висновок повинен ґрунтуватись на тих мотивах, які наведені вище у цій постанові Верховного Суду, а не у зв`язку з тим, що позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) й тому не міг посилатись на такі процедурні порушення у подальшому, оскаржуючи результати перевірки.
85. Проте допущені судом попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не призвели до неповного з`ясування обставин у справі, що розглядається, й не зумовили неправильного вирішення справи, що в розумінні норм частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для скасування правильних по суті і законних судових рішень.
86. Окремо колегія суддів підкреслює, що у спірних правовідносинах відповідачем здійснювався державний нагляд (контроль) саме за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, а тому безпідставними є твердження Підприємства про те, що воно, будучи ліцензіатом в сфері надання послуг з енергетики, не могло бути перевірено.
87. Доповнюючи такі мотиви, колегія суддів відзначає і те, що законодавство не містить заборон стосовно неможливості здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів житлово - комунальних послуг щодо ліцензіатів в сфері надання послуг з енергетики, які є виконавцями послуги з теплопостачання на підставі відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
88. Щодо інших процедурних порушень проведення перевірки, на які вказувалось у позові, то суди у оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій наведено належні мотиви їх оцінки.
89. Зокрема позивач зазначав, що у розпорядчих документах відповідача були відсутні обов`язково зазначені питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення контрольного заходу, а в приписі не зазначено часових меж, у період яких необхідно зменшити ціну.
90. З цього приводу суди попередніх інстанцій встановили, що у наказі та направленні на перевірку зазначались предмет й підстава позапланового заходу, а позивач був ознайомлений із самим зверненням споживачки, за яким у спірних правовідносинах здійснювалась перевірка, надавав на нього відповідь, на що посилався й у своїх поясненнях під час проведення перевірки.
91. У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач під час проведення перевірки був обізнаний стосовно підстав її призначення та питань, що досліджувались під час проведення такого позапланового заходу контролю.
92. Суди попередніх інстанцій установили й те, що позивач був обізнаний з періодом, за який потрібно здійснити перерахунок вартості наданих споживачці комунальних послуг.
93. Беручи до уваги встановлені судовим розглядом справи обставини, а також посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 щодо впливу процедурних порушень на результати перевірки, суди попередніх інстанцій визнали, що саме лише незазначення часових меж періоду, за який необхідно зменшити ціну, за обізнаності позивача щодо суті звернення споживачки, предмету проведеної перевірки та припису, не може породжувати правових наслідків його недійсності.
94. Такий висновок ґрунтується на мотивах про те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень може бути самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
95. Заперечень проти таких висновків судів попередніх інстанцій у касаційній скарзі не наводиться й такі аргументи не слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається.
96. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.06.2022 у справі №640/19334/19, у якій наголошено на необхідності використання уніфікованої форми акту для оформлення результатів перевірки застосування державних регульованих цін, колегія суддів зазначає таке.
97. Ці доводи не заявлялись Підприємством в обґрунтуванні підстав позову у справі, що розглядається, й відповідно не оцінювались судом першої інстанції. Мотивів оцінки таких аргументів у рішенні суду першої інстанції не міститься.
98. Частиною п`ятою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
99. В силу вимог вищенаведеної процесуальної норми, суд апеляційної інстанції не надавав і не міг надавати оцінки вищенаведеним доводам позивача. Та й зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, що такі твердження вказувались Підприємством в обґрунтуванні підстав для апеляційного перегляду справи.
100. Колегія суддів звертає увагу на положення частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
101. Беручи до уваги те, що доводи позивача стосовно використання відповідачем під час оформлення результатів перевірки не уніфікованої форми акту у якості підстав позову у справі, яка розглядається, не заявлялись і ним не надавалась оцінка у судах попередніх інстанцій, колегія суддів, з огляду на обсяг визначених процесуальним законом повноважень касаційного суду, не має можливості розглянути їх як підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, не має права надавати їм оцінку в постанові, прийнятій за наслідком касаційного провадження.
102. Необґрунтованими колегія суддів вважає й аргументи касаційної скарги стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 28.12.2021 у справі №816/1982/17.
103. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що заявлені позивачем підстави касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.
104. Отже законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
105. Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
106. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
107. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
108. Висновки аналогічного змісту містяться й у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
109. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
110. У постанові Верховного Суду від 28.12.2021 у справі №816/1982/17, на яку як на приклад неоднакового правозастосування посилається Підприємство, спірні правовідносини виникли у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
111. Встановлені у вищезгаданій справі обставини засвідчують, що за результатом проведеного відповідачем контрольного заходу складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Також оформлено припис, яким вимагалось усунути порушення вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (протягом опалювального сезону фізичній особі необґрунтовано нарахована плата за послугу з централізованого опалення) шляхом внесення коригувань в особовий рахунок в сторону зменшення.
112. Задовольняючи позов у справі №816/1982/17, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що порушень стосовно застосування державних регульованих цін - тарифів на послугу з централізованого опалення, встановлених відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідачем не виявлено, а у складеному відповідачем приписі не наведено деталізованого опису порушень з посиланням на нормативно - правове обґрунтування.
113. У справі ж, яка розглядається, на відміну від обставин, встановлених у справі, на яку в обґрунтуванні підстав касаційного оскарження посилається позивач, спірні правовідносини виникли у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. За результатом проведення відповідачем такого заходу встановлено порушення Підприємством норм Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг. У розпорядчих документах, складених відповідачем за результатом позапланової перевірки, наведено опис виявлених порушень з посиланням на конкретні норми закону, вимоги яких не дотримано Підприємством, а спірні правовідносини врегульовано різними актами законодавства.
114. За наведеного, колегія суддів вважає, що вказані скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.12.2021 у справі №816/1982/17, не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, що розглядаються, не є подібними.
V.I.IІ Оцінка доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності проведення Держпродспоживслужбою перевірки обсягів наданих послуг при здійсненні своїх повноважень, зокрема у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, колегія суддів.
115. З приводу таких аргументів скаржника колегія суддів відзначає, що оскільки у спірних правовідносинах відповідач здійснював державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів (споживачів житлово - комунальних послуг), то під час проведення заходів контролю у цій сфері Держпродспоживслужба мала право перевіряти якість, повноту та обсяг надання цих послуг з метою виявлення та усунення відповідних порушень, захисту прав їх споживачів.
116. Поряд із цим колегія суддів під час розгляду в касаційному порядку цієї справи не може сформулювати висновок щодо правомірності проведення Держпродспоживслужбою перевірки обсягів наданих послуг при здійсненні своїх повноважень у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, оскільки цих повноважень відповідач у спірних правовідносинах не реалізовував.
V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
117. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
118. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
119. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: А.А. Єзеров
Я.О. Берназюк