Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 175/3199/21
провадження № 61-7224св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила визначити їй додатковий строк у два місяці для подання
до нотаріальних органів заяви про прийняття у порядку спадкування за законом спадщини, що відкрилась після смерті її сина ОСОБА_3 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказувала, що в силу похилого віку
та вкрай тяжкого стану здоров`я (постінфарктий атеросклероз магістральних артерій головного мозку, цукровий діабет 2 типу та гіпертонічна хвороба II ступеню), самостійно, без сторонньої допомоги, вона не могла з`явитись
до нотаріуса щоб особисто подати заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті сина, хоча мала намір її прийняти, тому 06 квітня 2018 року вона склала заяву про прийняття спадщини після смерті сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та засобами поштового зв`язку направила
її на адресу приватного нотаріуса Аршави І. О., однак, як виявилось пізніше,
в матеріалах спадкової справи цієї заяви немає.
У подальшому, а саме 18 грудня 2019 року, вона видала довіреність на ім`я сина ОСОБА_5 для вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Аршави І. О. від 24 червня 2020 року ОСОБА_5 , який діяв від її імені, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Посилаючись на викладене та вказуючи, що пропуск вказаного строку, пропущеного нею з поважних причин, позбавляє її можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 27 квітня 2022 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк, визначений статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, позивач пропустила з поважних причин, в силу похилого віку та вкрай тяжкого стану здоров`я (постінфарктий атеросклероз магістральних артерій головного мозку, цукровий діабет 2 типу та гіпертонічна хвороба II ступеню). Суд вважав доведеним, що позивач була об`єктивно позбавлена можливості своєчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини у встановлений ЦК України шестимісячний строк. При цьому суд врахував, що ОСОБА_1 направила заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку та в подальшому, після спливу встановленого шестимісячного строку, звернулась до нотаріальної контори через представника за довіреністю. Також суд врахував похилий вік
та стан здоров`я позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2022 року скасовано, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи у позові, апеляційний суд дійшов висновку, що протягом всього шестимісячного строку після смерті спадкодавця, що передбачений законодавством, а також і після його спливу (до нотаріальної контори через представника позивач звернулась через 2,5 роки) стан здоров`я позивача дозволяв їй звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Спростовуючи доводи позову про поважність причин пропуску строку
на прийняття спадщини, апеляційний суд також вказував, що позивач не довела належними доказами, а саме: не надала доказів сплати за поштове відправлення, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення на адресу нотаріуса, тощо, що дійсно направляла на адресу нотаріуса заяву про прийняття спадщини, враховуючи, що матеріали спадкової справи № 6/2018 не містять направленої позивачем засобами поштового зв`язку заяви від 06 квітня 2018 року про прийняття спадщини, та й саме лише відправлення певних документів, зокрема заяви про прийняття спадщини, нотаріусу (за наявності встановлення таких обставин) не може достеменно свідчити про її отримання нотаріусом та про обізнаність нотаріуса з її змістом.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 14 липня 2022 року й залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2022 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і зазначає, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі
№ 315/714/19.
Особа, яка подає касаційну скаргу, також вказує, що апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши протилежне рішення
на підставі тих же доказів, мотивуючи таке рішення, не зазначив, яких порушень припустився суд першої інстанції при оцінці доказів.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 , посилаючись на безпідставність
її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Наголошує на тому, що постанова апеляційного суду прийнята на підставі оцінки наданих сторонами та витребуваних судом доказів,
є законною і обґрунтованою.
Вважає, що доводи касаційної скарги та доповнення до неї зводяться
до переоцінки доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року; витребувано справу
№ 175/3199/21 з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року прийнято доповнення ОСОБА_1 до поданої нею касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_7 .
За життя ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне йому майно.
16 березня 2018 року із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського округу Аршави І. О. звернулася ОСОБА_2 та за її заявою відкрито спадкову справу.
19 березня 2018 року приватний нотаріус направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відкриття спадкової справи № 65/02-14.
06 квітня 2018 року ОСОБА_1 склала у простій письмовій формі заяву про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та засобами поштового зв`язку направила
її на адресу приватного нотаріуса Аршави І. О., оскільки хворіла (опис вкладення до цінного листа, виписки з медичної карти ОСОБА_1 від 10 березня
2016 року, від 27 лютого 2018 року, від 02 квітня 2018 року та від 26 листопада 2018 року).
Зазначеної заяви про прийняття ОСОБА_1 спадщини матеріали наданої нотаріусом копії спадкової справи № 6/2018 не містять. Відомостей про отримання цієї заяви нотаріусом також немає.
25 червня 2018 року із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського округу Аршави І. О. звернулися ОСОБА_7 та ОСОБА_8
19 вересня 2018 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір про поділ спадкового майна, на підставі якого вони отримали відповідні свідоцтва на право на спадщину за законом.
18 грудня 2019 року ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_5 щодо розпорядження всім її майном та здійснення від її імені дій, передбачених ЦК України. Довіреність посвідчена тим же приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Аршавою І. О., який і відкрив спадкову справу.
24 червня 2020 року ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1
на підставі довіреності від 18 грудня 2019 року, звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Аршави І. О. від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що вона була повідомлена про відкриття спадкової справи, проте
у визначений законом строк не звернулась із заявою про прийняття спадщини, тобто спадщину не прийняла.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 08 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила ухвалити рішення, яким визначити їй додатковий строк на подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини.
Згідно із загальними нормами про спадкування право на спадщину виникає
в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини
не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій, зокрема подання заяви про прийняття спадщини.
Пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору
і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд встановив, що у цій справі позивач не проживала разом із спадкодавцем, отже була зобов`язана подати заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку.
Суд також встановив, що засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила таку заяву, складену у простій письмовій формі, на адресу нотаріуса, який відкрив спадкову справу за заявами інших спадкоємців.
Матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення з описом вкладення у цінний лист, який містить штемпель поштового відділення.
Ця обставина не заперечується сторонами.
Тобто спадкоємець вчасно подала заяву про прийняття спадщини після того,
як нотаріус повідомив її про відкриття спадкової справи.
Натомість суди встановили, і сторони також цього не заперечували, що нотаріус заяви не отримував.
Тобто суд установив, що у цій справі воля позивача як спадкоємця знайшла своє вираження в поданій нею до нотаріальної контори заяві про прийняття спадщини за законом, при цьому жодних дій, які б свідчили про неприйняття ОСОБА_1 спадщини за законом, вона не вчиняла.
Частина третя 1272 ЦК України може бути застосована, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Суд першої інстанції встановив, що у позивача були поважні причини, з яких вона пропустила визначений статтею 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини в силу похилого віку та вкрай тяжкого стану здоров`я (постінфарктий атеросклероз магістральних артерій головного мозку, цукровий діабет 2 типу
та гіпертонічна хвороба II ступеню).
Касаційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те,
що позивач довела, що вона дійсно була об`єктивно позбавлена можливості своєчасно звернутись із заявою про прийняття спадщини у встановлений
ЦК України шестимісячний строк через поважні причини.
Зокрема, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила на адресу нотаріуса, який відкрив спадкову справу, заяву про прийняття спадщини,
та вважала, що вона дотримала вимог щодо строку подання такої заяви, однак нотаріус із не встановлених причин цю заяву не отримав та, відмовляючи
у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, вважав, що позивач звернулася до нотаріальної контори після спливу встановленого законом шестимісячного строку, через свого представника за довіреністю.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що заява про прийняття спадщини
за своєю правовою природою є одностороннім правочином, оскільки спрямована на набуття права власності на спадкове майно. Така заява подається спадкоємцем особисто (частина друга статті 1269 ЦК України) і інших вимог до заяви про прийняття спадщини закон не передбачає.
У пункті 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня
2004 року № 20/5 (далі - Інструкція) визначено, що письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини; якщо заява про прийняття спадщини, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Отже, належним чином встановивши обставини справи, застосувавши до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Встановивши, що апеляційний суд помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне постанову апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу, скасовує постанову апеляційного суду про відмову в позові та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, компенсації за рахунок відповідачів у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 в солідарному порядку підлягають витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 , пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в сумі 908,00 грн,
та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги,
в сумі 1 984,80 грн, а всього 2 892,80 грн.
Керуючись статтями 400 409 413 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року скасувати.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 27 квітня 2022 року залишити в силі.
Стягнути солідарно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 892,80 грн в рахунок компенсації судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов