Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 175/4760/17
провадження № 61-14515св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави,
відповідачі: Обухівська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., від 25 червня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункт 1, пункт 1.1 та
пункт 2 рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 704-35/VI від 17 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, затверджено адресу та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0, 1365 га, кадастровий номер 1221455400:02:007:0234, що розташована по
АДРЕСА_1 .
Прокурор вважав, що оспорювані пункти рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району №704-35/VI від 17 липня 2015 року порушують встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю.
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 кадастровий номер 1221455400:02:007:0234 була відведена у власність відповідача ОСОБА_1 незаконно, за наявності підтвердженого у встановленому законом порядку факту корупційного правопорушення.
З урахуванням викладеного, прокурор просив:
- визнати незаконними та скасувати пункт 1, пункт 1.1 та пункт 2 рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 704-35/VI від 17 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, затвердження адреси земельної ділянки та передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 ;
- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 11470950 від 23 вересня 2015 року про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку
АДРЕСА_2 кадастровий номер 1221455400:02:007:0234;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Обухівській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0, 1365 га, кадастровий номер 1221455400:02:007:0234, що розташована по АДРЕСА_1 у придатному для використання стані шляхом підписання акту прийому-передачі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Озерянської Ж. М., від 18 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 18 грудня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними та скасовано пункти 1, 1.1, 2 рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №704-35/VI від 17 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, затвердження адреси земельної ділянки та передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №11470950
від 23 вересня 2015 року про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку
АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1221455400:02:007:0234). Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Обухівській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0, 1365 га (кадастровий номер 1221455400:02:007:0234), що розташована по АДРЕСА_1 у придатному для використання стані шляхом підписання акту прийому-передачі. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 704-35/VI від 17 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки та передачу у приватну власність земельної ділянки
ОСОБА_1 (пункти 1, 1.1 та 2), прийняте за обставин вчинення депутатом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 корупційного адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою
статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у зв`язку із невиконанням останньою покладеного
статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, що встановлено постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року, яка набрала законної сили, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку.
Окрім цього, суд дійшов висновку, що скасування окремих пунктів рішення сільської ради є підставою для визнання недійсною державної реєстрації речового права, якою підтверджується право власності, що безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке зареєстроване та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволені позову
Приймаючи постанову від 25 червня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанцій, вирішуючи спір, належної уваги не звернув на те, що прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Також місцевий суд не перевірив чи відповідає поданий прокурором позов положенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки у поданій позовній заяві Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 взагалі не зазначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого звернувся з позовом прокурор, та який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області
Черкашин Ю. О., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 18 грудня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О. на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 25 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/4760/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду.
Прокурор наголошує на тому, що статтею 67 Закону України «Про запобігання корупції» визначає виключний випадок для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, та наділяє його правом самостійного звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішення, прийнятого з порушення вимог зазначеного Закону.
Вважав, що позов прокурора за встановлених обставин є єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави, територіальної громади і суспільства, оскільки прокурор є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернутися до суду із позовом в інтересах держави з метою реального відновлення порушених прав та інтересів.
Просив врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 20 березня 2019 року по справі № 442/730/17 щодо правомірного звернення прокурора до суду з аналогічним позовом в інтересах держави як самостійного позивача.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий його представником - адвокатом Снігур А. С., на касаційну скаргу, в якому представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просив в задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити в повному обсязі.
Вважав, що апеляційний суд вірно вказав на те, що прокурор не зазначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та який не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави, або такий суб`єкт владних повноважень відсутній.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 1 сесії 6 скликання Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 2-1/VI від 10 листопада 2010 року «Про визнання повноважень депутатів Кіровської селищної ради» визнано повноваження депутата Кіровської селищної ради шостого скликання ОСОБА_2
17 липня 2015 року в приміщенні Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області проходила 35 сесія
6 скликання, на якій ОСОБА_2 була присутня, як депутат.
Згідно пункту 15 протоколу 35 сесії Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 17 липня
2015 року на порядок денний було винесено питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки», зокрема відповідачу
ОСОБА_1 , який є чоловіком депутата - ОСОБА_2
ОСОБА_2 , будучи депутатом Кіровської селищної ради не повідомила селищну раду та виконавчий комітет Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про наявний реальний конфлікт інтересів та не вжила заходів щодо недопущення
будь-якої можливості його виникнення.
За результатами розгляду питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки», Кіровською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області було ухвалено рішення № 704-35/VI від 17 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки у власність та затвердження адреси земельної ділянки».
Пунктом 1 вищевказаного рішення було ухвалено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність
ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах населеного пункту, за адресою:
АДРЕСА_2 .
Пунктом 1.1 рішення № 704-35/VI від 17 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та затвердження адреси земельної ділянки» було ухвалено затвердити адресу земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в межах населеного пункт, а саме: АДРЕСА_2 на території Кіровської селищної ради АДРЕСА_2 .
Пунктом 2 вказаного рішення ухвалено передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1365 га, кадастровий номер 1221455400:02:007:0234 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в межах населеного пункту, за адресою:
АДРЕСА_2 .
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року, яка набрала законної сили 10 квітня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів). Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 , будучи депутатом Кіровської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, скоїла адміністративне правопорушення, пов`язане із корупцією, яке полягає у неповідомленні про наявність реального конфлікту, а також вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів - голосувала на сесії ради під час ухвалення оскаржуваного рішення про передачу земельної ділянки
у власність своєму чоловікові.
На підставі рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 704-35/VI від 17 липня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та затвердження адреси земельної ділянки», відповідач ОСОБА_1 23 вересня 2015 року зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1221455400:02:007:0234, про що державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Хабло К. О. 23 вересня 2015 року внесено запис № 11470950 про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України.
При вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу необхідно застосовувати вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в України». З аналізу норм цього Закону слідує, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу.
Визначено правовий статус депутата місцевої ради. Передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів.
При виникненні конфлікту інтересів у депутата міської ради він має діяти не лише у відповідності до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону
України «Про місцеве самоврядування в України», згідно з яким сама можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язана з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання, але і з врахуванням вимог
статті 35 Закону України «Про запобігання корупції».
У частині другій статті 35 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Згідно з частиною першою статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції, органу місцевого самоврядування.
Корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо дотримання і захисту прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції ООН проти корупції.
У контексті вимог Конвенції ООН проти корупції частину першу
статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статті 35 цього Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 (провадження № 14-557цс18).
Встановивши, що рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 704-35/VI від 17 липня 2015 року, в оспорюваній частині, прийняте з порушенням частини другої статті 35,
статті 67 Закону № 1700-VII, статті 59-1 Закону № 280/97-ВР, є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, яка голосувала за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів відповідної ради, які як члени постійної комісії з врегулювання конфлікту інтересів не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову прокурора та скасування вказаного рішення селищної ради.
Враховуючи, що рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 704-35/VI від 17 липня 2015 року, в оспорюваній частині, є незаконним, а відтак ОСОБА_1 безпідставно набув у власність спірну земельну ділянку, суд першої інстанції правильно вказав на необхідність повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.
Це рішення відповідно до статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.
При цьому ОСОБА_1 , який звертався до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про передачу у власність земельної ділянки, не позбавлений можливості на повторне звернення з цього питання, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з невідповідності поданого прокуратурою позову положенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки у поданій позовній заяві не зазначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого звернувся з позовом прокурор, та не вказано який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Закон України № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон України
№ 1700-VII) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень.
Статтею 3 Закону № 1700-VII визначено суб`єктів, на які поширюється дія цього Закону, згідно пунктів 1 та 2 частини першої якої передбачені особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зокрема, згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону
№ 1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
У статті 35 Закону № 1700-VII передбачено спеціальні правила, особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування
Зазначено, що правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.
Разом з тим, у частині другій статті 35 Закону № 1700-VII зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Крім того, у частині другій статті 35 Закону № 1700-VII передбачено, що про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. З урахуванням вимог статті 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР необхідно зазначити, що про наявність такого конфлікту інтересів мав заявити і член відповідної постійної комісії сільської ради, до обов`язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради чи будь-який депутат сільської ради, якому було відомо про родинні зв`язки між депутатом сільської ради та особою, яка просила передати їй у власність земельну ділянку комунальної власності.
Відповідно до окремих актів законодавства України, крім органів, зазначених у статті 55 Конституції України, захист цивільних прав та інтересів (або сприяють їх захисту) здійснюють, зокрема, органи прокуратури.
За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема НАЗК, органу місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову прокурора з підстав невідповідності поданого позову положенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не врахував, що положеннями статті 67 Закону № 1700-VII визначено спеціальний порядок скасування нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) з порушенням вимог цього Закону № 1700-VII та надано прокурору право на пред`явлення відповідного позову.
Отже апеляційний суд всупереч вимог статей 89 263 367 ЦПК України з формальних міркувань скасував законне рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене касаційний суд вважає касаційну скаргу прокурора обґрунтованою.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого скасоване законне рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).
Прокурором було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 9 600 грн, який підлягає відшкодуванню відповідачами.
Керуючись статтями 400 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року скасувати, залишивши в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року.
Стягнути з Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі по 4 800 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович