ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 185/7362/22

провадження № 61-9741св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник Анжеліка Миколаївна, ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 , а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Шаповалової І. С. від 03 жовтня

2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., від 31 травня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А. М., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначали, що 26 липня 2014 року кожен з них відчужив, належну йому 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу.

3. Посилалися на те, що насправді вони домовилися, що укладають спадковий договір, за умовами якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будуть виконувати розпорядження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і у разі їх смерті набудуть право власності на належні їм 1/4 частки у зазначеній квартирі.

4. Лише у 2022 році з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав вони дізналися про наявність договору купівлі-продажу квартири

від 26 липня 2014 року. Водночас, жодних грошових коштів за таким договором вони не отримували, оскільки вважали, що укладають спадковий договір.

5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частки квартири, укладений 26 липня 2014 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Нижник А. М., реєстровий номер 681, щодо 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 308665712124; скасувати запис про право власності №6465287 від 26 липня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об`єкта нерухомого майна 308665712124.

6. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_5 .

Стислий виклад позиції інших учасників справи

7. ОСОБА_4 визнав позовні вимоги, зазначивши, що у 2014 році вони справді мали укласти спадковий договір, однак помилково було укладено договір купівлі-продажу.

8. Приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А. М. повідомила суд першої інстанції про отримання нею судових повісток після дати призначених судових засідань, зазначаючи про незгоду з заявленими позовними вимогами та готовність надати свої пояснення щодо посвідчення оспорюваного договору.

Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції

9. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Шаповалової І. С. від 03 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

10. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки квартири, укладений

26 липня 2014 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Нижник А. М., реєстровий номер 681, щодо 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 308665712124.

11. Скасовано запис про право власності № 6465287 від 26 липня 2014 року

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо 3/4 частки вказаної квартири, складений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14712376 від 26 липня 2014 року, за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26 липня

2014 року.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внутрішнє волевиявлення позивачів було спрямовано на настання реальних правових наслідків, пов'язаних з укладенням спадкового договору, проте вони помилково уклали договір купівлі-продажу частки квартири. Позивачі при укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири помилилися щодо обставин, які мають істотне значення. Жодних коштів за договором позивачі не отримували, оскільки вважали, що укладають спадковий договір.

13. Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 992,40 грн.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Зазначено, що сторони мали реальне та безумовне волевиявлення на укладення саме договору купівлі-продажу, з огляду на те, що вони замовили звіт про оцінку майна, заздалегідь сплатили пенсійний збір у розмірі 1% з призначенням платежу «пенсійний збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна», з`явилися до нотаріуса особисто та добровільно, перебували при здоровому розумінні та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, були попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства України, що регулюють правочин купівлі-продажу. Кожний із продавців та покупець прочитали саме договір

купівлі-продажу, висловили своє волевиявлення саме на посвідчення договору купівлі-продажу, прочитали та власноручно підписали заяву про те, що просять посвідчити договір купівлі-продажу належних їм часток квартири та про те, що це їх перший продаж нерухомого майна у звітному періоді, що діють вони без фізичного чи морального примусу, їх дієздатність не обмежена. Крім того, після прочитання договору у присутності нотаріуса отримали гроші за договором купівлі-продажу, власноруч підписали договір купівлі-продажу та засвідчили факт розрахунку за договором.

Узагальнені доводи касаційних скарг

16. 30 червня 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 рокуу справі

№911/1171/18, від 04 червня 2019 року у справі №910/9070/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що суд першої інстанції відкрив провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження, що є порушенням вимог процесуального закону. Крім того, звертає увагу, що судом апеляційної інстанції справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що за оспорюваним договором позивачі не отримали грошових коштів, однак з їх власності вибуло нерухоме майно.

19. Надані нотаріусом докази вважає недопустимими, з огляду на відмінність його підпису у договорі, звіті про оцінку та сторінці журналу нотаріуса. Зазначене є підставою для проведення судової почеркознавчої експертизи, що є неможливим на стадії касаційного перегляду справи. Водночас, належним чином засвідченої згоди третьої особи на укладення договору купівлі-продажу не надано.

20. Звертає увагу, що пояснення приватного нотаріуса та докази надані з пропуском строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також з порушенням положень статті 367 ЦПК України.

21. Вважає, що судами не встановлено фактичних обставин справи, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях.

22. Зосереджує увагу на належному повідомленні про розгляд справи в суді першої інстанції третьої особи ОСОБА_5 . Натомість позивачку ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, вона не отримувала копію апеляційної скарги та не мала можливості подати відзив на апеляційну скаргу третьої особи.

23. Додатково посилається на розгляд справи в спрощеному провадженні, з порушенням положень пункту 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України, з огляду на те, що справа стосується спадкових правовідносин, а вартість квартири перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму на день подання позову.

24. 19 липня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня

2023 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявники зазначають неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 рокуу справі

№911/1171/18, від 04 червня 2019 року у справі №910/9070/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказують, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Зазначають, що суд першої інстанції відкрив провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження, що є порушенням вимог процесуального закону. Крім того, звертають увагу, що судом апеляційної інстанції справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 також обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема в частині відкриття провадження у суді першої інстанції в спрощеному провадженні, не встановлення фактичних обставин справи, не дослідження правової природи спірного правочину, не допитано свідків, не проведено експертизу підпису та психоемоційного стану сторін.

27. Судове рішення апеляційного суду вважають не достатньо мотивованим, ухваленим за відсутності позивачки ОСОБА_1 та її належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду. Крім того, вважає, що прийняття судом апеляційної інстанції пояснень та доказів від приватного нотаріуса є порушенням положень статей 178, 367 ЦПК України.

28. Вважають, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, не врахувавши, що сторони договору купівлі-продажу не передавали та не отримували грошових коштів за спірний об`єкт нерухомості. У матеріалах справи відсутня згоди ОСОБА_5 на укладення договору купівлі-продажу, більш того, її належним чином повідомляли про дату, час та місце судового розгляду в суді першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 185/7362/22 за касаційною скаргою відповідача, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

30. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року поновлено

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивачів.

31. 27 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

32. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 07 серпня 2023 року ОСОБА_5 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

33. Відзив ОСОБА_5 , від імені якої діє адвокат Шчекіч І. В., на касаційну скаргу ОСОБА_4 обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи, урахував поведінку сторін договору, які протягом 8 років не оспорювали його умов. Крім того, суд дотримався норм процесуального права при вирішенні питання про можливість розгляду справи без участі осіб, які не з`явились, а також при прийнятті пояснень та доказів від третьої особи. Зосереджує ОСОБА_5 увагу на тому, що судом була врахована думка відповідача, який не заперечував щодо долучення доказів.

34. Зауважує, що після укладення оспорюваного правочину, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 подарували своїм синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3/4 частини квартири. Вважає, що спір у справі, яка переглядається в касаційному порядку, направлений на затягування та перешкоджання розгляду справи № 185/11424/22 про поділ майна подружжя, у межах якої вона намагається захистити своє право на 3/8 частки спірної квартири.

35. Додатково зауважує про підстави поданого позову, визнання сторонами факту підписання оспорюваного договору, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.

36. Зазначені заявниками порушення судом першої інстанції норм процесуального права вважає безпідставними, більш того, заявники не оскаржували судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

37. З 05 червня 1987 року по 15 березня 1999 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

38. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами відповідача ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_1 .

39. ОСОБА_5 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі у період з 14 жовтня 2005 року по 11 червня 2022 року.

40. 26 липня 2014 року ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі із

ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу частки квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

41. Відповідно до пункту 5 зазначеного договору купівлі-продажу частки квартири, на укладення та підписання цього договору одержана письмова заява від дружини покупця - ОСОБА_5 .

42. 26 липня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності №6465287 з присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна № 308665712124 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14712376 від 26 липня 2014 року.

Позиція Верховного Суду

43. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

44. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

45. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

47. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

48. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

49. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

50. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

51. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

52. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

53. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

54. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

55. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

56. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

57. Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі

№ 905/1227/17.

58. Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

59. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

60. Правочини, вчинені внаслідок помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

61. Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

62. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав, повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

63. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі

№ 759/17065/14-ц зроблено висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та вказано, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності, уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину необхідно розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).

64. Встановивши, що укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу сторони були дієздатними та підтверджували, що умови договору їм зрозумілі, відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує інший правочин, спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому, ціна продажу відповідає їх дійсним намірам, на його укладення надана згоди дружини покупця (пункти 5, 13 договору), правові наслідки правочину, зокрема щодо переходу права власності на предмет договору, викладені чітко (пункти 1, 3 договору), з метою визначення ціни продажу сторонами було замовлено звіт про незалежну оцінку вартості квартири (пункт 2 договору), підтверджено факт передачі грошових коштів до підписання договору (пункт 3 договору), сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (пункт 10 договору) з призначенням платежу «єдиний внесок з операції купівлі-продажу нерухомого майна» (а.с. 188), а також наведено підстави для звільнення від сплати податку за продаж об`єктів нерухомого майна відповідно до пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України (пункт 11 договору, заява про посвідчення договору купівлі-продажу), а також власноручно зазначено про прочитання сторонами саме договору купівлі-продажу (розділ договору «Підписи»), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Наявність помилки у діях позивачів при укладенні оспорюваного договору, а також спрямованість волі сторін договору на укладення спадкового договору не доведені.

65. Доводи позивачів щодо відсутності оплати належної їм частки у праві власності на спірну квартиру обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на положення пунктів 2, 3 договору. Так, за умовами указаних пунктів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та визначення його ціни сторони надали звіт про незалежну оцінку вартості квартири від 07 березня

2014 року та зазначили, що покупець передав визначену у звіті вартість предмета продажу продавцям ще до підписання договору. Крім того, своїми підписами у договорі сторони засвідчили про відсутність у них претензій майнового характеру один до одного.

66. У контексті зазначених доводів позивачів, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, згідно з яким положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші. Включення у договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір.

67. Колегія суддів також звертає увагу на суперечливу поведінку сторін спору, які протягом 8 років з дня укладення спірного договору купівлі-продажу не заявляли про помилку щодо правової природи укладеного правочину та його безоплатність, а подали позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки квартири, за яким ОСОБА_3 набув у власність 3/4 її частки, після виникнення спору між ним та його колишньою дружиною про поділ майна подружжя (справа №185/11424/22). Крім того, після укладення оспорюваного договору спірне нерухоме майно було відчужене на підставі договору дарування, який оспорюється у справі № 185/7747/23.

68. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

69. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

70. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

71. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

73. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, а також поведінці сторін оспорюваного договору, та дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

74. Доводи касаційних скарг позивачів та відповідача, які за своїм змістом містять аналогічні підстави оскарження, зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

76. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

77. Щодо доводів касаційних скарг про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зауважує наступне.

78. Касаційні скарги містять посилання на помилковість розгляду справи в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження, з посиланням на неможливість розгляду в порядку спрощеного позовного провадження справ щодо спадкування (пункт 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України).

79. Зазначені доводи заявників є безпідставними, з огляду на те, що предметом спору є оспорення дійсності цивільно-правового правочину - договору купівлі-продажу з підстав, визначених у статті 229 ЦК України. Правовідносин, що характеризуються переходом прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) між сторонами спору не виникало. Крім того, заявники погоджувалися із таким порядком розгляду справи в суді першої інстанції та не оскаржували судове рішення до суду апеляційної інстанції.

80. Необґрунтованими є також посилання касаційних скарг на незаконність прийняття судом апеляційної інстанції пояснень третьої особи та доданих до них доказів. Так, судом апеляційної інстанції на підставі положень частини третьої статті 367 ЦПК України правильно враховано, що приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А. М., яка посвідчувала оспорюваний правочин, не мала можливості надати відповідні пояснення в суді першої інстанції, з огляду на дати та час отримання судових повісток, у той же час повідомляла про це суду та просила викликати її у наступне судове засідання для надання пояснень. Крім того, з огляду на предмет спору та обставини, які підлягають встановленню при вирішенні спору щодо визнання недійсним правочину з підстав допущення сторонами помилки щодо обставин, які мають істотне значення, апеляційний суд правильно урахував необхідність встановлення обставин укладення та нотаріального посвідчення оспорюваного договору. Сторони справи не заперечували щодо долучення до матеріалів справи доказів, наданих приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А. М. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції (а.с.190-192).

81. Посилання касаційних скарг на розгляд справи в суді апеляційної інстанції без участі та належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду позивачки ОСОБА_1 спростовується поштовим відправленням, направленим за адресою місця проживання позивачки, зазначеною нею у позовній заяві (а.с. 134, 165), а також довідкою про доставку повістки про виклик до суду на 31 травня 2023 року смс-повідомленням на телефонний номер, зазначений ОСОБА_1 у позовній заяві (а. с. 138).

82. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

83. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

85. Водночас, відсутні правові підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції, яке було законно та обґрунтовано скасоване за наслідками перегляду справи судом апеляційної інстанції.

86. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

87. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_4 , а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 03 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 31 травня 2023 року залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович