Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 172/456/21
провадження № 61-650 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_3 -адвокат Пугач Анатолій Володимирович,
треті особи: орган опіки та піклування Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, орган опіки та піклування Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року у складі судді
Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня
2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - служба у справах дітей Васильківської РДА), про встановлення графіку спілкування з онуками.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її син - ОСОБА_2 ,
є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю дітей є ОСОБА_3 . Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області
від 27 травня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (справа № 195/150/20).
Зазначала, що обидва онуки постійно проживали разом із своїми батьками та були зареєстровані за місцем її проживання:
АДРЕСА_1 . Проте, після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 з дітьми проживають у квартирі АДРЕСА_2 .
Вказувала, що онуки проводили багато часу у її будинку, який був постійним місцем їх проживання до розірвання шлюбу батьків, й після розірвання шлюбу батьків. Вона часто забирала їх до себе, без матері та батька, вони проживали у неї тривалий час. Вона займалася їхнім розвитком, вони разом виїжджали на прогулянки. Діти прихильні до неї і сумують через те,
що їх мати не дозволяє їм бачитися з бабою.
Посилаючись на статті 257 258 СК України, позивач уважала, що не тільки вона має право спілкуватися з онуками, а й вони мають право спілкуватися з нею - бабусею, підтримувати родинні стосунки. ОСОБА_3 перешкоджає їх спілкуванню, чим порушує не тільки її права, а й права дітей.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд встановити
їй наступний час спілкування з малолітніми онуками:
- у другий та четвертий тиждень місяця з 14 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин вівторка, четверга за місцем проживання дітей;
- у час літніх канікул: 2 тижні у першій половині червня, 2 тижні у другій половині липня, 2-3 тиждень серпня за її місцем проживання;
- у час зимових канікул - 7 днів, у час весняних канікул - 3 дні, за її місцем проживання;
- у час Новорічних, Різдвяних, Пасхальних свят;
- два рази на місяць у вихідні дні: перша п`ятниця та неділя місяця
з 17 години 00 хвилин п`ятниці до 19 години 00 хвилин неділі (без супроводу матері) за її адресою; третя п`ятниця та неділя місяця з 17 години 00 хвилин п`ятниці до 19 години 00 хвилин неділі (без супроводу матері) за її адресою;
- у дні народження близьких, а саме: день народження дідуся - ІНФОРМАЦІЯ_3, бабусі - ІНФОРМАЦІЯ_4, сестри - ІНФОРМАЦІЯ_5, тітки - ІНФОРМАЦІЯ_6, батька -
ІНФОРМАЦІЯ_7.
Також просила суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити
їй перешкоди у спілкуванні з онуками та інформувати про місце проживання онуків.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 21 травня 2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 06 липня 2021 року задоволено клопотання представника позивача
й замінено у справі третю особу - службу у справах дітей Васильківської РДА, на орган опіки та піклування виконавчого комітету Васильківської селищної ради Дніпропетровської області (далі - орган опіки та піклування Васильківської селищної ради).
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 16 вересня 2021 року до участі у справі залучено у якості третіх осіб:
орган опіки та піклування Томаківської селищної ради Дніпропетровської області (далі - орган опіки та піклування Томаківської селищної ради), службу у справах дітей виконавчого комітету Томаківської селищної ради Дніпропетровської області (далі - служба у справах дітей Томаківської селищної ради).
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 21 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 наступний час спілкування з малолітніми онуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щосуботи з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин за місцем проживання дітей та їх матері - ОСОБА_3 .
Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з онуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через відсутність згоди щодо визначення у добровільному порядку місця проживання малолітніх дітей, між батьками виник конфлікт. ОСОБА_1 - бабуся малолітніх дітей і матір їх батька, проживає разом з останнім і має право
на спілкування зі своїми онуками.
Разом із цим, при вирішенні питання щодо встановлення порядку участі позивача у вихованні онуків, районний суд врахував положення Конвенції
про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), норми СК України, врахував найкращі інтереси дітей, які разом з матір`ю перебувають під державною охороною через неправомірні дії батька, що підтверджується постановами слідчого
про забезпечення безпеки потерпілого від 07 квітня 2021 року, 07 травня
2021 року, 04 червня 2021 року, 29 червня 2021 року, 07 вересня
2021 року у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021046590000017 від 24 березня 2021 року за ознаки вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених
частиною першою статті 129, частинами першою, другою статті 125, частиною третьою статті 289, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від21 вересня 2021 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильні висновки по суті вирішення спору, оскільки батьки
не дійшли згоди щодо визначення у добровільному порядку місця проживання малолітніх дітей, а рішення з цього питання відповідними органами чи судом не приймалося.
При цьому враховано наявність неприязних відносин та конфлікту
між батьками дітей та перешкод у вільному спілкуванні між онуками
та бабусею, яка має право спілкуватися зі своїми онуками в силу положень статті 257 СК України. Тому, врахувавши інтереси малолітніх дітей та складні відносини у родині, з метою забезпечення прав та інтересів дітей, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, який визначив порядок спілкування бабусі (яка має уникати створення конфліктних ситуацій та дотримуватися режиму дітей) з онуками
у присутності матері.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що спілкування позивача з онуками у присутності їх матері може негативно вплинути на їх психологічний та емоційний стан, оскільки такі є припущенням.
Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апеляційної скарги про те, що у спірних правовідносинах відкрите кримінальне провадження через неправомірні дії батька дітей не має ніякого відношення до позивача
й не впливає на її стосунки з онуками. Вказавши, при цьому, що позивач
не позбавлена можливості у разі зміни обставин, що мають істотне значення у справі, вирішити питання про зміну порядку та способу участі у вихованні онуків.
Апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , надавши відповідну оцінку письмовим доказам, які знаходяться у матеріалах справи, вказав, що ОСОБА_3 має можливість забезпечити гідні умови для дітей та дотримуватися режиму.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, у якій, з урахуванням
її уточненої редакції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови
у задоволенні її позову та ухвалити нове судове рішення про задоволення
позову у цій частині, а в решті - змінити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень в уточненій редакції касаційної скарги заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а також те, що судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 3, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без руху та надано строк на усунення
її недоліків.
У наданий судом строк заявником надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не врахували, що онуки з народження проживали разом із нею, зареєстровані за місцем її проживання, часто проводили з нею час і звикли до неї.
Зазначає, що спілкування бабусі з онуками у присутності матері дитини
не лише порушує звичний режим її спілкування з онуками, а й порушує права дітей на повагу до їх приватного життя та збереження родинних відносин
із бабусею. Посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду, зазначає, що присутність іншої особи при спілкуванні з дітьми є виключним випадком й такого випадку у спорі не встановлено. Факт того, що мати дітей конфліктує з бабусею не повинен впливати на взаємовідносини бабусі
й онуків.
Вважає, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували, які правові підстави у спорі для призначення зустрічей бабусі з онуками у присутності їх матері. При цьому в основу таких висновків покладено факт наявного кримінального провадження відносно її сина та батька дітей, проте вказане кримінальне провадження не має правового значення для вирішення спору про графік
її спілкування з онуками, так як вину її сина в установленому законом порядку не доведено. Факт державної охорони матері на підставі відповідних постанов слідчого у кримінальному провадженні також не впливає
на вирішення указаного спору, оскільки небезпеки залишення дітей
за адресою проживання бабусі, яка є адресою їх реєстрації, судами
не встановлено.
Вказує, що апеляційний суд не надав відповіді на аргументи й доводи
її апеляційної скарги, не надав оцінки доказам її постійного спілкування
з онуками, а постанова суду апеляційної інстанції фактично дублює висновки суду першої інстанції. Тобто перегляд справи у суді апеляційної інстанції відбувався формально. При цьому висновки суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про те, що факт проживання батька дітей разом із нею несе загрозу її онукам, ґрунтуються виключно на поясненнях представника матері дітей, а не на дослідженні та оцінці доказів.
Крім того, судами ухвалено рішення про спілкування бабусі з онуками
за місцем проживання дітей та матері, однак у матеріалах справи відсутні дані про їх місце проживання, що унеможливлює виконання судового рішення. Суди не з`ясували місцезнаходження та місце проживання дітей
і за якою саме адресою вона повинна з ними зустрічатися.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Пугач А. В., подав
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказується,
що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є бабусею малолітніх онуків: ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
які є дітьми її сина - ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 (а. с. 5, 6-7, 9, 10, т. 1).
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області
від 27 травня 2020 року шлюб між батьками малолітніх дітей
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (справа № 195/150/20).
Згідно з характеристикою з місця проживання від 26 квітня 2021 року № 79, наданою виконавчим комітетом Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_1 зарекомендувала себе виключно
з позитивної сторони, підтримує добрі стосунки як у сім`ї, так і в спілкуванні з сусідами, дружелюбна і по можливості надає їм допомогу (а. с. 12, т. 1).
ОСОБА_1 працює на посаді секретаря-касира селянського фермерського господарства «Петровське», сумлінно виконує службові обов`язки, дисциплінована, відповідальна, за характером спокійна, ввічлива, завжди приймає участь у житті колективу, що підтверджується службовою характеристикою, виданою за підписом голови вказаного фермерського господарства та голови профспілкового комітету (а. с. 13, т. 1).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї
від 28 квітня 2021 року, складеного комісією Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , разом із своїм батьком - ОСОБА_6 ,
та матір`ю - ОСОБА_1 , а також дітьми: ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У будинку чисто та затишно. Діти забезпечені спальними місцями
і постільною білизною, місцем для навчання та дозвілля. Є засоби гігієни. Взаємовідносини у сім`ї доброзичливі. Батько та діти мають гармонійні стосунки, у родині панує взаємоповага (а. с. 14, т. 1).
Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021046590000017 від 24 березня 2021 року та постанов слідчого від 07 квітня 2021 року, 07 травня 2021 року, 04 червня 2021 року,
29 червня 2021 року, 07 вересня 2021 року вбачається, що правоохоронним органом здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаки вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129,
частинами першою, другою статті 125, частиною третьою статті 289, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України.
На підставі зазначених постанов співробітникам полку поліції особливого призначення доручено забезпечити особисту охорону потерпілої -
ОСОБА_3 , та її близьких родичів на час проведення досудового розслідування (а. с. 77-78, 79-83, 84-88, 101-104, т. 1).
Комісією, утвореною на підставі розпорядження голови Томаківської селищної ради від 13 вересня 2021 року № 124-р, складено акт від 14 вересня 2021 року (акт комісії від 14 вересня 2021 року) про те, що малолітні діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , разом із матір`ю - ОСОБА_3 , станом
на 14 вересня 2021 року проживають за наступною адресою: АДРЕСА_3 ,
де знаходиться офісне приміщення та промислова база селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_7 ». У приміщенні офісу
є відокремлена житлова зона - дворівнева квартира, що складається
з вітальні - на першому поверсі, та трьох житлових кімнат, кухні і санвузла - на другому поверсі. У матері та дітей є окрема кімната з окремими ліжками для дітей, в наявності дитячі речі відповідно до сезону, іграшки, продукти харчування. На території бази частково відокремлене парканом подвір`я біля квартири, де знаходиться зона відпочинку, басейн, багато дитячих іграшок. На час візиту діти гралися на подвір`ї під наглядом матері, поводили себе активно, були рухливі, веселі, комунікабельні, загрози здоров`ю дітей
не виявлено (а. с. 108-121, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для
її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного
і соціального розвитку.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування,
які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того,
щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання
і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального
і соціального розвитку дитини.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням
та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права
і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових
і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми
та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).
Частиною другою статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків
до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення
з дитиною присутністю іншої особи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом
як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою
та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників,
які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом
та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ
у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками
за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia»
від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові
від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження
№ 61-14491сво20).
При цьому у вищевказаній постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, що: «Для врахування балансу інтересів у цій справі Верховний Суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні
з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає Верховному Суду підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом».
Подібні за змістом висновки викладено Верховним Судом у постанові
від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20 (провадження
№ 61-20367св21), вирішуючи питання про права діда та баби на спілкування
зі своєю онукою та на участь у її вихованні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному
та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ
від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується прав баби
на спілкування зі своїми онуками та встановлення графіка спілкування
з онуками без присутності матері.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково
і встановлено їй наступний час спілкування з малолітніми онуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щосуботи з 10 години 00 хвилин до 18 години
00 хвилин за місцем проживання дітей та їх матері - ОСОБА_3 , зобов`язано батьків дітей не чинити їй перешкоди у спілкуванні з онуками.
При цьому судові рішення мотивовані необхідністю забезпечення якнайкращих інтересів дітей.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини спору, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, вірно застосували положення Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод СК України й ухвалили обґрунтоване рішення
по суті вирішення спору, яке відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 (баба) має право спілкуватися зі своїми онуками у силу положень статті 257 СК України.
Вирішуючи питання про графік спілкування позивача з онуками, суди врахували, що батьки не дійшли згоди щодо визначення у добровільному порядку місця проживання малолітніх дітей, а рішення з цього питання відповідними органами чи судом не приймалося, наявний конфлікт між колишнім подружжям - батьками дітей, що створює перешкоди у вільному спілкуванні між онуками та бабусею. Разом із цим, врахувавши інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини саме цієї справи, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначив порядок спілкування бабусі з онуками, з яким Верховний Суд погоджується, оскільки такий забезпечує якнайкращі інтереси дітей.
При цьому такі висновки судів попередніх інстанцій враховують зв`язок бабусі з онуками, на чому наголошує у касаційній скарзі ОСОБА_1 .
Однак графік її спілкування із малолітніми онуками має уникати створення конфліктних ситуацій та дотримуватися режиму дітей.
Судами надано належну правову оцінку акту комісії від 14 вересня 2021 року (а. с. 108-121, т. 2), відповідно до якого малолітні діти: ОСОБА_4
та ОСОБА_5 , разом із матір`ю - ОСОБА_3 , станом на 14 вересня
2021 року проживають по АДРЕСА_3 й з`ясовано житлово-побутові умови
їх проживання, емоційний стан дітей, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що судами не з`ясовано місце перебування матері та дітей.
Посилання заявника касаційної скарги про те, що спілкування позивача
з онуками у присутності матері дітей може негативно вплинути на їх психологічний та емоційний стан, відхиляються Верховним Судом, оскільки вони є припущенням, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій надано відповідну правову оцінку факту відкритого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021046590000017 від 24 березня 2021 року за ознаки вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених
частиною першою статті 129, частинами першою, другою статті 125, частиною третьою статті 289, частиною третьою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, а також постановам слідчого у вказаному кримінальному провадженні, якими потерпілій ОСОБА_3 та її близьким родичам на час проведення досудового розслідування забезпечено державну охорону, у контексті конкретних обставин даної справи
та реалізації принципу забезпечення якнайкращих інтересів дітей, з якою Верховний Суд погоджується.
Доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними, так як зводяться
до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, що не може бути правовою підставою для скасування судових рішень.
При цьому відповідні доводи ОСОБА_1 не спростовують правильності зроблених судами висновків, які стосуються питання про встановлення порядку участі баби у вихованні онуків. У даному випадку необхідно керуватися виключно якнайкращими інтересами дітей, які мають право
на побачення та спілкування з бабусею, що відповідає вимогам закону, проте забезпечення цього права повинно узгоджуватися з інтересами малолітніх дітей.
Крім того, судами вірно наголошено й про те, що позивач не позбавлена можливості у разі зміни вищевказаних обставин, які мають істотне значення у справі, вирішити питання про зміну порядку та способу участі у вихованні онуків.
Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права,
а зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ, яка є сталою та сформованою.
У зв`язку з цим безпідставними є посилання заявника касаційної скарги
на відсутність висновку Верховного Суду у подібних, на думку ОСОБА_1 , правовідносинах. При цьому колегія суддів наголошує, що у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89
ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться
до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог
статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь
на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно
від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді,
та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416
ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом
не здійснюється.
Керуючись статтями 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 21 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк