№ 182/4418/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 182/4418/14-ц

провадження № 61-8185св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

третя особа: ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року у складі судді Рунчевої О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом в межах кримінальної справи № 1-296/2011 до Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків в результаті вчинення злочину та невиконання відповідачем своїх зобов`язань у розмірі 4 000 050 грн, а також відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, у розмірі 250 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 16 травня 2008 року між ОСОБА_5 (кредитор) та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в особі керуючої філією Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області ОСОБА_4 (позичальник) укладено договір позики (поворотно-фінансової допомоги) б/н, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику поворотно-фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути поворотно-фінансову допомогу у визначений договором строк. Сума поворотно-фінансової допомоги становить 3 000 000 грн, з яких 2 000 000 грн складали кошти фізичної особи ОСОБА_5 , який одночасно був головою наглядової ради ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр». Із вказаної суми 1 000 000,00 гривень є коштами ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр». Позика надавалась строком до 18 травня 2008 року включно під 30% річних. Вказував, що після закінчення терміну договору ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» своїх зобов`язань не виконав, грошей не повернув, посилаючись на факт заволодіння коштами керуючою філії ОСОБА_4 шляхом зловживання нею своїм службовим становищем. Отже, зі сторони ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було порушено умови договору, чим заподіяно йому матеріальні збитки.

Звертав увагу на те, що за фактом протиправного та незаконного заволодіння колишньою керуючою філією Відділення Промінвестбанку в м. Нікополі Дніпропетровської області ОСОБА_4 коштами ОСОБА_5 , Нікопольською міжрайонною прокуратурою Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу. Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року у справі № 1-296/2011 ОСОБА_4 визнано винною в скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною дев`ятою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України. Згідно з вироком Нікопольського міськрайонного суду від 14 серпня 2013 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року встановлено, що ОСОБА_4 на дату скоєння злочинів працювала керуючою філією Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області та була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, тобто була посадовою особою. ОСОБА_4 , будучи посадою особою, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, знаючи про платоспроможність ОСОБА_5 , який був головою наглядової ради ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр», і маючи з останнім довірчі відносини, вирішила під виглядом позики заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 3 000 000 грн., якими згодом розпорядитися на власний розсуд. З метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 16 травня 2008 року уклала від імені НФ «Промінвестбанк» договір позики (поворотно-фінансової допомоги) з ОСОБА_5 , в якому поставила свій підпис від імені керуючої філією Відділення Промінвестбанку в м. Нікополі Дніпропетровської області. ОСОБА_4 не заперечувала про отримання грошових коштів в сумі 3 000 000 грн частинами, а саме: 1 000 000 грн їй було перераховано на розрахунковий рахунок філії банку від юридичної особи - ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр», а 2 000 000 грн - від фізичної особи ОСОБА_5 у вигляді готівкових коштів, які належали йому.

В результаті вище зазначених злочинних дій керуючої НФ «Промінвестбанк» ОСОБА_4 за договором позики від 16 травня 2008 року фактично було завдано збитків ОСОБА_5 на суму 2 000 000 грн. Після цього ОСОБА_4 фактично заволоділа зазначеною сумою грошових коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем, розпорядилася ними на власний розсуд. З урахуванням цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 , ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у свою чергу повинен нести відповідальність за дії ОСОБА_4 , яка під час виконання своїх трудових обов`язків заподіяла позивачу шкоду, відповідно до статті 1172 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину є ОСОБА_3 - дружина та ОСОБА_2 - малолітній син, інтереси якого представляє його мати - ОСОБА_1 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 до участі у справі було залучено правонаступників позивача: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року у справі № 0426/4289/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , та до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності подружжя, визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та його поділу; за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_5 ; та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_7 визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА_3 визнано 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на все майно, що було придбане та належало подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за час шлюбу та встановлено склад спадкової маси, після смерті ОСОБА_5 , з якого визначено за ОСОБА_3 3/8 частини в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , визначено за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_1 , 1/8 частини на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

З огляду на зазначене, ОСОБА_3 має право на 1/2 частину коштів, тобто 1 000 000 грн з суми 2 000 000 грн, наданих ОСОБА_5 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», інша частина, а саме 1 000 000 грн повинна бути поділена між спадкоємцями ОСОБА_5 наступним чином: ОСОБА_3 належить з 1 000 000 грн в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 3/8 частини від зазначеної суми, тобто 750 000 грн, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 належить 1/8 частина від зазначеної суми, тобто 250 000 грн.

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила стягнути на свою користь з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» завдану шкоду на її користь в розмірі 7/8 частин від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 30% річних від суми позики яка складається з основного боргу в розмірі 1 750 000 грн, 638 777,19 грн - інфляційних збитків, 1 866 105,99 грн - 30% річних (том 4, а. с. 17-26).

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з доповненою позовною заявою до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 просила суд стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» завдану шкоду на користь малолітнього ОСОБА_2 в розмірі 1/8 частини від суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 30% річних від суми позики в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_5 , яка складається з 250 000 грн основного боргу, 91 253 грн 88 коп - збитки від інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, 30% річних за 1 298 днів в розмірі 266 712 грн 33 коп (том 4, а. с. 27-35).

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої злочином, та позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 , в особі матері ОСОБА_1 , завдану шкоду в розмірі 250 000 гривень (двісті п`ятдесят тисяч гривень).

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_3 завдану шкоду в розмірі 1 750 000,00 гривень (один мільйон сімсот п`ятдесят тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь держави судовий збір у розмірі 6 890 грн (шість тисяч вісімсот дев`яносто гривень).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області суду від 05 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відхилено.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу директора обласного відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ОСОБА_9 задоволено частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено частково.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_3 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено частково.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь держави судовий збір у розмірі 30 000 грн (тридцять тисяч гривень).

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_3 успадкувала 7/8 частин спадщини після смерті ОСОБА_5 , а малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував 1/8 частину спадщини, отже, відповідно до статті 1218 ЦК України позов у частині стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_3 1 750 000 грн, а на користь ОСОБА_2 250 000 грн є обґрунтованим.

Районний суд вказав, що вимоги про стягнення 30% річних за договором та інфляційних збитків є безпідставними. При цьому суд зазначив, що стягнення інфляційних збитків на підставі статті 625 ЦК України не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки зазначена санкція застосовується до деліктних зобов`язань.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволено частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року в частині розміру стягнутого з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь держави судового збору змінено з 30 000,00 грн на 8 810 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення районного суду в частині стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» завданої матеріальної шкоди в розмірі 1 750 000 грн на користь позивача ОСОБА_3 та матеріальної шкоди в розмірі 250 000 грн на користь ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його мати ОСОБА_1 , є правильними.

Апеляційний суд відхилив посилання ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на те, що судом першої інстанції безпідставно встановлено факт завдання шкоди ОСОБА_5 на суму 2 000 000 грн ОСОБА_4 саме у зв`язку з перебуванням останньої у трудових відносинах з відповідачем, оскільки такі спростовуються письмовими доказами, матеріалами кримінального провадження.

При цьому, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як роботодавцем, ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів на спростування тверджень ОСОБА_4 , що при заволодінні грошовими коштами ОСОБА_5 у сумі 2 000 000 грн ОСОБА_4 діяла від імені товариства, у зв`язку з її трудовими обов`язками, у робочий час, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 30% річних, нарахувань у зв`язку зі зростанням інфляції в апеляційному порядку не оскаржувалося, отже, у цій частині предметом апеляційного перегляду не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 30% річних, нарахувань у зв`язку зі зростанням інфляції в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення у цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2019 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Сімоненко В. М. від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» мотивована тим, що факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не дають підстав вважати, що вчинені ОСОБА_4 дії є такими, які випливають з виконання нею трудових обов`язків. З огляду на зазначене, підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1172 ЦК України немає.

Стверджує, що передача готівкових коштів особі, яка хоча і була працівником банку, проте не виконувала роботу касира, без оформлення прибуткового касового ордеру, свідчить про те, що дії, які вчинялися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не випливали з прав та обов`язків, передбачених договором позики від 16 травня 2008 року, а ґрунтувалися виключно на особистих домовленостях між ними.

Звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій одночасно посилаються на дві взаємовиключні підстави для задоволення позовних вимог: невиконання договору та деліктні правовідносини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржувані судові рішення задоволенню не підлягають.

Зазначає, що посилання заявника про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1172 ЦК України є неправильними з огляду на наявність вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року у справі № 1-296/2011, яким ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною дев`ятою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України.

Вказує, що ОСОБА_4 мала повноваження на укладення договорів позики, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів позики поворотно-фінансової допомоги, укладених між філією «Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області» та третіми особами. Отже, доводи заявника про те, що ОСОБА_4 діяла не як працівник філії «Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області», є необґрунтованими.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року у справі № 1-296/2011 ОСОБА_4 визнано винною за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України.

На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у вигляді 300 000 грн штрафу в дохід держави з позбавленням права займати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 3 роки та з конфіскацією всього особистого майна. Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду (том 1, а. с. 104-129).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року (апеляційне провадження № 11/774/262/14) апеляційну скаргу ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» задоволено, апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» задоволено частково, вирок Нікопольського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_8 в частині рішення про залишення без розгляду цивільних позовів ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр», ПАТ «Промінвестбанк», а в порядку статті 365 КПК України і цивільного позову ОСОБА_5 , скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_8 залишено без змін (том 1, а. с. 130-146).

Вказаним вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року встановлено, зокрема, що ОСОБА_4 на дату скоєння злочинів працювала керуючою філією Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області та була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, тобто була службовою особою.

Крім того, у вироку Нікопольського міськрайонного суду від 14 серпня 2013 року та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року було встановлено, що у травні 2008 року у керуючої НФ АКБ «Промінвестбанк» ОСОБА_4 , яка мала інформацію про неплатоспроможність з погашення кредитів, виданих НФ АКБ «Промінвестбанк» ряду підприємств, що належать її знайомому, виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою уявного свідчення благополуччя роботи філії і відсутності прострочених погашень за вищевказаними кредитах.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, керуюча НФ «Промінвестбанк» ОСОБА_4 , знаючи про платоспроможність ОСОБА_5 , який був головою правління ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» і маючи з останнім довірчі відносини, вирішила під виглядом позики для вирішення проблем філії заволодіти грошовими коштами останнього в сумі 3 000 000 грн, якими згодом розпорядитися на власний розсуд.

З цією метою 14 травня 2008 року ОСОБА_4 в період робочого дня прибула на ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр», розташований у с. Кам`янське, вул. Озерна, 40 Нікопольського району Дніпропетровської області, де діючи як керуюча філією банку, перевищуючи свої службові повноваження, умисно, явно виходячи за межі наданих їй повноважень, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 , звернулася до останнього з проханням про надання НФ АКБ «Промінвестбанк» грошових коштів у сумі 3 000 000 грн в якості позики.

Отримавши згоду, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, керуюча філією НФ «Промінвестбанк» ОСОБА_4 16 травня 2008 року, перевищуючи свої службові повноваження, не маючи на вказаний вид діяльності (операцій) довіреності та спеціального дозволу Правління «Промінвестбанку» в період робочого часу, перебуваючи в приміщенні правління ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» уклала від імені Нікопольської філії «Промінвестбанк» договір позики (поворотно-фінансової допомоги) від 16 травня 2008 року з ОСОБА_5 , в якому поставила свій підпис від імені керуючої філією «Відділення Промінвестбанку в м. Нікополі Дніпропетровської області».

Згідно з досягнутими домовленостями між керуючою філією ОСОБА_4 і ОСОБА_5 16 травня 2008 року за платіжним дорученням № 558 від 16 травня 2008 року з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , що належить ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр», були зараховані гроші в сумі 1 000 000 грн на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 НФ «Промінвестбанк», а 21 травня 2008 року отримала готівкою від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 2 000 000 грн.

В результаті вище зазначених злочинних дій керуючої НФ «Промінвестбанк» ОСОБА_4 за договором позики від 16 травня 2008 року фактично було завдано збитків ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» і ОСОБА_5 , який одночасно був головою правління даного підприємства, на загальну суму 3 000 000 грн.

Після цього ОСОБА_4 , фактично заволоділа зазначеною сумою грошових коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем, розпорядилася ними на власний розсуд.

Встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» своїми незаконними діями завдала шкоду ОСОБА_5 в розмірі 2 000 000 грн.

Грошові кошти на день розгляду справи судом за життя ОСОБА_5 та після його смерті спадкоємцям не повернуті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області 12 грудня 2011 року, про що було складено актовий запис за № 74 (том 1, а. с. 8).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_4 , виданого бюро ЗАГС Усинського райвиконкому Республіки Коми АССР, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. 25 березня 1981 року було укладено шлюб, про що складено актовий запис № 102 (том 1, а. с. 204).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Нікопольського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 04 травня 2005 року (том 1, а. с. 247).

Спадщину після його смерті прийняли шляхом вчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якого представляє мати - ОСОБА_1 , який є неповнолітнім.

Відповідно до ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2015 року у цивільній справі № 0426/4289/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , та до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності подружжя, визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , та його поділу; позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та по закону після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та заповітом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , затверджено мирову угоду, відповідно до якого ОСОБА_3 успадкувала 7/8 частин спадщини після смерті ОСОБА_5 , а малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував 1/8 частину спадщини. Вказана ухвала набрала законної сили 19 липня 2015 року (том 2, а. с. 1-17).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 20 листопада 2014 року у справі № 182/4419/14-ц за позовом ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків завданих злочином, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року, з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр стягнуто 1 000 000 грн, який було отримано ОСОБА_4 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2015 року у справі № 182/4419/14-ц вказані судові рішення місцевого та апеляційного судів залишено без змін.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 182/4420/14-ц у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди залишено без змін рішення Нікопольського міськрайонного суду від 23 квітня 2018 року та додаткове рішення Нікопольського міськрайонного суду від 03 травня 2018 року, якими з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Промінвестбанк» стягнуто 14 968 000 грн, у зв`язку з ухваленням обвинувального вироку, перебуванням ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПАТ «Промінвестбанк» та наявністю у ОСОБА_4 повної матеріальної відповідальності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів є по суті правильними, проте необхідно змінити їхні мотиви.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Судами встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи у трудових відносинах з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», своїми незаконними діями завдала шкоду ОСОБА_5 в розмірі 2 000 000 грн.

При цьому вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366 КК України та встановлено, що між керуючою Нікопольської філії ПАТ «Промінвестбанк» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) від 16 травня 2008 року, відповідно до якого за платіжним дорученням № 558 від 16 травня 2008 року з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , що належить ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр», були зараховані гроші в сумі 1 000 000 грн на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 НФ «Промінвестбанк», а 21 травня 2008 року вона отримала готівкою від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 2 000 000 грн (том 2, а. с. 40).

Зазначені обставини на підставі положень частини шостої статті 82 ЦПК України є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пред`являючи позов, ОСОБА_5 посилався на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , яка на момент укладення договору позики (поворотно-фінансової допомоги) від 16 травня 2008 року була керуючою філії Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області, йому було завдано збитків у вигляді неповернутої суми позики, які на підставі статей 22 1166 1172 ЦК України просив суд стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, правовідносини за договорами позики та поруки будуть припинені між сторонами відповідно до статті 599 ЦК України належним їх виконанням, а неналежне їх виконання тягне майнову цивільно-правову відповідальність.

Натомість наявність кримінально-правового правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.

Також відносини із відшкодування шкоди й відповідно відповідальність за завдану шкоду може мати місце, як правило, лише за відсутності договірних правовідносин, а за їх наявності має йтися про договірну відповідальність.

Разом з тим, заявляючи таку вимогу про відшкодування шкоди, тобто про притягнення відповідача до деліктної відповідальності, ОСОБА_5 та його правонаступниками не враховано факт існування договірних правовідносин між сторонами цього спору, які виникли на підставі договору позики. Цей договір не був визнаний недійсним, а, відтак, підстави вважати його нікчемним відсутні.

У справі, яка переглядається, між сторонами склалися та існують до належного виконання договірні правовідносини, які виникли на підставі договору позики (поворотно-фінансової допомоги), а тому підстави для стягнення недоговірної шкоди відсутні.

Розглядаючи справу районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 1172 ЦК України лише на підставі встановленого факту наявності трудових відносин між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_4 , та не звернув увагу на те, що наявність договірних правовідносин виключає деліктну відповідальність.

Отже, доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій одночасно посилаються на дві взаємовиключні підстави для задоволення позовних вимог: невиконання договору та деліктні правовідносини, є правильними та заслуговують на увагу, оскільки відносини із відшкодування шкоди й відповідно відповідальність за завдану шкоду може мати місце, як правило, лише за відсутності договірних правовідносин, а за їх наявності має йтися про договірну відповідальність.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18).

Посилання ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на те, що дії, які вчинялися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не випливали з прав та обов`язків, передбачених договором позики від 16 травня 2008 року, а ґрунтувалися виключно на особистих домовленостях між ними спростовуються вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2013 року, а тому колегія суддів їх відхиляє.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами встановлено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» свої зобов`язання за договором позики (поворотно-фінансової допомоги) б/н від 16 травня 2008 року перед ОСОБА_5 не виконав, чим порушив положення частини першої статті 1049 ЦК України.

З огляду на смерть кредитора у зобов`язанні ( ОСОБА_5 ), його права та обов`язки за вказаним договором позики від 16 травня 2008 року на підставі статті 1218 ЦК України перешли до його спадкоємців: малолітнього сина ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_3 .

Оскільки частка ОСОБА_3 становить 7/8 частин спадщини після смерті ОСОБА_5 , а частка ОСОБА_2 становить 1/8 частину спадщини після смерті ОСОБА_5 , то позов підлягає задоволенню на користь спадкоємців у розмірі 1 750 000 грн та 250 000 грн, відповідно.

Задовольняючи частково позови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь спадкоємців ОСОБА_5 слід стягнути шкоду за договором позики у розмірі 2 000 000 грн, що складає: ОСОБА_3 - 1 750 000 грн (7/8 частин спадщини) та ОСОБА_2 - 250 000 грн (1/8 частина спадщини).

Суди попередніх інстанцій керувалися нормами ЦК України, які регулюють правовідносини з відшкодування шкоди, однак, такі висновки є неправильною юридичною кваліфікацією спірних правовідносин.

У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отож, враховуючи принцип jura novit curia («суд знає закони»), касаційний суд застосовує до спірних правовідносин правильну юридичну кваліфікацію та вважає, що у справі, яка є предметом касаційного перегляду, є підстави для стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , заборгованості за договором позики у зв`язку з його невиконанням боржником.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій в частині обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , про стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь позивачів (спадкоємців кредитора ОСОБА_5 ) заборгованості за договором позики від 16 травня 2008 року по суті є правильними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 1231 ЦК України за відсутності судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора неустойки (штрафу, пені), до спадкоємців не переходить право на стягнення штрафних санкцій за договором позики, оскільки на момент смерті кредитора вони не були присуджені йому.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення у мотивувальній частині змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення питання не спростовують, на його законність не впливають.

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400 406 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

У решті рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк