ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 160/9719/22
адміністративне провадження № К/990/37388/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/9719/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жерьобкіна Олега Миколайовича
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року (головуюча суддя: Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (далі - «ГУ ДМС України у Дніпропетровській області»), у якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДМС України у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29 червня 2022 року стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ГУ ДМС у Дніпропетровській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби України про протиправність і скасування рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 29 червня 2022 року стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ГУ ДМС у Дніпропетровській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України, у відомчу базу даних ДМС України для видалення інформації про недійсність паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , дійсного до 20 грудня 2022 року, на ім`я ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що при оформленні громадянства України він не надавав неправдивих відомостей. Доводив, що невиконання зобов`язання повернути паспорт громадянина Ізраїлю не є підставою для прийняття оскарженого рішення, оскільки була незалежна від нього причина неотримання документа про припинення громадянства іншої держави. Зрештою указував, що відповідач прийняв таке рішення безпідставно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 29 червня 2022 року про скасування рішення від 30 вересня 2019 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов`язано ГУ ДМС України у Дніпропетровській області направити відомості до територіальних органів ДМС України та Адміністрації Державної прикордонної служби України про скасування рішення ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 29 червня 2022 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов`язано ГУ ДМС України у Дніпропетровській області направити відомості до територіальних органів ДМС України з метою видалення з баз даних ДМС України інформації про недійсність паспорта громадянина України ОСОБА_1 у формі ID-картки № НОМЕР_1 , дійсного до 20 грудня 2029 року;
- стягнуто з ГУ ДМС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі: 2977,20 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, які б свідчили про отримання ним громадянства України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого він не може набути громадянство України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року задоволено скаргу ГУ ДМС країни у Дніпропетровській області, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання стосовно повернення паспорта громадянина Держави Ізраїль та 1 березня 2020 року отримав другий паспорт громадянина Ізраїлю зі строком дії до 28 лютого 2025 року, а отже продовжує користуватися правами громадянина цієї держави.
У цьому контексті апеляційний суд зазначив, що факт документування ОСОБА_1 паспортом Держави Ізраїль, виданого 1 березня 2020 року, підтверджується копією протоколу обшуку від 3 жовтня 2021 року, під час якого був вилучений цей паспорт.
З урахуванням цих обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність відповідачем існування доказів і підстав, передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України», для скасування рішення про оформлення ОСОБА_1 громадянства України.
Короткий зміст касаційної скарги та відзиву
Представник позивача просить Верховний Суд скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2022 року.
Ухвалою від 5 січня 2023 року Суд відкрив касаційне провадження з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення місцевого суду, оскільки застосував норми статті 21 Закону України «Про громадянство України», пунктів 88, 96 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі №2040/5642/18, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 28 лютого 2020 року у справі №520/4398/16, від 21 серпня 2020 року у справі №520/2915/19, від 27 січня 2021 року у справі №826/15657/16, від 15 грудня 2020 року у справі №640/3004/19.
У цьому контексті скаржник зазначає, що у листі Офісу Генерального прокурора, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не зазначено доказів того, чи виконав позивач зобов`язання припинити іноземне громадянство та повернути паспорт громадянина Ізраїлю. Водночас скаржник стверджує, що надана Офісом Генерального прокурора інформація підлягала перевірці, проте відповідач не надав доказів здійснення перевірки, встановлення і підтвердження обставин, викладених у листі Офісу, зокрема щодо виконання зобов`язання повернути паспорт Держави Ізраїль до уповноважених органів цієї держави. Тож вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги через її необґрунтованість.
Позиція відповідача полягає в тому, що суд апеляційної інстанції прийняв законну й обґрунтовану постанову і підстави для її скасування відсутні.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИН СПРАВИ
21 березня 2019 року (30 серпня 2019 року після доопрацювання) громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_1 , уродженець міста Вінниця, Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Центрального районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
20 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав письмове зобов`язання протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України припинити громадянство Держави Ізраїль і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства Держави Ізраїль.
Одночасно з цим, ОСОБА_1 зобов`язався у разі неотримання з незалежних причин документа про припинення громадянства Держави Ізраїль подати декларацію про відмову від громадянства Держави Ізраїль і повернути національний паспорт громадянина Держави Ізраїль до уповноваженого органу цієї держави.
На момент подачі цієї заяви ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_2 , виданим 22 серпня 2018 року в Єрусалимі, строком дії до 21 серпня 2023 року.
30 вересня 2019 року на підставі рішення ГУ ДМС в Дніпропетровській області ОСОБА_1 оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
9 жовтня 2019 року ОСОБА_1 видана довідка про реєстрацію особи громадянином України №1531/19.
10 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства Держави Ізраїль, а саме: вартість оформлення виходу з громадянства Держави Ізраїль становить: 2590,00 грн, що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України. Станом на 30 вересня 2019 року розмір мінімальної плати в Україні становив: 4173,00 грн.
У цій декларації ОСОБА_1 надав зобов`язання повернути паспорт громадянина Держави Ізраїль до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина Держави Ізраїль і не виконувати обов`язків, передбачених законодавством для громадян Держави Ізраїль.
Водночас ОСОБА_1 також було повідомлено, що у разі невиконання цього зобов`язання стосовно нього буде прийняте рішення про скасування громадянства України на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України».
3 жовтня 2021 року під час обшуку вилучено паспорт громадянина Ізраїлю на ім`я ОСОБА_1 номер № НОМЕР_3 , дата видачі якого 1 березня 2020 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у справі №757/53921/21-к було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України про арешт майна у кримінальному провадженні №62020100000000583. У цій ухвалі наведено перелік документів, вилучених у ОСОБА_1 , серед яких закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 та паспорт громадянина Ізраїлю на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 . Цей паспорт позивачу не повернуто.
Офіс Генерального прокурора листом №19/1/2-29911-22 від 4 лютого 2022 року поінформував Державну міграційну службу України про наявні обґрунтовані підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням щодо громадянина України ОСОБА_1 з тих підстав, що він набув громадянство Держави Ізраїль згідно паспорту № НОМЕР_3 , виданого 1 березня 2020 року у місті Єрусалим, строком дії до 28 лютого 2025 року.
ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом №1201.4.4-1720/12.3-22 від 16 лютого 2022 року «Про надання інформації» зазначило, що 10 лютого 2022 року до ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшла інформація з Офісу Генерального прокурора стосовно того, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення паспорту громадянина Держави Ізраїль та 1 березня 2020 року документований паспортом громадянина Держави Ізраїль, місце видачі: Єрусалим, строком дії до 28 лютого 2025 року. На цій підставі, для вирішення питання щодо можливого скасування рішення про оформлення набуття громадянства України вказаній особі, Головне управління ДМС у Дніпропетровській області просило Посольство Держави Ізраїль в Україні перевірити зазначену інформацію та повідомити про документування зазначеним паспортом громадянина Держави Ізраїль.
16 лютого 2022 ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом №1201.4.4-1719/12.3-22 «Про надання інформації» звернулося до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з проханням надати інформацію про перетин ОСОБА_1 державного кордону України з 10 грудня 2019 року по дату складання листа.
У відповідь Головний центр обробки спеціальної інформації листом №91-8719/0/15-22-вих від 3 травня 2022 року повідомив ГУ ДМС у Дніпропетровській області, що не має правових підстав для надання запитуваної інформації, оскільки така інформація є інформацією з обмеженим доступом та стосується приватного життя особи, а тому може поширюватися лише за згодою особи або в інших, передбачених законом, випадках.
17 лютого 2022 року від Посольства Держави Ізраїль в Україні до ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист (вх. №2488/1/1201-22 від 22 лютого 2022 року), у якому зазначено, що громадянин ОСОБА_1 має з`явитися у посольство Держави Ізраїль і особисто замовити документ, що підтверджує чи спростовує його належність до громадянства Держави Ізраїль.
Листом №6.4-1780/6-22 від 19 квітня 2022 року Державна міграційна служба України повідомила Офіс Генерального прокурора, що не має документально підтвердженої інформації про оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина Держави Ізраїль після подання ним у 2019 році декларації про відмову від громадянства Держави Ізраїль. Водночас цим листом Державна міграційна служба України поінформувала, що у разі надання Офісом Генерального прокурора документального підтвердження інформації щодо документування ОСОБА_1 паспортом громадянина Держави Ізраїль після 2019 року, отриманої від ізраїльської сторони, будуть вжиті заходи у рамках статті 21 Закону України «Про громадянство України».
27 квітня 2022 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Директорату судів Держави Ізраїль запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні №1202100000000608 з проханням підтвердити чи спростувати факт наявності громадянства Держави Ізраїль у ОСОБА_1 , а також щодо необхідності у проведенні процесуальних дій на території Держави Ізраїль у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202100000000608.
13 червня 2022 року до Офісу Генерального прокурора від Підрозділу правової допомоги секції міжнародної координації та операцій відділу координації та операцій департаменту розслідувань та розвідки Національної поліції Ізраїлю надійшли матеріали виконання згаданого запиту, датовані 8 червня 2022 року. З цих матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином Ізраїлю, який має номер паспорта громадянина Ізраїлю: НОМЕР_3 , дата видачі: 1 березня 2020 року, строк дії 28 лютого 2025 року. Щодо запитуваних документів, наданих суб`єктом запиту, під час його натуралізації в Ізраїлі щодо захисту особистого життя надання таких документів може вважатися порушенням його прав на недоторканність особистого життя. Крім того, у відповіді зазначено, що відповідно до статті 10 Закону Ізраїлю про міжнародну правову допомогу №758-1998, докази та/або інформація, надані в рамках правової допомоги у зв`язку з кримінальною справою, використовуються лише в тій кримінальній справі, у якій вони були запитані. Якщо необхідно використовувати ці матеріали (повністю або частково) з будь-якою іншою метою, Національна поліція Ізраїлю просила звернутися в їхній офіс, щоб з`ясувати, чи можна отримати дозвіл або схвалення.
16 червня 2022 року до Державної міграційної служби України надійшов лист Офісу Генерального прокурора №19/1/2-29911-22 від 13 червня 2022 року з додатками, а саме: листом Національної поліції Ізраїлю від 8 червня 2022 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Ізраїлю, який має номер паспорта громадянина Ізраїлю: НОМЕР_3 , дата видачі: 1 березня 2020 року, строк дії: 28 лютого 2025 року.
24 червня 2022 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області отримало лист Державної міграційної служби України, до якого долучено копію листа Офісу Генерального прокурора від 13 червня 2022 року, з проханням про вжиття заходів, передбачених законодавством України про громадянство, щодо ОСОБА_1
29 червня 2022 року головний спеціаліст Центрального відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області Володимир Дмитрієв підготував подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_1 .
29 червня 2022 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняло рішення про скасування рішення Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 30 вересня 2019 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто, але подану декларацію про відмову від громадянства Держави Ізраїль не виконано, а саме: не повернуто паспорт громадянина Держави Ізраїль до уповноважених органів Держави Ізраїль та користування правами громадянина Держави Ізраїль.
Центральний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом №1214-380/1214-22 від 6 липня 2022 року проінформував ОСОБА_1 про прийняте відносно нього рішення про скасування рішення про оформлення громадянства України за територіальним походженням на підставі неповернення паспорта громадянина Держави Ізраїль до уповноважених органів цієї держави, згідно з поданням від 29 червня 2022 року.
Разом із цим листом ОСОБА_1 отримав довідку №1201.4.4-6522/12.2-22 від 30 червня 2022 року про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, видану Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області.
У довідці зазначено, що громадянин України ОСОБА_1 набув громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, а саме: 1) не виконав подане відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про громадянство України» зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом 2 років з моменту набуття громадянства України, а не залежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства немає; 2) не повернув паспорт Держави Ізраїль до уповноважених органів цієї держави; 3) інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України, або приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Підставою для прийняття оскарженого рішення слугував лист Офісу Генерального прокурора №19/1/2-29911-22 від 13 червня 2022 року до Державної міграційної служби України. У листі зазначено, що Офіс здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження №1202100000000608 від 24 грудня 2021 року (виділене з кримінального провадження №62020100000000583 від 13 березня 2020 року) за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 190; частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 209; частиною першою статті 255 Кримінального кодексу України. Указаний лист складено на підставі листа Офісу Генерального прокурора №19/1/2-31906-20 від 27 квітня 2022 року, адресованого Директорату судів Держави Ізраїль.
6 липня 2022 року ОСОБА_1 був затриманий співробітником Святошинського управління поліції ГУ НП у місті Києві з метою подальшої видачі іноземній державі (екстрадиції).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у справі №11-сс/824/2838/2022 задоволено апеляційну скаргу захисника, який діє в інтересах ОСОБА_1 , скасовано ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 8 липня 2022 року, якою задоволено клопотання керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про застосування тимчасового арешту та застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Держави Ізраїль, тимчасовий арешт строком на 40 діб до надходження запиту про його видачу від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання та звільнено ОСОБА_1 з-під варти.
У цьому судовому рішенні вказано, що в матеріалах справи наявні документи, у яких стверджується, що ОСОБА_1 є громадянином України, зокрема, це повідомлення про підозру, ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року. У судовому засіданні стороною захисту подано оригінал паспорту громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 . Будь-які належні документи, які б свідчили, що ОСОБА_1 позбавлений громадянства України в матеріалах справи відсутні.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 липня 2022 року у справі №757/18206/22-к, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, задоволено скаргу адвоката в інтересах ОСОБА_1 на постанову виконувача обов`язків Генерального прокурора Говди Р.М. від 13 липня 2022 року про видачу особи (екстрадицію) та скасовано постанову від 13 липня 2022 року про видачу особи (екстрадицію) громадянина держави Ізраїль ОСОБА_1 до Федеративної Республіки Німеччина.
У цьому судовому рішенні вказано, що відповідно до оскарженої постанови, до Офісу Генерального прокурора 6 липня 2022 року надійшов запит Федерального відомства юстиції ФРН про видачу ОСОБА_1 . Згідно із запитом ОСОБА_1 є громадянином Ізраїлю.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 серпня 2022 року у справі №11-сс/824/2838/2022 задоволено апеляційну скаргу захисника в інтересах особи, щодо якої здійснюється екстрадиційна перевірка, ОСОБА_1 . Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2022 року, якою частково задоволено клопотання начальника відділу екстрадиції та співробітництва Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора Шаповал О.М. про застосування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу до Федеративної Республіки Німеччина, але не більше дванадцяти місяців, та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) строком на 59 днів, скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу до Федеративної Республіки Німеччина, але не більше дванадцяти місяців, відмовлено.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначені Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі також - «Закон №2235-III»).
Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону №2235-III громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.
Згідно з абзацом 12 статті 1 Закону №2235-III (у редакції Закону №2663-IV від 16 червня 2005 року) зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону №2235-III (у редакції Закону №2663-IV від 16 червня 2005 року) незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Згідно з абзацом 16 статті 1 Закону №2235-III (у редакції Закону №2663-IV від 16 червня 2005 року) декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-III (у редакції Закону №2663-IV від 16 червня 2005 року; із змінами, внесеними згідно із Законом №2743-VIII від 6 червня 2019 року) особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2235-III (у редакції Закону №2663-IV від 16 червня 2005 року) іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
За правилами частини сьомої статті 8 Закону №2235-III (у її первинній редакції) датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону №2235-III (у редакції Закону №2663-IV від 16 червня 2005 року) особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
За правилами статті 17 Закону №2235-III громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно зі статтею 21 Закону №2235-III (у її первинній редакції) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Відповідно до статті 21 Закону №2235-III у редакції Закону №1941-IX від 14 грудня 2021 року рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Згідно з статтею 26 Закону №2235-III (зі змінами, внесеними згідно із Законом №5459-VI від 16 жовтня 2012 року) рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України, визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі також - «Порядок №215»).
Згідно з пунктом 88 Порядку №215 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №56/2019 від 6 березня 2019 року), для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Відповідно до пункту 96 Порядку №215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.
Згідно з пунктом 97 Порядку №215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.
Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
Згідно з абзацом 1 пункту 117 Порядку №215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 119 Порядку №215 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №367/2012 від 30 травня 2012 року) особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктом 121 Порядку №215 (із змінами й доповненнями, унесеними згідно з Указом Президента №367/2012 від 30 травня 2012 року) у разі припинення особою громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття особою громадянства України територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України вживають заходів до вилучення у цих осіб документів, які підтверджують громадянство України.
Таким особам територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України видають довідку про припинення громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Питання щодо дальшого перебування на території України особи, яка припинила громадянство України або щодо якої скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, вирішується відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 122 Порядку №215 загальний строк виконання рішень з питань громадянства не повинен перевищувати одного місяця.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить із такого.
Аналіз викладених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх і належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, чи невиконання узятого зобов`язання.
Подібні за змістом висновки Суд неодноразово робив у своїй практиці, зокрема у постановах, на які послався скаржник (від 14 листопада 2018 року у справі №820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі №2040/5642/18, від 19 грудня 2019 року у справі №815/3575/15, від 28 лютого 2020 року у справі №520/4398/19, від 21 серпня 2020 року у справі №520/2915/19, від 15 грудня 2020 року у справі №640/3004/19, від 27 січня 2021 року у справі №826/15657/16). Зміни і доповнення, які з того часу були унесені до Закону України «Про громадянство України», суттєво не впливають на такі висновки і підходи до правозастосування.
У цій справі суд апеляційної інстанції установив, 20 серпня 2019 року позивач подав письмову заяву про те, що протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України він зобов`язується подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства Держави Ізраїль.
Одночасно з цим, позивач зобов`язався у разі неотримання з незалежних причин документа про припинення громадянства Держави Ізраїль подати декларацію про відмову від громадянства Держави Ізраїль і повернути національний паспорт громадянина Держави Ізраїль до уповноваженого органу цієї держави.
На момент подачі цієї заяви позивач був документований паспортом громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_2 , виданим 22 серпня 2018 року в Єрусалимі.
30 вересня 2019 року позивач набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та рішення ГУ ДМС в Дніпропетровській області. Підставою для набуття громадянства був факт народження позивача до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».
10 грудня 2019 року позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства Держави Ізраїль, а саме: вартість оформлення виходу з громадянства Держави Ізраїль перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
У цій декларації позивач надав зобов`язання повернути паспорт громадянина Держави Ізраїль до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина Держави Ізраїль і не виконувати обов`язків, передбачених законодавством для громадян Держави Ізраїль.
29 червня 2022 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області на основі статті 21 Закону України «Про громадянство України» прийняло рішення про скасування попереднього рішення від 30 вересня 2019 року про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням.
Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що позивач не повернув паспорт Держави Ізраїль до уповноважених органів цієї держави.
До такого висновку відповідач дійшов на основі інформації, викладеної у листі Офісу Генерального прокурора №19/1/2-29911-22 від 13 червня 2022 року з додатками, а саме: листом Національної поліції Ізраїлю від 8 червня 2022 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Ізраїлю, який має номер паспорта громадянина Ізраїлю: НОМЕР_3 , дата видачі: 1 березня 2020 року, строк дії: 28 лютого 2025 року.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком відповідача, мотивувавши тим, що позивач не виконав зобов`язання стосовно повернення паспорта громадянина Держави Ізраїль та 1 березня 2020 року отримав другий паспорт громадянина Ізраїлю і продовжує користуватися правами громадянина цієї держави.
Втім, такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасними і таким, що ґрунтується на не повністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваного рішення відповідача.
Насамперед колегія суддів зауважує, що у цій справі спір виник довкола обставин невиконання зобов`язання, взятого особою у декларації про відмову від іноземного громадянства.
Апеляційний суд дійшов висновку про невиконання позивачем такого зобов`язання, не встановивши при цьому обставин щодо часових рамок строку, протягом якого позивач повинен був виконати таке зобов`язання і, відповідно, з якого часу це зобов`язання слід вважати невиконаним. Серед іншого, ця неповнота судового розгляду прямо впливає на оцінку факту вилучення у позивача 3 жовтня 2021 року паспорта громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_3 , виданого 1 березня 2020 року.
Водночас, як видно із матеріалів справи, у судах першої й апеляційної інстанції сторони висловили різні погляди стосовно трактування факту видачі позивачу 1 березня 2020 року паспорта громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_3 .
Так, позивач, покликаючись на наявні у справі лист Офісу Генерального прокурора №19/1/2-29911-22 від 4 лютого 2022 року і лист Національної поліції Ізраїлю від 8 червня 2022 року, зазначав про застосовані у них понять набуття громадянства Ізраїлю та натуралізації. Натомість відповідач інтерпретував факт видачі вказаного паспорта як обмін попереднього.
Перевірка цих обставин і доводів сторін має вагоме значення для встановлення істотних обставин справи, які впливають на правильну оцінку спірних правовідносин і зумовлюють застосування різних процедур припинення громадянства України. Так, факт добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави слугує підставою для втрати громадянства України за правилами статті 19 Закону України «Про громадянство України» на основі видання відповідного указу Президента України. Натомість невиконання зобов`язання, взятого у декларації про відмову від іноземного громадянства, є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.
Суд апеляційної інстанції цього не врахував і не перевірив обставини видачі позивачу 1 березня 2020 року паспорта громадянина Держави Ізраїль № НОМЕР_3 на предмет того, чи це був обмін паспорта або отримання додаткового, чи натуралізація в Ізраїлі, та не надав вмотивованих відповідей на доречні аргументи сторін.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи провів відповідач перевірку, встановлення і підтвердження обставин, зазначених у листі Офісу Генерального прокурора №19/1/2-29911-22 від 13 червня 2022 року, на предмет того, чи виконав насправді позивач зобов`язання повернути паспорт громадянина Держави Ізраїль, яким він був документований на момент оформлення набуття громадянства України.
Зрештою, дійшовши висновку про те, що позивач, отримавши 1 березня 2020 року паспорт № НОМЕР_3 , користувався правами громадянина Держави Ізраїль, суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у справі докази на предмет того, чи перетинав позивач державний кордон України на підставі паспорта (паспортів) громадянина Держави Ізраїль після набуття громадянства України.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №525/505/16-ц, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їхніх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення
На тлі цього Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження доказів і визначення обставин, які необхідно встановити для вирішення спору, а так само під час оцінки аргументів сторін.
Суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9 242 308 КАС України і призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.
Оскільки вказані обставини і фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, то з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.
Зважаючи на те, що правильне вирішення справи вимагає дослідження доказів і з`ясування обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду у справі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
На основі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У зв`язку з цим, Суд не надає оцінки решті доводів касаційної скарги і відзиву на неї.
Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; оцінити доказам з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі; надати оцінку обставинам аргументам сторін і, у залежності від установленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 5 січня 2023 року було зупинена дія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Оскільки цю постанову належить скасувати, то відсутня необхідність у вирішенні питання про поновлення її дії.
З огляду на результат розгляду касаційних скарг судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жерьобкіна Олега Миколайовича задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
………………….
………………….
………………….
Н.М. Мартинюк
О.А. Губська
А.В. Жук,
Судді Верховного Суду