Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

місто Київ

справа № 179/533/15-ц

провадження № 61-7323св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Кредитна спілка «Союз-Дніпро»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кредитної спілки «Союз-Дніпро» на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року у складі судді Ковальчук Т. А. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У березні 2015 року Кредитна спілка «Союз-Дніпро» (далі - КС «Союз-Дніпро», кредитна спілка) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 20 травня 2013 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 як позичальником укладений кредитний договір № 1269/13, згідно з умовами якого кредитна спілка надала ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 25 160, 00 грн зі строком користування на 24 місяці, починаючи з 20 травня 2013 року до 19 травня 2015 року, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за кредитним договором згідно з умовами договору.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед кредитною спілкою з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і сум штрафних санкцій, укладений договір поруки між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 , згідно з умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність із позичальником перед кредитором.

КС «Союз-Дніпро» неодноразово на адресу відповідачів направляла листи з вимогами сплатити заборгованість за кредитним договором, втім зобов`язання не виконувалися, у зв`язку з чим кредитна спілка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з солідарних боржників заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 251, 48 грн, з яких: 14 754, 34 грн - залишок за кредитом; 12 497, 14 грн - проценти, нараховані за прострочення платежів та судові витрати.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміни до позову, відповідно до яких зменшено суму позовних вимог у зв`язку з частковим погашенням заборгованості за кредитним договором, зокрема кредитна спілка просила стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2013 року № 1269/13, укладеним між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 , у розмірі 25 851, 48 грн, з яких: 14 754, 34 грн - залишок за кредитом, 11 097, 14 грн - відсотки, нараховані за користування кредитом, з урахуванням прострочених платежів, та судовий збір у сумі 272, 51 грн.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відзиви на позов не надходили.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року позовні вимоги КС «Союз-Дніпро» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь

КС «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2013 року № 1269/13, а саме: 13 354, 34 грн - залишок за кредитом,

5 030 56 грн - проценти за користування кредитом, 1 000, 00 грн - неустойку (процент, плата). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_2 не виконала взяті за кредитним договором зобов`язання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до умов пункту 4.4 кредитного договору процент (плата), який нараховується за порушення боржником зобов`язання, є неустойкою у розумінні частини першої статті 549 ЦК України, яка підлягає зменшенню відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу КС «Союз-Дніпро» задоволено частково, заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року змінено в частині визначення розміру судових витрат, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Союз-Дніпро» судовий збір у розмірі 136, 26 грн, а з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 136, 25 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті позовних вимог, додатково зазначив, що, враховуючи правову природу поняття неустойки, зазначена у пункті 4.4 плата за прострочення платежів є заходом юридичної відповідальності, тобто пенею. У частині розподілу судових витрат апеляційний суд зазначив, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь КС «Союз-Дніпро» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 136, 26 грн, а з ОСОБА_1 на користь КС «Союз-Дніпро» - 136, 25 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у листопаді 2017 року, КС «Союз-Дніпро» просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила статей 536 549 1048 1054 ЦК України, статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» та положення пункту 4.4 кредитного договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КС «Союз-Дніпро», а ухвалою від 16 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року

№ 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 травня 2013 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1269/13, згідно з умовами якого кредитна спілка надала ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 25 160, 00 грн, строком на 24 місяці, починаючи з 20 травня 2013 року до 19 травня 2015 року, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за кредитним договором згідно з умовами договору.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед кредитною спілкою з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і сум штрафних санкцій 20 травня 2013 року укладений договір поруки між

КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 , згідно з умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором.

ОСОБА_2 належним чином свої обов`язки не виконувала, тому станом на 15 лютого 2015 року згідно з розрахунком КС «Союз-Дніпро» утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 27 251, 48 грн, з яких: 14 754, 34 грн - залишок за кредитом, 12 497, 14 грн - проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.

Відповідно до змісту уточнення до позовної заяви від 19 травня 2017 року ОСОБА_2 частково сплатила заборгованість за кредитним договором. У період з 09 квітня 2015 року до 05 жовтня 2015 року сплачено борг на загальну суму 1 400, 00 грн.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у кредит позичальникові у сумі 25 160, 00 грн строком на 24 місяці з 20 травня 2013 року до 19 травня 2015 року та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти в день отримання грошових коштів за кредитом із розрахунку 20, 51 % на суму кредиту, що становить 5 160, 00 грн, а також проценти, нараховані згідно з пунктом 4.2 цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору погашення заборгованості за договором здійснюється щомісяця у період з 25 до 30 числа кожного місяця згідно з графіком.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що при порушенні позичальником строків сплати кредиту, зазначених у пункті 4.2 цього договору, більше ніж на 15 календарних днів з 16 дня кредитодавець нараховує процент (плату) за користування кредитом із розрахунку 0, 5 % на день від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості до повного її погашення.

Частково задовольняючи позовні вимоги кредитної спілки, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що нараховані відповідно до пункту 4.4 кредитного договору відсотки у розумінні частини першої статті 549 ЦК України є неустойкою, яка підлягає зменшенню відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.

В оцінці законності та обґрунтованості таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд врахував, що згідно із загальним правилом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз статей 536 549 627 ЦК України дає підстави для висновку, що сторони у договорі вправі визначити як розмір та умови нарахування та сплати процентів за користування грошовими коштами, так і сплату неустойки у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Укладаючи кредитний договір, його сторони погодили усі умови, у тому числі й умови про сплату збільшених процентів за користування кредитними коштами у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором до повного її погашення.

Дійшовши висновку, що проценти, які підлягають нарахуванню відповідно до пункту 4.4 кредитного договору, є неустойкою, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували право сторін визначити у кредитному договорі його умови, у тому числі щодо порядку та умов нарахування процентів за користування кредитними коштами, нарахування збільшених процентів у разі прострочення позичальником строків виконання зобов`язання.

Вирішуючи питання, чи є збільшені проценти за кредитним договором неустойкою, Верховний Суд врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі

№ 6-1964цс16, відповідно до якого неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання. За допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання. Неустойка стягується за фактом невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Передбачене кредитним договором підвищення процентної ставки відбувається внаслідок порушення зобов`язань, зокрема користування кредитом понад встановлений строк, тобто збільшення процентної ставки сторони пов`язали з певною подією - неповерненням кредитних коштів у встановлений у договорі строк.

Таке підвищення процентної ставки є саме реакцією на порушення зобов`язань за договором і не може вважатися таким, що зумовлене збільшенням кредитного ризику, оскільки підвищення кредитного ризику - це ймовірна можливість виникнення ускладнень при виконанні договору, а в цьому випадку йдеться про збільшення процентів внаслідок порушення договору.

Оскільки сторони не визначили зазначені проценти як відсотки від суми невиконаного, або неналежно виконаного, або несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, то правова природа таких відсотків не може тлумачитися як неустойка (штраф, пеня).

Водночас законодавством не заборонено встановлювати інші види забезпечення виконання зобов`язань, підстави сплати, правова форма та розмір яких визначаються договором або законом, а тому встановлення в договорі підвищених відсотків як санкції за користування кредитом понад визначений у договорі строк є забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором, яке передбачене домовленістю сторін і не суперечить законодавству.

Отже, з аналізу викладеного можна зробити висновок, що підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк, за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки.

Наведені висновки викладені Верховним Судом України і у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1964цс16, підстав відступити від яких не встановлено.

Також Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 179/530/16-ц (провадження № 61-1723св17) зазначив, що підвищений розмір відсотків за кредитом, які за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами, не може вважатися пенею, яка є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідно, під час визначення розміру нарахованих відсотків як за звичайною, так й за підвищеною ставкою не може застосовуватися положення частини третьої статті 551 ЦК України, яке передбачає право суду зменшити розмір неустойки.

Зважаючи на наведене, суди дійшли помилкових висновків про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

КС «Союз-Дніпро», звертаючись до суду з позовом, не заявляла позовні вимоги про стягнення неустойки у зв`язку з порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором, такі вимоги ґрунтуються на інших фактичних та правових підставах, а тому суди не вправі були розглядати та вирішувати такі позовні вимоги.

Щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, КС «Союз-Дніпро» у зв`язку з частковим погашенням позичальником заборгованості за кредитним договором під час розгляду справи зменшила розмір заявлених позовних вимог на 1 400, 00 грн.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Сторонами кредитного договору у пункті 4.6 також передбачено, що у разі виникнення заборгованості за цим договором сторони погоджують таку послідовність її погашення: 1) у першу чергу здійснюються платежі на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом; 2) у другу чергу здійснюються платежі на погашення заборгованості за кредитом; 3) у третю чергу здійснюються поточні платежі згідно з пунктом 4.2.

Суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення позовних вимог наведених правил ЦК України та кредитного договору не врахували, в результаті чого дійшли помилкових висновків про те, що погашення заборгованості під час розгляду справи у розмірі 1 400, 00 грн направлено на сплату основної суми боргу замість погашення заборгованості за процентами, про що і було зазначено кредитною спілкою у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до правил черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями наведена сума підлягає зарахуванню саме на сплату нарахованих відсотків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, Верховний Суд, встановивши порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зробив висновок про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про ухвалення нового рішення про задоволення позову, то судові витати, понесені у зв`язку із розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню відповідачами на користь позивача у рівних частках, зокрема, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, по 136, 25 грн з кожної; у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, по 149, 88 грн з кожної; у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, по 292, 32 грн з кожної.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки «Союз-Дніпро» задовольнити.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2013 року № 1269/13, укладеним між Кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 , у розмірі 25 851, 48 грн, з яких: 14 754, 34 грн - заборгованість за кредитом,

11 098, 14 грн - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, по 136, 25 грн з кожної.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, по 149, 88 грн з кожної.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, по 292, 32 грн з кожної.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Ю. В. Черняк

В. В. Яремко