ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/9356/22
адміністративне провадження № К/990/7596/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи у касаційній інстанції справу № 160/9356/22
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтава, Державного бюро розслідувань про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, постановлену суддею Жуковою Є.О.,
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Кругового О.О., суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 05.07.2022 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтава (далі - відповідач 1, ТУ ДБР розташованого у м. Полтава), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач 2, ДБР), де просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ директора ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві від 06.06.2022 №77-о/дск;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві № 78-о/дск від 06.06.2022;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві з моменту звільнення, з 08.06.2022;
стягнути з ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві грошові кошти в сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі №160/9356/22 позовну заяву ОСОБА_1 до ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, ДБР про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошових коштів в сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернуто позивачеві.
3. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі №160/9356/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі №160/9356/22 скасовано, а справу №160/9356/22 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 17.10.2022. Роз`яснено позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду: позовної заяви з додатками; примірника позовної заяви для відповідача та третьої особи з додатками; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, вказавши підстави для поновлення строку.
6. На виконання ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
7. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023, адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
7.1. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не зазначено, з яких саме підстав останній змушений був звернутися до суду саме 05.07.2022, що підтверджується відбитком штемпеля Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 вх.№73633/20, тоді як, оскаржуваний наказ винесений 06.06.2022, та будь-яких доказів, у відповідності до норм статей 74-78 КАС, окрім зазначеного, що позивач постійно ховався у бомбосховищах, суду не надано.
7.2. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що особи, що звертаються до суду повинні діяти в якнайбільш послідовній спосіб при реалізації своїх прав на звернення до суду, уникати створення для себе обставин, що унеможливлюють таке звернення.
7.3. На переконання суду апеляційної інстанції, маючи намір оскаржити наказ про звільнення та вирішивши поїхати до м. Харкова в червні 2022 року, після майже через 4 місяців з моменту початку військової агресії, знаючи про обстановку в м. Харкові, позивач фактично сам створив для себе несприятливі умови для складання адміністративного позову та його подання до суду в строк, про які він зазначає в заяві про поновлення строку на звернення до суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду (далі - Суд) 03.03.2023 надійшла касаційна скарга на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №160/9356/22, в якій позивач просить їх скасувати та поновити йому строк звернення до суду із позовом.
8.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини другої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
8.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що, по-перше, після звільнення зі служби в ДБР з 08.06.2022 відповідно до оскаржуваного наказу від 06.06.2022.№ 77-о/дск він не є особою рядового і начальницького складу ДБР в розумінні Дисциплінарного статуту Національної поліції України, положеннями частини четвертої статті 31 якого визначено право на оскарження дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
8.3. По-друге, як зазначає позивач, вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду із цим позовом судами попередніх інстанцій порушено приписи статті 123 КАС України. Так, висновок суду першої інстанції про те що позивач не зазначив підстав пропуску строку на оскарження наказу про звільнення суперечить обставинам справи, оскільки в мотивувальній частині ухвали суд наводить доводи щодо причин пропуску строку, наведені ОСОБА_1 у клопотанні про його поновлення, яке було ним подано на виконання ухвали суду від 03.10.2022.
8.4. Крім того, як наголошує скаржник, судами не взято до уваги обставини втрати ним житла та особистих речей, заощаджень, які знаходилися в зруйнованому обстрілами житлі у м.Харкові та проігноровано загальновідомі обставини щодо постійних ракетних та артилерійських обстрілів м. Харкова з боку військових країни-агресора, при цьому докази наведених ОСОБА_1 підстав є загальнодоступними, завдяки постійному почасовому інформуванню ЗМІ різних рівней.
8.5. Також звертає увагу Суду, що відповідно до приписів частини другої статті 123 КАС України, підставою для повернення позовної заяви є неподання особою в зазначений судом строк заяви про поновлення пропущеного строку або вказані цією особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними. Проте, як наголошує позивач, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 17.10.2022 суд не визнавав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, а тому у суду були відсутні підстави для повернення позовної заяви.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2023 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30.05.2023 закінчено підготовчі дії за касаційним провадженням № К/990/7596/23 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Позиція інших учасників справи
11. Від ДБР та ТУ ДБР, розташованому у м.Полтаві 13.04.2023 надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , де відповідачі просять відмовити у її задоволенні з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а оскаржувані судові рішення у цій справі залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
12. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
14. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
16. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
18. У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
20. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із реалізацією відповідачем дисциплінарного стягнення у виді звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві.
21. Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII, дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
22. Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту встановлено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
23. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
24. Питання застосування строків звернення до суду із позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень було предметом дослідження Верховним Судом у постанові 08.02.2023 у справі № 120/7567/22, де Суд дійшов висновку, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут, яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
25. При цьому, посилання позивача, що після звільнення його наказом Директора ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава від 06.06.2022 № 78о/дск, він не є особою рядового і начальницького складу ДБР в розумінні Дисциплінарного статуту, а тому на нього не поширюються положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, є безпідставними, позаяк право оскарження застосованого дисциплінарного стягнення згідно із положеннями цієї статті не пов`язується безпосередньо із фактом звільнення особи чи подальшого проходження нею служби в правоохоронному органі, а спірні правовідносини виникли та пов`язані саме із проходженням позивачем служби в ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві.
26. У цій справі матеріалами справи підтверджується, що 08.06.2022 позивач, прибувши до ТУ ДБР, розташоване в м. Полтаві, отримав витяг із оскаржуваного наказу від 06.06.2022 № 78о/дск, а отже 15 денний строк на оскарження наказу сплинув 23.06.2022, натомість позовну заяву подано до суду 05.07.2022.
27. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 17.10.2022. Роз`яснено позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду: позовної заяви з додатками; примірника позовної заяви для відповідача та третьої особи з додатками; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, вказавши підстави для поновлення строку.
28. На виконання ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, де, в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку зазначив, що після отримання наказу про звільнення зі служби в м. Полтаві, він виїхав до м. Харкова, однак через постійні артилерійські обстріли міста вимушений бу постійно перебувати у бомбосховищах та не міг виїхати з м. Харкова, не мав побутових умов для складання адміністративного позову. Вказував, що квартира його батьків по АДРЕСА_1 зруйнована, а також внаслідок влучання снаряду, зазнав руйнувань і гуртожиток, в якому він проживав. Після виїзду з м. Харкова до м. Дніпра 03.07.2022 позивач невідкладно, 05.07.2022 подав адміністративний позов.
29. Суд першої інстанції надаючи оцінку вказаному клопотанню в ухвалі від 17.10.2022 зазначив, що позивач не указав, з яких саме підстав останній змушений був звернутись до суду саме 05.07.2022 та будь-яких доказів окрім посилання на обставини постійного переховування у бомбосховищах до суду не надав, а тому оскільки станом на 17.10.2022 недоліки позовної заяви ОСОБА_1 не були усунуті в зазначений в ухвалі строк, дійшов висновку про наявність підстав застосування пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та повернення позовної заяви.
30. Суд апеляційної інстанції переглядаючи означену ухвалу суду першої інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції та зауважив, що маючи намір оскаржити наказ про звільнення та вирішивши поїхати до м. Харкова в червні 2022 року після майже через 4 місяців з моменту початку військової агресії, знаючи про обстановку в м. Харкові, позивач фактично сам створив для себе несприятливі умови для складання адміністративного позову та його подання до суду в строк, про які він зазначає в заяві про поновлення строку на звернення до суду.
31. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині застосування наслідків за результатами розгляду клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом, колегія суддів надалі зауважує про таке.
32. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
33. Відповідно до частин другої-третьої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
34. Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
35. З аналізу положень статей 123 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
36. Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
37. До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.
38. Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
39. При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
40. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
41. Проте, суд першої інстанції в ухвалі від 17.10.2022 надаючи оцінку клопотанню позивача не вирішив питання про відмову у поновленні процесуального строку звернення до суду та не визнавав підстави такого пропуску (не)поважними.
42. Крім того, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними.
43. Водночас у цій справі суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалося судом вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
44. Поряд із цим, необґрунтованими є мотиви суду першої інстанції, якими він керувався, застосовуючи до позовної заяви наслідки, визначені у пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України, яким передбачено повернення позовної заяви, яку залишено без руху у випадку не усунення позивачем її недоліків в установлений судом строк.
45. Так, в мотивувальній частині ухвали від 17.10.2022 судом зазначено, що на виконання ухвали від 03.10.2022 про залишення позовної заяви без руху позивач 14.10.2022 (в межах строку встановленого судом) подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
46. Крім того, судом процитовано наведені позивачем у вказаному клопотанні поважні причини, які зумовили пропуск строку звернення до суду із цим позовом.
47. А тому висновок суду першої інстанції, що недоліки позовної заяви не були усунені позивачем у зазначений в ухвалі строк суперечать мотивувальній частині ухвали від 17.10.2022 та встановленим судом обставинам.
48. Щодо висновків судів попередніх інстанцій в частині наведених позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів виходить із такого.
49. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
50. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
51. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
53. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
54. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
55. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
56. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
57. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
58. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
59. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
60. Головними аргументами ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом є посилання на обставини введення на території України воєнного стану, втрати ним житла через його зруйнування у зв`язку із постійними та систематичними ракетними та артилерійськими обстрілами м.Харкова, а також втрати особистих речей, документів та заощаджень, внаслідок чого позивач, перебуваючи у червні 2022 року у м.Харкові, вимушений був дбати про власну безпеку з огляду на загрозу його життю і здоров`ю та постійно ховатися у бомбосховищах. Вказані обставини військової агресії з боку російської федерації вплинули на можливість своєчасного звернення до суду із цим позовом у визначений частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту строк, проте позивач, виїхавши 03.07.2022 до м.Дніпра за першої можливості, 05.07.2022 подав позовну заяву до суду.
61. Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.
62. Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
63. У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд наголосив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
64. Варто також зауважити, що у своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
65. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що систематичні ракетні обстріли міста Харкова є загальновідомим фактом та висвітлюється у численних ЗМІ, в тому числі і у періоді, на який припав перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі (червень 2022 року), і ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем з огляду на наведення ним конкретних фактів, як саме введення воєнного стану та означені обставини об`єктивно могли вплинути на пропуск такого строку.
66. Натомість із змісту оскаржуваних рішень слідує, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінку вищевказаним доводам позивача, а суд апеляційної інстанції фактично поставив у провину самому позивачу його дії щодо повернення після звільнення до міста Харкова, залишивши поза увагою, що суд надає оцінку обставинам, які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом, а не оцінку діям особи, якими вона керується при виборі місця перебування/місця проживання. Окрім того, варто зауважити, що з початку збройної агресії російської федерації територія України періодично знаходиться під ракетними обстрілами, а тому зауваження позивачу, що останній повернувшись до міста Харкова створивши для себе несприятливі умови для складання адміністративного позову та його подання до суду в строк, є недоречними.
67. Ураховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
68. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у цій справі.
69. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
70. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
71. За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
72. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі №160/9356/22 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк