Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 178/51/16-ц
провадження № 61-7734св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
треті особи: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Криничанського району Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Цеберябого Б. М. від 07 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченка І. Ю., Барильської А. П. від 03 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації, КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Криничанського району Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про витребування з незаконного володіння відповідачів житловий будинок АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок на ім`я ОСОБА_2 ; усунути перешкоди позивачу у здійсненні ним права володіння і користування спірним майно, шляхом виселення відповідачів із житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1986 році позивач як працівник колгоспу «За мир» отримав у користування житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому він зареєструвався, проживав та сплачував комунальні послуги.
06 липня 1988 року між позивачем та колгоспом «За мир» був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу, який розташований у АДРЕСА_1 . Вартість будинку складала 11 000 крб., з яких 40% балансової вартості він сплатив колгоспу «За мир» при підписанні зазначеного договору, а впродовж наступних 11 років сплатив всю суму вартості будинку.
19 березня 1999 році після повної оплати вартості будинку правління КСП «Агроцех» (правонаступник колгоспу «За мир») вирішило продати йому у приватну власність зазначений житловий будинок, але ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2008 року підприємство було оголошено банкрутом, а ухвалою від 22 грудня 2009 року ліквідовано. У результаті ліквідації підприємства документи для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу так і не були підготовлені.
ОСОБА_1 зазначав, що після перетворення колгоспу «За мир» та СТОВ «Агроцех» і визнання останнього банкрутом та його ліквідації, голова підприємства ОСОБА_7 підробив документи, і відповідно до рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради від 20 жовтня 2000 року № 113 зареєстрував право колективної власності на спірний житловий будинок за СТОВ «Агроцех».
23 липня 2007 року між СТОВ «Агроцех» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який зареєстровано у КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації».
Позивач зазначає, що під час укладення договору між ОСОБА_2 та СТОВ «Агроцех», від імені якого діяв ОСОБА_7 , він тимчасово не мешкав у спірному будинку. Восени 2007 року ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що він є повноправним власником зазначеного будинку. З метою захисту своїх майнових прав позивач звернувся до Криничанського РВ. За зверненням позивача відносно директора СТОВ «Агроцех» - ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу. Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2008 року справу було закрито.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд позов задовольнити.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності у останнього права власності на спірне нерухоме майно, у зв`язку із чим суд першої інстанції вважав їх передчасно заявленими.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що висновки суду першої інстанції є такими, що ґрунтуються на нормах закону.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що спір між сторонами не вирішено, суди не з`ясували на якій правовій підставі відповідачі мешкають у спірному будинку як і не з`ясовано обсягу прав позивача на нього.
Після скасування судом касаційної інстанції судових рішень попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 87,4 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м., на підставі укладеного під відкладальною умовою Типового договору про купівлю-продаж житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями, передбаченого постановою ЦК КПРС і РМ Української РСР від 19 вересня 1987 року № 1079, укладеного 06 липня 1988 року; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 ; виселити та зняти з реєстраційного обліку як проживаючих у житловому будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ; скасувати рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області Астафьєвої Я. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 37326020 від 28 вересня 2017 року та реєстраційний запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 22579637 від 25 вересня 2017 року.
Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 87,4 кв.м., житловою площею 38,7 кв.м., на підставі укладеного під відкладальною умовою Типового Договору про купівлю-продаж житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями, передбаченого постановою ЦК КПРС і РМ Української РСР від 19 вересня 1987 року № 1079, укладеного 06 липня 1988 року. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 . Виселено та знято з реєстраційного обліку як проживаючих у житловому будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Скасовано рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області Астафьєвої Я. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 37326020, від 28 вересня 2017 року та реєстраційний запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 22579637 від 25 вересня 2017 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спірне майно є власністю ОСОБА_1 , що є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок. З урахуванням чого суд, визнаючи право власності на зазначений житловий будинок за позивачем, посилаючись на статтю 391 ЦК України зобов`язав відповідачів виселитись із зазначеного житлового будинку.
Додатковим рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 729,20 грн.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що при ухваленні заочного рішення від 07 листопада 2022 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплаті судового збору за подання позову, яке підлягає вирішенню.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про те, що спірне майно є власністю позивача, вибуло з його володіння поза його волею, а тому майнові права позивача підлягають захисту шляхом витребування майна та усунення перешкод у його користуванні шляхом виселення відповідачів.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У травні 2023 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Медведєва Л. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 210/1857/15-ц, від 28 листопада 2018 року в праві № 592/152/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів викладених у касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 178/51/16-ц з Криничанського районного суду Дніпропетровської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 29 серпня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 06 липня 1988 року між позивачем та колгоспом «За мир» був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними забудовами на АДРЕСА_1 , згідно умов якого при підписанні договору ОСОБА_1 сплатив колгоспу 40% балансової вартості будинку.
Згідно довідки правління КСП «Агроцех» ОСОБА_1 повністю викупив житловий будинок на АДРЕСА_1 .
19 березня 1999 року правлінням КСП «Агроцех» було прийнято рішення продати будинок на АДРЕСА_1 в особисту власність ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 25 серпня 1999 року за № 105.
Рішенням виконавчого комітету Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області від 20 жовтня 2000 року № 113 за ТОВ «Агроцех» оформлено право колективної власності та видано свідоцтво про право власності на спірний будинок.
23 липня 2007 року житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , СТОВ «Агроцех», від імені якого діяв директор ОСОБА_7 був проданий ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, на підставі якого зареєстровано право власності на вказаний будинок.
Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2008 року було закрито з нереабілітуючих ознак порушену відносно ОСОБА_7 кримінальну справу, за ознаками частини другої статті 191, частини другої статті 366 КК України за фактом незаконного продажу житлового будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , в якій ОСОБА_7 визнав той факт, що він вніс в офіційний документ - Додаток до рішення виконкому селищної ради від 20 жовтня 2003 року за № 113, виправлення, зазначивши, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі СТОВ «Агроцех».
На підставі вказаних даних Криничанське бюро технічної інвентаризації оформило право колективної власності на будинок АДРЕСА_1 за СТОВ «Агроцех».
ОСОБА_7 , як голова СТОВ «Агроцех», уклав договір купівлі-продажу вказаного будинку з ОСОБА_2 .
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області № 113 від 20 жовтня 2000 року в частині визнання за СТОВ «Агроцех» Криничанського району права власності на житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 - недійсним; визнано договір купівлі-продажу будинку від 23 липня 2007 року, укладений між СТОВ «Агроцех» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - недійсним.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про ой самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Після скасування судом касаційної інстанції судових рішень попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги.
В позові ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок, зобов`язати відповідачів повернути житловий будинок, виселити відповідачів та скасувати рішення про державну реєстрацію на житловий будинок. Свої вимоги у цій справі позивач мотивував тим, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , на підставі Типового договору від 06 липня 1988 року, укладеного між ним та колгоспом «За мир», згідно умов якого при підписанні договору ОСОБА_1 сплатив колгоспу 40% балансової вартості будинку.
Водночас установлено, що ОСОБА_1 уже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він є власником спірного будинку, що підтверджується Типовим договором від 06 липня 1988 року, який укладено між позивачем та колгоспом «За мир», зазначений житловий будинок вибув із власності поза його волею незаконним шляхом. У задоволенні цього позову (справа № 421/1449/12) рішенням Криничанського районного суду від 07 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року - відмовлено.
Отже, сторони, предмет і підстави двох позовів (в частині визнання права власності на спірний будинок) є тотожними. При цьому зазначення додаткових відповідачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не впливає на підставу для звернення позивача до суду за захистом свого права власності на житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 та предмета позову, які у цих справах у вказаній частині є тотожними.
Отже, між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Однак, суди першої та апеляційної інстанцій на викладені обставини уваги не звернули, провадження у справі в частині вимог позивача про визнання за ним права власності на спірний будинок не закрили та помилково повторно розглянули позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірний будинок.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації, КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Криничанського району Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про визнання права власності на житловий будинок - закрити з підстав, передбачених пунктом третім частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності.
Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов`язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з вимогами про визнання за ним права власності на будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , а саме, у справі № 178/147/15-ц позивач просив суд визнати за ним право власності на спірний будинок за набувальною давністю; у справі № 421/1449/12 позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 06 липня 1988 року, визнання за ним права власності на вищевказаний житловий будинок з тих підстав, що він є власником цього майна на підставі Типового договору від 06 липня 1988 року, який укладено між позивачем та колгоспом «За мир», зазначений житловий будинок вибув із власності поза його волею незаконним шляхом. Судовими рішеннями у задоволенні таких вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання повернути спірний житловий будинок, виселення відповідачів та скасування їх реєстрації у цьому будинку є похідними від вимог про право власності позивача на спірне майно, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наведені норми матеріального права та дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог ОСОБА_1 про повернення йому у власність спірного житлового будинку, та виселення відповідачів із скасуванням їх реєстрації у вказаному будинку підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Додаткове рішення суду першої інстанції від 06 березня 2023 року є невід`ємною частиною основного рішення у справі та не може існувати окремо від нього. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/15741/17.
З урахуванням наведеного додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року також підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 402 409 412 414 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року, додаткове рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 травня 2023 року скасувати.
Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Криничанського району Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок - закрити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Криничанської районної державної адміністрації, Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Криничанського району Дніпропетровської області, Департамент комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про зобов`язання повернути житловий будинок, виселення та скасування рішення про державну реєстрацію на житловий будинок - відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов