ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа №161/16709/16-а

касаційне провадження №К/9901/42411/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (головуючий суддя - Каралюс В.М.; судді: Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі № 161/16709/16-а за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у грудні 2016 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови від 09.12.2015 у справі про порушення митних правил № 1728/20500/2015.

Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 16.02.2017 позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.06.2017 постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 та залишити в силі постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 43 частини першої статті 4, частини п`ятої статті 266 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 9 33 35 159 190 191 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, наголошує на тому, що судові повістки або телефонограми про розгляд справи в апеляційному порядку не отримував, а тому не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань 15.06.2017 та 22.06.2017, що позбавило його права на судовий захист.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) правосуддя в адміністративних судах здійснюється на засадах гласності і відкритості адміністративного процесу.

Водночас частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) передбачено, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою вказано як поштову адресу в порядку пункту 2 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду): АДРЕСА_1 , а саме - допущено описку в номері будинку.

Правильною адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , що підтверджується, зокрема копією сторінки паспорта громадянина України, де вказано місце проживання (а.с. 9).

При цьому Волинською митницею ДФС при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою вказано правильну адресу позивача.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 відкрито провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці ДФС на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017.

В подальшому ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 призначено судове засідання на 15.06.2017 об 11.30 год., про що повідомлено позивача шляхом направлення на адресу, вказану ним у позовній заяві, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик.

Зазначене поштове відправлення повернуто установою поштового зв`язку на адресу суду з відміткою поштового відділення «така адреса відсутня» (а.с. 124).

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання, призначене на 15.06.2017, не з`явились, розгляд справи відкладено на 22.06.2017 об 11.30 год., про що повідомлено Волинську митницю ДФС телефонограмою (а.с. 128).

Проте, позивач про розгляд справи у суді апеляційної інстанції 22.06.2017 ані повісткою, ані телефонограмою повідомлений не був.

Суд апеляційної інстанції не звернув також і уваги на необхідність направлення повісток про виклик представникам ОСОБА_1 .

В матеріалах справи містяться копії договорів про надання правової допомоги від 12.12.2006, укладений між позивачем та адвокатом Ульчаком Богданом Івановичем, та від 12.12.2016, укладений між позивачем та адвокатом Самчуком Антоном Миколайовичем, в яких зазначено інформацію щодо місця проживання представників ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Частинами першою, третьою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов`язковою, він може направити повістку лише представникові.

За правилами частини десятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, а також направлення повісток про виклик його представникам, в суду немає підстав для висновку про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно ОСОБА_1 порушені через непоінформованість останнього та його представників про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене та враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року та вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції), Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі № 161/16709/16-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк