ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 163/188/19

адміністративне провадження № К/9901/9225/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року (головуючий суддя Чишій С.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді - Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

22 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 26 грудня 2018 року № 7267/20500/18.

Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, клопотання Волинської митниці ДФС задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено без розгляду.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Волинською митницею ДФС 26 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_1 складено Протокол про порушення митних правил № 7267/20500/18 за ознакам митного правопорушення передбаченого статтею 485 Митного кодексу України. Вказаний протоком було складено за відсутності позивача.

Примірник зазначено протоколу ОСОБА_1 отримав 4 грудня 2018 року.

26 грудня 2018 року відповідачем прийнято Постанову в справі про порушення митних правил № 7267/20500/18, на підставі якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 103977,99 грн.

Вказану постанову Волинською митницею ДФС було направлено 2 січня 2019 року супровідним листом від 28 грудня 2018 року № ФОП-18890/20/03-70-20-03 та отримано позивачем 5 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим листом з трек-номером 44355000274306.

Проте, адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування Постанови в справі про порушення митних правил від 26 грудня 2018 року до Любомльського районного суду Волинської області подано 22 січня 2019 року, що підтверджується штемпелем поштового відділення зв`язку на конверті.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з вимогою про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 286 КАС України.

Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 529 Митного кодексу України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом.

Згідно із частинами першою та другою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 286 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

У контексті наведеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За вказаних обставин, зважаючи на дату отримання позивачем оскаржуваної постанови, а також на відсутність жодних належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем дій для звернення до суду у строк, передбачений частиною другою статті 286 КАС України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав неповажними доводи позивача зазначені в клопотанні про поновлення строку та у відповідності до частини третьої статті 123 КАС України правомірно залишив позовну заяву без розгляду.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги.

Що стосується посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржувані рішення всупереч правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 12 грудня 2018 року (справа № 752/11896/17) та від 12 лютого 2019 року (справа №906/142/18), то колегія суддів касаційної інстанції вважає їх безпідставними оскільки зазначеними постановами переглядалися судові рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх