Постанова
Іменем України
30 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 161/6055/23
провадження № 61-13613св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кінах Яна Валеріївна, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Івасюти Л. В. від 01 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., від 15 серпня 2023 року і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень щодо них
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що її колишній чоловік
ОСОБА_2 , який проживає разом з нею в одній квартирі, починаючи з 2016 року вчиняє відносно неї домашнє насильство, а саме: висловлюється нецензурними словами, принижує, викидає особисті речі та виганяє з квартири, порушує її права, що підтверджується відповіддю з Луцького РУП ГУ НП у Волинській області.
3. Враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї, обґрунтованість ризиків та необхідність застосування до кривдника спеціальних заходів протидії домашньому насильству, посилаючись на положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_1 просила суд видати щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис, яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього такі обов`язки:
- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- заборонити наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
4. ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення поданої заяви та пояснив, що він є особою з інвалідністю І групи загального захворювання. Його колишня дружина ОСОБА_1 , яка проходить лікування у психіатра, в квартирі АДРЕСА_2 не проживає, а лише інколи навідується та вчиняє сварки. Вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою.
Короткий зміст рішення та додаткових рішень суду першої інстанції
5. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 01 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені
ОСОБА_1 вимоги до задоволення не підлягають, оскільки заявниця не довела факту систематичного вчинення відносно неї домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , а звернення заявниці до правоохоронних органів свідчать про наявність конфлікту між сторонами, але не підтверджують факт вчинення насильства ОСОБА_2 щодо колишньої дружини, що є необхідною умовою для застосування до особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом. Пояснення учасників справи свідчать лише про наявність неприязних відносин між сторонами конфлікту через відсутність взаємопорозуміння.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року - без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви
ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , оскільки надані заявницею в обґрунтування заявлених вимог докази не вказують на вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неї, ні фізичного, ні психологічного, не визначають ризиків вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявниці, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
9. 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Кінах Я. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року іухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про видачу обмежувального припису стосовно
ОСОБА_2 .
10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18,
від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, від 17 червня 2020 року
у справі № 509/2131/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19,
від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, від 12 жовтня 2021 року
у справі № 201/5512/20, від 03 листопада 2021 року у справі
№ 752/10604/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/937/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. У касаційній скарзі заявницязазначає, що вона як на підставу звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 вказувала, що останній регулярно вчиняє стосовно неї дії з ознаками психологічного, фізичного та економічного насильства. Психологічне насильство проявляється у тому, що ОСОБА_2 систематично влаштовує сварки, висловлюється в її сторону нецензурною лайкою, принижує її честь та гідність. Економічне насильство проявляється у тому, що ОСОБА_2 вигнав її із житла, у якому вони разом проживали, обмежив їй доступ до житла, а також забрав документи, що їй належали, які були долучені ним до матеріалів цієї справи, зокрема: копію заповіту, копію направлення на госпіталізацію в психіатричну лікарню. Застосування фізичного насильства підтверджується неодноразовими зверненнями заявниці до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно неї домашнього насильства. Однак судами зазначені обставини не враховано та безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12. Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 травня 1979 року, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року розірвано.
13. Квартира АДРЕСА_2 не приватизована. У квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх онуки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
14. Заявниці ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 липня 2014 року на праві власності належить квартира
по АДРЕСА_3 .
15. У відповідь на адвокатський запит адвоката Кінах Я. В. про надання інформації, Луцьким РУП ГУ НП у Волинській області надано інформацію про те, що у період з 01 січня 2016 року по час звернення (березень 2023 року) від ОСОБА_1 зареєстровано сім звернень за фактом вчинення відносно неї домашнього насильства.
16. Звертаючись до суду із заявою про застосування обмежувального припису, ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 систематично застосовує насильство щодо неї, у зв`язку з чим просила застосувати обмежувальний припис до нього.
17. З показань допитаного в якості свідка ОСОБА_3 , який є онуком сторін по справі, встановлено, що баба ОСОБА_1 тривалий час не проживає з ними в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає у належній їй на праві власності квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , а коли приїжджає у м. Луцьк, то вчиняє конфлікти та сварки.
18. Факт проживання у квартирі у м. Ковелі Волинської області заявниця в суді апеляційної інстанції не заперечувала.
Позиція Верховного Суду
19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
20. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
21. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
22. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
23. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави
(стаття 3 Конституції України).
24. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша
статті 16 Цивільного кодексу України).
25. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
26. Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
27. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
28. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
29. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
30. Метою реалізації обмежувального припису в межах цивільного процесу є реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення.
31. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частинипершої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
32. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
33. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
34. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
35. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
36. Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
37. Отже Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
38. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів членів сім`ї.
39. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
40. Наявність між сторонами неприязних відносин та спору щодо поділу майна не може саме по собі розцінюватись як насильство в сім`ї.
41. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження
№ 61 19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі
№ 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року
у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), від 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), від 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23),
від 08 вересня 2023 року у справі № 752/1390/22 (провадження
№ 61-10045св23), від 25 вересня 2023 року у справі № 760/34690/21 (провадження № 61-1315св23).
42. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
43. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
44. Надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у їх сукупності, оцінивши ситуацію яка склалася між колишнім подружжям, поведінку як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , можливі ризики застосування домашнього насильства у майбутньому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку із необґрунтованістю.
45. Суди встановили, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склалися конфлікті відносини, зокрема пов`язані із користуванням майном, а також непорозуміння, у зв`язку із чим ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів. Однак вказані обставини достовірно не доводять факту вчинення ОСОБА_2 відносно заявниці фізичного, психологічного чи економічно насильства.
46. Сам факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу дій ОСОБА_2 , які вона вважає неправомірними, з урахуванням показів свідка, проживання заявниці у м. Ковелі та інших доказів, не є достатнім для висновку про вчинення домашнього насильства щодо неї. Отже заявницею не доведено вчинення ОСОБА_2 фізичного, економічного чи психологічного насильства стосовно заявниці у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені вказаним Законом.
47. Оскільки заявниця не довела достатніми й достовірними доказами фактів вчинення ОСОБА_2 фізичного, психологічного, економічного насильства, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису слід визнати обґрунтованим.
48. Доводи касаційної скарги щодо достатності доказів вчинення
ОСОБА_2 домашнього насильства та наявності у зв`язку із цим підстав для застосування обмежувального припису зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
49. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
50. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
51. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
52. За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду висловленим у постановах, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.
53. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
54. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
55. Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кінах Яна Валеріївна, залишити без задоволення.
2. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович