ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін: Компанії "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD) - Шеремет М.О.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів" - Бурої О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Компанії "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022

у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)

за позовом компанії "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD)

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Полісся",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів"

про визнання договорів недійсними, скасування свідоцтв про право власності та державну реєстрацію,

в межах справи № 16/137б/83б/22б

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів"

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 16/137б/83б/22б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Чернігівський завод будівельних матеріалів", розгляд якої здійснюється за приписами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Постановою господарського суду у вказаній справі від 05.05.2010, серед іншого, ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Короткий зміст позовних вимог та процесуальних дій

Компанія "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD) (далі - Компанія) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (відповідач-1), ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Полісся" (відповідач-2), ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів" (відповідач-3) про визнання договорів недійсними, скасування свідоцтв про право власності та державну реєстрацію, в якій просила:

- визнати недійсним договір № 327 інвестування будівництва офісних приміщень від 01.08.2005, укладений між ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів", та ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Полісся";

- визнати недійсним договір № 1/2-37 купівлі-продажу майнових прав на нежилі приміщення від 30.07.2010, укладений між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Полісся" та ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів";

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № 47944656 від 19.11.2015 на групу приміщень № 622 а (літ "А"), загальна площа 5,5 кв.м;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № 47938835 від 19.11.2015 на групу приміщень № 622 б (літ "А"), загальна площа 54,4 кв.м.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 26279243 від 19.11.2015 щодо реєстрації права власності на групу приміщень № 622а (літ "А") (загальна площа (кв.м): 5.5, адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 152, приміщення 622а) за ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів";

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 26276241 від 19.11.2015 щодо реєстрації групи приміщень № 622б (літ "А") (загальною площею 54,4 кв.м., адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 152, приміщення 6226) за ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів".

Позов мотивований тим, що спірне нерухоме майно перебуває в іпотеці Компанії на підставі договору іпотеки від 09.02.2015, укладений із Гриценком І.В., який повідомив компанію про реєстрацію права власності на вказане майно за ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів", про що були видані свідоцтва про право власності від 19.11.2015. Право власності було зареєстроване на підставі договору інвестування будівництва офісних приміщень від 01.08.2005, договорів купівлі-продажу майнових прав від 30.07.2010, які за твердженням позивача, є недійсними, оскільки укладені в простій письмовій формі, що суперечить статті 331 334 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та без проведення розрахунків.

Також позовна заява містила вимогу про постановлення судом окремої ухвали щодо керівника відповідача-3 (ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів") ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як підписанта, в діях яких вбачаються ознаки злочинів передбачених статтями 190 209 356 358 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі № 910/12422/20 передано вищевказану позовну заяву Компанії за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області для вирішення питання про відкриття провадження в межах провадження у справі № 16/137б/83б/22б про банкрутство ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 справу № 910/12422/20 прийнято та приєднано до матеріалів справи № 16/137б/83б/22б про банкрутство ТОВ "Чернігівський завод будівельних матеріалів", присвоївши номер провадження - 16/137б/83б/22б (910/12422/20).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.08.2021 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20) позов Компанії задоволено частково; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 26279243 та 26276241 від 19.11.2015 щодо реєстрації права власності на вищевказані групи приміщень № 622 а (літ "А") та № 622 б (літ "А") за ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів"; визнано незаконними та скасовано свідоцтва про право власності № 47944656 та № 47938835 від 19.11.2015 на ці групи приміщень; в решті позову відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів" оскаржило його в апеляційному прядку.

Під час здійснення апеляційного провадження у справі 22.02.2022 ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів" подало заяву про визнання нечинним рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.08.2021 та закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 231, пункту 3 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів" задоволено частково; рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.08.2021 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20) скасовано; позов залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові з`ясував, що позов подано особою, що не має процесуальної дієздатності, а тому дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду та залишення позову без розгляду на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України.

За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції не дослідив обставини щодо процесуальної дієздатності позивача, чим порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права при ухваленні судового рішення по суті спору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20), Компанія (позивач) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом ухвалено постанову з порушенням процесуальних норм, оскільки питання статусу позивача взагалі не було предметом дослідження у суді першої інстанції, про що й не заявлялось сторонами у заявах по суті.

Вказані порушення, на думку скаржника, полягають у такому:

- посилання на публічну інформацію з Уряду Белізу від 04.02.2022 про те, що Компанія була виключена з реєстру 01.01.2014 та примусово ліквідована 04.01.2017, зроблено судом без вказівки джерела отримання такої інформації, легалізації, апостилізації на території України, з власної ініціативи (порушення вимог частини четвертої статті 74, статей 77 78 ГПК України); відтак суд апеляційної інстанції вийшов за межі всіх наявних у справі доказів та заяв по суті;

- з`ясування статусу позивача (активний, не активний) на стадії розгляду справи "судові дебати", долучення доказів невідомого походження (недопустимі та неналежні докази) щодо статусу позивача без обґрунтування пропуску поважності причин не долучення їх у суді першої інстанції та апеляційному суді (порушення частини третьої статті 269 ГПК України);

- порушення принципів диспозитивності та рівності сторін (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 7 ГПК України);

- відсутність доводів щодо статусу позивача зі сторони відповідача-3 у заявах по суті у суді першої інстанції та апеляційній скарзі (частини друга і третя статті 161, пункти 5 та 6 частини другої статті 258 ГПК України);

- порушення процесуального строку розгляду справи у суді апеляційній інстанції (частина перша статті 273 ГПК України);

- залишення поза увагою положень статті 102 Закону Белізу про міжнародні компанії (Акт про міжнародні бізнес-компанії), в якому чітко зазначено, що при ліквідації компанії вона викреслюється та не існує в реєстрі міжнародних компаній Белізу, про що зазначається на сайті http://www.іbсbelіze.com, а також видається на руки свідоцтво про ліквідацію та печатку, що засвідчує розпуск компанії. Жодного письмового доказу - свідоцтва про ліквідацію Компанії матеріали справи не містять;

- порушення норм статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) через упереджене ставлення та необ`єктивний розгляд справи апеляційним судом з вищевказаних підстав;

- порушення статті 129 Конституції України, статей 2 3 74 86 ГПК України через не доведення обставин, на які посилався суд апеляційної інстанції; не дослідження всіх зібраних у справі доказів, чим недотримано правових позицій Верховного Суду у справах № 914/2267/18, № 19/49-10, № 910/23556/17, № 925/1165/16, № 43/75-15/7-6, від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 904/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Відповідач-3 - ТОВ "Чернігівський завод по виробництву будівельних матеріалів" подав відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову - залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Касаційне провадження

06.07.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга Компанії.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 16/137б/83б/22б (910/12422/20) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючого), Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2022 витребувано матеріали справи № 16/137б/83б/22б (910/12422/20); відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою Компанії до надходження матеріалів справи.

29.07.2022 до касаційного суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2022 касаційну скаргу Компанії залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 03.08.2022 скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20); призначено касаційну скаргу до розгляду на 28.09.2022 о 11:15 год.

Судове засідання 28.09.2022 відбулось за участі представниць позивача та відповідача-3, які надали пояснення у справі. Інші учасники явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших сторін у справі.

При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування цим судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Об`єктом касаційного оскарження у даній справі є постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, якою скасовано рішення місцевого господарського суду та залишено позов без розгляду з підстав відсутності процесуальної дієздатності позивача.

З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

Відтак предметом дослідження є питання правомірності залишення позову іноземної юридичної особи без розгляду через встановлений судом апеляційної інстанції факт відсутності у неї процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45 ГПК України).

Частиною другою статті 4 ГПК України, серед іншого, визначено, що юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

За статтею 13 вказаного Закону документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 ГПК України).

Пунктом 2 частини третьої статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

Системний аналіз положень статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статей 4 45 162 365 ГПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо позивачем є юридична особа, то вимога вказати в позовній заяві ідентифікаційний код такої особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Водночас, іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Отже, дослідження, оцінка та встановлення процесуальної право- та дієздатності іноземної юридичної особи як учасника господарського процесу є обов`язком господарського суду під час вирішення питання про відкриття провадження у справі та здійснюється з урахуванням правил (закону) тієї держави, за правилами (законодавством) якої ця особа була створена та зареєстрована.

Разом з тим, якщо відповідного обов`язку щодо встановлення правосуб`єктності позивача не було виконано судом першої інстанції, то апеляційний господарський суд самостійно здійснює оцінку відповідних доказів у цій частині та, за встановленого факту відсутності процесуальної дієздатності позивача як суб`єкта цивільних відносин, має право скасувати рішення місцевого суду та залишити позов без розгляду (статті 226 278 ГПК України).

При цьому, касаційний суд вважає, що на докази, подані сторонами до суду апеляційної інстанції на підтвердження чи спростування правосуб`єктності позивача, не поширюються вимоги частини третьої статті 269 ГПК України (щодо прийняття доказів, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках), оскільки ці докази не стосуються суті спору.

У контексті наведеного колегія суддів також зауважує, що внаслідок ліквідації/припинення (згідно чинного законодавства з часу внесення до єдиного державного реєстру відповідного запису про припинення) юридична особа втрачає цивільну та цивільно-процесуальну правоздатність. Тому прийняття, у даному випадку судом апеляційної інстанції, та оцінка доказів щодо правосуб`єктності юридичної особи-позивача є необхідною умовою для здійснення правосуддя, позаяк без наявності у такої особи цивільної правоздатності (можливості мати передбачені законом, зокрема, суб`єктивні права) відповідно захист та поновлення її порушеного суб`єктивного права є неможливим.

Наведеним спростовуються протилежні доводи скаржника щодо прийняття та оцінки апеляційним судом нових доказів без обґрунтування пропуску поважності причин не долучення їх у суді першої інстанції (порушення частини третьої статті 269 ГПК України).

Поряд з цим, в іншій частині аргументи касаційної скарги щодо порушення процесуальних норм є обґрунтованими з огляду на таке.

Як зазначено вище, якщо суд першої інстанції не перевірив правосуб`єктності іноземної юридичної особи-позивача, то апеляційний господарський суд самостійно здійснює оцінку відповідних доказів у цій частині та надає їм належну правову оцінку.

У цій справ суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення позову без розгляду з огляду на встановлені ним обставини відсутності процесуальної дієздатності у позивача. При цьому зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що такі висновки зроблено апеляційним судом на підставі з`ясування таких обставин:

- на підтвердження повноважень як представника Компанії до позовної заяви адвокат Шеремет М.О. додала ордер серії ЗР № 55894 від 19.08.2020. При цьому, докази на підтвердження право-, дієздатності Компанії у матеріалах справи відсутні та адвокатом Шеремет М.О. апеляційному суду не подані;

- згідно публічної інформації Уряду Белізу від 04.02.2022 бізнес-компанія "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD) була виключена з реєстру 01.01.2014 та примусово ліквідована 04.01.2017;

- до дати подання позову до суду та ухвалення оскаржуваного рішення від 09.08.2021 Компанія була ліквідована, а відтак позов подано особою, що не має процесуальної дієздатності.

Однак, Верховний Суд вважає передчасними висновки апеляційного суду про відсутність у позивача процесуальної дієздатності без аналізу та дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів та без урахування обставин цієї справи, що полягають у наступному.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву іноземної юридичної особи, відкрив провадження у справі та здійснив розгляд спору по суті, тобто вирішуючи питання прийнятності такої заяви, суд не встановив порушення вимог статті 162 ГПК України, зокрема в частині процесуальної дієздатності позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційному суду, у якого виникла необхідність у з`ясуванні питання правосуб`єктності іноземної юридичної особи та який мав сумніви щодо цього, необхідно було надати можливість такій особі-позивачу подати суду відповідні докази (з урахуванням вимог частини другої статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право") задля забезпечення йому права доступу до суду, а також дотримання принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданих запереченнях на клопотання про долучення доказів (т.с. 79, а.с. 231-245) позивачем було надано відповідні пояснення щодо його правосуб`єктності, а також доводи щодо неналежності долученого відповідачем-3 доказу, а саме зазначено: "листа (який роздрукований на звичайному форматі ворд, навіть не видно з якого сайту) з інформацією начебто по Позивачу з посиланням на сайт http://www.ibcbelize.com Белізу по міжнародним компаніям та статус Позивача - не активний". У додатках до цих заперечень позивачем подано апеляційному суду, серед іншого, роздруківку змісту та окремих пунктів статті 102 Закону Белізу про міжнародні компанії (Акт про міжнародні бізнес-компанії), що визначають порядок ліквідації компанії.

Однак, наведені доводи позивача та подані ним докази взагалі залишились без правової оцінки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. При цьому стаття 25 цього Закону встановлює, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (тобто право держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави).

Верховний Суд зауважує, що ліквідація іноземної юридичної особи, що має значення у вирішенні питання щодо її правосуб`єктності, здійснюється згідно правил (вимог закону) тієї держави, за правилами (законодавством) якої ця особа була створена та зареєстрована.

Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Ураховуючи наведені норми, положення процесуального закону (ГПК України) та обставини цієї справи (позивачем є іноземна юридична особа), колегія суддів вважає, що без аналізу права Белізу (країни, у якій Компанія зареєстрована), що регулює порядок ліквідації компаній, та оцінки поданих позивачем документів, що, на його думку, підтверджують зміст норм права Белізу, висновки суду апеляційної інстанції про примусову ліквідацію бізнес-компанії "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD) є передчасними.

Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови є незрозумілим, за результатом оцінки яких доказів апеляційним судом зроблено висновок, що згідно публічної інформації Уряду Белізу від 04.02.2022 Компанія була виключена з реєстру 01.01.2014 та примусово ліквідована 04.01.2017.

Також судом не надано правової оцінки належності та допустимості таких доказів, зокрема легалізації відповідних документів шляхом проставлення апостиля.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не надано мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу сторін, не здійснено належним чином дослідження обставин справи (щодо правосуб`єктності іноземної юридичної особи-позивача) та оцінки усіх наявних у справі доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, а саме оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

З огляду на не дослідження всіх зібраних у справі доказів, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків апеляційного господарського суду судовій практиці Верховного Суду, серед іншої наведеній у касаційній скарзі.

Разом з тим, Верховний Суд не має права здійснити перевірку наданих сторонами доказів в підтвердження правосуб`єктності позивача, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин та переоцінка відповідних доказів виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення у справі "Олюджіч проти Хорватії").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалена у цій справі постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі (щодо правосуб`єктності іноземної юридичної особи-позивача), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Компанії "Ертекс Лтд" (ERTEX LTD) задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20) скасувати.

3. Справу № 16/137б/83б/22б (910/12422/20) в скасованій частині передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко