Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 174/171/21
провадження № 61-5359св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»,
третя особа - Первинна профспілка працівників Об`єднаної гірничо-хімічної компанії,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 рокув складі судді Ілюшик І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК») та просив визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення № 38 від 24 лютого 2021 року; поновити його на посаді заступника директора філії з комерційних питань філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - філії «ВГМК» АТ «ОГХК») з 25 лютого 2021 року; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 50 000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 01 січня 2018 року працював на посаді заступника директора філії з комерційних питань філії «ВГМК» АТ «ОГХК».
Наказом філії «ВГМК» АТ «ОГХК» від 24 лютого 2021 року його звільнено з роботи за одноразове грубе порушення.
Вважав звільнення незаконним та таким, що порушує його права.
Зокрема зазначав, що в наказі про звільнення відсутня конкретизація суті одноразового грубого порушення ним трудових обов`язків. Наказ виданий після закінчення місячного строку на застосування дисциплінарного стягнення та підписаний особою, яка не мала на це повноважень. Крім того, звільнення проведено без отримання згоди профспілкового органу, членом якого він є.
Такі дії відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, втрати єдиного джерела доходу. Розмір моральної шкоди оцінений ним у 50 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ філії «ВГМК» АТ «ОГХК» № 38 від 24 лютого 2021 року «Про звільнення заступника директора філії з комерційних питань філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» за вчинення одноразового грубого порушення».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії з комерційних питань філії «ВГМК» АТ «ОГХК» з 25 лютого 2021 року.
Стягнено з АТ «ОГХК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2021 року по 22 листопада 2021 року включно в розмірі 589 291,20 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів та 5 000,00 грн на компенсацію моральної шкоди.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України здійснено відповідачем з порушенням вимог закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2022 року АТ «ОГХК» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 516/268/15-ц, від 05 грудня 2018 року в справі № 666/557/16-ц, від 07 жовтня 2019 року в справі № 718/801/17, від 29 січня 2020 року в справі № 759/1122/19, від 09 грудня 2020 року в справі № 390/1374/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, не врахували, що наказ про звільнення містить чіткі відомості щодо суті порушення, винність дій позивача доведена, а членом виборних органів профспілки позивач бути не міг.
Крім того суди не звернули уваги на те, що при підписанні спірного наказу т.в.о. керівника філії ОСОБА_2 діяв в межах компетенції, оскільки ОСОБА_3 , який до 24 лютого 2021 року формально займав посаду керівника філії був звільнений з цієї посади 24 лютого 2021 року, тому фактично ці обов`язки виконував ОСОБА_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
26 серпня 2022 року справа № 174/171/21 надійшла до Верховного Суду.
Третя особа Первинна профспілка працівників Об`єднаної гірничо-хімічної компанії надіслала відзив на касаційну скаргу, проте Верховний Суд його не враховує, оскільки до такого не додані докази надсилання його копій та доданих до нього документів усім учасникам справи.
У касаційній скарзі АТ «ОГХК» просить розглядатисправу за участі його представників.
Враховуючи положення статті 7, частини першої статті 401 ЦПК України, оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання АТ «ОГХК».
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що з 02 січня 2018 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора філії з комерційних питань філії «ВГМК» АТ «ОГХК».
Довіреністю АТ «ОГХК» від 31 жовтня 2019 року уповноважено заступника директора філії з комерційних питань філії «ВГМК» АТ «ОГХК» ОСОБА_1 на період виконання ним обов`язків директора філії, представляти інтереси товариства, підписувати всі кадрові документи.
01 липня 2020 року ОСОБА_1 обраний заступником голови Первинної профспілки працівників Об`єднаної гірничо-хімічної компанії.
Рішенням правління АТ «ОГХК» від 03 серпня 2020 року довіреність АТ «ОГХК» від 31 жовтня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 скасовано.
Наказом т.в.о. директора філії «ВГМК» АТ «ОГХК» ОСОБА_2 № 38 від 24 лютого 2021 року позивача звільнено 24 лютого 2021 року з посади директора філії з комерційних питань на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків.
Згідно з цим наказом, у період з 21 вересня по 05 жовтня 2020 року у філії «ВГМК» АТ «ОГХК» відбувся простій рухомого складу (фітінгових платформ з контейнерами), наданих відповідно до заявки компанії MCD. Всупереч наказу АТ «ОГХК» № 215 від 07 вересня 2020 року заступником директора філії з комерційних питань ОСОБА_1 були вчинені дії, що призвели до вимушеної затримки залізничних вагонів та фінансових втрат на суму 176 251,00 грн.
Підстава видачі наказу: службова записка директора департаменту з безпеки АТ «ОГХК» від 23 лютого 2021 року; пояснення ОСОБА_1 від 23 лютого 2021 року; рішення Правління АТ «ОГХК» від 23 лютого 2021 року.
Наказом т.в.о. голови Правління АТ «ОГХК» ОСОБА_5 від 24 лютого 2021 року № 84-В призначено з 25 лютого 2021 року директором філії «ВГМК» АТ «ОГХК» ОСОБА_2
На засіданні Первинної профспілки працівників Об`єднаної гірничо-хімічної компанії, яке відбулося 18 травня 2021 року, відмовлено в наданні згоди на звільненні позивача за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148 149 КЗпП України.
Так, відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Отже, рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб`єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов`язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа.
Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до посадової інструкції заступника директора філії з комерційних питань філії «ВГМК» АТ «ОГХК», заступник директора філії з комерційних питань призначається на посаду та звільняється з посади наказом директора філії «ВГМК» АТ «ОГХК» за попереднім погодженням з Головою Правління АТ «ОГХК».
Установлено, що наказ про звільнення позивача від 24 лютого 2021 року підписав ОСОБА_2 як тимчасово виконуючий обов`язки директора філії.
Ухвалою суду першої інстанції від 29 березня 2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зокрема витребувано у відповідача документи, на підставі яких ОСОБА_4 був наділений повноваженнями тимчасово виконуючого обов`язки директора філії.
На виконання цієї ухвали АТ «ОГХК» надало суду наказ про призначення ОСОБА_4 директором філії з 25 лютого 2021 року.
Проте жодних документів, які б наділяли ОСОБА_4 повноваженнями тимчасово виконуючого обов`язки директора філії «ВГМК» АТ «ОГХК» станом на 24 лютого 2021 року (дату видачі наказу про звільнення) суду не надано.
Отже, наказ про звільнення позивача від 24 лютого 2021 року виданий особою, яка не мала на це повноважень.
Крім того Верховний Суд враховує, що важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.
Рішення правління АТ «ОГХК», оформлене протоколом № 17 від 23 лютого 2021 року, на якому погоджено звільнення позивача, не містить формулювання одноразового грубого порушення, яке стало підставою для його звільнення.
У наказі про звільнення позивача підставою для його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України зазначено невиконання наказу АТ «ОГХК» № 215 від 07 вересня 2020 року, що призвело до вимушеної затримки залізничних вагонів та фінансових втрат на суму 176 251,00 грн.
Разом з тим, наказом АТ «ОГХК» № 215 від 07 вересня 2020 року було доручено директору філії «ВГМК» АТ «ОГХК» ОСОБА_3 здійснити відвантаження готової продукції товариства у вересні 2020 року.
Належних та допустимих доказів покладення цих обов`язків на позивача матеріали справи не містять. Тобто, наявність вини саме ОСОБА_1 у невиконанні цього наказу відповідачем не доведена.
З огляду на викладене суди обґрунтовано вважали, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, тому дійшли правильного висновку про наявність підстав для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого відповідачем не спростований.
Також колегія суддів погоджується з висновком судів про відшкодування позивачу моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України, оскільки суди встановили, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань. Розмір моральної шкоди визначений судами з урахуванням вимог розумності, справедливості, пропорційності.
Доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм трудового законодавства та зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовити.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко