Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа 161/16460/16-ц
провадження № 61-18104св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2018 року, ухвалене в складі
судді Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду
від 03 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що він є власником 70/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по
АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування
від 14 листопада 2008 року йому належить 49/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, згідно якого до нього перейшли наступні приміщення будинку: кімната 1-5 площею 12,5 кв.м, кімната 1-6 площею 14,6 кв.м, санвузол 1-7 площею 3,1 кв.м,
кухня 1-8 площею 9,8 кв.м, 1/2 частки сараю «Б-1», 1/2 частки літньої
кухні «Б», льох «В», навіс «В», хлів «Е-1», гараж «Г-1», оглядова яма «І», колодязь «К», вбиральня «Д», 1/2 частки огорожі.
Крім того, на підставі договору дарування від 06 вересня 2013 року йому перейшла у власність 21/100 частка вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, а саме: кімната 1-2 площею 13,2 кв.м та коридор 1-1 площею 7,5 кв.м.
Співвласниками спірного житлового будинку з надвірними будівлями
і спорудами є ОСОБА_3 , якому належить 18/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та ОСОБА_2 , якому належить
12/100 частки спірного будинковолодіння, до яких входить
кімната 1-3 площею 9,3 кв.м та кімната 1-4 площею 16,2 кв.м.
Вказував, що відповідно до договору дарування від 10 березня 2010 року він є власником 1/2 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Співвласником даної земельної ділянки є відповідач по справі ОСОБА_3 , якому належить 1/2 частка вказаної земельної ділянки.
Спірне будинковолодіння та земельна ділянка перебувають у спільному користуванні з відповідачами. Між сторонами протягом тривалого часу виникають спори та непорозуміння з приводу користування майном, тому домовитись про добровільний виділ у натурі часток майна неможливо.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд:
виділити йому в натурі 70/100 частки у відокремлену частину будинку з окремим входом (квартиру) у праві спільної часткової власності
у житловому будинку з надвірними будівлями і спорудами по
АДРЕСА_1 , яка складається з кімнати 1-5
площею 12,5 кв.м, кімнати 1-6 площею 14,6 кв.м, кухні 1-8 площею 9,8 кв.м, санвузла 1-7 площею 3,1 кв.м, коридора 1-1 площею 7,5 кв.м,
кімнати 1-2 площею 13,2 кв.м для чого у відповідності до висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи двом співвласникам необхідно закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 2-1, влаштувати автономні мережі електропостачання, опалення, влаштувати перегородку в сараї (Б-1) та літній кухні (б) посередині будівель;
ОСОБА_2 як другому співвласнику влаштувати дверний проріз у не несучій стіні із вхідними подвійними дверима в приміщення 2-2, переобладнати кімнату 2-1 площею 9,3 кв.м у кухню-вітальню. Стягнути з відповідача
ОСОБА_2 на його користь 5 314,61 грн за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння по
АДРЕСА_1 ;
виділити йому в натурі із надвірних споруд 1/2 частки сараю «Б-1», 1/2 частки літньої кухні «Б», льох «В», навіс «В», хлів «Е-1», гараж «Г-1», оглядову яму «Г», колодязь «К», вбиральню «Д», 1/2 частки огорожі, а також виділити
1/2 частки земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку і надвірних споруд по АДРЕСА_1 , згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № О-62/1 у відповідності до таблиці № 1 та у відповідності до схеми в додатку №1, що додається до висновку експертизи, а саме: виділивши йому земельну ділянку загальною площею 0,0275 га;
у спільне користування його та відповідачів виділити земельну ділянку площею 0,0153 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;
виділити в користування відповідачів земельну ділянку площею 0,0172 га, що знаходиться за зазначеною адресою.
Вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 28 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 у натурі 70/100 частини у відокремлену частину будинку з окремим входом (квартиру) у праві спільної часткової власності у житловому будинку з надвірними будівлями і спорудами
по АДРЕСА_1 , яка складається
з: кімнати 1-5 площею 12,5 кв.м, кімнати 1-6 площею 14,6 кв.м, кухні 1-8 площею 9,8 кв.м, санвузла 1-7 площею 3,1 кв.м, коридора 1-1
площею 7,5 кв.м, кімнати 1-2 площею 13,2 кв.м для чого, у відповідності до висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи, двом співвласникам закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 2-1, влаштувати автономні мережі електропостачання, опалення, влаштувати перегородку в сараї «Б-1» та літній кухні «Б» посередині будівель.
ОСОБА_2 як другому співвласнику влаштувати дверний проріз у не несучій стіні із вхідними подвійними дверима в приміщення 2-2, переобладнати кімнату 2-1 площею 9,3 кв.м
у кухню-вітальню.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 314 грн 61 коп. за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1 в натурі із надвірних споруд 1/2 частки сараю «Б-1», 1/2 частки літньої кухні «Б», льох «В», навіс «В», хлів «Е-1»,
гараж «Г-1», оглядову яму «Г», колодязь «К», вбиральню «Д», 1/2 частини огорожі.
Виділено ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку і надвірних споруд по
АДРЕСА_1 . Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № О-62/1 у відповідності до таблиці № 1 та у відповідності до схеми в додатку №1, що додається до висновку експертизи, а саме: виділено йому земельну ділянку загальною площею 0,0275 га.
У спільне користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,0153 га, що знаходиться по
АДРЕСА_1 .
Виділено в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0172 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1 812 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 676 грн понесених витрат за проведення судової експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесених витрат по сплаті судового збору, по 551, 20 грн з кожного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а запропонований експертом розподіл житлового будинку, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, не порушує норми житлового законодавства та не позбавляє кожну із сторін можливості користування своєю частиною житлового будинку, враховуючи, що такий виділ технічно можливий.
Можливість розподілу земельної ділянки підтверджена висновком судової земельно-технічної експертизи.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залучено до участі у розгляді справи правонаступника після смерті ОСОБА_3 його спадкоємця за заповітом - ОСОБА_2 .
Постановою Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виділ частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та розподілу судових витрат змінено, викладено абзаци сьомий-дев`ятий та одинадцятий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«У спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,0153 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № О-62/1 від 30 червня 2017 року (таблиця № 1 та додаток №1 до експертизи).
Виділено ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0172 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № О-62/1 від 30 червня 2017 року (таблиця № 1 та додаток №1 до експертизи).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1 812 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 102 грн 40 коп.»
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу земельної ділянки та судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , що стосуються виділу в натурі належної йому на праві власності частки земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не перевірив та не з`ясував тієї обставини, кому на праві власності належить інша частина цієї земельної ділянки з огляду на запропонований експертом у висновку судової земельно-технічної експертизи варіант розподілу земельної ділянки з врахуванням користування частинами будинковолодіння співвласниками після його розподілу та у якому зазначено, що розподіл можливий в частках з відхиленням від ідеальних.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена обставина впливає на правильне вирішення даної справи, оскільки суд першої інстанції розподіляючи земельну ділянку між сторонами по справі, виділив частки спірної земельної ділянки позивачу ОСОБА_2 , частину земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , а іншу частину земельної ділянки у спільне користування позивача, відповідача ОСОБА_2 та відповідача
ОСОБА_3 , який на час ухвалення рішення не був співвласником земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 28 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду
від 03 вересня 2019 року, а справу передати на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга відповідача ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили всі обставини справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення. Суди взяли до уваги єдиний доказ, який надано позивачем - висновок судової будівельно-технічної експертизи, складений 30 червня 2017 року, в якому експерт запропонував один варіант розподілу будинковолодіння між двома, а не трьома співвласниками.
Тобто експерт врахував інтереси лише двох співвласників та можливість розподілу будинковолодіння у дві відокремлені ізольовані квартири. При цьому до уваги не було взято його інтереси як третього співвласника спірного будинку.
Визначальними для поділу частки або будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до частки співвласників. Судами попередніх інстанцій не розглядалася технічна можливість розподілу будинковолодіння у співвідношенні часток 70/100 до 12/100 до 18/100 з урахуванням прав усіх співвласників, а при розподілі часток землі взято висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи у співвідношенні часток 70/100 до 30/100 без урахування його частки у власності.
Вказує, що суд першої інстанції у день ухвалення судового рішення був повідомлений про тяжкий стан батька - відповідача ОСОБА_3 , який помер о 09-00 годині 28 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однак не зупинив розгляд справи до вступу правонаступника у спадок, чим допустив порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року позивачем подано відзив на касаційну скаргу, який не може бути враховано судом, оскільки всупереч вимог статті 395
ЦПК України позивачем не надані докази надсилання копії відзиву іншим учасникам справи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору дарування від 14 листопада 2008 року позивачу
ОСОБА_2 належить 49/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , згідно якого до нього перейшли наступні приміщення будинку: кімната 1-5 площею 12,5 кв. м, кімната 1-6 площею 14,6 кв. м, санвузол 1-7 площею 3,1 кв. м, кухня 1-8 площею 9,8 кв. м, 1/2 частка сараю «Б-1», 1/2 частка літньої кухні «Б», льох «В», навіс «В», хлів «Е-1», гараж «Г-1», оглядова яма «І», колодязь «К», вбиральня «Д», 1/2 частки огорожі.
На підставі договору дарування від 06 вересня 2013 року позивачу
ОСОБА_2 належить 21/100 часток вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, а саме: кімната 1-2 площею 13,2 кв. м та коридор 1-1 площею 7,5 кв. м.
Позивач ОСОБА_2 , на підставі вказаних правовстановлюючих документів, є власником 70/100 частин зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.
Співвласником спірного житлового будинку з надвірними будівлями
і спорудами є ОСОБА_3 , якому належить 18/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Луцької міської ради 18 липня 2008 року.
Відповідачу ОСОБА_2 на праві належить 12/100 часток спірного будинковолодіння на підставі договору дарування від 13 січня 2014 року. Відповідач є власником кімнати 1-3 площею 9,3 кв. м та кімнати 1-4 площею 16,2 кв. м.
Судом апеляційної інстанції, після дослідження правовстановлюючих документів на спірний об`єкт та інвентарної справи, встановлено, що на підставі договору дарування від 14 листопада 2008 року, договору дарування від 06 вересня 2013 року, договору дарування від 30 січня
2014 року ОСОБА_3 було подаровано в цілому весь житловий будинок з врахуванням приміщень та площ, які зазначенні у цих договорах, незважаючи на те, що документально 18/100 частини будинковолодіння залишалась у його власності.
Відповідно до договору дарування від 10 березня 2010 року позивачу
ОСОБА_2 належить 1/2 частка земельної ділянки по
АДРЕСА_1 .
Згідно акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 496513
від 29 квітня 2010 року, ОСОБА_3 належить 1/2 частки по
АДРЕСА_1 .
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 червня 2017 року № О-62, складеного на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2017 року, розподіл в натурі будинковолодіння по АДРЕСА_1 в частках 70/100 до 30/100 частин (виділ 70/100 частин) будинковолодіння з метою обладнання окремих ізольованих квартир можливий за умови виконання запропонованих експертом переобладнань будинку.
Можливий варіант розподілу будинковолодіння по АДРЕСА_1 в частках 70/100 до 30/100 частин (виділ 70/100 частки), долі кожного із співвласників, відхилення від ідеальних долей, викладено у дослідницькій частині по першому-третьому питаннях (таблиця № 5) та збережено на поверхневому плані в додатку № 3. Перепланування не передбачає втручання у несучі конструктивні елементи будинку і не потребує дозволу Луцького міськвиконкому.
Ринкова вартість 70/100 частин будинковолодіння по
АДРЕСА_1 становить 640 433,50 грн.
Запропонований варіант розподілу передбачає виділ позивачу ОСОБА_2 у натурі 70/100 частки у відокремлену частину будинку з окремим входом (квартиру) у праві спільної часткової власності у житловому будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , яка складається з кімнати 1-5 площею 12,5 кв.м, кімнати 1-6 площею 14,6 кв.м, кухні 1-8 площею 9,8 кв.м, санвузла 1-7 площею 3,1 кв.м, коридора 1-1 площею 7,5 кв.м, кімнати 1-2 площею 13,2 кв.м для чого у відповідності до висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи двом співвласникам необхідно закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 2-1, влаштувати автономні мережі електропостачання, опалення, влаштувати перегородку в сараї (Б-1) та літній кухні (Б) посередині будівель. Відповідачу ОСОБА_2 як другому співвласнику влаштувати дверний проріз у не несучій стіні із вхідними подвійними дверима в приміщення 2-2, переобладнати кімнату 2-1 площею 9,3 кв.м в кухню-вітальню. За відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 другому співвласнику слід сплатити першому співвласнику
5 314,61 грн грошової компенсації. Позивачу ОСОБА_2 слід виділити
в натурі із надвірних споруд 1/2 частки сараю Б-1, 1/2 частки літньої кухні «Б», льох «В», навіс «В», хлів «Е-1», гараж «Г-1», оглядову яму «Г», колодязь «К», вбиральню «Д», 1/2 частки огорожі.
Згідно висновку № О-62/1 судової земельно-технічної експертизи
від 30 червня 2017 року, складеного на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2017 року, розподіл земельної ділянки площею 0,0600 га для обслуговування будинку та господарських споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в частках 1/2 до 1/2 земельної ділянки з врахуванням користування частинами будинковолодіння співвласниками після розподілу будинковолодіння, можливий в частках з відхиленням від ідеальних. Варіант розподілу земельної ділянки площею 0,0600 га для обслуговування будинку та господарських споруд, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , в частках 1/2 до 1/2 частин земельної ділянки, викладений у дослідницькій частині по першому питанню (таблиця № 1) та зображений на схемі додатку №1.
Вказаний варіант розподілу передбачає виділ позивачу ОСОБА_2
1/2 частки земельної ділянки, наданої для обслуговування житлового будинку і надвірних споруд по АДРЕСА_1 згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № О-62/1
у відповідності до таблиці № 1 та у відповідності до схеми в додатку № 1, що додається до висновку експертизи, а саме: виділення йому земельної ділянки загальною площею 0,0275 га. У спільне користування сторін
( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) підлягає виділ земельної ділянки площею 0,0153 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а у користування відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає виділу земельна ділянка площею 0,0172 га, що знаходиться за зазначеною адресою.
17 травня 2018 року ОСОБА_3 подарував відповідачу по справі ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) (тут і надалі по тексту у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Мотиви з яких виходив Верховний Суд
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Системний аналіз положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Враховуючи, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
Статтею 152 ЖК Української РСР (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира).
Крім того, у пункті 7 вказаної постанови визначено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до статті 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 фактично розпорядився (віддарував) в цілому весь житловий будинок з врахуванням приміщень та площі, зазначених у договорах дарування, незважаючи на те, що документально 18/100 частки даного будинковолодіння залишилось оформленим на нього. Тому, задовольняючи вимоги ОСОБА_2 , у частині виділу частки з нерухомого майна, що є у спільній частковій власності,
а саме: 70/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями
і спорудами по АДРЕСА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість такого виділу, оскільки згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 червня 2017 року № О-62 розподіл в натурі будинковолодіння, у запропонованому експертом варіанті, не порушує норми житлового законодавства та не позбавляє кожну зі сторін у спорі можливості користування своєю частиною житлового будинку з врахуванням того, що виділ технічно можливий без втручання в несучі конструкції та/ або інженерні системи загального користування на які необхідні дозвільні документи. Крім того, як встановлено з висновку експерта, частка нерухомого майна, яка виділяється в натурі позивачу, фактично відповідає тій частці майна, що зазначена у правовстановлюючих документах на нерухоме майно.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині виділу в натурі належної позивачу ОСОБА_2 на праві власності частки земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських споруд, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, у травні 2018 року подарував відповідачу по справі ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору, що знаходиться АДРЕСА_1 . При цьому дійшов обґрунтованого висновку, що наведена обставина впливає на правильне вирішення даної справи та вказує на необхідність зміни рішення суду першої інстанції.
Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо можливості виділу в натурі частки будинковолодіння, за умови обладнання трьох ізольованих квартир, підлягають відхиленню, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 за життя розпорядився житловим будинком з врахуванням приміщень та площ, які зазначенні у договорах дарування.
Крім того, оскільки заявник ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , то вирішення питання про виділ в окрему квартиру частки розміром 12/100 не має юридичного значення та не впливає на правильність визначеного судовими рішеннями порядку поділу домоволодіння.
Крім того, колегія суддів зазначає, що з позовом про виділ частки з будинковолодіння в натурі звернувся позивач ОСОБА_2 , а тому суд, у відповідності до вимог частини першої статті 13 ЦПК України, розглянув позов ОСОБА_2 у межах заявлених ним вимог.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то вони підлягають відхиленню, оскільки суд першої інстанції на час проведення судового засідання 28 листопада 2018 року не мав доказів, які б давали підстави для зупинення провадження у справі та мотивовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд отримавши документальне підтвердження смерті відповідача ОСОБА_3 залучив до участі у справі його правонаступника - спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 .
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незмінній частині та постанову апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2018 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Волинського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович