ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 185/3675/22
провадження № 61-5493св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Головіна В. О., від 21 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,
від 13 березня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - ДП «НВО «ПХЗ») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з наказом № 562
від 02 березня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису» скорочено у штатному розписі 1 одиницю - директор з кадрів і безпеки - директор з програм утилізації МБР SS-24 (КП 1232), яку обіймав позивач. Згідно з наказом № 1105 від 03 березня 2022 року «Про скорочення чисельності по підприємству» скорочено працівника, який займав цю посаду, а 28 квітня
2022 року видано наказ № 2425 «Про надання відпусток з подальшим звільненням», згідно з якого позивача звільнено у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 частини першої статті 40
КЗпП України.
3. Позивач вважає накази № 562 від 02 березня 2022 року, № 1105
від 03 березня 2022 року та № 2425 від 28 квітня 2022 року в частині звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці незаконними та такими, що порушують його трудові права.
4. Вказує, що фактично на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці, у вищезазначених наказах відсутні посилання на об`єктивні обставини, які зумовлюють необхідність запровадження змін в організації виробництва і праці та скорочення посади.
5. Відповідачем порушено порядок вивільнення працівників, передбачений частиною першою статті 492 КЗпП України, в частині недодержання строків попередження про наступне вивільнення та вимоги частини третьої статті 492 КЗпП України, оскільки відповідач не пропонував йому іншої роботи (всіх вакантних посад) на цьому ж підприємстві.
6. Також діями відповідача (незаконним звільненням), йому було спричинено моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 562
від 02 березня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису»;
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 1105
від 03 березня 2022 року «Про скорочення чисельності по підприємству»;
- визнати незаконним та скасувати пункт 3 наказу відповідача № 2425 від 28 квітня 2022 року «Про надання відпусток з подальшим звільненням» в частині його звільнення з посади директора з кадрів і безпеки - директора з програм утилізації МБР SS-24 13 червня 2022 року;
- поновити його на посаді директора з кадрів і безпеки - директора з програм утилізації МБР SS-24 з 14 червня 2022 року;
- стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
9. Рішення суду мотивоване тим, що при звільненні позивача відповідачем в повній мірі дотримано порядок вивільнення працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме: на підприємстві дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності та штату працівників; позивач був вчасно попереджений за два місяці про майбутнє звільнення; позивачу пропонувалась інша робота на підприємстві, на яку він не надав згоди на переведення; вирішено питання щодо отримання згоди профспілки на звільнення. Враховуючи те, що порушення законних прав позивача при його звільненні судом не встановлено, відсутні також підстави для задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
Інформація про рух справи у судах
10. Постановою Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 21 лютого 2023 року залишено без змін.
11. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача відповідачем в повній мірі дотримано законодавчий порядок вивільнення працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
12. Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
13. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 562 від 02 березня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису», визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 1105
від 03 березня 2022 року «Про скорочення чисельності по підприємству» залишено без змін.
14. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування пункту 3 наказу відповідача № 2425 від 28 квітня 2022 року «Про надання відпусток з подальшим звільненням» в частині звільнення з посади директора з кадрів і безпеки - директора з програм утилізації МБР SS-24 13 червня 2022 року, поновлення позивача на посаді директора з кадрів і безпеки - директора з програм утилізації МБР SS-24 з
14 червня 2022 року, стягнення компенсації моральної шкоди скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Верховний Суд, направляючи у відповідній частині справу на новий розгляд, вказав, що апеляційний суд в оскарженій постанові не дослідив повідомлення (пропозиція вакансій) ДП «НВО «ПХЗ» від 16 вересня 2022 року № 92/110-141 та не з`ясував коли фактично воно було отримано позивачем, які посади були вакантними на момент звільнення позивача - 29 вересня 2022 року, чи всі вакантні посади пропонувалися позивачу, на який момент часу вони були вакантними, чи пропонувалися позивачу наявні вакансії станом на день звільнення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 21 лютого 2023 року залишено без змін.
17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки
ДП «НВО «ПХЗ» виконано умови положення частини третьої статті 492 КЗпП України, запропоновано ОСОБА_1 перелік вакансій, що відповідали вимогам посади чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що запропоновані роботодавцем вакансії йому не підходили та були наявні інші вакантні посади, які йому не пропонувались.
18. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не пропонувалися наявні на день звільнення вакансії, про які йому було повідомлено листом
від 16 вересня 2022 року № 92/110/141, апеляційний суд відхилив, оскільки
08 вересня 2022 року повідомленням (пропозиція вакансій) № 92/110-136 позивачу пропонувались саме ці вакансії, від яких він відмовився. Вказану пропозицію він отримав 14 вересня 2022 року.
19. Апеляційний суд вважав недоведеним факт отримання позивачем пропозиції щодо вакансій після звільнення, оскільки це спростовано матеріалами справи.
20. Відповідно до інформації про попит на робочу силу (вакансії) на час звільнення позивача ОСОБА_1 в ДП «НВО «ПХЗ» всі наявні вакансії позивачу пропонувались.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року в частині визнання незаконним та скасування пункту 3 наказу відповідача № 2425 від 28 квітня 2022 року «Про надання відпусток з подальшим звільненням» в частині звільнення з посади директора з кадрів і безпеки - директора з програм утилізації МБР SS-24 13 червня 2022 року, поновлення позивача на посаді директора з кадрів і безпеки - директора з програм утилізації МБР SS-24 з
14 червня 2022 року, стягнення компенсації моральної шкоди та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вказані вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. 15 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року.
23. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у червні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19,
від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 20 грудня 2023 року у справі № 185/3675/22, у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі
№ 6-33цс14, від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня
2017 року у справі № 6-1264цс17, від 25 травня 2016 року у справі
№ 6-3048цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Зазначає, що ані перед звільненням, ані в день звільнення позивачу не було запропоновано переліку вакантних посад на підприємстві. При попередженні про майбутнє вивільнення позивачу було запропоновано лише одну вакантну посаду за наявності понад 500 вакансій. Повідомлення (пропозиція вакансій) відповідача від 16 вересня 2022 року № 92/110-141 було отримане позивачем вже після звільнення - 30 вересня 2022 року.
26. Зауважує, що позивачем надавались пояснення суду, відповідно до яких він отримав останню пропозицію з вакансіями перед звільненням
14 вересня 2022 року, але вакансії на день звільнення могли змінитися, тому ОСОБА_1 планував ще у день звільнення ознайомитись із переліком вакансій та обрати одну із запропонованих посад. У день звільнення йому не надали список вакансій на підприємстві. ОСОБА_1 не відмовлявся від переведення на іншу роботу та планував продовжити працювати на підприємстві.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27. У червні 2024 року представник ДП «НВО «ПХЗ» - адвокат Веснін С. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Вказує, що частина висновків Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, сформовані у правовідносинах, що не є подібними, а інша частина висновків, які сформовані Верховним Судом у подібних правовідносинах, - врахована апеляційним судом. Зауважує, що позивачу неодноразово повідомлялось про наявні вакантні посади на підприємстві. У день звільнення позивач на підприємство не з`явився і заяв про переведення на іншу вакантну посаду не подав. Апеляційний суд обґрунтовано врахував, що перелік вакантних посад у листі від 16 вересня 2022 року є ідентичним переліку посад, які були запропоновані позивачу листом від 08 вересня 2022 року, від яких він фактично відмовився, оскільки згоди на переведення на будь-яку із запропонованих вакансій не надав.
Фактичні обставини справи, встановленні судами
28. ДП «НВО «ПХЗ» з метою скорочення витрат на утримання підприємства, необхідністю проведення змін в організації виробництва і праці, оптимізації виробничих та управлінських процесів, змінило організаційну структуру, зокрема, шляхом скорочення штатної одиниці, що підтверджено наказами
ДП «НВО «ПХЗ» № 562 від 02 березня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису та № 1105 від 03 березня 2022 року «Про скорочення чисельності по підприємству».
29. 03 березня 2022 року ОСОБА_1 під розписку ознайомився із наказом № 1105 від 03 березня 2022 року.
30. Відповідно до наказу № 2425 від 28 квітня 2022 року «Про надання відпустки із подальшим звільненням» ОСОБА_1 було надано відпустку з
02 травня 2022 року по 17 травня 2022 року, з 18 травня 2022 року по
10 червня 2022 року та вирішено звільнити згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в перший робочий день після закінчення відпустки, який припадав на 13 червня 2022 року. З цим наказом позивач ознайомлений 28 квітня 2022 року.
31. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , яка виникла в період щорічної відпустки, наказами № 3271 від 13 червня 2022 року, № 3587 від 29 червня 2022 року, № 5114 від 02 вересня 2022 року, внесено зміни до пункту 3 наказу № 2425 від 28 квітня 2022 року в частині дати звільнення, а саме вказано: «звільнити… в перший робочий день, наступний після закінчення відпустки, продовженої на кількість днів тимчасової непрацездатності, зазначених у документі про тимчасову непрацездатність».
32. ДП «НВО «ПХЗ» письмово повідомляв ОСОБА_1 про вакантні посади на підприємстві про що складені - протокол від 29 березня 2022 року, листи
із повідомленнями про вручення: № 92/110-72 від 19 квітня 2022 року,
№ 92/110-78 від 27 квітня 2022 року, № 92/110-80 від 02 травня 2022 року,
№ 92/110-101 від 30 червня 2022 року, № 92/110-106 від 07 липня 2022 року, № 92/110-116 від 26 липня 2022 року, № 92/110-136 від 08 вересня 2022 року, № 92/110-141 від 16 вересня 2022 року.
33. ОСОБА_1 звільнений 29 вересня 2022 року, після завершення відпусток, подовжених на час тимчасової непрацездатності.
34. Вакантні посади у повідомленні від 16 вересня 2022 року № 92/110/141 аналогічні посадам у повідомленні (пропозиція вакансій) № 92/110-136
від 08 вересня 2022 року, яку позивач отримав 14 вересня 2022 року, та від яких позивач відмовився.
35. Апеляційний суд встановив, що відповідно до інформації про попит на робочу силу (вакансії) на час звільнення ОСОБА_1 в ДП «НВО «ПХЗ» всі наявні вакансії позивачу пропонувались.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
40. Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
41. Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.
42. За змістом статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
43. Відповідно до статті 2371 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
44. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення компенсації моральної шкоди, виходив з того, що апеляційний суд в оскарженій постанові не дослідив повідомлення (пропозиція вакансій) ДП «НВО «ПХЗ» від 16 вересня 2022 року № 92/110-141 та не з`ясував коли фактично воно було отримано позивачем, які посади були вакантними станом на момент звільнення позивача - 29 вересня 2022 року, чи всі вакантні посади пропонувалися позивачу, на який момент часу вони були вакантними, чи пропонувалися позивачу наявні вакансії станом саме на день звільнення.
45. Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
46. Під час нового розгляду справи, на виконання вказівок Верховного Суду, апеляційний суд, встановивши, що вакантні посади у повідомленні
від 16 вересня 2022 року № 92/110/141 аналогічні посадам у повідомленні (пропозиція вакансій) № 92/110-136 від 08 вересня 2022 року, яку позивач отримав 14 вересня 2022 року, від цих вакансій позивач відмовився, та відповідно до інформації про попит на робочу силу (вакансії) на час звільнення ОСОБА_1 в ДП «НВО «ПХЗ» всі наявні вакансії позивачу пропонувались, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення позивача, оскільки відповідачем дотримано порядок вивільнення працівників, встановлений статтею 492 КЗпП України.
47. Посилання заявника на те, що повідомлення (пропозиція вакансій) відповідача від 16 вересня 2022 року № 92/110-141 отримане позивачем після його звільнення - 30 вересня 2022 року, не спростовує того факту, що йому було запропоновано всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, які існували з моменту попередження працівника про наступне вивільнення до дня розірвання трудового договору з ним.
48. Із матеріалів справи не вбачається, що позивач надав згоду на зайняття однієї із запропонованих йому вакансій та, що на підприємстві існували інші вакантні посади, які б відповідали його кваліфікації, проте не були йому запропоновані.
49. Наведене свідчить про об`єктивну неможливість продовження трудових правовідносин та наявність підстав для звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
50. Оскільки відсутні правові підстав для скасування наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 , похідні вимоги про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням також не підлягають задоволенню.
51. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21,
від 20 грудня 2023 року у справі № 185/3675/22, у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, від 01 квітня
2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
52. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
55. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
56. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
57. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401
ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення,
а оскаржуваних судових рішень - без змін.
58. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
2. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников