ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року

м. Київ

справа №161/17656/15-а

адміністративне провадження № К/9901/16938/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 (суддя Пушкарчук В. П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Іщук Л. П., судді: Попко Я. С., Онишкевич Т. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника митниці Терещука Ю. В. щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015, скасувати цю постанову та закрити провадження в адміністративній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності згідно з постановою у формі штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за порушення митних правил, встановлених частиною другою статті 485 Митного кодексу (МК) України, оскільки під час митного оформлення товару жодних дій, спрямованих на зменшення його митної вартості та розміру митних платежів не вчиняв, до митного оформлення подав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу (МК) України.

Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 11.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, позов задовольнив частково. Суд визнав протиправними дії заступника начальника Волинської митниці ДФС України щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 2' 943' 181,14 грн та скасував постанову у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд висновував, що у судовому процесі відповідач відповідно до вимог норми статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України не довів вину позивача у формі умислу щодо вчинення протиправних дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України. Натомість позивач надав докази обґрунтування митної вартості поставленого на експорт товару.

Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідач вважає, що приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної юридичної оцінки доказам митниці та неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.04.2017 відкрив касаційне провадження №К/800/13732/17 у справі за касаційною скаргою митниці.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким КАС викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та матеріального до встановлених у цій справі фактичних обставин, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття митницею постанови, з приводу правомірності якої виник спір, слугували результати проведеної перевірки з питань законності вивезення з митної території України (експорту) ПП``Геліос-С`` товару ``шкіри ВРХ мокросолені, необроблені, з волосяним покровом`` впродовж 2014 року про неправильне визначення підприємством митної вартості товару за митними деклараціями від 20.10.2014 №205070000/2014/044358, від 24.11.2014 №205070000/2014/051779. Під час перевірки із застосуванням неавтоматизованих ризиків встановлено, що для митного оформлення товару на експорт в Україні підприємство подає контракт, який не відповідає дійсності, а компанія-нерезидент ``AKKERMAN PROJECT LP`` (SUITE 1,39 DEE STREETABERDEEN AB11 6DY SCOTLAND) використовується з метою приховування справжньої вартості товару. Також згідно з отриманої на запит митниці відповіді органів Турецької Республіки вартість експортованого ПП``Геліос-С`` товару є значно вищою. За розрахунком митниці загальна сума недоборів митних платежів за митними деклараціями від 20.10.2014 №205070000/2014/044358, від 24.11.2014 №205070000/2014/051779 склала 981' 060,38 грн.

У судовому засіданні представник відповідача Карпович О. А. надав пояснення щодо встановленого митницею порушення позивачем. Карпович О. А. зазначив, що під час митного оформлення товару для переміщення через митний кордон України в режимі ``експорт`` на підтвердження його митної вартості були надані документи з недостовірною інформацією: контракт містив неправдиві відомості щодо країни призначення товару, інші документи містили розбіжності щодо банківських реквізитів, і в митній декларації була заявлена нижча вартість товару від вартості оформленого і ввезеного на територію Туреччини.

Тобто, відповідач доводив, що при митному оформленні товару ОСОБА_1 , як директор підприємства, здійснив умисні дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів.

На підставі цих висновків стосовно директора ПП``Геліос-С`` ОСОБА_1 митниця склала протокол №1535/20500/2015 про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 485 МК України, а 04.11.2015 винесла постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становило 2' 943' 181,14 грн.

Суди також встановили, що під час митного оформлення товару одночасно з митними деклараціями від 20.10.2014 №205070000/2014/044358, від 24.11.2014 №205070000/2014/051779 декларант підприємства надав усі необхідні документи для визначення митної вартості експортованого товару: контракт, рахунки-фактури (інвойс).

Під час проведення митного контролю та митного оформлення, передбаченого статтею 54 МК України, орган доходів і зборів визнав заявлену підприємством митну вартість товару, письмове рішення про її коригування не ухвалював.

Зважаючи на ці обставини, суд першої інстанції висновував, що позиція митниці про порушення позивачем митних правил є неоднозначною, оскільки для митного оформлення товару на експорт були подані усі документи і на момент митного оформлення будь-яких зауважень з боку контролюючого органу щодо розміру митних платежів тощо не було, а у постанові не конкретизовано власне дії позивача, передбачені диспозицією статті 485 МК України.

Посилання відповідача на отримані від митних органів Туреччини рахунки (Invoice NR.182/1/HS від 20.10.2014, Invoice NR.184/1/HS від 24.11.2014 (т. І, а.с. 201, 213 - а.с. 59, 71 справи №1535/20500/2015 про порушення митних правил) як підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення суд відхилив, оскільки інформація в цих документах викладена іноземною мовою, вказані документи надані суду без офіційного перекладу і не засвідчують, що саме позивач їх складав або за його дорученням третя особа.

За правилами частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 485 МК України дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Такі дії полягають у заявлені в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги {абзац перший частини першої статті 485 МК України}.

Відповідно до частини першої статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Для притягнення до відповідальності на підставі статті 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, зокрема, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, й наявність прямого умислу.

Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати митних платежів, податків та зборів).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на це у своїх рішеннях, зокрема у постанові від 20.03.2018 у справі №640/7258/17, від 18.03.2021 у справі №760/14721/16-а, від 18.06.2020 у справі №638/10546/16-а, від 15.02.2023 у справі №712/8692/16-а, але не виключно.

Частина друга статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи далі - КАС) та статті 77 КАС в чинній редакції передбачає, що тягар доказування правомірності рішень чи діянь лежить на відповідачеві - суб`єкті владних повноважень.

Тобто, митний орган повинен надати суду докази, що порушення було скоєне умисно, інакше відсутність у діях суб`єкта доведеної вини виключає відповідальність.

Враховуючи викладене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що митним органом при розгляді справи про порушення митних правил не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що, згідно з положеннями статті 341 КАС України, виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Разом із тим, висновок судів про визнання протиправними дії заступника начальника Волинської митниці ДФС України щодо винесення ним постанови у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 2'943' 181,14 грн є помилковим, оскільки не є правильно обраним способом захисту права позивача. До того ж предметом спору у цій справі є саме рішення суб`єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення. Правову оцінку компетенції суб`єкта владних повноважень на вчинення відповідних дій та їх порядку суди у цій праві не надавали та позивач у позовній заяві не наводив.

Правильно обраним способом захисту є скасування постанови у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015, а не визнання протиправними дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягали задоволенню тільки в частині щодо скасування постанови у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015.

А підставами для закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені положеннями статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення України. І саме митний орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу про порушення митних правил, відповідно до положень статей 527-528 МК України виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3)про закриття провадження у справі. Тому суди правильно відмовили у задоволенні позову в цій частині вимог позивача.

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин {частина четверта статті 351 КАС України}

З урахуванням наведеного скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судові рішення - змінити в резолютивній частині.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити частково.

Змінити постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 у резолютивній частині судового рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково: скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 04.11.2015 №1535/20500/2015, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва І.В. Дашутін В.П. Юрченко