ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 вересня 2020 року
справа № 160/9473/19
адміністративне провадження № К/9901/22323/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у складі судді Прудника С. В.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у складі суддів Чумака С. Ю., Чабаненко С. В., Юрко І. В.
у справі № 160/9473/19
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач у справі), в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200193/2, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС 17 вересня 2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що приймаючи спірне рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної позивачем за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував резервний метод визначення, у той час як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій врахували відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом, та дійшли висновку, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно з статтею 54 МК України.
Суди встановили, що митна вартість автомобіля позивача визначена митницею за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару, тобто автомобіль за основними параметрами, які використовуються для порівняння, а саме, маркою та моделлю автомобіля, типом двигуна, роком виготовлення та об`ємом циліндрів повністю відповідає автомобілю, який заявлений для митного оформлення позивачем, у зв`язку з чим суди визнали, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2019 року №UA110000/2019/200193/2 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам чинним законодавством.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, а справу № 160/9473/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини четвертої статті 368 МК України) у подібних правовідносинах та не дослідження зібраних у справі доказів.
Скаржник зазначає, що суди в своїх рішеннях посилаються на статтю 368 МК України обґрунтовуючи правомірність рішення про коригування митної вартості. Вказана стаття знаходиться у главі 53 «Загальні положення щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами» розділу XII «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами» МК України. Позивач зауважує, що частиною четвертою статті 368 МК України передбачений імперативний обов`язок митниці у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості визначити її самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог Митного кодексу України. Таким чином, буквальне тлумачення вказаної норми права не передбачає права митниці на коригування митної вартості за резервним методом у випадку переміщення товарів громадянами (в т. ч., автомобілів). На думку скаржника, така позиція законодавця є логічною та послідовною, адже громадянин не може ввезти товар, який знаходиться у вільному обігу та може бути настільки унікальним, що жодного разу до цього не ввозився на митну територію України. Очевидним є те, що будь-який товар, який ввозиться громадянином, вже ввозився або громадянами, або підприємствами, тому інформація про митні оформлення ідентичних або подібних товарів (аналогічні) в будь-якому випадку буде в інформаційних ресурсах митниці.
Позивач зазначає, що в жодній з опублікованих в ЄДРСР постановах Верховного Суду у справах щодо коригування митної вартості переміщуваних громадянами автомобілів не міститься висновок щодо питання застосування норми частини четвертої статті 368 МК України, а саме, чи зобов`язує викладена у вказаній частині статті конструкція норми права «визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу» митницю коригувати митну вартість для громадян виключно за методами « 2а» (стаття 59 Митного кодексу України) або « 2б» (стаття 60 МК України), або вказана норма наділяє митницю правом на коригування для громадян із застосуванням усіх п`яти другорядних методів визначення митної вартості (в тому числі резервного), вказаних у частині першій статті 57 МК України.
Також позивач акцентує увагу на тому, що дослідження інформації щодо митного оформлення ідентичних/аналогічних автомобілів з модуля «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» ДМСУ надає можливість суду встановити, чи дійсно в інформаційних ресурсах митниці на момент прийняття оскаржуваних рішень була відсутня інформація щодо митних оформлень ідентичних/подібних автомобілів.
Скаржник доводить, що в цій справі його представники подавали клопотання про витребування доказів з вказаного модулю у митниці, внаслідок чого матеріалами справи підтверджено, що у митниці на день прийняття оскаржуваного рішення була в наявності інформація щодо 47 аналогічних автомобілів, технічні характеристики яких повністю співпадають із застосованими митницею в оскаржуваному рішенні, що повинно було мати наслідком коригування митної вартості за методом «2б» (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).
Скаржник вважає, що з урахуванням активної позиції суду в адміністративному процесі та згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), в даній категорії справ суд має самостійно перевіряти доводи митниці щодо відсутності фактів митного оформлення ідентичних/аналогічних автомобілів шляхом витребування інформації з модуля «Рівень цін по ЦБД» митниці на підставі частини третьої статті 77 КАС України, з метою недопущення приховування такої інформації митницею від сторони позивача через необізнаність із внутрішніми процедурами митниці.
Щодо підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої 4 статті 328 КАС України позивач вказує на не дослідження судами зібраних (отриманих) доказів, хоча вони є визначальними для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема позивач зазначає, що з експертної довідки очевидно вбачається те, що мій автомобіль та автомобіль оформлений за митною декларацією № ИА204010/2019/223538 відрізняються за наступними технічними характеристиками: 1) показники одометру: 192 006 км у мого автомобіля та 145 710 км у взятого митницею за основу (різниця 46 296 км); 2) вага: 1 705 кг та 1 506 кг. Тобто різниця в 46 296 км обумовлює відмінність у ціні двох подібних автомобілів та мала бути врахована митницею під час коригування складових митної вартості.
Позивач наголошує, що витяг «Schwacke-Code: 10529885» є єдиним документом в матеріалах справи, в якому міститься посилання на ціну в розмірі 20 600 євро, яка застосована відповідачем при коригуванні митної вартості. В жодному іншому документі, що подавались під час митного оформлення за митною декларацією № UA204010/2019/223538 та є в матеріалах справи (рахунку, інвойсі, довідці експерта, митній декларації), ціна автомобіля в розмірі 20 600 євро не міститься. Також, окрім ціни в 20 600 євро в витягу «Schwacke-Code: 10529885» наявні ціни 16 900 євро, 1 953 євро, 2 461 євро, 49 505 євро, 21 121 євро, й значення 110 000 км, що ймовірно є показником одометру. Також витяг містить відомості щодо модифікації автомобіля «Variant (BlueM.T) Highline». Проте суди першої та апеляційної інстанцій цей витяг не досліджували та не оцінювали.
Позивач в касаційній скарзі також вказує на не дослідження судами першої та апеляційної інстанції копії використаної відповідачем митної декларації Рівненської митниці ДФС № UА204010/2019/223538, хоча її зміст прямо вказує на характеристики, які не можуть піддаватися прямому співставленню, зокрема, країну відправлення, валюту за рахунком, вагу, ціну товару, метод визначення митної вартості, подані документи, через що комерційні рівні мого автомобіля та оформленого Рівненською митницею ДФС є відмінними, у зв`язку із чим за приписами Правил заповнення рішення про коригування митної вартості митницею мало бути здійснено коригування на відмінності у комерційних умовах.
Сукупність цих доказів, за позицією позивача, вказує на очевидні відмінності між двома автомобілями.
Скаржник зазначає, що суду першої інстанції на підтвердження повернення йому 04 листопада 2019 року продавцем автомобіля застави в розмір 2 090 євро надана копія видаткової квитанції продавця. Повернення вказаної суми 04 листопада 2019 року обумовлене тим, що воно було здійснено в готівковій формі після фактичного експорту автомобіля з території Європейського Союзу, надання продавцю завіреної копії оформленої митними органами України митної декларації №UА110150/2019/239273 (за якою здійснено митне оформлення та випуск у вільний обіг) та закриття процедури відшкодування продавцю податку на додану вартість.
Оригінал видаткової накладної був наданий суду апеляційної інстанції та знаходиться у матеріалах справи разом із перекладом.
Посилаючись як на доказ у справі на витяг з модулю «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор», позивач наголошує на тому, що наявний у матеріалах справи витяг (а. с. 146-150, том 7) не дає можливості встановити повний опис автомобілів (графа «Назва»), відомості про які містяться у витягу та визначити, чи є серед 63 випадків митного оформлення ідентичні/аналогічні автомобілі. В той же час, надаючи суду сформований за визначеними самостійно параметрами витяг (а. с. 145, том 7), відповідач не застосовує параметр «Одним рядком» та надає суду повну інформацію у графі «Назва» витягу. На думку позивача, вказані дії є очевидним зловживанням відповідачем процесуальними правами з метою введення в оману суду щодо фактичних обставин справи.
Скаржник зазначає, що під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції порушені його права щодо ознайомлення та дослідження доказів. Позивач вважає, що судами не досліджено яким чином було обрано в якості джерела цінової інформації саме автомобіль, оформлений за митною декларацією №UA204010/2019/223538, із другою найвищою ціною з усіх, хоча середня ціна аналогічних (подібних) автомобілів знаходиться на рівні від 12 000 євро до 14 000 євро (21 з 47 автомобілів).
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
10 вересня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою позивача, витребував з суду першої інстанції справу №160/9473/19.
15 вересня 2020 року справа №160/9473/19 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
16 вересня 2019 року позивачем через представника ТОВ «АСТРОФІШ» до митного оформлення було подано електронну митну декларацію № UA1 10150/2019/238943 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу - Автомобіль легковий для перевезення людей, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN, модель -PASSAT: номер кузова/VIN - НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1968 см3, потужність - 140 кВт. екологічна норма - ЄВРО-6; дата виготовлення - 20 квітня 2016 року; реєстраційний номер - ВМ047321, колір - сірий. Країна виробництва - Німеччина (далі - Товар).
Митна вартість товару заявлена декларантом за резервним методом відповідно статті 58 МК України в розмірі 13190 євро, що за курсом НБУ на день подання МД відповідає 361656,24 грн (гр. 46 МД). При цьому, фактурна вартість заявлена на рівні 11000,00 євро (гр. 42 МД). Одержувачем даного транспортного засобу заявлено позивача (гр. 8 МД). (а. с. 11)
В підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з митною декларацією надано: рахунок-фактуру від 29 серпня 2019 року № 19041; декларацію про походження товару від 29 серпня 2019 року №19041; акт про проведення огляду №UA209030/2019/68333 від 05 вересня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30 червня 2016 року № НОМЕР_2 ; від 30 червня 2016 року № АС-А-2-182/16-00315; від 02 вересня 2019 року № ВМ-К-1 -245/19-00088; експертний висновок №т 1671/19 від 09 вересня 2019 року; паспорт громадянина НОМЕР_3 від 29 листопада 1999 року; довіреність ННХ192485 від 21 серпня 2019 року; касові ордери, що підтверджують сплату митних платежів № 44053338 від 02 вересня 2019 року; № 44255405 від 10 вересня 2019 року; № 44407665 від 16 вересня 2019 року; копія митної декларації країни відправлення № 19DE705412826981У6 від 29 серпня 2019 року; сертифікат відповідності UA.009.145344-19 від 07 вересня 2019 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону ES068736 від 08 серпня 2014 року.
Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 16 вересня 2019 року № UA110150/2019/238943 згенеровано форми митного контролю, в тому числі, форми митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
16 вересня 2019 року о 14 год. 02 хв. декларантом надіслано до митного органу лист щодо бажання самостійно надати додаткові документи. 16 вересня 2019 року о 15 год. 33 хв. декларантом надіслано в якості додаткових документів переклад рахунку купівлі-продажу від 29 серпня 2019 року № 19041.
17 вересня 2019 року відповідач надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме: транспортні (перевізні) документи, що підтверджують складові митної вартості; за наявності банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Відповідач зауважив, що відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30 травня 2012 року № 631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень статті 254 МК України, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою (зокрема, свідоцтва про реєстрацію ТЗ) для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Відповідно до пункту 6 статті 53 МК України, декларант позивача попереджений про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У той же день позивач подав до митного органу заяву, в якій проінформовано митницю про неможливість надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару у 10-денний термін та прохання прийняти рішення про митну вартість транспортного засобу в найкоротший термін.
17 вересня 2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200193/2, за яким митна вартість скоригована до 20600 ЄВРО із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 МК України).
VI. Джерела права. Позиція Верховного Суду.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 9 червня 2020 року у справі №1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як встановили суди попередніх інстанцій виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару відповідач обґрунтував тим, що відповідно до відомостей графи 45 МД від 16 вересня 2019 року №UA110150/2019/238943 декларантом позивача заявлено митну вартість товару у перерахунку за курсом НБУ 361656, 24 грн, тобто 13190 євро. Рахунок-фактура від 29 серпня 2019 року №19041 містить інформацію про іншу вартість на рівні 11000,00 євро (вартість автотранспорту) 2090,00 євро (проміжна сума), кінцева сума 13090,00 євро. Декларантом при заявленні товару за резервним методом додано складові митної вартості на рівні 2190,00 євро, проте зазначені складові митної вартості документально не підтверджені. Позивач не надав платіжного документа, який підтверджує факт оплати, проте стверджує, що сплатив суму готівкою.
Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими твердження позивача про надання відповідачу всіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, зокрема, суди при вирішенні спору встановили відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.
Неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2019 року № UA110000/2019/200193/2 є передчасним з огляду на таке.
За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи питання обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, встановили, що відповідач митну вартість автомобіля позивача визначив за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка -VOLKSWAGEN, модель - PASSAT: тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1968 смЗ, рік виготовлення - 2016. Торгівельна марка: VOLKSWAGEN. Країна виробництва: DE.» оформленого за резервним методом визначення митної вартості за МД від 09 липня 2019 року № UA204010/2019/223538 (гр. 43 та 45) на рівні 20600,00 євро/шт., що відповідає за курсом НБУ 591484,17 грн.
Суди зазначили, що автомобіль зазначений у МД № UA204010/2019/223538 за основними параметрами, які використовуються для порівняння (маркою та моделлю автомобіля, типом двигуна, роком виготовлення та об`ємом циліндрів) повністю відповідає автомобілю, який заявлений для митного оформлення позивачем, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2019 року №UA110000/2019/200193/2 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте у спосіб та в межах повноважень.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.
Впродовж розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивач доводить необґрунтованість числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, та вказує на факти, які вплинули на таке коригування. Зокрема у відповіді на відзив на позовну заяву, в апеляційній скарзі, позивач вказує на відмінність параметрів його автомобіля від автомобіля, митна вартість якого використана митницею при коригуванні, а саме акцентує увагу на різній вазі автомобілів (різниця 199 кг), що очевидно вказує на різницю у комплектаціях автомобілів і відповідно у їх ціні, зазначає про відсутність відомостей щодо модифікації та потужності взятого за основу автомобіля, не врахування показників одометру при пошуку подібних автомобілів тощо.
В касаційній скарзі позивач зазначає про не врахування митницею експертної довідки від 4 липня 2019 року №7804/19, не дослідження судами попередніх інстанцій її змісту та не надання правової оцінки доводам позивача. Також проігнорованим судами попередніх інстанцій залишився витяг Schwacke-Code:10529885, який, як стверджує позивач, є єдиним документам в матеріалах справи, в якому міститься посилання на ціну в розмірі 20600 ЄВРО (відкоригована митна вартість). Цей витяг витребуваний судом першої інстанції та наявний в матеріалах справи.
Суди попередніх інстанцій не досліджували та не надавали правової оцінки Витягу з модулю «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор», який міститься в матеріалах справи (а. с. 145 - 150, 214 - 238, том 1) на предмет обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, параметрів автомобіля, які використані митницею при застосуванні резервного методу.
Суд визнає, що ані судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства в частині обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом.
Суд також зазначає, що за змістом частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Суди попередніх інстанцій не досліджували рішення про коригування митної вартості на предмет неможливості застосування методів 2а та 2б.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, суди не перевірили джерела інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованість числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливість застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару.
Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Таким чином, постановлені у справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 160/9473/19 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року скасувати.
Справу № 160/9473/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер