ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 183/2033/21
провадження № 51-991 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_3,
суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7.,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
17 грудня 2021 року Дніпровський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 у частині призначення покарання і ухвалив новий вирок, за яким призначив обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 лютого 2021 року приблизно о 23:10, перебуваючи в літній кухні домоволодіння АДРЕСА_1 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень своїй матері - ОСОБА_2 , під час конфлікту з останньою умисно наніс їй кулаками обох рук чотири удари в голову, спричинивши потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- не навів мотивів щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України, висловлених стороною захисту під час апеляційного розгляду;
- не звернув уваги на неузгодженість позиції обвинуваченого та захисника;
- відновивши судове слідство, дослідив докази по справі за відсутності клопотання сторін кримінального провадження про таке дослідження;
- безпідставно визнав обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину стосовно особи, з якою перебував у сімейних відносинах, і необґрунтовано не врахував обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття;
- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав касаційну скаргу, просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, якіперешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та кримінального процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПКУкраїни за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПКУкраїни).
Згідно з ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків, він має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції в повній мірі не дотримався вказаних вимог закону та ухвалив вирок, який не відповідає його вимогам.
Так, суд першої інстанції за результатом розгляду кримінального провадження дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та із застосуванням ст. 69 КК України призначив за вказаною нормою кримінального закону покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор та обвинувачений звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами. Прокурор у поданій апеляційній скарзі просив скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Обвинувачений у поданій апеляційній скарзі висловив незгоду з вироком суду першої інстанції через безпідставне визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке він не вчиняв, та відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження його винуватості.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого відмовив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та задовольнив апеляційну скаргу прокурора, призначив обвинуваченому покарання у виді 7 років позбавленні волі. Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд апеляційної інстанції виключив обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, та встановив обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину стосовно особи, з якою перебував у сімейних відносинах.
Під час апеляційного розгляду в судовому засіданні 19 листопада 2021 року обвинувачений, узгодивши свою позицію із захисником, визнав свою вину, висловив щире каяття у вчиненому, просив звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Засуджений та захисник у судовому засіданні в суді касаційної інстанції заявили про узгодженість їхньої позиції щодо повного визнання ОСОБА_1 своєї вини в суді апеляційної інстанції та прохання про застосування ст. 75 КК України.
З огляду на вищезазначене доводи касаційної скарги прокурора про неузгодженість позиції засудженого та захисника в суді апеляційної інстанції Суд уважає безпідставними.
Що стосується доводів прокурора про необґрунтоване поновлення судом апеляційної інстанції судового розгляду після виходу з нарадчої кімнати та дослідження доказів за відсутності клопотання сторін кримінального провадження, то колегія суддів касаційного суду також уважає їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Вихід суду з нарадчої кімнати, поновлення судового розгляду та дослідження доказів по справі не суперечать загальним засадам кримінального провадження, оскільки оцінка доказів здійснюється саме в нарадчій кімнаті, а за наявності об`єктивних суперечностей, які впливають на вирішення питання щодо винуватості особи, усунути їх можливо лише в результаті відновлення судового розгляду. Наведене, в тому числі, сприяє реалізації загальних засад і прийняття рішення поза розумним сумнівом.
Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду України, зробленого у постанові № 5-249 кс 15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.
Суд уважає, що суд апеляційної інстанції, поновивши у справі судовий розгляд після виходу з нарадчої кімнати та дослідивши докази за відсутності клопотання сторін кримінального провадження, не порушив вимог КПК України.
Водночас колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції визнав обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину стосовно особи, з якою перебував у сімейних відносинах, і не врахував обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, не навівши для цього належного обґрунтування.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції для посилення покарання ОСОБА_1 визнав обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину стосовно особи, з якою перебував у сімейних відносинах, і виключив обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, яке в подальшому судом визнано доведеним, не інкримінував ОСОБА_1 вчинення злочину стосовно особи, з якою перебував у сімейних відносинах.
Вказану обставину також не було зазначено в обвинувальному акті як таку, що обтяжує покарання, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції, визнавши обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину стосовно особи, з якою перебував у сімейних відносинах, не врахував вищезазначені вимоги КПК України, та не зазначив у своєму рішенні належних мотивів.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції для виключення обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, врахував невизнання вини ОСОБА_1 , висловлене в поданій апеляційній скарзі, проте у мотивувальній частині свого вироку кілька разів указав, що обвинувачений в суді першої інстанції визнав свою вину, щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочину. Більш того, в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив визнання своєї вини.
З огляду на вищезазначене Суд уважає, що свій висновок про відсутність у ОСОБА_1 щирого каяття суд апеляційної інстанції зробив не на підставі іншої оцінки обставин, встановлених судом першої інстанції, а лише на підставі змісту апеляційної скарги, яку обвинувачений фактично не підтримав у судовому засіданні.
Наведене свідчить про те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370 420 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 438 цього Кодексу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищевказане та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5