Постанова

Іменем України

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 173/329/21

провадження № 61-4034св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області,

треті особи: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Наіля Галібовна, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н. Г. та ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення і визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що 01 жовтня 2019 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2550 га, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302, розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, строком на 49 років.

Позивач зазначала, що навесні 2019 року ОСОБА_4 звертався із заявою до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності йому державного акта про право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 099236, виданого на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 травня 2004 року № 195-р про право приватної власності на вказану земельну ділянку.

На початку лютого 2021 року позивачу стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, а також про те, що до моменту смерті останній проживав у АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 .

З метою вирішення питань щодо подальшої оренди вказаної земельної ділянки та встановлення можливих спадкоємців, 03 лютого 2021 року позивач зверталась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори.

Позивач посилалася на те, що у Верхньодніпровській державній нотаріальній конторі їй стало відомо про заповіт від 10 липня 2018 року, який склав ОСОБА_4 на її ім`я, яким заповів їй належну заповідачеві на праві власності земельну ділянку площею 5,255 га, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302.

03 лютого 2021 року позивач зверталася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв`язку із пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Разом із цим державним нотаріусом було вказано про виявлені розбіжності у заповіті, посвідченому 10 липня 2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В., зареєстрованому в реєстрі за № 840, в якому прізвище заповідача вказане «ОСОБА_4», а у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 , виданому 12 червня 2020 року виконавчим комітетом Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області прізвище померлого вказане « ОСОБА_4 ».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 12 червня 2020 року виконавчим комітетом Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 48 років, та визначити їй додатковий строк, для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю у два місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року у складі судді Петрюк Т. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 тривалістю в два місяці з моменту набрання чинності рішенням суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку із тим, що остання не була обізнана із наявністю заповіту на її ім`я. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують про обізнаність позивача із наявністю заповіту, складеного на її ім`я, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про наявність у позивача об`єктивних, непереборних обставин, за якими остання пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року скасовано й ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно надано оцінку обставинам, які склались між позивачем та третьою особою - ОСОБА_2 , спір між якими виник щодо спадщини після померлого чоловіка останньої - ОСОБА_4 . Проте ОСОБА_2 не є відповідачем у справі, а позовні вимоги, в силу статті 49 ЦПК України, пред`являються саме до відповідача, який на думку позивача, порушує його права, тоді як відповідачем зазначена Мишуринрізька сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, до якої позовні вимоги не пред`явлені позивачем.

На думку суду апеляційної інстанції, позивачем не правильно обрано суб`єктний склад відповідачів у справі, оскільки Верхньодніпровська міська рада є неналежним відповідачем за вказаними правовідносинами, а застосування положень статей 1220, 1222, 1269, 1270 та 1272 ЦК України, які регулюють відносини з виникнення права у особи на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та у встановлений строк, є помилковим у зв`язку із відсутністю належного відповідача у цій справі та порушення норм процесуального права щодо заміни неналежного відповідача належним до закінчення підготовчого провадження, як це передбачено положеннями статті 51 ЦПК України, тому є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 та від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц, а також на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилались в апеляційній скарзі і які встановлено судом першої інстанції, та перекрутив встановлені судом першої інстанції фактичні дані у справі. У порушення норм матеріального права через неправильне тлумачення закону прийняв незаконне судове рішення.

Разом із цим, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновку суду першої інстанції, ухваливши на підставі тих же доказів, що й суд першої інстанції, протилежне рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 36).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається у тому числі із земельної ділянки площею 5,2550 га, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302, розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, правонаступником прав і обов`язків якої є Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області.

За життя спадкодавцем, ОСОБА_4 , на ім`я ОСОБА_1 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В., 10 липня 2018 року за реєстровим номером № 840, згідно з яким спадкодавець на випадок своє смерті заповів земельну ділянку площею 5,2550 га, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області позивачеві, ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту.

03 лютого 2021 року ОСОБА_1 зверталася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори, виконуючого обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку із пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини та наявності розбіжностей у заповіті, посвідченому 10 липня 2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В., зареєстрованому в реєстрі за № 840, у якому прізвище заповідача вказане «ОСОБА_4», а у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 , виданому 12 червня 2020 року виконавчим комітетом Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області прізвище померлого вказане « ОСОБА_4 ».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошена померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України)

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не приймати її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку із позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18) (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17-ц (провадження № 14-626цс18) (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19) (пункт 31) та від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) (пункт 63)).

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області не може бути відповідачем у цій справі, оскільки предметом позову є спір щодо спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Матеріали справи містять копію спадкової справи № 02-14 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкритої 23 липня 2020 року Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за заявою ОСОБА_2 (а. с. 54-108).

16 грудня 2020 року державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадкове майно складається, у тому числі і із земельної ділянки, площею 5,4260 га, кадастровий номер: 1221087000:01:047:0301, розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а. с. 99-101).

У справах щодо спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що визначений позивачем процесуальний статус ОСОБА_2 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не відповідає змісту спірних правовідносин.

Отже встановивши, що позов подано до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 та від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц, на які заявник посилається у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович