ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 167/1442/17

провадження № 51-1209км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_6.,

суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_9.,

прокурора ОСОБА_10.,

розглянуву відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017031160000025, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

с. Велика Ведмежка Маневицького району Волинської області, жителя

АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від

11 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення в тому,

що він надав службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії

з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Згідно з наказом від 10 листопада 2016 року № 87к ОСОБА_1 працює на посаді головного лісничого ДП СЛАП «Рожищеагроліс». Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист суддів, працівників апарату суду і працівників правоохоронних органів» та Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, він є працівником правоохоронного органу, який повинен суворо дотримуватися вимог Конституції України та норм чинного законодавства.

22 серпня 2017 року начальник відділу протидії злочинів у ПЕК, сфері природних ресурсів та екології УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_2 , будучи відповідно до примітки ст. 368 КК особою, яка займає відповідальне становище, отримавши оперативну інформацію про здійснення крадіжки лісу біля с. Яблунівка Рожищенського району Волинської області, на виконання вимог ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» невідкладно у межах своїх повноважень вжив оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин

і умов, які сприяють вчиненню злочинів, шляхом оперативного виїзду на місце події разом із о/у УЗЕ у Волинській області ЖЗЕ НП України ОСОБА_3 .

У цей же день ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу с. Яблунівка Рожищенського району Волинської області близько 16:15, рухаючись автодорогою сполученням м. Рожище - с. Яблунівка, виявили автомобіль ЗІЛ-131, д.н.з. НОМЕР_1 , який виїжджав із лісу в сторону с. Яблунівка, за яким слідував автомобіль лісової охорони марки «Renaut Duster», д.н.з. НОМЕР_2 .

Надалі вказані транспортні засоби здійснили зупинку, після чого начальник відділу протидії злочинів у ПЕК, сфері природних ресурсів та екології УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_2 разом із о/у УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України

ОСОБА_3 з метою здійснення профілактики вчинення правопорушень та перевірки оперативної інформації провели огляд лісодеревини, розміщеної на автомобілі ЗІЛ-131,

д.н.з. НОМЕР_1 . В ході її огляду ОСОБА_2 виявив відсутність маркування щодо визначення її походження та товаросупровідних документів. З метою з`ясування походження деревини та наявності на неї відповідних документів на місце події приїхав головний лісничий ДП СЛАП «Рожищеагроліс» ОСОБА_1 та, знаючи, що вказану лісогосподарську деревину можуть вилучити працівники поліції для подальшого з`ясування законності її походження, з метою уникнення вказаної події, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, запропонував начальнику відділу протидії злочинів у ПЕК, сфері природних ресурсів та екології УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 4000 грн, щоб останній на підставі займаної посади та своїх службових обов`язків не вжив заходів щодо вилучення лісогосподарської продукції на автомобілі ЗІЛ-131, д.н.з. НОМЕР_1 , загальною масою 5 м куб.

Того ж дня ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, перебуваючи на автозаправній станції «Аветра» в с. Копачівка Рожищенського району Волинської області, з метою не бути викритим у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, близько 19:35 у автомобілі ВАЗ «Нива» передав інженеру ОЗЛ ДП СЛАП «Рожищеагроліс» ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4000 грн, якому надав вказівку про необхідність подальшої передачі цих грошових коштів як неправомірної вигоди ОСОБА_2 .

На виконання вказівки ОСОБА_1 інженер ОСОБА_4 , перебуваючи на вищевказаній автозаправній станції «Аветра», 22 серпня 2017 року близько 19:37 передав

як неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 4000 грн начальнику відділу протидії злочинів у ПЕК, сфері природніх ресурсів та екології УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_2 .

Потім, після вчинення злочину, ОСОБА_1 був затриманий працівниками УЗЕ

у Волинській області ДЗЕ НП України та працівниками Маневицької місцевої прокуратури, предмет неправомірної вигоди виявлено та вилучено під час огляду місця події.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року виправдувальний вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 липня

2019 року частково задоволено касаційну скаргу прокурора, скасовано вказану ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням вимог ч. 3 ст. 404, ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року виправдувальний вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 439 КПК, апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 04 липня 2019 року, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому судовому розгляді. Так, усупереч приписам

статей 94 95 404 КПК апеляційний суд безпідставно та без належних мотивів змінив порядок дослідження доказів, установлений попереднім складом суду, та відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, які судом першої інстанції оцінені неповно та з порушеннями, а саме відеоматеріалів, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, зокрема протоколу огляду відеозаписів з камер відеоспостереження на автозаправній станції «Аветра», де відбувалась передача неправомірної вигоди, з додатком від 11 жовтня 2017 року, протоколу огляду оптичного диска «Arena» CD-R 700 Mb min від 15 жовтня 2017 року, отриманого 12 жовтня 2017 року в ході допиту свідка ОСОБА_3 .

Прокурор також вказує, що всупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, належним чином не розглянув викладених у ній доводів та не навів переконливих мотивів для їх спростування, обмежившись загальним формулюванням про правильність висновків суду щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не розкрив суті зібраних у провадженні доказів та не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами, зазначеними в апеляційній скарзі. Так, за відсутності будь-яких мотивів апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора щодо належності і допустимості показань свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , які беззаперечно свідчать про те, що саме ОСОБА_1 пропонував та, використовуючи ОСОБА_4 як посередника з метою уникнення безпосереднього викриття працівниками правоохоронних органів, передав ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 4000 грн за невилучення автомобіля з немаркованою лісодеревиною. Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд зробив хибний висновок про те, що ОСОБА_1 не передавав паперового аркуша з грошовими коштами ОСОБА_4 для подальшої передачі ОСОБА_2 , та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про допит експерта з приводу висновку від 17 листопада 2017 року № 514 щодо наявності слідів пальців рук на поверхні аркуша паперу.

За твердженням прокурора, суд апеляційної інстанції також не перевірив доводів про безпідставність визнання судом недоведеною наявності складових частин об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Позиції учасників судового провадження

Виправданий ОСОБА_1 подав заперечення, у яких навів мотиви проти задоволення касаційної скарги прокурора, та просив залишити оскаржене судове рішення без зміни.

У засіданні суду касаційної інстанції прокурор просив задовольнити касаційну скаргу.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить з наступного.

На виконання ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як передбачено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

За приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні

й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими

у статтях 2 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Як неодноразово зазначав касаційний суд, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404 405 КПК.

Оцінюючи викладені в касаційній скарзі прокурора доводи про порушення апеляційним судом приписів ч. 2 ст. 439, ч. 3 ст. 404 КПК, колегія суддів виходить з такого.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 прокурор в апеляційній скарзі оскаржував виправдувальний вирок, вказуючи на однобічність, неповноту розгляду справи судом першої інстанції і помилкову оцінку ним доказів, та просив ухвалити новий обвинувальний вирок.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 липня

2019 року було скасовано ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року про залишення виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 без змін і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Як зазначив Верховний Суд, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження виправдувального вироку відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК апеляційний суд мав створити необхідні для цього умови, в тому числі і шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються особою та про необхідність іншої оцінки яких вона заявила клопотання в апеляційній скарзі. Натомість апеляційний суд, порушуючи приписи ч. 3 ст. 404 КПК, не задовольнив клопотання прокурора про повторний допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а також не вирішив клопотання про дослідження в судовому засіданні відеоматеріалів, які, на думку прокурора, підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, їх безпосередньо не дослідив і власної оцінки усім обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 з огляду на положення статей 22 23 94 95 КПК не надав. Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК і дійшов передчасного висновку щодо законності вироку суду першої інстанції, залишивши його без зміни.

У своєму рішенні Верховний Суд прямо зазначив про те, що під час нового розгляду апеляційному суду необхідно дослідити обставини кримінального провадження та оцінити кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, здійснюється шляхом дослідження усіх доказів у кримінальному провадженні, зокрема і тих, про дослідження яких клопотав прокурор. Однак апеляційний суд не дослідив усіх обставин кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та не дав їм власної оцінки в аспекті застосування приписів статей 22 23 94 95 КПК, що обумовило недотримання положень ст. 419 цього Кодексу та необґрунтоване і передчасне твердження про правильне застосування місцевим судом закону про кримінальну відповідальність.

Отже, матеріалами кримінального провадження підтверджуються доводи прокурора про порушення апеляційним судом приписів ч. 2 ст. 439, ст. 404 КПК, оскільки апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду щодо необхідності безпосереднього дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження.

З цих же підстав слушними є доводи прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора, заявленого під час судового засідання

11 жовтня 2021 року про допит експерта з приводу висновку від 17 листопада 2017 року № 514.

Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час нового апеляційного перегляду колегія суддів суду апеляційної інстанції з урахуванням положень, викладених у постанові Верховного Суду від 04 липня 2019 року в цьому провадженні,

в судовому засіданні 14 травня 2020 року задовольнила клопотання прокурора про повторний допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та повторне дослідження відеоматеріалів, визначила порядок дослідження цих доказів.

За повторним автоматизованим розподілом судової справи від 06 серпня 2020 року замінено суддю - члена колегії, звільненого у зв`язку з поданням заяви про відставку. Новий склад суду не змінював обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження.

Далі 11 жовтня 2021 року було знову здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи та замінено суддю - члена колегії, звільненого у зв`язку з поданням заяви про відставку. Цього ж дня було проведено апеляційний розгляд новим складом суду, який відповідно до вимог ст. 319 КПК постановив мотивовану ухвалу про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно процесуальні дії, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни суддів. Водночас, всупереч змісту ухваленого рішення, апеляційний суд за відсутності відповідного процесуального приводу повторно розглянув клопотання прокурора, яке вже було розглянуто і задоволено попереднім складом суду під час судового засідання

14 травня 2020 року, та постановив відмовити в задоволенні його клопотання в частині дослідження відеоматеріалів, обґрунтовуючи тим, що прокурор не зазначив, які саме порушення були допущені судом першої інстанції під час дослідження цих доказів, а сама незгода сторони обвинувачення з висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є підставою для повторного дослідження тих самих доказів. При цьому рішення про необхідність зміни обсягу доказів та порядку їх дослідження суд не ухвалював.

Наведене вказує на порушення принципу диспозитивності як загальної засади кримінального провадження, відповідно до якої суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ст. 26 КПК), і недотримання належної правової процедури (ст. 2 КПК), що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури апеляційного перегляду означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Дотримання належної правової процедури здійснення судового розгляду має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Отже, апеляційний суд у новому складі суду безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про безпосереднє дослідження відеозаписів всупереч приписам статей 22 23 94 95 439 КПК.

При цьому апеляційний суд послався на нерелевантну практику Верховного Суду, викладену в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 154/2975/17 (провадження № 51-437 км 20), де йдеться про інші правовідносини.

Наведені порушення є істотними і з огляду на положення пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування оскарженого судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, здійснити провадження з додержанням вимог закону, перевірити як усі доводи апеляційної скарги, так і інші доводи касаційної скарги прокурора щодо дій ОСОБА_1 , в тому числі і щодо наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 369 КК, дослідити обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ

із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за результатами чого постановити законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме приписам статей 370 419 КПК.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Сенс встановлення у ст. 6 Конвенції критерію «розумності» терміну судового провадження, у тому числі в кримінальних справах (провадженнях), полягає в тому, щоб гарантувати ухвалення судового рішення протягом розумного строку, указуючи тим самим межу стану невизначеності, в якому перебуває

та чи інша особа у зв`язку з розглядом її справи цивільно-правового характеру в суді або через висунуте їй кримінальне обвинувачення, що є вкрай важливим як для самої особи, так і з позиції категорії «правової визначеності».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях раніше констатував наявність системних проблем у правовій системі, які обумовлюють порушення ст. 6 Конвенції в частині права на розгляд справи протягом розумного строку (рішення у справах «Павлюлинець проти України» (Pavlyulynets v. Ukraine, no. 70767/01) від 06 вересня 2005 року та «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and Others v. Ukraine, no. 14183/02) від 22 листопада 2005 року).

Отже, під час нового апеляційного перегляду суду необхідно вжити всі передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо своєчасного розгляду цього кримінального провадження, яке було розпочате у 2017 році.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8