Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 175/4424/18

провадження № 61-11732св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Миколаївська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року у складі судді: Озерянської Ж. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 ,. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, за часу свого життя ОСОБА_2 заповітів не складав. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , який у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про вступ до спадщини після смерті батька. В період з 1969 року по 1988 рік ОСОБА_2 працював у радгоспі ім. «Жовтнева Революція». ОСОБА_2 повинен був належати земельний пай, на який він мав право, але при житті не встиг його одержати. Так, радгосп «Жовтнева революція», членом якого був спадкодавець, був перетворений у КСП «Жовтнева революція» і зареєстрований рішенням виконкому Дніпропетровської районної ради за № 47/6 від 13 вересня 1994 року, включений 30 травня 1995 року в Єдиний державний реєстр підприємств України. КСП «Жовтнева революція» був прийнятий Статут, затверджений загальними зборами членів КСП «Жовтнева революція» 28 березня 2001 року, зареєстрований державною адміністрацією Дніпропетровського району 06 квітня 2001 року. Однак, на підставі рішення ІІІ сесії ХІІІ скликання Дніпропетровської районної ради від 21 жовтня 1998 року 16 грудня 1998 року Агрофірмі «Наукова» був виданий державний акт на право користування землею серії ДП ДН 03401, куди ввійшли і 4848 га землі, розташованої у границях Миколаївської сільської ради, тому земельні сертифікати членам КСП «Жовтнева революція» видані не були. Пізніше рішенням господарського суду вищевказане рішення і Державний акт були визнані недійсними в частині надання 4848 га землі, розташованої в границях Миколаївської сільради. На підставі вказаних рішень розпорядженням голови Дніпропетровської райдержадміністрації №716-р від 30 вересня 2004 року (а.с.22) були передані 354 особам - членам колишнього КСП «Жовтнева революція» земельні ділянки в натурі з видачею державних актів на право власності на землю, але як вбачається з протоколу загальних зборів колишніх членів і пенсіонерів КСП «Жовтнева революція» Миколаївської територіальної громади від 31 січня 2004 року, був прийнятий список громадян, які померли та мають право на отримання земельного паю в КСП «Жовтнева революція». Таким чином, була зроблена розпаївка земель КСП «Жовтнева революція». Рішенням зборів власників КСП від 31 січня 2004 року, був затверджений список померлих громадян, що мають право на одержання земельного сертифіката з земель колективної власності КСП «Жовтнева революція». У зазначеному списку ОСОБА_2 включений під № 89. Розмір земельного паю, який повинен був належати спадкодавцю складає 8,6 га.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку розміром 8,6 умовних кадастрових гектара, земельний пай по КСП «Жовтнева революція», розташований в межах Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 8,6 умовних кадастрових гектара в землях колективної власності колишнього КСП «Жовтнева революція», розташованого в межах Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 мав право на одержання земельного паю в КСП «Жовтнева революція», а тому право на земельний пай входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , на яку позивач має право на підставі статей 529 549 ЦК України (у редакції 1963 року), а також на підставі Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», відповідно до якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

25 вересня 2019 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області подав: апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року по справі № 175/4424/18-ц і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року поновлено першому заступнику прокурора Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року та відкрито провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 з 1969 року по 1988 рік працював у радгоспі ім. «Жовтнева Революція» та 06 серпня 1988 року останній загинув під час виконання посадових обов`язків водія молоковозу радгоспу «Жовтнева революція». Отже, ОСОБА_2 повинен був належати земельний пай, на який він мав право, але при житті не встиг його одержати.

Аргументи учасників справи

У серпні 2020 року заступник прокурора Дніпропетровської області подав касаційну скаргу, в якій просить: оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, вирішити питання про розподіл судових витрат. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що право на земельну частку (пай) не належало батьку позивача на момент відкриття спадщини, не входить до складу спадщини і не може бути успадковане. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15; від 12 вересня 2018 року у справі № 183/2548/15; від 11 липня 2019 року у справі № 190/1605/18.

У вересні 2020 року Миколаївська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що в порушення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», перший заступник прокурора в апеляційній скарзі та прокурор в касаційній скарзі не обґрунтували, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також не зазначили орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції в порушення пункту 4 частини четвертої статті 56 ЦПК України не повернув першому заступнику прокурора його апеляційну скаргу, а відкрив провадження, обмежившись оцінкою дій прокурора в своїй постанові, а саме зазначив відсутність підстав та виключних випадків для звернення прокурора з апеляційною скаргою. Апеляційний суд всупереч частині шостій статті 367 ЦПК України досліджував обставини розпаювання земель колективної власності КСП «Жовтнева революція», незважаючи на те. що предметом розгляду в суді першої інстанції є обставини та факти щодо права власності на пай в порядку спадкування за законом, а саме: документів, що посвідчують родинні відносини спадкоємця із спадкодавцем; документа, що свідчить про прийняття спадщини спадкоємцем; рішенням загальних зборів членів КСП «Жовтнева революція» про виділення паю ОСОБА_2 , яке не визнано судом недійсним.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що захист інтересів громади та держави Миколаївською сільською радою та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області був здійснений повноцінно, про розгляд справи в суді інформацію мали, надали до суду свою письмову позицію. Прокурор обґрунтовував наявність інтересів держави порушенням встановленого порядку набуття права на землю сільськогосподарського призначення, втім, предметом позову є право спадкоємця на спадкове майно - земельний пай, а дії прокурора є спробою відсторонити позивача від спадкування.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу призначено досудового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2018 року у справі № 599/1833/15, від 12 вересня 2018 року у справі № 183/2548/15, від 11 липня 2019 року у справі № 190/1605/18.

Позиція Верховного Суду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 345/2338/17 (провадження № 61-35732св18) зазначено, що «в разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Водночас відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі). Отже, в разі, якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 181/789/18 (провадження № 61-4312св19) зроблено висновок, що «прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову). Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього кодексу (абзац третій тієї ж статті). ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35). Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 у справі № 924/1237/17). Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження. Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Оскільки предметом позову є визнання у порядку спадкування права власності на земельну частку (пай) на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, що є власністю територіальної громади, апеляційний суд мав з`ясувати, яким чином рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, проте прийнятність апеляційної скарги за суб`єктним складом не перевірив».

За таких обставин, апеляційний суд: не звернув уваги, що прокурор подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області; не перевірив чи вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; не перевірив та не встановив наявність підстав для подання апеляційної скарги Першим заступником прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Зокрема, не з`ясував який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній. За таких обставин зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів: Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 345/2338/17 (провадження № 61-35732св18) та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 181/789/18 (провадження № 61-4312св19), колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права.У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати.

Передати справу № 175/4424/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук