ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 166/574/17

адміністративне провадження № К/9901/44520/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 (головуючий суддя Сапіга В. П., судді: Нос С. П., Обрізко І. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_1 оскаржив до Ратнівського районного суду Волинської області постанову Волинської митниці ДФС від 26.04.2017 у справі №1212/20500/17 про порушення митних правил, якою його як декларанта, митного брокера визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу (МК) України та накладено штраф у сумі 20'275,68 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач, зокрема вказував, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, передбачений статтею 485 МК України, оскільки митне оформлення проводилося згідно з наданими замовниками документами, які супроводжували товар. Також позивач посилався на допущені митним органом процедурні порушення під час складання постанови (при складанні протоколу не враховані надані пояснення).

Ратнівський районний суд Волинської області постановою від 26.06.2017 позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.11.2017 апеляційну скаргу митниці задовольнив частково, постанову суду першої інстанції скасував, оскільки суд не дотримався процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що входять до предмета доказування (суд першої інстанції надав оцінку лише обставинам щодо митного оформлення товару за митною декларацією типу ІМ40АА від 24.06.2016 №205080000/2016/002117, обставини щодо здійснення митного оформлення за іншими митними деклараціями, що носять індивідуальний характер, в оскаржуваній постанові суду першої інстанції досліджені не були). Після апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд висновував, що зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (визначений законом порядок сплати податків та зборів). У судовому процесі відповідач не довів вину позивача у формі умислу щодо вчинення протиправних дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України. Митне оформлення товару було проведено на підставі наданих замовниками належних документів, що мали відповідну інформацію для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, задекларованого позивачем.

Митниця подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідач вважає, що приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, не надали належної юридичної оцінки доказам митниці та неповно з`ясували обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.12.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою митниці.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Оцінюючи наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права до встановлених у цій справі фактичних обставин, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, підставою для прийняття митницею постанови, з приводу правомірності якої виник спір, слугували висновки за результати розгляду справи про порушення митних правил №1212/20500/17 про заниження ОСОБА_1 як декларантом та митним брокером УДП ''Укрінтеравтосервіс'' бази оподаткування товару у митних деклараціях (МД) типу IM40AA від 24.06.2016 №205080000/2016/002117, від 24.06.2016 №205080000/2016/002120, від 08.07.2016 №205080000/2016/002292, від 19.08.2016 №205080000/2016/002766, від 13.09.2016 №205080000/2016/003089, від 19.01.2017 №205080000/2017/000242 внаслідок внесення неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД. За наслідком здійсненого митного контролю встановлено, що впродовж 2016 - 2017 років митне оформлення уживаного товару (``трактор колісний марки Беларус, модель 82.1`` та ``навісне обладнання``) було проведено окремо щодо кожної його позиції за кодом УКТ ЗЕД 8701 90 50 00, 8431 41 00 00, 8431 42 00 00, проте, на переконання митниці, зважаючи на документи, на підставі яких було проведено митне оформлення товару, вищевказаний товар становить одне ціле та відповідає коду товару згідно з УКТ ЗЕД 8429 59 00 00, 8429 51 99 00 з більшою ставкою мита.

Вирішуючи питання стосовно коду УКТ ЗЕД, якому відповідає товар, що був задекларований позивачем, апеляційний суд виходив з того, що між УДП ''Укрінтеравтосервіс'' (митний брокер) та замовниками (громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) було укладено типові договори про здійснення декларування вантажів, за умовами яких позивач, як митний брокер, прийняв на себе зобов`язання проводити від імені замовників і за їх рахунок декларування товарів та предметів, що підлягають оподаткуванню митними платежами.

Пунктом 3.1 зазначених договорів визначено, що відповідальність за сплату митних платежів, оплату за декларування, інші митні операції несе замовник. Також замовник несе повну відповідальність за достовірність пред`явлених документів і відомостей для декларування, інших митних операцій (пункт 3.2 договорів).

Зміст наданих замовниками брокеру документів для митного оформлення товару (митна декларація замовника, експортна декларація, технічний талон транспортного засобу, договір купівлі-продажу транспортного засобу, технічний паспорт, рахунок-довідка), що були також надані митниці під час митного оформлення товару, свідчать, що уживаний товар ``трактор колісний марки Беларус, модель 82.1`` та ``навісне обладнання`` (база транспортних засобів) був розмитнений окремими позиціями, а спеціальне обладнання (екскаваторне обладнання, навантажувально-ексковаторне обладнання), як ознака цілісного транспортного засобу (ланцюговий екскаватор, погрузчик - екскаватор, одноківшовий фронтальний навантажувач), що класифікується за іншим кодом УКТ ЗЕД, було демонтовано до його ввезення на митну територію України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 цього Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За правилами частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для притягнення до відповідальності на підставі статті 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, зокрема, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, й наявність прямого умислу.

Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати митних платежів, податків та зборів).

Враховуючи умови договорів із замовниками, зміст наданих замовниками документів і відомостей для декларування брокером товару, а також той факт, що замовники у заповнених власноруч митних деклараціях для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності, зазначили товар ``трактор колісний марки Беларус, модель 82.1`` та ``навісне обладнання`` окремими позиціями, позивач не мав підстав змінювати найменування товару та відповідно його код. До того ж, позивач був зобов`язаний здійснити декларування товару, виходячи саме з тих даних, які йому були повідомлені замовником.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо декларування в митній декларації неправдивих відомостей, щодо надання документів, що містять неправдиві відомості, або щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Судове рішення, якого стосується касаційна скарга, відповідає правовому висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у постанові Верховного Суду від 06.11.2020 у справі №159/1754/17. Також у постанові від 02.10.2018 у справі №640/5082/17 Верховний Суд, аналізуючи положення норми статті 485 МК України, дійшов висновку, що факт неправильного визначення коду згідно з УКТ ЗЕД (який декларант вказав на основі наявних в нього товаросупровідних документів, не маючи можливості при декларуванні перевірити достовірність цих відомостей з фактично поставленим товаром), не є достатньою підставою для кваліфікації його дій, як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України. Підстав для відступу від цієї правової позиції Колегія суддів не знаходить.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що, згідно з положеннями статті 341 КАС України, виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене та відповідно до частини першої статті 350 КАС України судове рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко