Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 171/1546/16-ц
провадження № 61-746св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня
2018 року у складі судді Чумак Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки недійсним, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження домоволодіння.
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком «Промінвестбанк» було укладено договір іпотеки № 17з/3іп08, згідно якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності. Іпотечний договір був укладений у забезпечення кредитного договору, який був укладений між ОСОБА_2 та промислово-інвестиційним банком «ПромінвестБанк» № 86з/2/іп08 від 22 лютого 2008 року. При укладені іпотечного договору позивач передав представнику банка оригінали документів на право власності на належну йому квартиру, про що зазначено в пункті 4.1.4 договору іпотеки. Ні договір № 86з/2/іп08 від 22 лютого 2008 року, ні додаток № 1 до даного договору реалізований не був, тому що кошти ОСОБА_2 не видавалися.
У 2015 році ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 86з/2/іп08 від 22 лютого 2008 року.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 21 квітня 2015 року були задоволені позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 квітня 2015 року скасоване, а у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено в зв`язку з недоведеністю отримання ОСОБА_2 коштів за кредитним договором
№ 86з/2/іп08 від 22 лютого 2008 року.
У серпні 2016 року позивач вирішив продати свою квартиру, але під час підготовки її до реалізації був встановлений факт наявності обтяження на заборону на нерухоме майно у зв`язку з тим, що іпотекодержателем на дану квартиру є ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв?язку із тим, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «АК ПромінвестБанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором, внаслідок чого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 86з/2/іп08 від 22 лютого 2008 року. Вказане обтяження було зроблено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кирик О. А.
17 грудня 2012 року.
З виписки заборон на відчуження було встановлено відступлення права вимоги «Промінвестбанком» ТОВ «Кредитні ініціативи», що передбачено договором факторингу між «Промінвестбанком» та ТОВ «Кредитні ініціативи». Додаток до договору факторингу йому не був наданий.
Ні ПАТ «ПромінвестБанк», ні ТОВ «Кредитні ініціативи» у п`ятиденний строк про відступлення прав за іпотечним договором позивача не повідомили. Ні позивач, ні ОСОБА_2 згоди на передачу прав і обов`язків третій стороні -
ТОВ «Кредитні ініціативи» не надавали. Відступлення права вимоги, або передача прав третій особі, що не є учасником договірних відносин, без участі його - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не можливо і суперечить чинному законодавству України, а саме - Закону України «Про іпотеку», статтей 1077 1080-1083 ЦК України.
Самим договором іпотеки від 22 лютого 2008 року № 17з/3іп08 передбачена заборона передачі іпотеки третій стороні. Договір відступлення прав вимоги
від 17 грудня 2012 року нотаріусом за місцем знаходження іпотеки не завірений, тому також є нечинним. Крім того, кінцевий строк дії договору № 86з/2/іп08
від 22 лютого 2008 року закінчився 21 лютого 2013 року, тому строк вимагання заборгованості по кредиту збіг 21 лютого 2016 року.
ОСОБА_1 просив визнати договір іпотеки від 22 лютого 2008 року
№ 17з/іп08 недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України та частини першої статті 203 ЦК України, виключити (вилучити) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зобов`язати ТОВ «Кредитні ініціативи» повернути ОСОБА_1 оригінали документів на спірне домоволодіння.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 25 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення положень ЦПК України а ні позивачем, а ні його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту недотримання сторонами вимог, встановлених частиною першою статті 203 ЦК України, під час укладення 22 лютого 2008 року договору іпотеки.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 25 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту недотримання сторонами вимог, встановлених частиною першою статті 203 ЦК України, під час укладення 22 лютого 2008 року договору іпотеки.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засобипоштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада
2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неналежно з?ясували предмет судового розгляду, чим допустили неповноту судового розгляду. Апеляційний суд помилково вказав, що при подачі позову, позивач не посилався на недійсність кредитного договору.
Доводи інших учасників справи
10 січня 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до Верховного Суду пояснення, які мотивовані тим, що аргументи касаційної скарги є безпідставними, а тому просили у задоволені касаційної скарги відмовити, а рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 25 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 29 листопада 2018 року залишити без змін. Застосувати строки позовної давності.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.
У квітні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада
2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Вирішуючи питання щодо неправильного застування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та подання касаційної скарги) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Аналогічне правило закріплено в пункті 5 частини першої статі 411 ЦПК України у чинній редакції.
У частині третій статті 368 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та подання касаційної скарги) передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 369 України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та подання касаційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною третьою статі 369 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та подання касаційної скарги) з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Справа у суді першої інстанції розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Із оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що справа була розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без участі учасників справи.
Встановлено, що предметом розгляду цієї справи є іпотечний договір
від 22 лютого 2008 року № 17з/3іп08, який укладено на забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором від 22 лютого 2008 року № 86з/2іп 08, за умовами якого позичальник - ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в розмірі 12 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 21 лютого 2013 року.
Крім того, позивачем у цій справі ставить питання також про виключення (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження іпотечного майна та зобов`язати ТОВ «Кредитні ініціативи» повернути ОСОБА_1 оригінали документів на спірне домоволодіння (іпотечне майно).
Ураховуючи вказані обставини справи (предмет спору та заявлені позовні вимоги), розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи у порядку загального позовного провадження і колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Отже, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження не повідомивши учасників справи про дату, час та місце розгляду справи апеляційний суд порушив норми процесуального права.
Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, є підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2018 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун