Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 185/9427/18

провадження № 61-2801св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. та касаційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від

09 січня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що з 20 листопада 1998 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року. За час перебування у шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , 1999 року народження і ОСОБА_2 , 2007 року народження.

У період шлюбу, а саме у 2004 році був придбаний трактор колісний марки

ЮМЗ-6 реєстраційний номер НОМЕР_1 заводський № НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , 1985 року випуску; причеп 2ПТС-4(887Б) реєстраційний номер

НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , 1988 року випуску; у 2015 році придбано (зібрано із запчастин) трактор колісний марки ЮМЗ-6АКЛ реєстраційний номер НОМЕР_6 , заводський № НОМЕР_7 , № двигуна НОМЕР_8 , яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно висновку експерта ринкова вартість трактору колісного

ЮМЗ-6 реєстраційний номер НОМЕР_1 1985 року випуску, заводський

№ НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ймовірно складає 40 470,00 грн; ринкова вартість причепу 2-ПТС-4 (887 Б) реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський

№ НОМЕР_5 , 1988 року випуску ймовірно складає 6 400,00 грн; ринкова вартість трактору колісного ЮМЗ-6АКЛ реєстраційний номер НОМЕР_9 , 2015 року випуску, заводський № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 ймовірно складає

76 050,00 грн. Вказане майно знаходиться у відповідача. Добровільної згоди про поділ сумісно нажитого майна між сторонами не досягнуто.

ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя: трактора колісного реєстраційний номер НОМЕР_10 ААЮМЗ-6 заводський № НОМЕР_2 , № двигуна

НОМЕР_3 , 1985 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_2 ; причепа реєстраційний номер НОМЕР_4 2ПТС-4 (887Б), заводський № НОМЕР_5 , 1988 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_2 ; трактора колісного реєстраційний номер НОМЕР_11 АЕЮМЗ-6АКЛ заводський № НОМЕР_7 , № двигуна НОМЕР_8 ,

2015 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_1 , визнавши їх особистою приватною власністю відповідача; стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги в сумі 5 000,00 грн, витрати на експерта автотоварознавця в сумі 3 000,00 грн, та покласти на відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

19 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на їх недоведеність належними та допустимими доказами у справі, майно фактично відсутнє та відчужене в період шлюбу, а кошти отримані від відчуження транспортних засобів витрачені на потреби сім`ї.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

19 квітня 2019 скасовано та увалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя: трактора колісного реєстраційний номер

НОМЕР_10 ААЮМЗ-6 заводський № НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , 1985 року випуску у розмірі - 20 235,00 грн; причепа реєстраційний номер НОМЕР_4 2ПТС-4 (887Б), заводський № НОМЕР_5 , 1988 року випуску, у розмірі - 3 200,00 грн та витрати у розмірі 3 000,00 грн за проведення судової авто-товарознавчої експертизи

№ 027/19 від 21 березня 2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 843,80 грн.

Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя: трактора колісного реєстраційний номер НОМЕР_1 ЮМЗ-6 заводський № НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , 1985 року випуску у розмірі - 20 235,00 грн; причепа реєстраційний номер НОМЕР_4 2ПТС-4 (887Б), заводський № НОМЕР_5 , 1988 року випуску, у розмірі - 3 200,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що трактор ЮМЗ-6 та причеп були придбані в період шлюбу сторін, відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області власником трактору колісного ЮМЗ-6 заводський номер № НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 1985 року випуску та причепу 2ПТС-4(887Б) заводський номер № НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_4

1988 року випуску є - відповідач ОСОБА_2 , і суду не було надано належних доказів на підтвердження дійсного відчуження відповідачем вказаних трактора та причепу у період шлюбу сторін. Відтак суд зробив висновк про наявність підстав для стягнення 1/2 частки вищевказаних транспортних засобів, розмір яких визначив згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 027/19 від 21 березня 2019 року.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя - трактора колісного ЮМЗ-6АКЛ заводський номер № НОМЕР_7 , реєстраційний номер

НОМЕР_12 року випуску апеляційний суд зазначив, що відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 02 січня 2019 року, власником трактору колісного ЮМЗ-6АКЛ заводський номер

№ НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_13 2015 року випуску є позивач -

ОСОБА_1 . Позивачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вказаного трактора не має в наявності, та не було надано доказів, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно реалізував вказаний трактор, власником якого вона є. Доказів на підтвердження того, що належний позивачу трактор дійсно знаходиться у відповідача, суду також не надано.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що під час апеляційного розгляду справи, зокрема,

09 січня 2020 року, у судовому засіданні ОСОБА_1 , до закінчення судових дебатів, як того вимагають норма частини восьмої статті 141 ЦПК України, не було завлено про стягнення з ОСОБА_2 на її користь витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката у судових засіданнях.

Стосовно вимог заявника про стягнення витрат на послуги експерта- автотоварознавця у сумі 3 000,00 грн, то дане питання було вирішено апеляційним судом при ухваленні постанови від 09 січня 2020 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

07 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від

09 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір в частині поділу трактора колісного ЄМЗ-6АКЛ, заводський номер НОМЕР_7 , 2015 року випуску, апеляційний суд не врахував положення статей 60 61 63 65 69 70 71 72 СК України, статі 325 364 368 372 ЦК України, пункти 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Встановлені фактичні обставини апеляційного суду суперечать висновку зробленому ним же.

07 лютого 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем суду було надано належні та допустимі докази того, що трактор колісний реєстраційний номер НОМЕР_1 ЮМЗ-6 заводський № НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , 1985 року випуску та причіп, реєстраційний номер НОМЕР_4 2ПТС-4 (887Б), заводський № НОМЕР_5 , 1988 року випуску, були відчужені у період шлюбу, а кошти були витрачені в інтересах сім?ї. Позивачкою у справі не спростовано те, що кошти, отримані від реалізації транспортних засобі, були витрачені не на потреби сім?ї.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року та стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на юридичні послуги була подана ще 05 квітня

2019 року у вигляді третьої уточненої позовної заяви ще до судових дебатів як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

15 квітня 2020 року ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня

2020 року в частині відмови у задоволенні позову - без змін.

05 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та винести нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

13 травня 2020 року ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду пояснення на відзив на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у даній справі.

14 квітня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , як правонаступників ОСОБА_2 , у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року, ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року.

Поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , про поділ майна подружжя, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від

09 січня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року, ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня

2020 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до

08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, врахувавши аргументи, наведені у пояснені на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 листопада 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбу, який розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року.

За час перебування у шлюбі, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти: ОСОБА_3 , 1999 року народження та ОСОБА_2 , 2007 року народження.

У період шлюбу ними було придбане наступне майно: у 2004 році був придбаний трактор колісний марки ЮМЗ-6 реєстраційний номер НОМЕР_1 заводський

№ НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , 1985 року випуску; причеп 2ПТС-4(887Б) реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , 1988 року випуску; у 2015 році придбано (зібрано із запчастин) трактор колісний марки ЮМЗ-6АКЛ реєстраційний номер НОМЕР_6 , заводський № НОМЕР_7 № двигуна НОМЕР_8 .

Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області власником трактору колісного ЮМЗ-6 заводський номер № НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 1985 року випуску та причепу 2ПТС-4(887Б) заводський номер № НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1988 року випуску є відповідач ОСОБА_2 . Дата реєстрації - 06 липня

2004 року.

Власником трактору колісного ЮМЗ-6АКЛ заводський номер № НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_13 2015 року випуску є позивач ОСОБА_1 . Дата реєстрації 6 26 серпня 2015 року.

Висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 027/19 від 21 березня 2019 року встановлено, що згідно матеріалів справи та огляду місця знаходження майна, воно фізично відсутнє, технічна документація не пред`явлена, огляд і ідентифікація транспортних засобів не проводилася, висновки даної експертизи носять ймовірний характер. 20 березня 2019 року була проведена зустріч з позивачем та відповідачем за адресою : м. Павлоград, гаражна спілка «Мотор», бокс № НОМЕР_14 з метою огляду трактору ЮМЗ6 АКЛ реєстраційний номер НОМЕР_9 , 2015 року випуску, заводський номер

№ НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 . По результатам огляду місця знаходження встановлено що трактор фізично відсутній. За висновком експерта: ринкова вартість трактору колісного ЮМЗ-6 реєстраційний номер НОМЕР_1 1985 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ймовірно складає

40 470,00 грн; ринкова вартість причепу 2-ПТС-4 (887 Б) реєстраційний номер

НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 , 1988 року випуску ймовірно складає

6 400,00 грн; ринкова вартість трактору колісного ЮМЗ-6АКЛ реєстраційний номер НОМЕР_9 , 2015 року випуску, заводський № НОМЕР_7 , двигун

№ НОМЕР_8 ймовірно складає 76 050,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від

18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження

№ 61-9018сво18) дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Частково задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи з відповідача на користь позивачки 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, апеляційний суд установив, що спірне рухоме майно було придбано сторонами у період шлюбу, а відтак є спільним сумісним майном, а відтак підлягає поділу за правилами частини першої, другої статті 71 СК України, та обґрунтовано виходив із вартості, визначеної висновком авто-товарознавчої експертизи № 027/19 від 21 березня 2019 року.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 березня

2020 року

Апеляційним судом встановлено, що 14 січня 2020 року надійшла заява ОСОБА_1 , яка була нею направлена 11 січня 2020 року та в якій заявник, вказувала, що за час розгляду даної цивільної справи нею було витрачено

10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - по 5 000,00 грн за участь; її адвоката Савченка С. А. у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на юридичні послуги у сумі 5 000,00 грн, а також витрати на експерта-автотоварознавця у сумі 3 000,00 грн.

Згідно частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

24 вересня 2019 року, 12 листопада 2019 року, 09 січня 2020 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Савченко С. А. приймали участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції під час розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року у даній цивільній справі.

Проте, вказана заява про вирішення питання компенсації витрат на правову допомогу за участь адвоката Савченка С. А. у судових засіданнях із доданими квитанціями та актом була подана ОСОБА_1 до апеляційного суду вже після розгляду справи апеляційним судом.

Під час апеляційного розгляду справи, зокрема, 09 січня 2020 року, у судовому засіданні ОСОБА_1 , до закінчення судових дебатів, як того вимагають норми частини восьмої статті 141 ЦПК України, не було завлено про стягнення з ОСОБА_2 на її користь витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката у судових засіданнях.

За наведених обставин, апеляційний суд зробив правильний висновок проте, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Правильним також є висновок апеляцінйого суду про відмову вимог

ОСОБА_1 про стягнення витрат на послуги експерта-автотоварозновця у сумі 3 000,00 грн, оскільки дане питання було вирішено апеляційним судом при ухваленні постанови від 09 січня 2020 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від

09 січня 2020 рокута ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов