Постанова

Іменем України

17 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 161/17105/16-ц

провадження № 61-7420св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Стафф Ассістанс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року у складі судді Ковтуненка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Киці С. І., Русинчука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл» (далі - ТОВ «Вог Рітейл») про відшкодування шкоди.

Ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2017 року та від 28 квітня 2017 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стафф Ассістанс» (далі - ТОВ «Стафф Ассістанс»).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є власником автомобіля марки Мітсубісі Лансер, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було викрадено з АЗС WOG НАЙС у місті Борисполі внаслідок неналежного виконання працівниками ТОВ «Вог Рітейл», зокрема оператором атозаправної станції ОСОБА_2 обов`язків щодо збереження на стоянці автомобіля, унаслідок чого йому завдано майнової шкоди в розмірі вартості викраденого автомобіля в сумі 230 000 грн.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з ТОВ «Вог Рітейл» 230 000 грн майнової шкоди, завданої його працівником при виконанні службових обов`язків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для відшкодування майнової шкоди позивача, оскільки ОСОБА_1 у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження укладення між сторонами договору зберігання транспортного засобу. Крім того, такий вид послуг, як надання стоянки взагалі відсутній на автозаправній станції, її відвідувачі можуть безперешкодно користуватися паркувальним майданчиком.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні

обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги та не враховано докази сторони позивача на підтвердження факту виникнення між ним та оператором автозаправної станції ОСОБА_2 договірних відносин з приводу стоянки та зберігання належного позивачу транспортного засобу, проте останній отримавши за послуги грошові кошти, свої зобов`язання щодо збереження автомобіля не виконав, й така поведінка стала наслідком завдання позивачу майнової шкоди викраденням автомобіля, яка має бути відшкодована роботодавцем ТОВ «Вог Рітейл», що свідчить про упередженість суду та безпідставну відмову в задоволенні позовних вимог, з приводу чого було заявлено клопотання про відвід судді.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 28 травня 2019 року відзиві ТОВ «Вог Рітейл», просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, вважаючи її доводи безпідставними, а оскаржувані судові рішення, які є законними і обґрунтованими - залишити без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_3 , здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 03 вересня 2015 року близько 22.00 годин, ОСОБА_1 з метою збереження на час відпочинку, залишив належний йому на праві власності автомобіль марки Мітсубісі Лансер, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , на території АЗС WOG НАЙС автодорога Київ-Харків 34 км + 700 м у місті Борисполі.

03 вересня 2015 року обслуговування на автозаправній станції здійснював оператор ОСОБА_2 .

Після повернення з відпочинку, 11 вересня 2015 року, ОСОБА_1 виявив відсутність автомобіля на території автозаправної станції, а в подальшому з`ясувалося, що автомобіль було викрадено невстановленими особами.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та положення статей 936 950 ЦК України, просив за неналежне виконання обов`язків щодо збереження його автомобіля працівниками ТОВ «Вог Рітейл», стягнути з останнього вартість викраденого автомобіля в сумі 230 000 грн.

На наявність письмових доказів укладення договору зберігання транспортного засобу ОСОБА_1 не посилався і таких доказів у справі немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Частиною другою статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Згідно з частиною першою статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до статті 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Отже договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (частина перша статті 937 ЦК України).

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (частина третя статті 937, частина третя статті 977 ЦК України).

Згідно з пунктами 8, 10-12, 15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам. Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов`язаний пред`явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази.

Виходячи зі встановлених обставин, на підставі належним чином оцінених доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що ОСОБА_1 не довів наявність укладеного з відповідачами договору зберігання транспортного засобу, й та обставина, що автомобіль перебував на території автозаправної станції, не свідчить про наявність договірних правовідносин між сторонами у справі, оскільки її відвідувачі можуть безперешкодно користуватися територією паркувального майданчику такої станції, яка надає лише послуги із заправки автомобілів та роздрібної торгівлі, а відтак відсутні підстави для відшкодування шкоди та задоволення позовних вимог. Не доведена вина працівника автозаправної станції у заподіянні шкоди позивачеві під час досудового розслідування кримінального провадження.

Доводи, наведені у касаційній скарзі зводяться до власного тлумачення позивачем норм права, незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги щодо неналежного вирішення клопотання про відвід судді є неспроможними, оскільки відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням чи дією судді.

Крім того, такі доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалені у справі судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко