№ 161/12436/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

25 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 161/12436/21

провадження № 61-6123св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Олексюка А. В. від 11 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Карпук А. К., Осіпука В. В., Бовчалюк З. А., від 13 червня 2022 року.

Зміст заявлених позовних вимог та заяви про відшкодування судових витрат

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено повністю правовідношення за кредитним договором № SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», а також за договорами банківських рахунків, з яких здійснювалось списання коштів на погашення заборгованості за цим кредитним договором; визнано незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування та списання відсотків за використання кредитних коштів (кредитного ліміту), нарахування та списання коштів в якості комісії, щодо нарахування та списання коштів в якості знижок за кредитним договором № SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити списання коштів з платіжних карт ОСОБА_1 , спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00021363553

26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк»; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 4 158, 75 грн безпідставно списаних та надміру сплачених коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором

№ SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року. Також вирішено стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено.

При постановленні судом першої інстанції рішення від 27 січня 2022 року у цій справі не було вирішено питання про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги.

До закінчення судових дебатів представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зробив заяву відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду буде подано докази про розмір понесених витрат.

31 січня 2022 року представник позивача подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи: договору про надання правової допомоги, додатку № 1 до договору, акту приймання-передачі наданих послуг.

Основний зміст та мотиви додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 лютого 2022 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 12 000 грн витрат на надання професійної правової допомоги та 1 333, 36 грн судового збору у дохід держави.

Додаткове рішення мотивовано тим, що згідно з пунктом 1 додатку до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року за надання юридичних послуг клієнт сплачує адвокату гонорар одним платежем у розмірі 12 000 грн з розрахунку витраченого часу за одну годину роботи адвоката, вартість якої складає 500 грн. Оцінюючи обґрунтованість заяви представника позивача, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні та достатні обґрунтування суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, а тому такі витрати позивача у розмірі 12 000 грн підлягають відшкодуванню у повному розмірі.

У зв`язку із тим, що позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду із цим позовом на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмір 908, 00 грн та судовий збір за вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди пропорційно до її задоволення у розмірі 425, 36 грн, а всього 1 333, 36 грн.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу відповідача АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2022 року змінено, викладено резолютивну частину цього рішення у наступній редакції:

«Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 9 866, 67 грн».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обсяг проведеної адвокатом роботи підтверджується матеріалами справи, витрати на професійну правничу допомогу за надані адвокатом послуги, за виключенням участі в судових засіданнях, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності. Однак, задовольняючи вимогу позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката з участі у судових засіданнях упродовж 5 годин, суд першої інстанції залишив поза увагою, що тривалість судових засідань, в яких брав участь адвокат, становила 44 хвилини, а тому, виходячи з встановленої сторонами вартості однієї години роботи адвоката 500 грн, розмір витрат за участь представника в судових засіданнях становить

366, 67 грн. Ураховуючи викладене, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, визачено судом апеляційної інстанції у розмірі 9 866, 67 грн (19 годин х 500 грн + 366, 67 грн).

Узагальнені доводи касаційної скарги

05 липня 2022 року засобами електронного зв`язку до Верховного Суду АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 червня 2022 року і залишити без задоволення або без розгляду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також неналежне дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник вказує, що враховуючи складність справи обов`язкова участь у ній адвоката не передбачена. До отриманої банком копії позовної заяви не було додано ані квитанції на підтвердження здійснення оплати за послуги адвоката, ані договору, акту, розрахунку витрат. В тексті поданого клопотання від 28 січня 2022 року відсутнє прохання адвоката до суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, а тому суди попередніх інстанцій не мали підстав для задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу. Суди попередніх інстанцій, на думку заявника, не надали належної оцінки обсягу проведеної адвокатом роботи, кількості судових засідань, їх тривалості, складності справи, складенню процесуальних документів, які наявні в матеріалах справи. Заявник стверджує, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та не відповідає фактично виконаній адвокатом роботі.

АТ КБ «ПриватБанк» вказує також на те, що з моменту укладення договору про надання правової допомоги (01 липня 2021 року) протягом семи місяців між клієнтом та адвокатом не було узгоджено істотну умову договору - розмір винагороди, однак сторони в акті приймання-передачі наданих послуг зазначили, що оплата послуг була здійсненна 01 липня 2021 року. Звертає увагу, що матеріали справи не містять належних доказів оплати послуг адвоката. Позивач не надав суду достатніх на підтвердження витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, тобто позивачем не було дотримано вимоги частини четвертої статті 137 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/12436/21 за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу № 161/12436/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

У визначений судом строк, відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

Припинено повністю правовідношення за кредитним договором № SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», а також за договорами банківських рахунків, з яких здійснювалось списання коштів на погашення заборгованості за цим кредитним договором; визнано незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування та списання відсотків за використання кредитних коштів (кредитного ліміту), нарахування та списання коштів в якості комісії, щодо нарахування та списання коштів в якості знижок за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити списання коштів з платіжних карт ОСОБА_1 , спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00021363553 26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк»; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 4 158, 75 грн безпідставно списаних та надміру сплачених коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором

№ SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 000 грн відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Представником ОСОБА_1 у цій справі був адвокат Ліпкевич І. В., який діяв на підставі ордеру, виданого згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року.

Згідно з технічним записом судового засідання, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні 27 січня 2022 року до закінчення судових дебатів зробив заяву відповідно до приписів частини восьмої статті 141 ЦПК України про подання у п`ятиденний строк після закінчення судового засідання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 31 січня 2022 року подав копію договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року, додатку № 1 до договору від 26 січня 2021 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 27 січня 2022 року з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на суму 12 000 грн, підписаних адвокатом Ліпкевичем І. В. та позивачем ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Справа, яка є предметом розгляду, розглядалася за правилами загального позовного провадження, а тому представництво інтересів позивача у суді здійснюється виключно адвокатом.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Згідно з частиною першою статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (частина третя статті 28 Правил адвокатської етики).

Чинним цивільним процесуальним законодавством визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представник позивача - Ліпкевич І. В. у судовому засіданні суду першої інстанції 27 січня 2022 року до закінчення судових дебатів зробив заяву відповідно до приписів частини восьмої статті 141 ЦПК України про подання у п`ятиденний строк після закінчення судового засідання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Про попередній розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн було вказано у позовній заяві.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача 31 січня 2022 року подав до суду першої інстанції клопотання (із посиланням на положення статей 43 58 64 123 124 137 141 ЦПК України) про приєднання до матеріалів справи копій договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року, додатку № 1 до договору від 26 січня 2021 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 27 січня 2022 року на суму 12 000 грн, підписаних адвокатом Ліпкевичем І. В. та позивачем ОСОБА_1 .

Із урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що представником позивача у визначеним процесуальним законом порядку порушено клопотання про вирішення питання щодо стягнення із відповідача витрат на правову допомогу та надано відповідні докази, які підтверджують надання адвокатом правової допомоги, обсяг наданих послуг та їх вартість.

У зазначеному акті приймання-передачі вказано кількість витраченого часу на надання адвокатських послуг: попереднє опрацювання матеріалів, збирання письмових доказів - 6 годин; підготовка та подача до суду позовної заяви - 5 годин; підготовка та подача до суду заяви про забезпечення позову - 4 години; участь у судових засіданнях - 5 годин; підготовка та подача до суду клопотань, підготовка заяви про збільшення позовних вимог - 4 години; що разом становить 24 години. Вартість однієї години роботи адвоката визначена сторонами у розмірі 500 грн.

Апеляційний суд встановив, що тривалість судових засідань, в яких брав участь адвокат, становить 44 хвилини. Зокрема, судове засідання 27 серпня 2021 року тривало 10 хвилин, судове зсідання 26 листопада 2021 року - 2 хвилини, судове засідання 27 січня 2021 року - 32 хвилини. Виходячи із встановленої сторонами вартості однієї години роботи адвоката 500 грн, розмір витрат за участь представника в судових засіданнях визначено у розмірі 366, 67 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні розміру відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності наданих послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268).

Угоди про надання правничої допомоги, зважаючи на зобов`язання, що виникають лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Враховуючи, що у додатку № 1 від 26 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року сторони дійшли згоди щодо розміру гонорару адвоката Ліпкевича І. В. за надання ним професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, визначивши його розмір у сумі 12 000, 00 грн, взявши до уваги складність справи, тривалість судових засідань, яка становила 44 хвилини, реальність часу, витраченого на надання адвокатом послуг з підготовки і подачі до суду заяви про забезпечення позову (подана разом із позовом), співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди (1 000 грн при заявлених 5 000 грн), а також критерії обґрунтованості й пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визначення розміру відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 8 500 грн, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору.

Із урахуванням зазначеного, резолютивна частина постанови апеляційного суду підлягає зміні в частині визначення розміру судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але апеляційним судом при визначенні розміру витрат на правничу допомогу враховано не всі критерії, визначені процесуальним законом, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну судового рішення.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у частині визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги,які підлягають стягненню з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , змінити, визначивши їх розмір у сумі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович