Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 180/115/18
провадження № 61-9680св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року у складі судді Хомченко С. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на залізничному переїзді в с. Городище в районі м. Марганець Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю електровоза ВЛ-8 № 1583 та автобуса БАЗ-А079.04 «Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
Внаслідок ДТП загинула його матір ОСОБА_5 , смертю якої йому завдано моральної шкоди.
Посилаючись на наведене, просив стягнути солідарно з ПАТ «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн, оскільки вони є власниками джерел підвищеної небезпеки, внаслідок взаємодії яких йому завдано шкоду, та 2 550,00 грн - з ПрАТ «СГ «ТАС», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автобуса БАЗ-А079.04 «Еталон» - ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Стягнуто з ПрАТ СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 550 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2018 року виправлено описку у рішенні Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року та зазначено найменування відповідача - ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Придніпровська залізниця», замість невірного - ДП «Придніпровська залізниця».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки завдано моральної шкоди. Врахувавши значні тяжкі зміни його життєвих зв`язків, глибину душевних страждань, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважав за можливе стягнути солідарно з відповідачів ПАТ «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_3 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 100 000 грн.
Оскільки відповідальність ОСОБА_3 застрахована, суд стягнув зі страхової компанії 2 550 грн моральної шкоди в межах ліміту відповідальності страховика.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду та, залишаючи його без змін, зауважив, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові рішення оскаржуються в частині вирішення вимог про стягнення шкоди з АТ «Українська залізниця», в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не звернули увагу на відсутність вини АТ «Українська залізниця» у скоєнні ДТП та помилково поклали солідарну відповідальність відшкодування моральної шкоди на обох учасників ДТП. При цьому, не врахували, що обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі та витребувано з Марганецького міського суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 180/115/18.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року справу № 180/115/18 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 08 год. 58 хв. на залізничному переїзді 115 км + 566 м перегону Нікополь - Марганець Криворізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці сталася ДТП за участю електровоза ВЛ-8 № 1583 та автобуса БАЗ-А079.04 «Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
Унаслідок зіткнення двох транспортних засобів - джерел підвищеної небезпеки (автобуса та електровоза) загинула мати ОСОБА_1 , яка була пасажиром автобуса.
Відповідно до акту розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди автобус БАЗ-А079-04 «Еталон» здійснював рейс за маршрутом «Б» у м. Марганець. Основною причиною ДТП є порушення водієм БАЗ-А079.04 «Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пунктів 20.2 та 20.5 Правил дорожнього руху України в частині руху через проїзд на увімкнений заборонний сигнал світлофора та звуковий сигнал.
Зазначений автобус з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 належить ПП « ОСОБА_6 », ліцензія на перевезення НОМЕР_2, що дійсна до 29 листопада 2014 року, видана на фізичну особу ОСОБА_3 . Перевізником є ПП «Ремсервіс».
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 271 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з перевезенням пасажирів автомобільним транспортом, на два роки.
Електровоз ВЛ-8 № 1583, 10 січня 1967 року випуску, приписаний до Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці та належить ПАТ «Українська залізниця».
Згідно з виданим ПрАТ «СГ «ТАС» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 листопада 2009 року ВЕ 0789663 ОСОБА_3 застрахував цивільну відповідальність за шкоду, завдану третім особам під час ДТП, спричинених внаслідок експлуатації автобуса. Строк дії зазначеного полісу - з 20 листопада 2009 року до 19 листопада 2010 року.
Відповідно до цього полісу ПрАТ «СГ «ТАС» несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації автобуса.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив відшкодувати шкоду, завдану йому смертю матері.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів віднесена до джерел підвищеної небезпеки. Це зумовлено тим, що транспортні засоби приводяться до руху за допомогою двигуна. Транспортні засоби створюють небезпеку для оточення тим, що не завжди залишається для їх володільця можливість миттєвої зупинки або переключення енергії.
Зобов`язання із відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії транспортних засобів, призначені захистити повною мірою права та інтереси потерпілих, порушені в результаті ДТП. Цим насамперед пояснюється відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, - джерелом підвищеної небезпеки за правилом відсутності вини.
Завдання шкоди внаслідок взаємодії транспортних засобів є характерним випадком виникнення зобов`язань із множинністю осіб. При цьому можуть виникати як зобов`язання із частковою множинністю, так і зобов`язання із солідарною множинністю. Особливість таких зобов`язань полягає в тому, що окрім застосування загальних норм щодо зобов`язання із множинністю осіб (статті 540 - 542 ЦК України), слід керуватися вказівками на загальні правила відшкодування шкоди (глава 82 ЦК України) та спеціальними правилами відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (статті 1187 1188 ЦК України).
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовуються правила частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з якими якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
У статті 1188 ЦК України об`єднано як відшкодування шкоди одній або іншій особі, так і відшкодування шкоди третім особам, особами, які спільно завдали шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. При цьому, у першому випадку (частина перша статті 1188 ЦК України) йдеться про відшкодування шкоди особою /особі, вказаній у частині другій статті 1187 ЦК України, то у частині другій статті 1188 ЦК України мова йде про відшкодування особами, які спільно завдали шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, шкоди третій особі, наприклад пасажиру. Третіми особами у розумінні частини другої статті 1188 ЦК України є будь-які особи, що не є володільцями джерел підвищеної небезпеки, які взаємодіють.
До таких третіх осіб належать, зокрема пішоходи, пасажири (у тому числі пасажири взаємодіючих джерел підвищеної небезпеки).
За приписами частини другої статі 1188 ЦК України перед пасажиром повинні нести відповідальність солідарно обидва водії незалежно від вини кожного з них.
Отже у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдано шкоди, та іншими особами, яким завдано такої шкоди, діє принцип відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки незалежно від їх вини.
Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).
Оскільки внаслідок зіткнення двох транспортних засобів - джерел підвищеної небезпеки (автобуса та електровоза) загинула мати ОСОБА_1 , яка була пасажиром автобуса, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що володільці цих джерел підвищеної небезпеки несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суди врахували характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, а також дотрималися вимог розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відсутності вини ДП «Придніпровська залізниця» у заподіянні позивачеві моральної шкоди є безпідставними, оскільки за виниклих правовідносин вина не має значення, володільці джерел підвищеної небезпеки несуть відповідальність перед іншими особами незалежно від їхньої вини. Отже, у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки, якими завдано шкоди внаслідок їх взаємодії, та третіми особами, яким завдано шкоди, діє принцип солідарної відповідальності володільців цих джерел незалежно від їх вини.
Інші аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, чи незгоди заявника із відповідними висновками судів.
Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскаржуваній частині постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
І. О. Дундар
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун