Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 183/6284/21

провадження № 61-11514св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Новомосковське лісове господарство»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року в складі колегії суддів:Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У вересні 2021 року керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ДП «Новомосковське лісове господарство» звернувся до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

У травні 2022 року прокурор звернувся з заявою про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом спору у справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 серпня 2016 року, площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Працевичем В. В. за № 626, з одночасним припиненням права власності останнього на вказану земельну ділянку та усунення перешкод у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її витребування (повернення) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування державного підприємства «Новомосковське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Прокурор просив забезпечити позов шляхом:

накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 880623412232);

заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам проведення будь-яких будівельних робіт та заходів на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт за номером ДП061183022300 від 29.10.2018, в тому числі щодо подачі декларації про закінчення будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі судді: Городецького Д. І. від 26 травня 2022 року заяву прокурора задоволено частково.

Заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 880623412232).

Заборонено відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам проведення будь-яких будівельних робіт та заходів на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт за номером ДП061183022300 від 29 жовтня 2018 року, в тому числі щодо подачі декларації про закінчення будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 880623412232).

Вказано, що зустрічне забезпечення не застосовується.

В іншій частині заяви прокурора відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач в теперішній час здійснює активне будівництво нової споруди. Будівництво будівлі центру торгівлі та відпочинку на залісненій земельній ділянці лісогосподарського призначення може вщент знівечити всі лісові насадження на ній та призвести до екологічного правопорушення, істотного погіршення стану земельної ділянки лісового фонду. Існування будівлі центру торгівлі та відпочинку на спірній земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка в разі задоволення позову Новомосковської окружної прокуратури повинна бути повернута в користування та розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації та постійне користування ДП «Новомосковське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_2 , істотно ускладнить чи унеможливить виконання судового рішення та відновлення прав Дніпропетровської обласної державної адміністрації і ДП «Новомосковське лісове господарство», а також може призвести до значних матеріальних затрат, зокрема, з боку самого відповідача ОСОБА_2 . В той час як забезпечення позову шляхом заборони будь-кому проводити будь-які будівельні роботи та заходи на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, в тому числі щодо подачі декларації про закінчення будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, навпаки, не лише жодним чином не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам та не порушить права відповідачів, а ще й попередить їх можливі майнові витрати, які можуть виникнути в разі винесення судом рішення про задоволення позову прокурора.

Суд першої інстанції вказав, що між сторонами дійсно існує спір з приводу зазначеного об`єкту нерухомого майна, заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Суд вважав за можливе забезпечити позов шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, ОСОБА_2 у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження та експлуатації земельної ділянки площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 880623412232). Накладення арешту на зазначену земельну ділянку є недоцільним і зайвим, оскільки ризик її відчуження та експлуатації, про який в своїй заяві заявляє позивач, повністю може бути нейтралізовано без додаткового накладення арешту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Шпакової Т. С., яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 , задоволено частково.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року скасовано і справу повернуто до суду першої інстанції для вирішення заяви відповідно до ЦПК України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Апеляційний суд вказав, що як вбачається з матеріалів справи, забороняючи відповідачу ОСОБА_2 проведення будь-яких будівельних робіт та заходів на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт за номером ДП061183022300 від 29 жовтня 2018 року, в тому числі щодо подачі декларації про закінчення будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 880623412232), суд першої інстанції не зазначив які саме будівельні роботи заборонено проводити ОСОБА_2 та не з`ясував чи проведені будь-які будівельні роботи на час винесення ухвали. Натомість, як пояснив представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 на час винесення ухвали про забезпечення позову, будівництво вже завершено. Крім того, забороняючи будь-яким іншим особам проведення будь-яких будівельних робіт та заходів на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт за номером ДП061183022300 від 29 жовтня 2018 року, в тому числі щодо подачі декларації про закінчення будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3608 га, кадастровий номер 1223285000:01:001:8007, яка розташована на території Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 880623412232), суд не зазначив, кому саме з учасників даної цивільної справи заборонено проводити будівельні роботи.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції при постановленні ухвали не з`ясував обставини справи, ухвала суду першої інстанції постановлена без дотриманням норм процесуального права, а тому висновок суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову є передчасним. За таких обставин колегія суддів вважала, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду-скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для вирішення заяви про забезпечення позову відповідно до ЦПК України.

Аргументи учасників справи

18 листопада 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, в якій просив: скасувати оскаржену постанову апеляційного суду; залишити в силі ухвалу суду першої інстанції; стягнути сплачений судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Встановивши, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, апеляційний суд відповідно до положень статті 376 ЦПК України мав підстави для скасування судового рішення частково або повністю і прийняття нового судового рішення у відповідній частині або для зміни судового рішення, розглянувши справу по суті. Аналогічні за змістом висновки щодо розмежування ухвал, які не перешкоджають подальшому провадженню, викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц.

Зазначає, що ні представник відповідача ОСОБА_2 , ні апеляційний суд не заперечували факт здійснення нового будівництва комерційного об`єкту - центру торгівлі та відпочинку на спірній земельній ділянці лісового фонду. На цьому етапі не має значення який об`єм робіт вже виконано. Важливим є той факт, що будівництво здійснюється на лісовій земельній ділянці, тобто шкода спричиняється самим фактом здійснення нового будівництва, а не кількістю проведених робіт. Існування будівлі центру торгівлі та відпочинку на спірній земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка в разі задоволення позову повинна бути повернута в користування та розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації та постійне користування державного підприємства «Новомосковське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_2 , істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання судового рішення. Забезпечення позову шляхом заборони будь-кому проводити будь-які будівельні роботи та заходи на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, в тому числі щодо подачі декларації про закінчення будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, навпаки, не лише жодним чином не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам та не порушить права відповідачів, а ще й попередить їх можливі матеріальні витрати, які можуть виникнути в разі винесення судом рішення про задоволення позову прокурора.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

11 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року: в задоволенні клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора відмовлено; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 353 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 521/8746/18 провадження 61-6960св19) вказано про те, що «суд апеляційної інстанції має право скасовувати лише ті ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Ухвала щодо забезпечення позову подальшому провадженню у справі не перешкоджає. Таким чином, апеляційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, порушив вимоги статті 374 ЦПК України, а тому постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року не можна вважати законною та обґрунтованою».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19) не відступлено від правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 521/8746/18 (провадження 61-6960св19) та зазначено, що «апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі».

Тобто, суд апеляційної інстанції не має повноважень на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду, зокрема заяви про забезпечення позову, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі положень пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, оскільки така ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У справі, що переглядається:

ухвалою суду першої інстанції задоволено частково заяву прокурора про забезпечення позову;

апеляційний суд при скасуванні ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та поверненні справи до суду першої інстанції для вирішення заяви відповідно до ЦПК України вважав, що суд першої інстанції при постановленні ухвали не з`ясував обставини справи, ухвала суду першої інстанції постановлена без дотриманням норм процесуального права, а тому висновок суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову є передчасним;

апеляційний суд не врахував, що суд апеляційної інстанції не має повноважень на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду, зокрема заяви про забезпечення позову, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі положень пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, оскільки така ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі;

апеляційний суд не звернув уваги, що у разі встановлення наявності підстав для скасування судового рішення (зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України скасовує ухвалу повністю чи частково і ухвалює у відповідній частині нове судове рішення або змінює ухвалу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції по суті не переглянув ухвалу суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук