ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 175/6041/23

провадження № 61-7420св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» (далі - ТОВ «Украгромеханізація») про стягнення компенсації за порушення авторського права.

Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2021 року між ним та відповідачем було укладено договір № 0402201 про розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначав, що на вимогу ТОВ «Украгромеханізація» передав проєктну документацію щодо улаштування зовнішнього вигляду ресторану та наприкінці будівництва ресторану, після передачі всіх проєктних рішень замовнику, відповідач вирішив розірвати договір від 04 лютого 2021 року № 0402201 про розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру, посилаючись на суттєве порушення строку виконання робіт за договором.

Позивач вказував, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2022 року у справі № 904/328/22 з нього на користь ТОВ «Украгромеханізація» стягнуто грошові кошти за договором від 04 лютого 2021 року № 0402201 про розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру у розмірі 377 999,45 грн.

02 вересня 2022 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 69765065 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2022 року у справі № 904/328/22.

Посилався на те, що ТОВ «Украгромеханізація» використало під час ремонту розроблений ним дизайн, чим порушило його авторське право.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Украгромеханізація» на свою користь компенсацію за порушення його майнових прав, як автора проєкту дизайну інтер`єрів та екстер`єрів об`єкту - ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 377 999,45 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснено позивачу право звернення до господарського суду зі вказаними позовними вимогами.

Ухвала районного суду мотивована тим, що предметом позову у справі є стягнення компенсації за порушення майнових прав за договором, укладеним між юридичною особою (ТОВ «Украгромеханізація») та фізичною особою підприємцем (ФОП ОСОБА_1 ), тобто щодо господарських правовідносин, а тому справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав як автор твору, а не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Такий спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Украгромеханізація», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року скасувати та залишити в силі ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Украгромеханізація»мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, неповно дослідив та надав правову оцінку наявним у справі доказам, що призвело до скасування законної ухвали районного суду про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зазначає, що предметом позову у справі є вимоги про стягнення компенсації за порушення майнових прав, що виникають з укладеного між ТОВ «Украгромеханізація» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору на розробку дизайн-проєкту приміщень, тобто щодо господарських правовідносин, а не відносин ТОВ «Украгромеханізація» з фізичною особою ОСОБА_1 .

Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 760/13915/18 та постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 304/1363/18-ц, які не були враховані апеляційним судом.

Відзиву на касаційну скаргу не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Украгромеханізація» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Статті 124 125 Конституції України визначають, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 369/172/19-ц (провадження № 61-5630св20), від 09 лютого 2021 року у справі № 320/5188/19-ц (провадження № 61-4500св20), від 08 квітня 2021 року у справі № 461/91/19-ц (провадження № 61-15679св20) зроблено правовий висновок про те, що критерієм розмежування справ цивільного і господарського судочинства є одночасно, як суб`єктний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому необхідно враховувати, що у силу вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України визначення предмета і підстав позову належить виключно позивачеві, разом з тим установлення обставин справи, з`ясування характеру спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини, - є обов`язком суду.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України).

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації за порушення авторського права, ОСОБА_1 зазначав про те, що відповідач без його згоди використав розроблений ним дизайн, чим порушив його права саме як автора твору.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Встановивши, що спір виник щодо порушення авторських прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що він є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що пред`явлений ОСОБА_1 позов спрямований на захист його цивільного права та не стосується підприємницької діяльності чи господарських правовідносин, тому він повинен вирішуватися у межах цивільного судочинства.

Посилання заявника у касаційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 760/13915/18 та постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 304/1363/18-ц не спростовую правильність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки обставини справ є різними. У наведених справах спори стосувалися правовідносин (правочинів), які були укладені для здійснення підприємницької діяльності, у той час, як у цій справі ОСОБА_1 , як фізична особа, просив захистити його авторське право як фізична особа. Позовні вимоги не стосуються його підприємницької діяльності чи господарських правовідносин.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю .Гулейков

Д. Д. Луспеник