Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 176/630/17
провадження № 61-37551св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року у складі судді Павловської І. А. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня
2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,
Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 04 листопада 2013 року між
ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір
№ SAMDN01000739195973 вклад «Депозит Плюс на 6 мес» у розмірі
75 000,00 грн на строк 6 місяців з помісячною виплатою відсотків за ставкою 16 % річних. До даного договору було також укладено додаткову угоду від 14 листопада 2013 року, відповідно до якої банк збільшив процентну ставку (надбавка 1) на 2 % та досягнута угода про перерахування процентів за надбавкою 1 на бонусний рахунок «Бонус плюс». В той же день, на виконання умов договору, позивач електронним платежем переказала суму вкладу у розмірі 75 000,00 грн на користь банку на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 . В березні 2014 року карткові і депозитні договори без будь-якого попередження були заблоковані відповідачем, а рахунки обнулені. Неодноразові звернення до відповідача про повернення депозиту позитивного результату не дали у зв`язку з чим змушена була звернутися до суду.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 03 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення депозитного вкладу та захист прав споживача фінансових послуг задоволено в повному обсязі, стягнуто на її користь за депозитним вкладом «Депозит плюс на 6 мес» № SAMDN 01000739195973 від 14 листопада 2013 року суму вкладу в розмірі 75 000,00 грн, нараховані відсотки відповідно до умов договору у розмірі 3 000,00 грн, а також три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі
2 340,00 грн, а всього стягнуто 80 340,00 грн. Однак банк ігнорує виконання даного рішення, що обумовлює автоматичну пролонгацію даного договору.
ОСОБА_1 , з урахування уточнень, просила стягнути з
АТ КБ «ПриватБанк» на її користь за депозитним вкладом «Депозит плюс 6 мес» № SAMDN01000739195973 від 14 листопада 2013 року суму нарахованих відсотків відповідно умов договору у розмірі 46 827,74 грн за період з 14 травня 2014 року по 02 листопада 2017 року, 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 8 180,86 грн за період з
14 травня 2015 року по 02 листопада 2017 року, інфляційні втрати в розмірі 109 554,45 грн за період з 14 березня 2014 року по 30 вересня 2017 року, а також пеню за порушення умов зобов`язання в розмірі 1 216 105,80 грн за період з 03 листопада 2016 року по 02 листопада 2017 року, а всього стягнути 1 380 668,85 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 09 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , за депозитним вкладом «Депозит плюс на 6 мес» № SAMDN 01000739195973
від 14 листопада 2013 року суму нарахованих відсотків відповідно умов договору у розмірі 46 827,74 грн за період з 14 травня 2014 року по
02 листопада 2017 року, 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 8 180,86 грн за період з 14 травня 2015 року по 02 листопада
2017 року, інфляційні втрати в розмірі 109 554,45 грн за період з 14 березня 2014 року по 30 вересня 2017 року, а всього стягнуто 164 563,05 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судові витрати в сумі 2 468,45 грн.
Стягуючи з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму нарахованих відсотків відповідно умов договору у розмірі 46 827,74 грн за період з 14 травня 2014 року по 02 листопада 2017 року, 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 8 180,86 грн за період з
14 травня 2015 року по 02 листопада 2017 року та інфляційні втрати в розмірі 109 554,45 грн за період з 14 березня 2014 року по 30 вересня
2017 року, суд першої інстанції застосував правову позиції Верховного Суду України, викладену у постанові від 25 грудня 2013 року у справі
№ 6-140цс13, згідно якої відповідно до змісту статей 526 1058 ЦК України зобов?язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов?язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов?язання, передбачену частини другої статті 625 ЦК України.
Встановивши невиконання відповідачем умов договору та рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь ОСОБА_1 46 827,74 грн суму нарахованих відсотків відповідно умов договору за період з 14 травня 2014 року по
02 листопада 2017 року.
Відповідно до статті 625 ЦК України суд також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 8 180,86 грн за період з 14 травня 2015 року по 02 листопада 2017 року та інфляційні втрати в розмірі 109 554,45 грн за період з 14 березня 2014 року по 30 вересня
2017 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з банку пені, відповідно до правил частини п?ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд виходив зі того, що позивачем не надано належних доказів того, що за умовами договору № SAMDN01000739195973 від 14 листопада 2013 року відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов`язання у вигляді пені у розмірі передбаченому частиною п?ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачена, а тому зазначені доводи в позовній заяві є безпідставними.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 09 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 червня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано те, що частина періоду нарахованих відсотків в розмірі 46 827,74 починаючи з 14 травня 2014 року по 14 квітня 2017 року вже врахована рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року, що призводить до подвійного стягнення. Судами не правильно розраховано відсотки. Суди безпідставно не застосували норму статті 1070 ЦК України.
Є безпідставним стягнення з банка 3 % річних, оскільки в даному випадку не є правомірним нарахування позивачем 3 % річних на суму заборгованості зі сплати процентів, передбачених договором банківського вкладу. Крім того, неправильно визначений період нарахування 3 % річних.
Розмір нарахованої позивачем пені у вигляді інфляційних втрат є неспівмірним із сумою вкладу, оскільки перевищує її, а від так суд мав застосувати положення частини третьої статті 551 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.
Зупинено виконання рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі
164 563,05 грн та в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 468,45 грн та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року, до закінчення касаційного провадження.
У липні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року та постановою апеляційного суду Дніпропетровської області
від 29 травня 2018 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму нарахованих відсотків відповідно умов договору у розмірі 46 827,74 грн за період з 14 травня 2014 року по
02 листопада 2017 року, 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 8 180,86 грн за період з 14 травня 2015 року по 02 листопада
2017 року, інфляційні втрати в розмірі 109 554,45 грн за період з 14 березня 2014 року по 30 вересня 2017 року.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 09 листопада 2017 року та постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» заявником не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряються.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 14 листопада
2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про вклад «Депозит Плюс на 6 мес» у розмірі 75 000,00 грн на строк 6 місяців з помісячною виплатою відсотків за ставкою 16 % річних.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 03 листопада 2016 року у справі № 176/2439/15-ц за позовом
ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення депозитного вкладу та захист прав споживача фінансових послуг стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним вкладом «Депозит плюс на 6 мес» від 14 листопада 2013 року суму вкладу в розмірі 75 000,00 грн, нараховані відсотки відповідно до умов договору у розмірі 3 000,00 грн, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 2 340,00 грн, а
всього - 80 340 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором банківського вкладу, кошти не повернув.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року залишено без змін.
За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Встановивши невиконання відповідачем умов договору та рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь ОСОБА_1 46 827,74 грн суму нарахованих відсотків відповідно умов договору за період з 14 травня 2014 року по 02 листопада 2017 року.
Відповідно до статті 625 ЦК України суди також дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 8 180,86 грн за період з 14 травня 2015 року по 02 листопада 2017 року та інфляційні втрати в розмірі 109 554,45 грн за період з 14 березня 2014 року по 30 вересня
2017 року.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України, у якому визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (стаття 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (стаття 1068 ЦК України).
Закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19), у якій Велика Палата погодилася із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України
від 10 червня 2015 року у справі № 6-36цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-2861цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-302цс16 та не знайшла підстав для відступу від них.
Судами було встановлено, що позивачка 10 квітня 2015 року зверталась до банку з вимогою про повернення депозитних коштів.
Крім того, рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року, у справі
№ 176/2439/15-ц стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним вкладом «Депозит плюс на 6 мес» від 14 листопада
2013 року суму вкладу в розмірі 75 000,00 грн, нараховані відсотки відповідно до умов договору у розмірі 3 000,00 грн, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 2 340,00 грн, а всього -
80 340 грн.
Отже позивачка виявила намір про розірвання договору банківського вкладу та ініціювала процедуру повернення їй грошових коштів.
Проте суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком районного суду, який частково задовольнив позов, положення частини першої статті 1058 та статті 1061 ЦК України у спірних правовідносинах застосував неправильно та дійшов передчасного висновку про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою у розмірі, передбаченому депозитним договором.
Отже, апеляційний суд безпідставно не застосував норму статті 1070 ЦК України і не з`ясував, який розмір процентів звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Такий висновок викладений Верховним Судом у складі колегій суддів Першої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах
від 10 липня 2019 року у справі № 335/11482/16-ц (провадження
№ 61-5014св19) та від 04 грудня 2019 року у справі № 372/58/18 (провадження № 61-12740св19).
Оскільки застосування правил частини другої статті 625 ЦК України залежить від визначення розміру процентів у цій справі, які підлягають стягнення з банку на корить ОСОБА_1 , оскаржувані судові рішення в цій частині також підлягають скасуванню.
Таким чином, у порушення статей 89 263-264 382 ЦПК України апеляційний суд: у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та прийнята з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року в частині стягнення з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму нарахованих відсотків відповідно умов договору, 3 % річних від простроченої суми заборгованості та інфляційних втрат скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило