Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 178/1315/18

провадження № 61-12248св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Регіональний сервісний центр у Дніпропетровській області Територіальний сервісний центр № 1242,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року в складі судді: Берелет В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Регіональний сервісний центр у Дніпропетровській області Територіальний сервісний центр № 1242, про визнання правочину недійсним (без застосування наслідків недійсності правочину) та витребування автомобіля.

Позов мотивовано тим, що 15 травня 2013 року позивачем було придбано автомобіль марки «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . У 2014 році позивач приїхав в особистих справах до м. Києва на названому вище транспортному засобі та залишив його на парковці біля торговельного центру «Космополіт» по вулиці В. Гетьмана в Солом`янському районі м. Києва, проте, повернувшись через деякий час до місця стоянки, автомобіля не виявив. Позивач не мав можливості одразу заявити в законному порядку про викрадення автомобіля до правоохоронних органів, оскільки перебував за особистими обставинами у м. Донецьк. 04 жовтня 2017 року було подано заяву до Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві про незаконне заволодіння транспортним засобом. згідно відомостей автоматизованої інформаційної пошукової системи з автомобілем «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 з 2011 року проводились наступні операції: 06 жовтня 2011 року вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації на ОСОБА_5 ; 07 лютого 2013 року зняття з обліку для реалізації на підставі заяви ОСОБА_5 від 07 лютого 2013 року, Києво-Святошинське РЕВ ДАІ; 15 травня 2013 року вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації на підставі довідки-рахунку ААВ 456802 від 13 травня 2013 року, виданої TOB «Консалтінговая компанія «Аркон» позивачу, центр ДАІ 1401; 28 жовтня 2013 року перша операція перереєстрації даного транспортного засобу з позивача на нового власника на підставі довідки-рахунку від 28 жовтня 2014 року ВІА 772613, виданої TOB «Агентство незалежних експертиз» 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_6 Дніпропетровським ВРЕР-1 (1201); 29 жовтня 2014 року перереєстрація транспортного засобу з ОСОБА_6 на нового власника ОСОБА_7 на підставі довідки-рахунку від 29 жовтня 2014 року ВІА 772692, виданої TOB «Агентство незалежних експертиз» 29 жовтня 2014 року Дніпропетровським ВРЕР-3(1203); 01 листопада 2014 року зняття з обліку для реалізації на підставі заяви від 01 листопада 2014 року ОСОБА_7 Дніпропетровським ВРЕР-1 (1201); 04 листопада 2014 року вторинна реєстрація транспортного засобу за договором купівлі-продажу від 03 листопада 2014 року серії НАЕ №751629 на ОСОБА_8 Дніпропетровським ВРЕР-2 (1202); 13 травня 2014 року зняття з обліку для реалізації на підставі заяви ОСОБА_8 від 13 травня 2015 року Дніпропетровським ВРЕР-1(1201); 14 травня 2015 року вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації на підставі довідки-рахунку ВІА 904103 від 14 травня 2015 року, виданої TOB «Авто бізнес» ОСОБА_9 Дніпродзержинським ВРЕР (1205); 22 травня 2015 року зняття з обліку для реалізації» на підставі заяви від 22 травня 2015 року ОСОБА_9 Дніпродзержинським ВРЕР (1205); 26 травня 2015 року вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації на підставі довідки-рахунку ААЕ 059210 від 22 травня 2015 року, виданої ФОП ОСОБА_10 ОСОБА_11 . ВРЕР №1 м. Одеси (5101);28 серпня 2015 року перереєстрація на нового власника за свідоцтвом на спільне майно на підставі довідки-рахунку ААЕ 264872 від 20 серпня 2015 року, виданої ПП «Лидер-К» ОСОБА_12 ВРЕР № 2 м. Одеси; 28 серпня 2015 року перереєстрація при заміні номерного знаку» на підставі заяви ОСОБА_12 від 28 серпня 2015 року ВРЕР № 2 м. Одеси (5102); 05 грудня 2015 року перереєстрація при заміні номерного знаку» на підставі заяви ОСОБА_12 від 05 грудня 2015 року, Центр 5142; 07 грудня 2015 року перереєстрація при втраті свідоцтва про реєстрацію» на підставі заяви ОСОБА_12 від 07 грудня 2016 року, Центр 5141. 16 травня 2015 року перереєстрація транспортного засобу на нового власника по договору, укладеного в ТСЦ» на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2017 року № 5141/2017/455829 на ОСОБА_3 , Центр 5141. Станом на сьогоднішній день належний позивачу автомобіль шляхом численних перепродажів та переоформлень зареєстровано на ОСОБА_3 . Зважаючи на те, що позивач не здійснював продаж та перереєстрацію свого автомобіля, що підтверджено поясненнями ОСОБА_2 , було відсутнє волевиявлення на вчинення правочину у обох сторін. Це свідчить про наявність підстав для визнання правочину щодо перереєстрації даного транспортного засобу з позивача на ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку від 28 жовтня 2014 року ВІА 772613, виданої TOB «Агентство незалежних експертиз» 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_6 недійсним.

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним правочин, а саме першу операцію перереєстрації транспортного засобу марки «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 з ОСОБА_1 на ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку від 28 жовтня 2014 року ВІА 772613, виданої TOB «Агентство незалежних експертиз» 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_6 Дніпропетровським ВРЕР-1(1201) (без застосування наслідків недійсності правочину);

витребувати у ОСОБА_3 автомобіль марки «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_2 та передати його ОСОБА_1 ;

стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним правочин: першу операцію перереєстрації транспортного засобу марки «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) WDD НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 з ОСОБА_1 на ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку від 28.10.2014 року ВІА 772613, виданої ТОВ «Агентство незалежних експертиз» 24.10.2014 року на ОСОБА_6 Дніпропетровським ВРЕР-1(1201) (без застосування наслідків недійсності правочину).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що територіальний сервісний центр № 1242 не надав довідку-рахунок від 28 жовтня 2014 року ВІА 772613, видану ТОВ «Агентства незалежних експертиз» 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_6 Дніпропетровським ВРЕР-1 (1201); витяг із книги обліку зареєстрованих ТЗ щодо даної операції перереєстрації автомобіля «Mersedes-Benz» S чорного кольору, 2007 року випуску, номера шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_8 з ОСОБА_1 на нового власника на підставі довідки-рахунку від 28 жовтня 2014 року ВІА 772613, видану ТОВ «Агентства незалежних експертиз» 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_6 Дніпропетровським ВРЕР-1 (1201); інші матеріали, що були підставою відчуження; інформацію щодо того на кого станом на 28 вересня 2018 року оформлено вищевказаний автомобіль та який актуальний державний номерний знак автомобіля «Mersedes-Benz» S 350 (номера шасі кузова, рами) НОМЕР_3 ). ОСОБА_1 у 2015 році видав довіреність на ім`я ОСОБА_13 щодо експлуатації та розпорядження автомобілем «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , яка посвідчена приватним нотаріусом Сидоренко Н. О., Краматорський район Донецька область, реєстраційний номер 43088227, номер у реєстрі нотаріальних дій 2352. Продаж автомобіля та його перереєстрація з ОСОБА_12 на ОСОБА_3 відбулася на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, який укладено та оформлено безпосередньо в сервісному центру РСЦ МВС в Одеській області №5141 у присутності адміністратора такого органу. Перша перереєстрація автомобіля здійснена з порушеннями вимог законодавства України, що регулює правовідносини у сфері реєстрації транспортного засобу; спірний автомобіль перебуває у володіння саме добросовісного набувача, а тому суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 рокускасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Регіональний сервісний центр у Дніпропетровській області Територіальний сервісний центр № 1242, про визнання правочину недійсним (без застосування наслідків недійсності правочину) та витребування автомобіля відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. В позові ОСОБА_1 зазначив, що не здійснював продаж та перереєстрацію транспортного засобу. В заяві про визнання позовних вимог відповідач ОСОБА_2 вказала на те, що оспорюваний правочин вона не вчиняла, переоформлення будь-яких засобів із ОСОБА_1 на її ім`я не проводилось, вказаний автомобіль вона не купувала та не продавала (том 1, а. с. 238 - 239). На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та зробив помилковий висновок про визнання недійсним правочину щодо відчуження автомобіля, оскільки як позивач ОСОБА_1 так і відповідач ОСОБА_2 зазначили, що не вчиняли дії щодо відчуження, реєстрації та перереєстрації спірного автомобілю.

Апеляційний суд зазначив, що як на доказ відсутності свого волевиявлення щодо перереєстрації транспортного засобу ОСОБА_1 посилався на ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року (справа № 760/1765/18, провадження 1-кс/760/1477/18) та ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року (справа 760/26336/17, провадження 1-кс/760/106/18) в яких зазначено, що ОСОБА_1 ні 28 жовтня 2014 року, а ні 29 жовтня 2014 року не здійснював перереєстрацію автомобіля. Вказаними ухвалами не встановлено факту не здійснення перереєстрації транспортного засобу ОСОБА_1 ні 28 жовтня 2014 року, а ні 29 жовтня 2014 року, а відтак в розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України не являються обставинами які встановлені рішенням суду. Вирішуючи питання про визнання недійсного правочину щодо першого відчуження спірного транспортного засобу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що перереєстрація автомобіля здійснена з порушеннями вимог законодавства України, що регулює правовідносини у сфері реєстрації транспортного засобу, однак судом не обґрунтовано на підставі яких доказів зроблено такі висновки.

Апеляційний суд вказав, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем не доведено вибуття спірного автомобіля поза його волею, як і не доведено того, що спірний автомобіль було у нього викрадено.

Аргументи учасників справи

У серпні 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 щодо витребування у ОСОБА_3 автомобіль марки «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) WDD НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 та передання його ОСОБА_1 , та скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у повному обсязі та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі; стягнути судові витати.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Дніпровським апеляційним судом у даній справі ухвалена аж 01 липня 2020 року (через 338 днів) від дати відкриття провадження апеляційною інстанцією. В даному випадку мова йде аж ніяк не про «невчинений» правочин, як зазначає суд апеляційної інстанції, адже правочин таки було вчинено - спірний автомобіль відчужено (передано) на користь іншої особи, але з боку продавця був не титульний власник ОСОБА_1 , а невідома йому особа. Дані обставини проігноровані судом апеляційної інстанції. Зважаючи на те, що позивач не здійснював продаж та перереєстрацію свого автомобіля, що підтверджено поясненнями та заявою про визнання позову ОСОБА_2 , було відсутнє волевиявлення на вчинення правочину у обох сторін. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 12 лютого 2013 року у справі провадження № 3-3гс13; від 17 грудня 2014 року у справі провадження № 6-140цс14; від 23 грудня 2015 року у справі провадження № 6-327цс15; та постановах Верховного Суду України: від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц; від 28 серпня 2019 року у справі № 127/17971/15-ц; від 30 серпня 2019 року у справі № 914/970/18.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 12 лютого 2013 року у справі провадження № 3-3гс13; від 17 грудня 2014 року у справі провадження № 6-140цс14; від 23 грудня 2015 року у справі провадження № 6-327цс15; та постановах Верховного Суду України: від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц; від 28 серпня 2019 року у справі № 127/17971/15-ц; від 30 серпня 2019 року у справі № 914/970/18.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 належав автомобіль «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який у 2014 році було викрадено в м. Києві.

04 жовтня 2017 року позивач звернувся до Солом`янського ВП ГУ НП в м. Києві із заявою про вчинення злочину на підставі якої відкрито кримінальне провадження № 12017100090011525.

Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві 31/26-683 Аз від 20 жовтня 2017 року з автомобілем «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_2 проводилися наступні реєстраційні операції: «вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торгівельній організації» 15 травня 2013 року проведена на підставі довідки-рахунку ААВ 456802, виданої ТОВ «Консалтінгова компанія «Аркон» на ОСОБА_14 , Центр ДАІ 1401; «Перереєстрація при заміні номерного знаку» 18 травня 2013року проведена на підставі заяви ОСОБА_1 , Центр ДАІ 1401; «Перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою-рахунком 28 жовтня 2014 року проведена на підставі довідки-рахунку ВІА 772613, виданої ТОВ «Агентство незалежних експертиз» на ОСОБА_6 , (1201) Дніпропетровське ВРЕР-1; «Перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою-рахунок» 29 жовтня 2014 року проведена на підставі довідки-рахунок ВІА772692, виданої ТОВ «Агентство незалежних експертиз» 29 жовтня 2014 року на ОСОБА_7 , (1203) Дніпропетровське ВРЕР-1; «зняття з обліку для реалізації «01 листопада 2014 року проведена на підставі заяви від 01 листопада 2014 року ОСОБА_7 , (1201) Дніпропетровське ВРЕР-1; операція «вторинна реєстрація ТЗ за договором купівлі-продажу від 03 листопада 2014 року серії НАЕ №751629 на ОСОБА_8 , (1202) Дніпропетровське ВРЕР-2; 13 травня 2014 року зняття з обліку для реалізації на підставі заяви ОСОБА_8 від 13 травня 2015 року Дніпропетровським ВРЕР-1(1201); 14 травня 2015 року вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації на підставі довідки-рахунку ВІА 904103 від 14 травня 2015 року, виданої TOB «Авто бізнес» ОСОБА_9 Дніпродзержинським ВРЕР (1205); 22 травня 2015 року зняття з обліку для реалізації» на підставі заяви від 22 травня 2015 року ОСОБА_9 Дніпродзержинським ВРЕР (1205); 26 травня 2015 року вторинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торговельній організації на підставі довідки-рахунку ААЕ 059210 від 22 травня 2015 року, виданої ФОП ОСОБА_10 ОСОБА_11 . ВРЕР № 1 м. Одеси (5101); 28 серпня 2015 року перереєстрація на нового власника за свідоцтвом на спільне майно на підставі довідки-рахунку ААЕ 264872 від 20 серпня 2015 року, виданої ПП «Лидер-К» ОСОБА_12 ВРЕР № 2 м. Одеси; 28 серпня 2015 року перереєстрація при заміні номерного знаку» на підставі заяви ОСОБА_12 від 28 серпня 2015 року ВРЕР № 2 м. Одеси (5102); 05 грудня 2015 року перереєстрація при заміні номерного знаку» на підставі заяви ОСОБА_12 від 05 грудня 2015 року, Центр 5142; 07 грудня 2015 року перереєстрація при втраті свідоцтва про реєстрацію» на підставі заяви ОСОБА_12 від 07 грудня 2016 року, Центр 5141; 16 травня 2015 року перереєстрація транспортного засобу на нового власника по договору, укладеного в ТСЦ» на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2017 року №5141/2017/455829 на ОСОБА_3 , Центр 5141.

Згідно інформації Регіонального сервісного центру у Дніпропетровській області Територіальний сервісний центр № 1242 надати довідку-рахунок від 28 жовтня 2014 року ВІА 772613, видану ТОВ «Агентства незалежних експертиз» 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_6 Дніпропетровським ВРЕР-1 (1201); витяг із книги обліку зареєстрованих ТЗ щодо даної операції перереєстрації автомобіля «Mersedes-Benz» S чорного кольору, 2007 року випуску, номера шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_8 з ОСОБА_1 на нового власника на підставі довідки-рахунку від 28 жовтня 2014 року ВІА 772613, видану ТОВ «Агентства незалежних експертиз» 24 жовтня 2014 року на ОСОБА_6 Дніпропетровським ВРЕР-1 (1201); інші матеріали, що були підставою зазначеної вище операції; інформацію щодо того на кого станом на 28 вересня 2018 року оформлено вищевказаний автомобіль та який актуальний державний номерний знак автомобіля «Mersedes-Benz» S 350 (номера шасі кузова, рами) НОМЕР_3 ) - не виявилось можливим, оскільки згідно вимог наказу МВС України від 10 січня 2014 року № 5-дск, матеріали, які стали підставою для реєстрації транспортних засобів, зберігаються протягом трьох років, після чого знищуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру у Одеській області Територіальним сервісним центром № 5141, транспортний засіб «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу 5141/2017/455829, який був укладений безпосередньо в сервісному центрі РЦС МВС в Одеській області № 5141 в присутності адміністратора сервісного центру РЦС МВС в Одеській області, що свідчить про правомірність придбання ОСОБА_3 транспортного засобу, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

У 2015 році позивач видав довіреність на ім`я ОСОБА_13 щодо експлуатації та розпорядження автомобілем «Mersedes-Benz» S 350 чорного кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , яка посвідчена приватним нотаріусом Сидоренко Н. О., Краматорський район Донецька область, реєстраційний номер 43088227, номер у реєстрі нотаріальних дій 2352.

Позиція Верховного Суду

При скасуванні рішення суду та ухваленні нового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання правочину недійсним апеляційний суд вважав, що правочин по відчуженню спірного автомобілю ОСОБА_1 не вчинений, оскільки ОСОБА_1 в позові зазначив, що не здійснював продаж транспортного засобу, а в заяві про визнання позовних вимог відповідач ОСОБА_2 вказала на те, що оспорюваний правочин вона не вчиняла. При відмові в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного автомобіля суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем не доведено вибуття спірного автомобіля поза його волею, як і не доведено того, що спірний автомобіль було у нього викрадено.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно частини другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).

Згідно пунктів 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина третя та четверта статті 206 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні».

У справі, що переглядається, апеляційний суд: не звернув увагу, що суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем за відсутності законних підстав для задоволення позову; відмовив в задоволенні позовних вимог із взаємовиключних підстав: невчинення оспорюваного правочину та недоведеність вибуття спірного автомобіля поза волею позивача. За таких обставин апеляційний суд по суті рішення суду першої інстанції не переглянув, а тому зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року скасувати.

Передати справу № 178/1315/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук