ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 160/9760/19
адміністративне провадження № К/9901/15176/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В.,
Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 (головуючий суддя - С. І. Озерянська)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 (головуючий суддя - Н. А. Бишевська, судді - І. Ю. Добродняк, Я. В. Семененко)
у справі № 160/9760/19
за позовом ОСОБА_1
до Дніпропетровської митниці ДФС,
Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач-1), Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС від 25.03.2019 № 175-0 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 »;
- стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС, Дніпровської митниці Держмитслужби солідарно на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 19.10.2018 з урахування індексації по заробітній платі та усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що спірний наказ є протиправним, оскільки фактично відбулось не поновлення його на роботі, а переведення для роботи у структурному підрозділі у місті Кривий Ріг, тобто переведення у іншу місцевість. При виданні зазначеного наказу не було отримано згоду позивача на переведення в структурний підрозділ у іншій місцевості. Крім цього позивач зазначає, що йому були виплачені кошти за час вимушеного прогулу з 21.11.2017 по 19.10.2018 (за 228 днів) у розмірі 126 193, 44 грн. Зазначає, що оскільки наказ про поновлення на посаді був винесений лише 25.03.2019, а ознайомився позивач з ним лише 27.09.2019, то відповідно до вимог статті 236 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 20.10.2018 по 24.03.2019 у сумі 58 668, 88 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірного поновлення позивача на посаді заступника начальника митного посту «Кривий Ріг» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС, оскільки на момент видання відповідачем-1 наказу від 25.03.2019 № 175-о була вільна лише одна посада заступника начальника митного посту-начальника відділу митного оформлення, на яку й було поновлено позивача, відповідно до резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку, що найбільш ефективний спосіб порушеного права позивача є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, оскільки у спірних правовідносинах має місце затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, а не продовження вимушеного прогулу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, передати справу на новий розгляд.
6. Підставами касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не врахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 204/8088/17 (провадження № 61-4867св19) та у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 0640/4691/18, від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17, від 17.06.2020 у справі № 820/1505/18. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що ігнорування вимог Закону України «Про державну службу» (відсутність завчасного попередження та згоди ОСОБА_1 на зміну істотних умов служби), які допущені відповідачем-1 при виданні наказу про поновлення позивача, унеможливило виконання цього наказу та порушило права позивача. Водночас, при розгляді справи суд першої інстанції застосував лише норми Кодексу законів про працю України, а не норми спеціального закону - Закону України «Про державну службу», яким врегульовано питання щодо зміни істотних умов праці, судом же апеляційної інстанції питання порушення процедури зміни істотних умов проходження державної служби позивача, яке відбулось при поновленні, взагалі не розглядалось. Крім того, позивач зазначає, що судами при розгляді справи при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не враховано положення пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та здійснено такий розрахунок без застосування коефіцієнту підвищення середньої заробітної плати.
Позиція інших учасників справи
7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційних скарг
8. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. 20.11.2017 Дніпропетровською митницею ДФС було видано наказ № 607-о «Про звільнення», яким ОСОБА_1 , заступника начальника митного поста «Центральний» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС було звільнено з 20.11.2017 відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України - у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці скороченням чисельності та штату працівників.
11. Вказаний наказ позивач оскаржив до суду.
12. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровської митниці ДФС від 20.11.2017 № 607-о «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення Дніпропетровської митниці ДФС з 21.11.2017; стягнуто з Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21.11.2017 по 19.10.2018 (за 228 днів) у розмірі 126 193,44 грн. без урахування податків та зборів.
13. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17 залишено без змін.
14. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 804/8257/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019.
15. 25.03.2019 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17 в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС видано наказ від 25.03.2019 № 175-о «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким скасовано наказ Дніпропетровської митниці ДФС від 20.11.2017 № 607-о «Про звільнення», поновлено з 21.11.2017 ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 1 митного посту «Кривий Ріг» Дніпропетровської митниці ДФС, доручено Управлінню фінансування, бухгалтерського обліку та звітності здійснити відповідні розрахунки та виплату ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21.11.2017 по 19.10.2018 (за 228) днів у розмірі 126 193, 44 грн.
16. Для належного повідомлення ОСОБА_1 про поновлення його на посаді Дніпропетровською митницею ДФС були направлені листи від 25.03.2019 № 106/ІН/04-50-04, від 25.03.2019 № 105/ІН/04-50-04, від 05.04.2019 № 124/ІН/04-50-04, № 125/ІН/04-50-04, № 126/ІН/04-50-04, № 127/ІН/04-50-04 від 12.04.2019 № 951/10/04-50-04, № 943/10/04-50-04, які не були вручені адресату «за закінченням терміну зберігання».
17. 17.05.2019, 09.08.2019 та 13.08.2019 працівниками Дніпропетровської митниці ДФС здійснено виїзди за відомими місцями перебування позивача для належного повідомлення про видання наказу про поновлення на посаді, однак вручити наказ було неможливо через відсутність позивача, що підтверджується відповідними актами від 17.05.2019, від 09.08.2019 та від 13.08.2019.
18. Для встановлення місця перебування ОСОБА_1 . Дніпропетровською митницею ДФС були направлені запити до Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації від 08.08.2019 № 8/91/04-50-04, до Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради від 08.08.2019 № 1895/10/04-50-04, до Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 09.08.2019 № 234/9/04-50-25, до Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 09.08.2019 № 235/9/04-50-25, до Харківського прикордонного загону пункту пропуску «Дніпро Східного регіонального управління ДВСУ від 05.09.2019 № 2140/10/04-50-04.
19. За результатами отриманих відповідей на вказані запити не вдалось встановити можливе місце перебування ОСОБА_1 .
20. Також Дніпропетровською митницею ДФС направлено листи від 05.09.2019 № 201/10а/04-50-10 «Про виконання рішення суду» та від 23.09.2019 № 210/10а/04-50-10 «Про виконання рішення суду» адвокату Россіхіній А.В. , яка представляла інтереси ОСОБА_1 в суді під час розгляду справи № 804/8257/17.
21. Позивач 27.09.2019 від свого представника Россіхіної А.В. дізнався про поновлення на посаді та ознайомився зі змістом оскаржуваного наказу.
22. Вважаючи наказ Дніпропетровської митниці ДФС від 25.03.2019 № 175-0 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » протиправним та дії щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 19.10.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Статтею 43 Конституції України закріплене право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
25. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
26. За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
27. Стаття 1291 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
28. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
29. Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
32. Підставою відкриття касаційного провадження у справі було посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин не застосовано позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 204/8088/17 (провадження № 61-4867св19), від 06.08.2019 у справі № 0640/4691/18, від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17, від 17.06.2020 у справі № 820/1505/18.
33. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що судовими рішеннями у справі № 804/8257/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Дніпропетровської митниці ДФС від 20.11.2017 № 607-о «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення Дніпропетровської митниці ДФС з 21.11.2017.
34. Крім того, судовими рішеннями у справі № 804/8257/17 встановлено, що структурний підрозділ митний пост «Центральний», в якому до звільнення працював позивач, з усіма посадами, що складають його штатний розпис, ліквідовано.
35. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, Наказом Дніпропетровської митниці ДФС від 25.03.2019 № 175-о «Про поновлення ОСОБА_1 » позивача було поновлено на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 1 митного посту «Кривий Ріг» Дніпропетровської митниці ДФС.
36. Судами встановлено, що згідно штатного розпису Дніпропетровської митниці ДФС на 2019 рік на час видання відповідачем наказу від 25.03.2019 № 175-о, була вільна лише одна посада заступника начальника митного посту -начальника відділу митного оформлення, на яку й було поновлено позивача, відповідно до резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17.
37. Верховний Суд України у постанові від 16.10.2012 у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України). Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
38. Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 висловив правову позицію, згідно якої коли поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення.
39. Враховуючи обставини, встановлені у цій справі, відсутність інших вільних посад заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення у Дніпропетровській митниці ДФС станом на час виникнення спірних правовідносин, а також зміст резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що поновлення позивача на посаді заступника начальника митного посту «Кривий Ріг» - начальника відділу митного оформлення № 1 Дніпропетровської митниці ДФС здійснено відповідачем-1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
40. Верховний Суд вважає безпідставним посилання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 204/8088/17 (провадження № 61-4867св19), оскільки у вказаній справі предметом розгляду є правовідносини, що пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у справі, що розглядається предметом розгляду є поновлення незаконно звільненого позивача на посаді за рішенням суду.
41. Водночас заслуговують на увагу доводи позивача про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 0640/4691/18, від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17, від 17.06.2020 у справі № 820/1505/18, у яких Верховний Суд дійшов висновку щодо протиправного незастосування при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі коефіцієнту підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
42. Суд першої інстанції дійшов висновку, що найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача, є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Водночас, при розрахунку середнього заробітку суд виходив з того, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17 було встановлено розмір середньоденної заробітної плати позивача у сумі 533, 48 грн., а з урахуванням встановленій у цій справі часу затримки виконання рішення суду, що складає 106 робочих днів, дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі № 804/8257/17 у розмірі 58 668, 88 грн. (106 днів х 553, 48 грн.).
43. Разом з тим, судами не враховано положення пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100), відповідно до якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
44. Відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, пункту 10 Порядку № 100, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
45. За таких обставин, визначаючи суму середнього заробітку суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення пункту 10 Порядку № 100 та не здійснив обрахунок середнього заробітку з врахуванням підвищення посадового окладу позивача. Суд апеляційної інстанції вказаної помилки не виправив.
46. Оскільки суд касаційної в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений можливості встановлювати нові обставини та збирати докази, тому справу в цій частині необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу
48. Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права, не визначили розмір середнього заробітку з урахуванням підвищення посадового окладу, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
50. При новому розгляді справи судам необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Висновки щодо розподілу судових витрат
51. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
52. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі № 160/9760/19 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 20.10.2018 по 24.03.2019 у сумі 58 668, 88 грн. скасувати.
3. В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
4. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі № 160/9760/19 залишити без змін.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк