№ 183/4872/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 183/4872/18

провадження № 61-8067св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергель Сергій Володимирович, Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2018 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В., Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

На обґрунтування позову зазначив, що за результатом вивченням стану дотримання законодавства у сфері земельних відносин на території Новомосковського району встановлено, що 20 квітня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 5,9495 га, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Відповідно до відомостей із Державного реєстру право власності на зазначену земельну ділянку виникло у ОСОБА_1 на підставі розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 04 січня 2018 року № 016586. Згідно з відповіддю Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року № 02-11-1930/0/327-18 розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 04 січня 2018 року № 016586 не приймалось. А тому позивач переконував, що розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 04 січня 2018 року за № 016586 є підробленим, що у свою чергу, відповідно до вимог статті 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання його незаконним. Також, позивач стверджував, що підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 24 квітня 2018 року № 40781390 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки таке рішення прийняте на підставі підробленого документа, а спірна земельна ділянка повинна бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив визнати незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04 січня 2018 року № 016586 в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 24 квітня 2018 року № 40781390 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:163:1001, площею 5,9495 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за ОСОБА_1 ; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 5,9495 га, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 24 квітня 2018 року № 40781390 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:163:1001, площею 5,9495 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за ОСОБА_1 . Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 5,9495 га, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області. У іншій частині позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в сумі 5 286,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, за ОСОБА_1 зареєстровано державним реєстратором Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування - розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації за від 04 січня 2018 року № 016586, тому дійшов висновку, що оспорюване рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку від 24 квітня 2018 року № 40781390 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза її волею, то відповідно до приписів статті 387 ЦК України, вона має бути витребувана у відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 04 січня 2008 року № 016586 в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не надано такого розпорядження , що не дає можливості суду надати оцінку наявності чи відсутності такого документа. А тому такі документи, накази, розпорядження, а також документи, винесені не уповноваженою особою не є чинними, не підлягають виконанню та не можуть бути оскаржені окремо.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року в оскаржуваній частині щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 24 квітня 2018 року № 40781390 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:163:1001, площею 5,9495 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за ОСОБА_1 ; витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 5,9495 га, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області; в частині розподілу судових витрат скасовано та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В., Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 24 квітня 2018 року № 40781390 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:163:1001, площею 5,9495 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за ОСОБА_1 ; витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 5,9495 га, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року в частині розгляду позовних вимог про визнання незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04 січня 2018 року № 016586 не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що у випадку порушення прав позивача шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особи на його нерухоме майно належним способом захисту права позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позовна заява прокурора не містить вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності від 20 квітня 2018 року № 25858262 на спірну земельну ділянку, а сама по собі вимога про скасування рішення державного реєстратора від 24 квітня 2018 року № 40781390 є неналежним та неефективним способом захисту, то така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності від 20 квітня 2018 року № 25858262 за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку не скасований, то похідна позовна вимога щодо витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 5,9495 га кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є передчасною, а тому також задоволенню не підлягає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У травні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд:

- безпідставно вийшов за межі апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та вирішив справу на свій розсуд;

- не звернув увагу на те, що позовна вимога про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь її власника є самостійним та належним способом захисту;

- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 914/1131/18, від 22 серпня 2018 року у справі № 904/9169/17, та постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13.

Крім того, касаційна скарга містить клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року та клопотання про проведення судового засідання за участю представника офісу Генерального прокурора.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 травня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року (із урахуванням ухвали Верховного Суду від 27 травня 2021 року про надання строку для усунення недоліків) поновлено заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано матеріали справи № 183/4872/18 із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У липні 2021 року матеріали справи № 183/4872/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про проведення судового засідання за участю представника офісу Генерального прокурора; справу № 183/4872/18 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 квітня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 5,9495 га, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1537964212232), що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 червня 2018 року № 128033806.

Підставою виникнення права власності згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 04 січня 2018 року № 016586.

Згідно з листом Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року № 02-11-1930/0/327-18 розпорядження від 04 січня 2018 за № 016586 Новомосковською районною державною адміністрацією - не приймалось.

Відповідно до письмової інформації відділу у Новомосковському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 травня 2018 року № 4-0.23-330/110-18 земельна ділянка кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, розташована за межами населеного пункту, межі населеного пункту не змінювалися; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення не змінювалося; кадастровий номер присвоєно на підставі проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою.

Також судами встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 квітня 2018 року внесене кримінальне провадження за № 42018041500000092 щодо використання невідомою особою завідомо підробленого документу, розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області; оформлення права власності на земельні ділянки державної власності, чим спричинені збитки державі, за частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

04 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене кримінальне провадження за № 42018041500000122 щодо надання невідомою особою державному реєстратору Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області завідомо підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04 січня 2018 року № 016586, за частиною четвертою статті 358 КК України.

Листом виконавчого комітету Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 28 травня 2018 року № 02-26/276 повідомлено, що реєстраційна справа за № 1537964212232 направлена поштою для зберігання до архіву Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, до відділу з Державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно.

Згідно з листом відділу з Державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації від 17 травня 2018 року № 15-13/90 реєстраційна справа, за номером 1537964212232 до відділу не надходила.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Щодо волевиявлення держави на відчуження майна

За положеннями статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 14 Конституції України).

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом частини третьої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223286500:02:163:1001 за ОСОБА_1 зареєстровано державним реєстратором Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі неіснуючого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 04 січня 2018 року № 016586.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 в супереч статей 116 118 ЗК України не звертався із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення; дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував; проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася; в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, проект землеустрою не погоджувався.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області поза її волею, на підставі завідомо підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04 січня 2018 року № 016586.

Щодо вимоги про витребування земельної ділянки

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша і друга статті 4 ЦПК України).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного або негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18).

Для витребування власником майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У справі, рішення в якій є предметом перегляду, позивач просив про застосування різних способів захисту прав власника, проте для спірних правовідносин єдиним ефективним способом захисту прав позивача є віндикаційний позов (вимога про витребування земельної ділянки із незаконного володіння).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов правильного висновку про те, що оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза її волею, то відповідно до приписів статті 387 ЦК України вона має повинна бути витребувана у відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Разом з тим, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, зокрема в частині розгляду позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності від 20 квітня 2018 року № 25858262 за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку не скасований, то похідна позовна вимога щодо витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 5,9495 га, кадастровий номер 1223286500:02:163:1001, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є передчасною та задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що вимога про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та самостійно приводить до ефективного захисту прав власника

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про витребування земельної ділянки із незаконного володіння, яке відповідає вимогам закону, то постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розгляду вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що у разі порушення прав позивача шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особина на його нерухоме майно ефективним способом захисту права позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Верховний Суд не може цілком погодитись з наведеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) було передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав.

З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми права виконанню підлягають винятково такі судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до переліку яких не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року такий спосіб захисту вже не вважається таким, що може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі № 1952-IV.

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржувана судового рішення суду апеляційної інстанції, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису щодо державної реєстрації права, закон не передбачав, тому висновки суду апеляційної інстанції про ефективність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права позивача, є помилковими.

Також помилковими є і висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 24 квітня 2018 року № 40781390 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, оскільки, ефективним і правомірним способом захисту за обставинами цієї справи, яка уже було зазначено Верховним Судом у цій постанові, є віндикація (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Отже, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, але судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 24 квітня 2018 року № 4078139 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223286500:02:163:1001, площею 5,9495 га, із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог із мотивів, наведених у цій постанові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що:

- постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині розгляду позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування земельної ділянки із незаконного володіння підлягає скасуванню, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року в цій частині підлягає залишенню в силі;

- рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині розгляду позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині з мотивів, наведених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи висновки Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 , відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає стягненню 1/2 частини фактично сплаченого судового збору за подання касаційної скарги, а саме 5 286,00 грн (10 572,00 грн / 2).

Керуючись статтями 141 400 409 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині розгляду позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування земельної ділянки із незаконного володіння скасувати, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року в цій частині залишити в силі.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в частині розгляду позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відмовити з мотивів, наведених у цій постанові.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5 286,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко