ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №1740/2332/18
адміністративне провадження №К/9901/22852/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 1740/2332/18
за позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Міністерства фінансів України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого-судді Курильця А.Р., суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я.)
І РУХ СПРАВИ
1. Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство "Рівнеоблводоканал" (далі - РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал") звернулося до суду з позовом до Міністерства фінансів України про зобов`язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про перерахування РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до: Договору №3 про організацію взаєморозрахунків від 24.07.2017 на суму 4 941 356,79 грн; Договору №4 про організацію взаєморозрахунків від 11.09.2017 на суму 2 781 636,32 грн; Договору №5 про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2017 на суму 4 299 169,51 грн; Договору №6 про організацію взаєморозрахунків від 14.12.2017 на суму 2 696 498,75 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є отримувачем субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" було передбачено виділення субвенції з Державного бюджету на погашення різниці в тарифах, у зв`язку з чим в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, з позивачем укладено договори про організацію взаєморозрахунків. Проте, кошти відповідної субвенції від Казначейства до ГУ ДКСУ у Рівненській області перераховані не були внаслідок бездіяльності відповідача, що виразилась у неприйнятті відповідних рішень. Стверджував, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 саме відповідач визначений відповідальним державним органом, на який покладається завершення процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів субвенції, однак, не прийнявши рішення про перерахунок субвенції, відповідач тим самим унеможливив проведення розрахунків позивача з бюджетом та погашення заборгованості по податку на додану вартість, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
3. 27.03.2019 позивач подав суду першої інстанції клопотання, в якому просив вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та для ефективного захисту права РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про перерахування позивачу субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договору №3 про організацію взаєморозрахунків від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; Договору №4 про організацію взаєморозрахунків від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; Договору №5 про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; Договору №6 про організацію взаєморозрахунків від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн та доведення його до відома Казначейства.
4. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, позов задоволено. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017 та довести рішення до відома Казначейства.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство фінансів України звернулося із касаційною скаргою Верховного Суду , в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
6. Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року.
7. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін з підстав, аналогічних тим, що лягли в основу оскаржуваних судових рішень.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" з 30.08.2002 зареєстроване як комунальне підприємство Рівненської обласної ради (код ЄДРПОУ 03361678). Основний вид діяльності за КВЕД 37.00: Каналізація, відведення й очищення стічних вод (а.с.12-14 т.1).
9. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" є підприємством, яке здійснює централізоване водопостачання та водовідведення, працюючи в умовах дії тарифів, встановлених державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що не покривають фактичних витрат підприємства та є передумовою створення нестабільного фінансового стану підприємства, який полягає у виникненні кредиторської заборгованості, у тому числі, перед державою - з податкових платежів.
10. Гарантією реалізації державної політики, направленої на підтримку та стабілізацію роботи позивача, є щорічне виділення, відповідно до Законів про Державний бюджет України, коштів на погашення різниці в тарифах, що передбачає право позивача на погашення існуючої заборгованості, у тому числі, з податкових платежів, коштами державного бюджету, а підзаконні нормативно-правові акти - детально регламентують його процедуру.
11. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII (далі Закон № 1801-VIII) передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (додаток № 3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік").
12. Статтею 31 Закону № 1801-VIII передбачені джерела перерахування субвенції.
13. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 на виконання Закону №1801-VIII та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції, де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.
14. РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" укладено договори про організацію про організацію взаєморозрахунків: №3 від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; №4 від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; №5 від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; №6 від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн (а.с.17-24 т.1).
15. Сторонами зазначених договорів, окрім РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", є Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - ГУ ДКСУ у Рівненській області), Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації.
16. Відповідно до пункту 3 цих договорів Казначейство перераховує кошти ГУ ДКСУ у Рівненській області на підставі рішення Мінфіну.
17. Пунктами 4, 5, 6, 7 договорів визначено механізм послідовної передачі суми коштів, перерахованої ГУ ДКСУ у Рівненській області Державним казначейством України, від ГУ ДКСУ у Рівненській до РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".
18. Згідно з підпунктом 3 пункту 9 договорів РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перераховує до Державного бюджету кошти як сплату податкового боргу з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу) не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунки.
19. Підпунктом 2 пункту 9 вказаних вище договорів передбачено обов`язок його учасників не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а пунктом 10 договорів встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за договором відповідно до законодавства.
20. Наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 13 586 587,00 грн, станом на 30.12.2017 зафіксовано витягом з електронного кабінету платника РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" за платежем податок на додану вартість (а.с.142-155 т.1).
21. Станом на 27.06.2018 розмір заборгованості позивача по податку на додану вартість склав 21 484 800,41 грн, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Рівненській області за №5355/10/17-00-12-01-06 (а.с.162 т.1).
22. Листами Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації від 24.07.2017 №02-4-12/532, №02-4-11/533, №02-4-11/534, від 12.09.2017 №02-4-11/623, №02-4-11/624, №02-4-11/625, від 17.10.2017 №02-4-12/685, №02-4-12/686, №02-4-12/687, від 14.12.2017 №02-4-12/846, №02-4-11/847, №02-4-11/848 на адреси ГУ ДКСУ у Рівненській області, Державної казначейської служби України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було надіслано зведені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків та скан-копії договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332, в тому числі й щодо позивача: №3 від 24.07.2017 на суму 4941356,79 грн; №4 від 11.09.2017 на суму 2781636,32 грн; №5 від 12.10.2017 на суму 4299169,51 грн; №6 від 14.12.2017 на суму 2696498,75 грн (а.с.51-66 т.1).
23. Рішенням Рівненської обласної ради від 02.06.2017 №584 "Про внесення змін до обласного бюджету на 2017 рік вирішено внести зміни до рішення обласної ради від 23.12.2016 №410 "Про обласний бюджет на 2017 рік" зі змінами від 17.03.2017 №505, а саме: збільшити видатки загального фонду обласного бюджету на суму 40059,4 тис. грн, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, на суму 47553,0 тис. грн, зокрема, згідно з додатком до рішення, для м. Рівне розмір субвенції складає 6020676,06 грн (абз. 8 п. 2 рішення, а.с.102-105 т. 1).
24. Відповідно до пункту 3 розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 08.11.2017 №655 було збільшені видатки споживання загального фонду обласного бюджету на 2017 рік за КПКВКМБ 4016150 "погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" головному розпоряднику коштів - Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності облдержадміністрації, зокрема по м. Рівне, на загальну суму 6020676,06 грн (а.с.109 т.1).
25. Листом Рівненської обласної державної адміністрації від 27.12.2017 №вих-8021/0/01-11/17 повідомлено Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, що станом на 22.12.2017 укладено 28 договорів про організацію взаєморозрахунків між 15 підприємствами на суму 7034 млн грн, з них оплачено 53 млн гривень. Зазначено, що з невідомих облдержадміністрації причин існує ряд договорів, по яких не проведена оплата загальним обсягом 15,6 млн. грн, зокрема: по РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" - від 24.07.2017 №3 на 4941356,79 грн, від 11.09.2017 №4 на суму 2781636,32 грн, від 12.10.2017 №5 на суму 4299169,51 грн, від 14.12.2017 №6 на суму 2696498,75 грн. З метою забезпечення ефективного і надійного функціонування об`єктів життєзабезпечення цих підприємств та надання споживачам Рівненської області комунальних послуг належної якості та у повному обсязі, Рівненська обласна державна адміністрація просила сприяти невідкладному проведенню взаєморозрахунків з різниці в тарифах по вказаних договорах в поточному році (а.с.112 т.1).
26. Аналогічний за змістом лист №вих-3750/0/01-19/18 був надісланий Рівненською обласною державною адміністрацією Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів та Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.06.2018, в якому Рівненська обласна державна адміністрація просила сприяти невідкладному проведенню взаєморозрахунків з різниці в тарифах по договорам в поточному році зі спрямування цих коштів на погашення боргу по ПДВ через внесення відповідних змін в чинні нормативно-правові акти (а.с.111 т.1).
27. Відповідно до протоколу №01/18-РТ наради щодо вирішення питання стосовно не профінансованих укладених у 2017 році договорів про організацію взаєморозрахунків по різниці в тарифах від 05.06.2018, затвердженого заступником голови Рівненської обласної державної адміністрації 02.08.2018, вирішено рекомендувати підприємствам, в тому числі й РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", вирішувати питання невідшкодування укладених у 2017 році, договорів шляхом позову до Міністерства фінансів України (а.с.101 т.1).
28. У зв`язку з неприйняттям відповідачем рішення про перерахунок субвенції з Державного бюджету на погашення різниці в тарифах, відповідач тим самим унеможливив проведення розрахунків позивача з бюджетом та погашення заборгованості по податку на додану вартість, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
29. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на встановлену в ході судового розгляду протиправну бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку субвенцій з Державного бюджету на погашення різниці в тарифах.
30. У касаційній скарзі касатор навів доводи, аналогічні тим, що вже були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій.
31. Зокрема, вказав, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду з даним позовом.
32. Касатор зазначає, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 1І.06.2018 відкрито провадження у справі № 817/1605/18 за адміністративним позовом РОВ ЕСП ВКГ «Рівнеоблводоканал» до Міністерства фінансів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-кому сального господарства України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Проаналізувавши позовні вимоги РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» до Міністерства фінансів України у справах № 817/1605/18 та № 1740/2332/18 касатор стверджує, що вони є ідентичними. При цьому, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 у справі № 817/1605/18 позовну заяву залишено без розгляду за заявою Позивача.
33. Відповідач також вважає, що не може бути задоволена вимога щодо зобов`язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про перерахування РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенцій на погашення різниці в тарифах відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017, з огляду ще й на те, що закінчився відповідний бюджетний період (2017 рік).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
35. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
36. Відповідно до пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;
37. Статтею 97 БК України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.
38. Частиною другою зазначеної статі встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
39. Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).
40. Кабінетом Міністрів України, на виконання зазначеного вище Закону та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції, де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків (далі - Порядок № 332).
41. Пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
42. Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіонрозвитку (пункт 1 Порядку № 332)
43. Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку № 332 місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіонрозвитку зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.
Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіонрозвитку інформацію про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.
Мінрегіонрозвитку узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.
Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.
Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132, і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.
Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.
44. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам надається на погашення різниці між фактичною вартістю відповідних послуг (теплопостачання, водовідведення та ін.) та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» передбачено виділення субвенції за рахунок коштів державного бюджету на вказані цілі, а Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок № 332, яким визначено механізм отримання постачальниками послуг з водовідведення, теплопостачання та інших житлово-комунальних послуг компенсації за рахунок субвенції.
45. Порядком № 332 Міністерство регіонального розвитку визначено головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми. При цьому, на Міністерство фінансів України покладено обов`язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов`язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та доведення його до відома Казначейства.
46. Таким чином, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, Мінфін визначений відповідальним державним органом, який повинен завершити процедуру проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік».
47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем та всіма суб`єктами спірних правовідносин (зокрема, Мінрегонрозвитку України, Казначейством), окрім Міністерства фінансів України, виконані необхідні дії, спрямовані на отримання позивачем субвенції на погашення різниці у тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, від 24.07.2017 №3, від 11.09.2017 №4, від 12.10.2017 №5 і від 14.12.2017 №6.
При цьому, відповідачем не заперечувалось, що Мінрегіонрозвитку на підставі поданої Казначейством інформації сформував зведений звід договорів про взаєморозрахунки, стороною у яких є РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", та направив його до Мінфіну для перерахування субвенції.
48. У свою чергу Міністерством фінансів України, в порушення пункту 8 Порядку № 332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього.
49. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про доведеність факту порушення прав та інтересів позивача саме Міністерством фінансів України, а тому доводи касатора в цій частині є необгрунтованими та такими, що спростовуються встановленими по справі обставинами.
50. Стосовно доводів касатора щодо неможливості проведення розрахунків за договорами про надання субвенції, у зв`язку з тим, що бюджетний період 2017 року завершився 31 грудня цього ж року, відтак, договори про проведення взаєморозрахунків втратили чинність, колегія суддів зазначає наступне.
51. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.
52. З цього приводу суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що з метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.
У зв`язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.
Отже, як правильно вказали суди першої та апеляційної інстанцій, субвенція на відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами на надання житлово-комунальних послуг, у розумінні БК України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» є державною соціальною гарантією, механізм реалізації якої визначений Кабінетом Міністрів України, зокрема, у Порядку № 332. Відтак, посилання скаржника на неможливість здійснення своїх зобов`язань через значне невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з ПДВ не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.
53. Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
54. Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
55. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача щодо неможливості виконання ним обов`язків, взятих на себе у відповідності до договорів №3, №4, №5 та №6 про організацію взаєморозрахунків від 24.07.2017, 11.09.2017, 12.10.2017, 14.12.2017.
56. Стосовно доводів касатора про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що бездіяльність відповідача щодо виконання вказаних вище договорів має триваючий характер, а тому встановити день, коли позивач дізнався або міг дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, в даному випадку неможливо.
57. При цьому, суди правильно зазначили, що неприйняття рішення - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
58. Твердження касатора про те, що норми вказаних вище договорів є дійсними лише у разі здійснення відповідного фінансування, а відтак такі договори є недійсними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судам попередніх інстанцій та не спростовано касатором, договори про організацію взаєморозрахунків укладені 24.07.2017, 11.09.2017, 12.10.2017, 14.12.2017 є чинними та не визнані недійсними.
59. Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.
60. Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
61. У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
62. Посилання касатора на те, що спірні правовідносини уже були предметом судового розгляду, зокрема, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 у справі № 817/1605/18 позовну заяву позивача до Міністерства фінансів України із аналогічними позовними вимогами було залишено без розгляду за заявою позивача, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту вказаної ухвали вбачається, що предметом позовних вимог у справі № 817/1605/18 було визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення про перерахування позивачу субвенції на погашення різниці в тарифах.
63. Натомість у справі, що розглядається, позивач просить зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах.
64. Таким чином, позовні вимоги у справі № 817/1605/18 та у справі №1740/2332/18 за своїм змістом не є тотожними, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, викладені в оскаржуваних судових рішення, є правильними та обґрунтованими.
65. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 09 грудня 2019 року (справа № 1740/1838/18).
66. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
67. З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
68. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
69. Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Міністерства фінансів України - залишити без задоволення.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі № 1740/2332/18- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
О.А. Губська ,
Л.О. Єресько
Судді Верховного Суду