ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
справа № 175/52/23
провадження № 61-18252св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Тарасенко Вірою Юріївною, Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця») на свою користь моральну шкоду у розмірі 992 400,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 09 липня 2015 року в 02:45 годин на перегоні «ст. Гаврилівка-Язикове» на 981 км пк-2 пасажирським поїздом № 91 сполученням «Одеса-Костянтинівка» стався наїзд електровозом № ЧС-7134, який належить АТ «Українська залізниця» та є джерелом підвищеної небезпеки, на трьох осіб, однією з яких була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок указаної транспортної події ОСОБА_2 загинула на місці.
Вона (позивачка) є рідною сестрою загиблої, яка проживала з нею спільно однією сім`єю на момент смерті останньої. Зокрема, відповідно до довідки Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області від 27 листопада 2022 року № 127 на момент смерті сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона (позивачка) перебувала на реєстраційному обліку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , згідно відомостей з господарської книги № 5 с. Благодатне на 2011-2015 років.
Зазначала, що відповідач не прийняв усіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_2 на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту.
У зв`язку зі смертю своєї сестри вона зазнала сильних душевних та моральних страждань, що проявлялось у порушенні нормального сну, а також перебувала у стані постійного стресу. Моральну шкоду, завдану смертю сестри, оцінює у 992 400,00 грн, яку просила стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року у складі судді Бойка О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачкою факту проживання однією сім`єю разом із сестрою ОСОБА_2 на момент її смерті у 2015 році.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн без утримання податків та обов`язкових платежів.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Встановивши, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , й за вказаною адресою станом на 09 липня 2015 року також були зареєстровані ОСОБА_3 (мати загиблої) та позивачка ОСОБА_1 (сестра загиблої), апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем позивачці моральної шкоди, завданої смертю її сестри.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, яку оскаржує в частині відмови стягнути моральну шкоду на її користь в розмірі 792 400,00 грн.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 372/3192/18, від 16 грудня 2020 року в справі № 161/3557/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
09 січня 2024 року представник АТ «Українська залізниця» - адвокат Хлабистін Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 355/981/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 461/8496/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги аргументовані тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
Представник ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, неповно оцінив усі обставини і докази, належним чином не врахував глибину страждань позивачки при втраті рідної їй людини - сестри, а також фінансовий стан відповідача, який має мільярдні прибутки й сплачує великі заробітні плати керівному складу, не врахував ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо убезпечення залізної дороги від таких випадків.
Апеляційний суд також не врахував, що при розгляді аналогічної справи № 175/71/23 за позовом матері загиблої ОСОБА_2 з відповідача була за тих самих обставин стягнута моральна шкода у розмірі 450 000,00 грн.
У касаційній скарзі АТ «Українська залізниця» посилається на те, що апеляційний суд не звернув увагу на довідку Центру надання адміністративних послуг Барвінської міської ради від 21 листопада 2022 року № 127, за змістом якої позивачка перебуває на реєстраційному обліку та, відповідно, проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас її загибла сестра ОСОБА_2 перебувала на реєстраційному обліку та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто за цими довідками у сестер різні зареєстровані адреси місця проживання.
Єдиним документом, яким позивачка обґрунтовує своє спільне проживання однією сім`єю із загиблою сестрою, є погосподарська книга № 5 села Благодатне на 2011-2015.
Отже матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, з яких можна встановити, що на момент смерті ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 та її загибла сестра проживали спільно однією сім`єю.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Тарасенко В. Ю. подала відзив, у якому підтримує доводи, викладені в її касаційній скарзі, наполягає на задоволенні своїх вимог та просить касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Витребувано з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 175/52/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.
Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу № 175/52/23 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що 09 липня 2015 року біля 02:45 годин на перегоні «ст. Гаврилівка-Язикове» ДП «Донецька залізниця» на 981 км пк-2 пасажирським поїздом № 91 «Одеса-Костянтинівка», електровоз № ЧС-7134 смертельно травмував трьох осіб, зокрема й ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок указаної транспортної події ОСОБА_2 загинула на місці.
Електропоїзд № ЧС-7134 належить АТ «Українська залізниця» та є джерелом підвищеної небезпеки.
ОСОБА_1 є рідною сестрою загиблої ОСОБА_2 .
За фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди слідчий відділ Барвінківського відділення поліції (м. Барвінкове) Ізюмського відділу поліції (м. Ізюм) Головного управління Національної поліції (далі - ГУ НП) в Харківській області відкрив кримінальне провадження від 09 липня 2015 року №12015050930000303 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 276 КК України.
Постановою слідчого відділу Барвінківського відділення поліції (м. Барвінкове) Ізюмського відділу поліції (м. Ізюм) ГУ НП в Харківській області кримінальне провадження від 09 липня 2015 року №12015050930000303 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях машиніста електровозу ОСОБА_4 та помічника машиніста ОСОБА_5 , передбаченого частиною третьою статті 276 КК України.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року, яке набуло чинності у справі № 175/71/23, стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 (матері ОСОБА_2 ) на відшкодування моральної шкоди 450 000,00 грн.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі № 125/702/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 154/883/19, від 20 серпня 2020 року в справі № 916/2464/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 125/2053/18, від 10 листопада 2021 року в справі №543/253/16-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 656/239/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 454/148/20, від 07 червня 2022 року в справі № 144/338/18, від 30 листопада 2022 року в справі №656/241/19-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, касаційна скарга АТ «»Українська залізниця» підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що проживала з сестрою однією сім`єю на момент її смерті, а тому за нормами частини другої статті 1168 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди з відповідача. Факт спільного проживання із загиблою обґрунтовувала довідкою Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області від 27 листопада 2022 року № 127, виданою на підставі відомостей з погосподарської книги № 5 с. Благодатне на 2011- 2015 років.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку про недоведеність позивачкою факту проживання однією сім`єю разом із сестрою ОСОБА_2 на момент її смерті у 2015 році.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем позивачці моральної шкоди, завданої смертю її сестри. Водночас суд прийняв до уваги лист Барвінківського виконавчого комітету міської ради Ізюмського району Харківської області від 24 травня 2023 року № 02-28/1354 у відповідь на адвокатський запит, згідно з яким на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 , в якій також були зареєстровані ОСОБА_3 (мати померлої) та позивачка ОСОБА_1 (сестра померлої).
Проте з висновком апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах не утримання житла, його ремонт тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи становлять сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивачка не довела факт проживання однією сім`єю з її сестрою ОСОБА_2 , окрім довідки з погосподарської книги с. Благодатне, жодного іншого доказу не надано для підтвердження факту їх спільного проживання. Між тим, самі по собі дані погосподарськоі книга не є беззаперечним доказом, що позивачка та її неповнолітня сестра на час смерті проживали однією сім`єю, а тому не може підтверджувати чи спростовувати факт спільного проживання позивачки та загиблої сестри ОСОБА_2 разом на момент її смерті, враховуючи обставини та особливості цієї цивільної справи.
Крім того, суд першої інстанції установив, що згідно з даними сторінок 12-13 паспорту матері загиблої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 остання була зареєстрована у АДРЕСА_3 (дата реєстрації - 22 листопада 2000 року), а не в будинку АДРЕСА_4 , як зазначено у господарській книги АДРЕСА_5 .
Надані до суду копії паспорту позивачки ОСОБА_1 мають лише відомості від 04 листопада 2020 року (після смерті ОСОБА_2 ) про реєстрацію в Подолівській сільській раді Барвінківського району у АДРЕСА_2 . Тобто на момент смерті ОСОБА_2 у 2015 році суду не надано відомостей з паспортних даних.
Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що слідчий під час досудового розслідування кримінального провадження від 09 липня 2015 року №12015050930000303 встановив, що на момент своєї смерті ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_6 . У свідоцтві про її смерть місцем реєстрації смерті зазначена Подолівська сільська рада Барвінківського району Харківської області.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , помилково вважав, що позивачка довела факт проживання однією сім`єю разом із сестрою ОСОБА_2 на момент її смерті у 2015 році та має право на відшкодування моральної шкоди на підставі частини другої статті 1168 ЦК України.
Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги АТ «Українська залізниця», з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Керуючись статтями 141 270 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тарасенко Вірою Юріївною, залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року залишити в силі.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов