Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 175/3340/16

провадження № 61-9531св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Червинської М. Є.,

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, у складі колегії суддів:

Макарова М. О., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визнання майна приватною власністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що з 05 липня 1986 року вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, який наразі не розірваний. На підставі договору дарування від 06 червня 2007 року вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від

28 листопада 2008 року земельна ділянка площею 0,14 га, за адресою: АДРЕСА_1 була передана їй у власність. На підставі вказаного рішення сільської ради вона отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 923486 від 11 грудня 2009 року. Вказує, що починаючи з 2004 року вони з відповідачем проживають окремо, а тому з 2010 року по 2014 рік вона разом зі своїм сином за власні кошти реконструювали житловий будинок в результаті чого значно збільшили його площу, а 31 березня 2014 року вона отримала свідоцтво про право власності на реконструйований будинок. Проте після припинення шлюбних відносини сторони не змогли дійти згоди щодо поділу зазначеного майна.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1 .

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно, поділ майна.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що вони з відповідачем перебувають у зареєстровану шлюбі, однак проживають окремо з 2016 року, а не з 2004 року, як це вказує відповідач. З 2014 року по 2016 рік вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , а влітку 2016 року ОСОБА_1 залишила будинок. Вважає, що будинок не може бути її особистою власністю, оскільки жодної реконструкції будинку, отриманого нею за договором дарування не відбувалося, адже, старий будинок загальною площею 45.4 кв. м. було зруйновано, а на його місці побудовано новий будинок, загальною площею 299,6 кв. м. Обставина знищення старого будинку та припинення права власності на нього підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності. Відповідно до цього витягу право власності ОСОБА_1 на будинок погашено 03 березня 2014 року з підстав знищення об`єкта нерухомого майна. Позивач зазначає, що у серпні 2017 року йому стало відомо, що ОСОБА_1 зареєструвала на своє ім`я право власності на дві земельні ділянки, площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 та площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032.

Враховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги ОСОБА_2 просив визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, набуте під час шлюбу, виділивши в натурі по Ѕ частині: житловий будинок, земельну ділянку площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 та земельну ділянку площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

17 червня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_2 Ѕ частину в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (Додаток № 5, 6 на плані зафарбовано жовтим кольором):

1 поверх: 1-1 - (19,2 м.кв.)- гараж; 1 -4 - (4,4 м.кв.) - тамбур; 1-5 - (1,0 м.кв.)- кладова; 1-6 - (4.0 м.кв.) - сходова клітина; Разом площа по І поверху складає: 28,6 м.кв.

2 поверх: 1-7- (11,9 м.кв.) - сходова клітина; 1-8- (23,8 м.кв.) - житлова; 1-9-(9,3 м.кв.)- санвузол; 1-10 - (13,6 м.кв.) - житлова; 1-13 - (12.1 м.кв.) - коридор. Разом площа по II поверху складає: 70,7 м.кв.

Разом по житловому будинку літ. «Г-3» скидає: 99,3 м.кв. Вартість по житловому будинку літ. «Г-3» складає: 43 8824 грн., (99,3 м2 х 4419,1735 грн./м2= 438824 грн.).

Мансардний поверх: 1-14- (34,9 м.кв.)- частина холу; 1-15 - (15,6 м.кв.)- гардероб. Разом площа по мансардному поверху складає: 50,5м.кв. Вартість по мансардному поверху МС над літ. «Г-3» складає: 87405 грн. (50,5м2 х 1730,7946 грн./м2 = 87405 грн.)

Разом загальна площа квартири №1 по житловому будинку літ. «Г-3» складає: 149,8 м.кв. Загальна вартість квартири №1 , 1/2 частини домоволодіння складає: 526229 грн. (438 824 грн. + 87 405 грн)= 526 229 грн.

Окрім того, ОСОБА_2 виділити надвірні будівлі та споруди в спільне користування: частина тераси літ. «Г1-1» 1 поверх (1,8 м х 4,55 м = 8,2 кв.м.) Тераса літ. «Г1-1» 2 поверх: (1,7 м х 3,36 м =5,7 кв.м.) - вартістю 19742 грн; вигрібна яма №3 - вартістю - 45442 грн. колонка №4 - вартістю - 22720 грн. огорожа №1 - вартістю - 14765,50 грн. колонка №2- вартістю - 5429,50 грн. Огорожа №5 - вартістю - 1462 грн. Ворота №6 - вартістю - 1965,50 грн. Разом:111526,50 грн.

Загальна вартість квартири № 1 , 1/2 частини домоволодіння в житловому будинку разом з надвірними будівлями та спорудами складає: 637755,5 грн. (526 229грн. + 88805,5 грн. = 637755,5 грн., що на 568,5 грн. більше від ідеальної 1/2 частини (637187 грн.).

Виділено в натурі ОСОБА_1 Ѕ частину в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (Додаток № 5, 6 на плані зафарбовано зеленим кольором):

І поверх: 1-2 - (55,8 м.кв.) - кухня-їдальня; 1-3 - (20.3 м. кв.) - санвузол; Разом площа по І поверху складає: 76,1 м.кв.

2 поверх: 1-11- (7,6 м.кв.) - гардеробна; 1-12 - (34.8 м.кв.) - житлова; Разом площа по ІІ поверху складає: 42,4 м.кв.

Разом по житловому будинку літ. «Г-3» складає: 118,5 м.кв. Вартість по житловому будинку літ. «Г-3» складає: 523 672,00 грн.

Мансардний поверх: 1-14- (14,9 м.кв.) - частина холу; 1-16 - (16,4 м.кв) - гардеробна; Разом площа по мансардному поверху складає: 31,3 м.кв. Вартість по мансардному поверху МС над літ. «Г-3» складає: 54 174,00 грн.

Разом площа по квартирі № 2 складає: 149,8 м2. Загальна вартість квартири

№ 2 , 1/2 частини домоволодіння складає: 577 846 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 виділені надвірні будівлі та споруди в спільне користування: Тераса літ. «Г1-1» 1 поверх: (1,8 м х 4,55 м = 8,2 кв.м.). Тераса літ. «Г1-1» 2 поверх: (1,7 м х 3,36 м =5,7 кв.м.) вартістю - 28 885 грн, Погріб літ. «В» - вартістю - 6 265 грн, огорожа № 1 - вартістю - 14 765,50 грн, колонка № 2- вартістю - 5 429,50 грн, огорожа № 5 - вартістю - 1 462 грн, ворота № 6 - вартістю - 1 965,50 грн. Загальною вартістю - 58 772,50 грн.

Загальна вартість квартири № 2 , Ѕ частини домоволодіння в житловому будинку разом з надвірними будівлями та спорудами складає: 636 618,50 грн (577846 грн + 58772,50 грн = 636 618,50 грн), що на 568,5 грн менше від ідеальної 1/2 частини (637 187 грн).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно виконати наступні переобладнання: на 1 поверху: встановити глуху перегородку в прим. тераси для влаштування двох приміщень: приміщення для входу до квартири № 1 та приміщення для входу до квартири № 2 ; закласти дверний проріз між приміщеннями 1-1 (4,4 кв.м.) та приміщенням 1-2 (55,8 кв.м.); закласти дверний проріз між приміщеннями 12 (55,8 кв.м) та приміщенням 1-1 (19,2 кв.м.); на 2 поверху: закласти дверний проріз між приміщеннями 1-12 (34,8 кв.м.) та 1-13 (12,1 кв.м.); в приміщенні тераси (2 поверх) на рівні частини встановити глуху перегородку; встановити глуху перегородку в приміщенні мансардного поверху 1-14 (49,8 кв.м.) для влаштування двох приміщень: приміщення площею 34,9 кв.м. (кв. № 1 ) та приміщення площею 14,9 кв.м.(кв. № 2 ); систему електро -, газо -, водопостачання та опалення перевлаштувати на окремі системи. кв. АДРЕСА_4 (13,6 кв.м.) (II поверх) облаштувати під кухню, пробити віконний проріз, підвести газопостачання та водопостачання, встановити газову плиту та мийку, виконати відвід стічних вод. кв. № 2 (II співвласник): між приміщенням тераси та приміщенням 1-2 (55,8 кв.м.) пробити дверний проріз, встановити подвійний дверний блок; влаштувати в приміщенні тераси сходи на 2 поверх (виконання даних робіт повинно бути при наявності проекту); влаштувати з приміщення 1-12 (2 поверх) сходи на мансардний поверх (приміщення 1-12) (на плані сходи зазначені умовно). Данні роботи повинні виконуватись при умові розробленого проектного рішення (Додаток № 5). Усі запропоновані переобладнання житлового будинку літ. «Г-3» по АДРЕСА_1 необхідно виконати відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва». Виконання будівельних робіт по переобладнанню на нововлаштовані квартири (система опалення, газо- та водопостачання) проводиться на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації та узгодження у відповідних службах.

Виділити в натурі ОСОБА_2 Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 (Додаток № 6 на плані зафарбовано жовтим кольором): ділянка під городом: 540,38 кв.м., Ѕ частини ділянки спільного користування для входу (СК)- 27,12 кв.м., - Ѕ частина ділянки спільного користування під житловим будинком - 132,50 кв.м. Разом складає: 540,38 кв.м. + 27,12 кв.м. (1/2 СК) + 132,5 кв.м. (1/2 СК) = 700 кв.м., що відповідає Ѕ частині.

Виділити ОСОБА_1 в натурі Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 (Додаток № 6 на плані зафарбовано зеленим кольором): Ділянка під двором - 143,26 кв.м., Ділянка під городом - 397,12 кв.м., - Ѕ частини ділянки спільного користування для входу (СК) - 27,12 кв.м., - Ѕ частини ділянки спільного користування (СК) під житловим будинком - 132,5 кв.м. Разом складає: 143,26 кв.м + 397,12 кв.м. + 27,12 кв.м. (1/2 СК) + 132,5 кв.м. (1/2 СК) = 700 кв.м., що відповідає 1/2 частині.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виділити у спільне користування: від земельної ділянки площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою: АДРЕСА_1 (на плані зафарбовано блакитним кольором) площею 54,24 кв.м., а саме: - ділянка під двором площею -54,24 кв.м. Площа земельної ділянки, яка виділяється у спільному користуванні (СК) обох співвласників ділиться по Ѕ частині, тобто кожному по 27,12 кв.м. (1/2 частина складає: 54,24 кв.м.: 2 = 27,12 кв.м.).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виділити у спільне користування: від земельної ділянки площею 0,265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою: АДРЕСА_1 (на плані зафарбовано червоним кольором): - ділянка під житловим будинком літ. «Г-3» та вздовж нього площею - 265,0 кв.м. Площа земельної ділянки, яка виділяється у спільному користуванні (СК) обох співвласників ділиться по 1/2 частині між співвласниками, тобто кожному по 132,5 кв.м. (1/2 частина складає: 265,0 кв.м.: 2 = 132,5 кв.м.).

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 568,50 грн компенсації у зв`язку із зміною ідеальних часток у праві власності.

Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що є безпідставними доводи, що житловий будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , так як державним реєстратором внесено відомості про погашення реєстрації на житловий будинок загальною площею 45,4 кв.м., за адресою:

АДРЕСА_1 у зв`язку із знищенням об`єкта нерухомого майна. В 2010 році, тобто під час шлюбу, сторонами було побудовано житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 299,6 кв.м., житловою площею 72,2 кв.м.

27 грудня 2013 року прийнято в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 , про що складено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Тому спірний житловий будинок вважається як новостворене майно, тому воно є майном, набутим подружжям за час шлюбу. Земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України. До такого ж висновку дійшли Верховний Суд України у постанові від

16 грудня 2015 року в справі №6-2710цс15та Верховний Суд у постановах від

21 березня 2018 року в справі №501/3599/13-ц та від 30 січня 2019 року в справі № 382/2454/15-ц.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання

ОСОБА_1 про те, що житловий будинок та земельні ділянки є її особистою приватною власністю, а тому в задоволенні позовних вимог за первісним позовом належить відмовити.

Оскільки спірний житловий будинок і земельні ділянки є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають поділу між чоловіком і дружиною порівну. Висновком проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи №1850/1851/1852/1853-19 від 28 квітня 2020 року запропоновано три варіанти розподілу будинку, а також визначено перелік необхідних у зв`язку з цим переобладнань. Суд погоджується з вимогами позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про поділ спірного будинку за варіантом № 2 експертизи, оскільки даний варіант передбачає найменше відхилення від ідеальних часток співвласників, а саме 50/100 та 50/100 часток. Вартість компенсації у зв`язку із зміною ідеальних часток у праві власності згідно висновку експертизи складає 568,50 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року доповнено рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року.

Визнано житловий будинок, земельну ділянку площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 та земельну ділянку площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави недоплачену частину судового збору в розмірі 5 737,55 грн та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави недоплачену частину судового збору в розмірі 5 814,97 грн.

Суд вказав, що при ухваленні судового рішення, вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя, не визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно, набуте під час шлюбу. При цьому в мотивувальній частині вказаного судового рішення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області встановлено, що спірний житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

17 червня 2020 року в частині позовних вимог щодо поділу та виділення в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кожному по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою:

АДРЕСА_1 та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою: АДРЕСА_1 скасовано.

В цій частині постановлено нове рішення.

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині в спільне користування земельну ділянку площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою: АДРЕСА_1 по 132,5 кв.м. за кожним.

Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині в спільне користування із земельної ділянки площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою: АДРЕСА_1 (на плані зафарбовано синім кольором) земельну ділянку площею 54,24 кв.м., по 27,12 кв.м. за кожним.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року залишено без змін.

Додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року в частині визнання земельних ділянок: площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано.

В іншій частині додаткове рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно виходив з безпідставності доводів позивача за первісним позовом, що житловий будинок є її особистою приватною власністю. Встановлено, що спірний житловий будинок вважається новоствореним майном, тому є набутим подружжям за час шлюбу. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між чоловіком і дружиною порівну. Суд першої інстанції вірно поділив спірне майно за варіантом № 2 судової будівельно-технічної експертизи від 28 квітня

2020 року, виділивши по Ѕ частині житлового будинку, оскільки даний варіант передбачає найменше відхилення від ідеальних часток співвласників. При цьому суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи позивача щодо існування обставин окремого проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2004 року у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, оскільки як вбачається з Акта від 16 лютого 2017 року, складеного житлового-експлуатаційною організацією, в квартирі АДРЕСА_5 , в період з 1996 року по 2014 рік проживали ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині визнання земельних ділянок площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 та площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та їх поділу.

Оскільки земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, так як йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду, колегія суддів приходить до висновку, що саме ОСОБА_1 є власником земельних ділянок кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 та 1221484000:04:005:0033. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише по 1/2 частині в спільне користування земельну ділянку, площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 по 132,5 кв.м. та виділити по 1/2 частині в спільне користування із земельної ділянки площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою: АДРЕСА_1 (на плані зафарбовано синім кольором) земельну ділянку площею 54,24 кв.м., по 27,12 кв.м. за кожним (а. с. 81, т. 2), для обслуговування будинку, який є в`їздом у домоволодіння, згідно 2 варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 28 квітня 2020 року.

Аргументи учасників справи

08 червня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду в частині: відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виділ в натурі частини земельної ділянки площею 540,38 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування додаткового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року в частині визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 175/3340/16 від 17 червня 2020 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі

№ 175/3340/16 від 24 червня 2020 року - залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не було прийнято до уваги той факт, що вказані земельні ділянки також отримані в результаті поділу від земельної ділянки площею 0,140 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0055, яка була отримана 11 грудня 2009 року

ОСОБА_1 . На земельних ділянках містяться споруди, які нерозривно пов`язані з утриманням житлового будинку, який на праві спільної власності належить сторонам. Судом апеляційної інстанції не враховані вимоги статті 120 ЗК України, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Отже, у разі поділу житлового будинку між колишнім подружжям, співвласник житлового будинку має право отримати у власність відповідну частину земельної ділянки, на якій розташований цей будинок.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 вказується, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонд. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруда до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

На додатку 6 до висновку № 1850/1851/1852/1853-19 (на плані зафарбовано жовтим кольором), зображені споруди без яких не можлива експлуатація житлового будинку, який був поділений між подружжям, та з варіантом його поділу погодилися обидва суди.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що 06 червня 2007 року її мати подарувала їй будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці держфонду площею 0,14 га. Рішенням XXIII сесії V скликання Любимівської сільської ради від 28 листопада 2008 року погоджено передачу у її власність, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,14 га. 11 грудня 2009 року вона отримала Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. В 2017 році нею було здійснено поділ даної земельної ділянки на дві окремі ділянки: площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 та площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033.

Відповідно до пункту 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 згідно з положеннями статей 81 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Отже, зазначені земельні ділянки є її особистою приватною власністю та поділу в порядку СК України не підлягають.

Оскільки спірний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032, судом апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України виділено в користування ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки під ним, а також, виділено по 1/2 частині в спільне користування з відповідачем із земельної ділянки площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 (на плані зафарбовано синім кольором) земельну ділянку площею 54,24 кв.м., по 27,12 кв.м. за кожним, яка необхідна для обслуговування будинку та є в`їздом у домоволодіння. Доводи викладені в касаційній скарзі про те, що на земельній ділянці площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 розміщені споруди, які пов`язані з обслуговуванням будинку є безпідставними та не відповідають дійсності.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

УхвалоюВерховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від

16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, у постановах Верховного Суду від

21 березня 2018 року у справі № 501/3599/13-ц, від 30 січня 2019 року у справі

№ 382/2454/15-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спірних земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя таїх поділ, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що сторони з 05 липня 1986 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Згідно договору дарування від 06 червня 2007 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці держфонду, вартістю 35 423 грн.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,140 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер:

1221484000-04-005-0055), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 11 грудня 2009 року на підставі рішення ХХІІІ сесії V скликання Любимівської сільської ради від 28 листопада 2008 року.

На підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 31 березня 2014 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 299,6 кв.м., житловою площею 72,2 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,14 га.

Зазначений будинок із господарськими будівлями та спорудами побудовано сторонами під час шлюбу з 2010 року та 27 грудня 2013 року прийнято в експлуатацію, про що складено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 березня 2014 року, державним реєстратором внесено відомості про погашення реєстрації на житловий будинок загальною площею 45,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із знищенням об`єкта нерухомого майна.

ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 1221484000-04-005-0055 на дві окремі земельні ділянки. З 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 на праві власності належить дві земельні ділянки площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

У частині першій статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини четвертої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі у справі

№ 501/3599/13-ц (провадження № 61-4306св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «відповідно до положень статей 81 116 ЗК України земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Проте, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статей 120 ЗК України 377 ЦК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 382/2454/15-ц (провадження № 61-31103св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15. Апеляційний суд зазначених положень не урахував, визнаючи за кожним із сторін право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 368 244,00 грн, помилково відмовив у визнанні за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_6, площею 0,25 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_1».

Суди встановили, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Судові рішення в цій частині не оскаржуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 як учасник спільної власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами набув і право на земельну ділянкупо

АДРЕСА_1 пропорційно розміру його частки у спільній власності на нерухоме майно. Суди встановили, що вказана земельна ділянка площею 0,140 га призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, тому її поділ відповідачем на дві земельні ділянки на вирішення спору у цій справі не впливає. Тому суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок в частині вирішення зустрічних позовних вимогОСОБА_2 про визнання спірних земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ.

У зв`язку з цим постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати.

Відповідно до частин першої, четвертої стаття 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному будинку, будівлі, споруди відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Разом з тим суд першої інстанції одночасно зробив висновок про визнання земельних ділянок об`єктами права спільної сумісної власності, який суперечить частині четвертій статті статей 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У зв`язку з цим підлягає скасуванню і додаткове рішення суду першої інстанції в частині визнання спірних земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову та визнання за кожною із сторін по Ѕ частці у праві спільної власності на зазначені земельні ділянки, в іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду та частково додаткове рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог

ОСОБА_2 про визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ, додаткове рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя скасувати, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - залишити в силі.

Судові витрати ОСОБА_2 , понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1 102,62 грн, підлягають стягненню

з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 402 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 рокув частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ скасувати.

Додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року в частині вирішення зустрічних позовних вимогОСОБА_2 про визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя скасувати.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частці у праві спільної власності на земельну ділянку площею 0,1135 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0033 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частці у праві спільної власності на земельну ділянку площею площею 0,0265 га, кадастровий номер 1221484000:04:005:0032 за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

17 червня 2020 року в частині вирішення зустрічних позовних вимогОСОБА_2 про поділ земельних ділянок залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 102,62 грнсудових витрати на сплату судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2021 рокув скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. Є. Червинська