№ 161/12311/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 161/12311/14-ц

провадження № 61-10521св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

боржник - ОСОБА_1 ,

приватний виконавець Кошарський Олександр Володимирович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2022 року в складі судді: Олексюка А. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Здрилюк О. І., Осіпука В. В.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

17 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії приватного виконавця Кошарського О. В., про визнання дій незаконними та скасування постанов у виконавчому провадженні № 67700787, стягувач - АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Скарга обґрунтована тим, що у зведеному виконавчому провадженні № 51004862 на примусовому виконанні у Другому ВДВС м. Луцька ЗМУ МЮ (м. Львів) перебував виконавчий лист № 161/12311/14-ц, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 25 квітня 2016 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» боргу за кредитним договором в сумі 1 589 330,62 грн.

29 жовтня 2021 року головним державним виконавцем Арсенюк О. В. винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, а також було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а виконавчий збір виведено в окреме провадження.

29 листопада 2021 року АТ «Укрексімбанк» звернувся до приватного виконавця Кошарського О. В. із заявою про примусове виконання рішення та до заяви додав виконавчий лист № 161/12311/14-ц, копію іпотечного договору № 86706Z22 від 15 серпня 2006 року, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку АТ «Укрексімбанк» двокімнатну квартиру загальною площею 51,90 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Про відкриття виконавчого провадження № 67700787 на підставі постанови від 29 листопада 2021 року за вказаним виконавчим листом ОСОБА_1 дізнався під час виклику до приватного виконавця 14 грудня 2021 року. При цьому, така постанова не містить обов`язкових реквізитів: назви виконавчого документа, коли та ким виданий та резолютивної частини документа.

Приватним виконавцем Кошарським О. В. 29 листопада 2021 року винесено похідну постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - у розмірі 3 933 628,88 грн, а також постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - у розмірі 3 933 628,88 грн.

Боржник не може вільно користуватись своїми правами власності на майно, зокрема грошовими коштами - пенсією, яка є єдиним джерелом засобу для існування, так як державний виконавець Арсенюк О. В. здійснює заходи, пов`язані з примусовим виконанням виконавчих документів у зведеному виконавчому провадженні, а приватний виконавець Кошарський О. В. у ВП № 67700787 вчиняє примусові заходи щодо стягнення коштів в іноземній валюті. Також приватний виконавець арештував майно, яке є предметом іпотеки та відповідно до нормативно-правових актів обтяження нерухомого майна за іпотечним договором підлягало державній реєстрації відповідно до вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що було вчинено у 2006 році.

ОСОБА_1 просив:

поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження дій приватного виконавця Кошарського О. В., визнання його дій незаконними та скасування постанов у виконавчому провадженні № 67700787 від 29 листопада 2021 року;

визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О. В. у ВП № 67700787 незаконними і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2021 року, постанову про арешт майна боржника від 29 листопада 2021 року та постанову про арешт коштів боржника від 29 листопада 2021 року;

зобов`язати приватного виконавця Кошарського О. В. повернути виконавчий лист від 25 червня 2016 року №161/12311/14-ц, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області, стягувачу в порядку частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

відповідно до пункту 12 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження припиняється зокрема: якщо стягувач подав письмову заяву про припинення виконавчого провадження. Припинення виконавчого провадження з підстав передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Кодексу. У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року № 910/18165/13 зроблений правовий висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. При цьому, такі правила застосовуються в незалежності від причин повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки ні Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, ні чинний Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, не містить інших правил обрахування строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, а також заборони відраховувати його з моменту винесення виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу. Інше тлумачення та правозастосування положень статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» нівелювало б право стягувача самостійно розпоряджатися своїми процесуальними правами на стадії примусового виконання рішення суду, зокрема обрати приватного виконавця, замість державного;

виконавчий лист був повторно пред`явлений стягувачем у листопаді 2019 року в межах встановлених законом строків, які перервалися та які слід обраховувати починаючи з 29 жовтня 2021 року, коли державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу. Тому приватний виконавець 29 листопада 2021 року мав всі законні підстави відкрити виконавче провадження;

доводи про неналежність реквізитів, та/або відміток у виконавчому документі, суд відхиляє, оскільки виконавець не перевіряє належність чи неналежність будь-яких даних/реквізитів, відміток у виконавчому документі, а якщо боржник вважає, що виконавчий документ виданий помилково чи незаконно, він вправі звернутися до суду із заявою в порядку статті 432 ЦПК України. Питання часткового виконання виконавчого листа, на що вказує представник боржника, має вирішуватися під час виконавчого провадження і на законність постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника не впливає;

доводи боржника про «недоцільність» накладення арешту на майно боржника, яке є предметом стягнення у виконавчому документі, бо воно є в заставі банку, не ґрунтуються на вимогах законодавства, зокрема на приписах статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилався на те, що постанова про виведення виконавчого провадження зі зведеного провадження була ним оскаржена до адміністративного суду та його позов було задоволено. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/13738/21 від 13 грудня 2021 року визнано протиправним та скасовано постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП № 51004862, постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП № 67321605, винесених Головним державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк О. В. Постанова про виведення виконавчого провадження була скасована у зв`язку з тим, що в її резолютивній частині були допущені помилки, а саме відсутній пункт перший, де, як пояснила державний виконавець, слід було вказати, що підлягає виведенню зі зведеного виконавчого провадження № 51376078 виконавче провадження № 51004862 про стягнення коштів виконавчого збору в розмірі 10 % боргу з врахуванням стягнутих сум. Отже, виведене виконавче провадження стосувалося стягнення коштів виконавчого збору;

у суді апеляційної інстанції представником ВДВС Арсенюк О. В. було долучено до матеріалів справи копію її постанови від 12 січня 2022 року, відповідно до якої після ухвалення вказаного судового рішення адміністративним судом нею було внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: «в постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження № 51004862 від 29 жовтня 2021 року, зазначивши: за наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження. Згідно заяви стягувача від квітня 2021 року виконавче провадження підлягає завершенню. Зазначивши після постановляю: 1. вивести виконавче провадження № 51004862 зі зведеного виконавчого провадження № 51376078». Разом з цим, постанова головного державного виконавця від 29 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документа предметом оскарження не була, а відтак, станом на день розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, є чинною;

повернення невиконаного виконавчого документа стягувачеві, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строку встановленого законом, який після переривання встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а також для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Слід зазначити, що у разі виникнення потреби, виконавець має повне право обмежити для боржника право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна;

оскільки сам факт винесення постанови про арешт не призводить до автоматичного обмеження права розпоряджатись таким майном, то копії постанов, якими накладено арешт, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, в день їх винесення. Також в день винесення постанови про арешт державний виконавець вносить відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що виконавчий лист був повторно пред`явлений стягувачем в межах встановлених законом строків, які перервалися та які слід обраховувати, починаючи з 29 жовтня 2021 року, коли державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу. Тому приватний виконавець 29 листопада 2021 року мав усі законні підстави відкрити виконавче провадження та відповідно накласти арешт на майно та грошові кошти боржника. Державний виконавець Кошарський О. В. відкрив виконавче провадження та здійснив інші виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець вчиняв виконавчі дії відповідно до вимог закону, в межах повноважень і право заявника не було порушено;

приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень та послідовно вчиняв дії, направлені на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, накладення арешту на майно не передбачає його відчуження та не забороняє приватному виконавцю накласти на цю ж квартиру заборону на відчуження майна. Суд першої інстанції розглянув скаргу на дії державного виконавця в межах заявлених вимог скарги.

Аргументи учасників справи

ОСОБА_1 19 жовтня 2022 року засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

приватним виконавцем Кошарським О. В. 29 листопада 2021 року винесено постанову про арешт майна боржника, згідно якої накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить боржнику в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 3933628,88 грн, а також постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 3 933 628,88 грн. Таким чином ОСОБА_1 не може вільно користуватись своєю власністю, зокрема пенсією, яка є єдиним джерелом засобу для існування. Також приватний виконавець арештував майно, яке є предметом іпотеки;

приватний виконавець не встановив наявність на виконавчому листі обов`язкової відмітки про залишок нестягненої суми та належного посвідчення такої відмітки підписом виконавця та печаткою;

головний державний виконавець Арсенюк О. В. у ВП № 51004862 винесла постанову від 29 жовтня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» і постановила виконавчий збір вивести в окреме провадження (постанова від 14 травня 2016 року у ВП № 51004862), однак приватний виконавець 29 листопада 2021 року у ВП № 67700787 повторно стягнув основну винагороду приватного виконавця, що становить 10 % суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, підлягає передачі. Тобто, відбувається одночасне стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору (на користь держави) та основної винагороди (на користь приватного виконавця), тобто подвійне стягнення однієї і тієї ж суми. Проте виконавчий збір стягується один раз, не залежно від кількості разів подання виконавчого документа;

приватним виконавцем Кошарським О. В. при винесенні 29 листопада 2021 року постанови про відкриття виконавчого провадження не було враховано те, що згідно частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ можливо повторно пред`явити до виконання лише протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Строк пред`явлення до виконання виконавчого листа від 25 квітня 2016 року був встановлений до 25 квітня 2019 року;

рішенням Волинського адміністративного суду у справі № 141/13738/21 від 13 грудня 2021 року визнано протиправним та скасовано постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП № 51004862, постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП № 67321605 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29 жовтня 2021 року у ВП №67321605, винесених Головним державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Арсенюк О. В.;

ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року розгляд справи було призначено в режимі відеоконференції на 19 вересня 2022 року о 11:00 год. 19 вересня 2022 року за кілька годин до судового засідання адвокатом Слабенко С. І. було надіслано на електронну адресу Волинського апеляційного суду клопотання у справі № 161/12311/14-ц про те, що в зв`язку з перебуванням в ЗС України він не зможе взяти участь в даному судовому засіданні, а тому просив відкласти розгляд справи. До цього клопотання додавались докази перебування в бойовому підрозділі ЗСУ. Проте апеляційний суд це клопотання не розглянув. У постанові відсутні будь-які відомості про те, що суду було відомо про причини неявки адвоката Слабенко С. І. боржник фактично був позбавлений можливості права на апеляційне оскарження та права на доступ до суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року: відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2022 року та постанови Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року та про зупинення стягнення у виконавчому провадженні відмовлено.

19 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року: відзив АТ «Державний експортно-імпортний банк України», який підписаний представником Мірчуком В. В., залишено без розгляду; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2014 року у справі № 161/12311/14-ц позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю, а саме ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» - 122 471,52 швейцарських франків заборгованості за кредитним договором № 86706С20 від 15 серпня 2006 року, що в гривневому еквіваленті становить - 1 585 676,62 грн, з яких: основний борг в сумі - 115 471,03 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 1 495 039,77 грн, заборгованість по відсотках - 6 048,26 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 78 308,69 грн, пеня за простроченим основним боргом - 677,96 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 8 777,76 грн, пеня за простроченими відсотками - 274,27 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 3 551,06 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вказане рішення набрало законної сили 07 квітня 2016 року, виконавчий лист № 161/12311/14-ц судом видано 25 квітня 2016 року.

13 травня 2016 року державним виконавцем Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Іщенко Г. С. винесено постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження № 51376078 виконавче провадження № 51004862.

09 квітня 2021 року AT «Укрексімбанк» до Другого ВДВС у місті Луцьку надіслав заяву про повернення виконавчого документа.

29 жовтня 2021 року головний державний виконавець Арсенюк О. В. у ВП № 51004862, керуючись статтею 30 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», винесла постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та постанову про повернення виконавчого листа № 161/12311/14-ц від 25 квітня 2016 року стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

29 листопада 2021 року приватним виконавцем Кошарським О. В. було відкрито виконавче провадження № 67722787 за виконавчим документом № 161/12311/14-ц від 25 квітня 2016 року, на підставі заяви стягувача від 15 листопада 2021 року про примусове виконання рішення.

Постановами від 29 листопада 2021 року приватним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження накладено арешти на все рухоме й нерухоме майно, а також на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Позиція Верховного Суду

Щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у частині стягнення винагороди приватного виконавця

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) вказано, що:

«юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що:

«імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) вказано, що:

«частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України «Про виконавче провадження», підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця».

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні зі скаргою ОСОБА_1 просив, зокрема, визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О. В. у ВП № 67700787 незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2021 року (а. с. 7). Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2021 року, зокрема, стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 357 571,35 грн (а. с. 9 зворот);

суди не врахували, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом;

скарга ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О. В. у ВП № 67700787 незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2021 року у частині стягнення винагороди приватного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Тому провадження у справі у цій частині належить закрити та повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи у частині цих вимог скарги віднесений до юрисдикції адміністративного суду;

Щодо визнання дій приватного виконавця незаконними, скасування в іншій частині постанови про відкриття виконавчого провадження, скасування постанов про арешт майна боржника, зобов`язання приватного виконавця повернути виконавчий лист

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) вказано, що:

«під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року по справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що:

«перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 201/4813/19 (провадження № 61-13093св21) вказано, що:

«ОСОБА_2, звертаючись зі скаргою, вказував, що він не пропустив строк на подання скарги, посилаючись на те, що про наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення з нього коштів йому стало відомо 08 жовтня 2020 року під час затримання автомобіля, а тому відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» він подав скаргу на дії та рішення державного виконавця 23 жовтня 2020 року, протягом десяти робочих днів.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_4 по суті, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішив питання про поновлення строку на подання такої скарги, не з`ясував, чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України, оскільки заявник має право звернутись зі скаргою на дії державного виконавця до суду в межах десятиденного строку, що обчислюється в календарних днях, передбаченого ЦПК України. Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, оскільки ця норма закону застосовується до більш широкого кола відносин».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 2-8754/11 (провадження № 61-9397св21) зазначено, що: «розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця по суті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не з`ясував, який конкретно предмет розгляду скарги та в залежності від цього коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права та чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України».

У справі, що переглядається:

при зверненні зі скаргою 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 просив поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження дій приватного виконавця Кошарського О. В., визнання його дій незаконними та скасування постанов у виконавчому провадженні № 67700787 від 29 листопада 2021 року, посилаючись на те, що лише 14 грудня 2021 року дізнався про порушення своїх прав приватним виконавцем Кошарським О. В. 29 листопада 2021 року (а. с. 6 зворот);

при розгляді скарги ОСОБА_1 по суті, суди у порушення норм процесуального права: не з`ясували, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права; чи дотримано строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України; не вирішили питання про поновлення строку на подання такої скарги,

за таких обставин, суди зробили передчасний висновок про можливість вирішення вимог скарги ОСОБА_1 .

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи, подане адвокатом Слабенко С. І. 19 вересня 2022 року.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина перше, друга статті 450 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що протокольною ухвалою апеляційного суду від 19 вересня 2022 року вирішено клопотання про відкладення розгляду справи, подане адвокатом Слабенко С. І. 19 вересня 2022 року (а. с. 148 зворот), та ухвалено розгляд справи проводити за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що:

оскаржені судові рішення належить скасувати;

провадження у справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О. В. у ВП № 67700787 незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2021 року у частині стягнення винагороди приватного виконавця, закрити та повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цих вимог віднесений до юрисдикції адміністративного суду;

в іншій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 255, 256, 400 409 411 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року скасувати.

Провадження у справі у частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича у ВП № 67700787 незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2021 року у частині стягнення винагороди приватного виконавця, закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи у частині вимог скарги про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича у ВП № 67700787 незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 листопада 2021 року у частині стягнення винагороди приватного виконавця, віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Передати справу в іншій частині за скаргою ОСОБА_1 на дії і постанови приватного виконавця Кошарського Олександра Володимировича та визнання дій незаконними та скасування постанов у виконавчому провадженні, стягувач - акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2022 року та постанова Волинського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук