Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 188/773/17
провадження № 61-1078св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з даними погосподарського обліку Самарської сільської ради та довідкою Павлоградського МБТІ від 11 травня
2017 року № 1531 його баба ОСОБА_3 була власником житлового будинку
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 березня 1990 року Петропавлівським райвиконкомом.
Спірний житловий будинок був збудований батьком позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивача право власності на спірний житловий будинок не оформив, але дав згоду на оформлення права власності на вказаний житловий будинок за його матір`ю (баба позивача) ОСОБА_3
ОСОБА_3 склала заповіт від 14 грудня 1999 року, зареєстрований в книзі запису нотаріальних дій за № 30, яким заповіла спірний житловий будинок її синові ОСОБА_5 , батькові відповідача у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після її смерті спадщину за заповітом ОСОБА_5 не прийняв.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року позивачу було продовжено строк для прийняття спадщини.
Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання до Петропавлівської державної нотаріальної контори заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 2017 року.
Відповідно до довідки Самарської сільської ради від 18 грудня 2015 року, разом з ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований її онук - ОСОБА_2 , який
є відповідачем у справі.
Інші онуки спадкодавця - ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняли та відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача, що підтверджується їх заявами. Онука спадкодавця ОСОБА_8 яка є донькою ОСОБА_5 , спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняла.
Отже, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли позивач шляхом подання заяви до нотаріальної контори та відповідач, місце проживання якого було зареєстровано разом зі спадкодавцем на дату її смерті.
На дату смерті ОСОБА_3 було 90 років, в останні роки у зв`язку з її похилим віком не могла самостійно забезпечити умови свого життя, самостійно майже не пересувалася, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, тобто перебувала у безпорадному стані. Відповідач за бабусею не доглядав, постійно ухилявся від надання їй будь-якої допомоги, не допомагав також по господарству, ніде не працював, зловживав спиртними напоями, будинок перебував і перебуває у занедбаному стані, за борги домоволодіння відключалося від енергопостачання. Натомість, позивач бабусю навідував, надавав їй посильну допомогу, при тому, що самостійно виховував восьмирічну доньку, має III групу інвалідності. Разом з позивачем бабусю навідувала його сестра (онука померлої) ОСОБА_9 .
З урахуванням викладеного, позивач просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від
15 січня 2018 року позов задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом майна, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з наступного, позначеного
у технічному паспорті від 21 квітня 2017 року спеціальними позначками: житловий будинок - літера «А»; літня кухня - літера «Б»; вугільник - літера «Г»; сарай - літера «Е»; колодязь - літера «Д»; душ - літера «Ж»; убиральня - літера «Е»; огорожа - цифри «1-3».
Додатковим рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач є повнолітнім працездатним онуком спадкодавця ОСОБА_3 , який з 2005 року був зареєстрований разом з нею у спірному житловому будинку, є спадкоємцем за законом, мав можливість надавати останній матеріальну допомогу і був зобов`язаний це робити на підставі статті 266 СК України, але свідомо ухилявся від надання такої допомоги, залишав її одну на тривалий час у замкненій літній кухні, перешкоджав їй проживати у власному будинку, не вживав заходів по догляду за нею, байдуже ставився до її стану здоров`я та до її життя.
З урахуванням викладеного, суд зробив висновок про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік була
у безпорадному стані.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 своє право власності на будинок АДРЕСА_1
у встановленому законом порядку не зареєструвала, тому спірний будинок не входить до спадкової маси та не може бути успадкований позивачем.
Крім того, ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_3 , а також що спадкодавець перебувала
у безпорадному стані та потребувала допомоги ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 поводив себе недобросовісно, свідомо ввів суди в оману, оскільки приховав оригінали документів на спірне спадкове майно. Апеляційний суд не встановив, що останні роки баба була у безпорадному стані, а ОСОБА_2 спільно проживаючи з нею не опікувався бабою, не доглядав та не допомагав їй.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому він зазначає те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
18 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з довідкою виконкому Самарської сільської ради від 03 листопада
2016 року № 517 за період з 01 серпня 2014 року по 03 листопада 2016 року
в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2
ОСОБА_3 14 грудня 1999 року було складено заповіт, посвідчений секретарем виконкому Самарської сільської ради та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій за № 30, відповідно до якого майно, яке належало їй на праві власності, а саме житловий будинок з господарськими спорудами по
АДРЕСА_1 , вона заповіла своєму синові ОСОБА_5 .
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру Петропавлівської державної нотаріальної контори від 01 грудня 2015 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 протягом шести місяців ніхто не звертався.
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року у справі № 188/134/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи:
ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Інші онуки спадкодавця: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спадщину після смерті ОСОБА_10 не прийняли.
ОСОБА_1 12 квітня 2017 року звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Постановою від 30 травня 2017 року нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документу на житловий будинок.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Згідно частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».
Відповідно до частини першої, третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом відсутні, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Суди також встановили, що спадкодавець ОСОБА_3 згідно запису
у погосподарській книзі є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_3 на зазначений житловий будинок зареєстровано
в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на
27 березня 1990 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого
27 березня 1990 року Петропавлівським райвиконкомом.
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 21 квітня 2017 року ФОП ОСОБА_11 , зазначений будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1974 році, складається з: житловий будинок - літера «А»; літня кухня - літера «Б», вугільник - літера «Г»; сарай - літера «Е», колодязь - літера «Д», душ - літера «Ж», огорожа - № 1-3.
Отже, житловий будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.При цьому необхідно встановити, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення
у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини і у випадку, коли спадкодавець не здійснив державну реєстрацію права на майно, що входить до складу спадщини.
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання прав власності на спадкове майно, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя своє право власності у встановленому законом порядку не зареєструвала і тому будинок не входить до спадкової маси та не може бути успадкований, є помилковим.
За встановлених у цій справі обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в розмірі його частки у спадщині після смерті ОСОБА_3 -
Ѕ частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального права щодо вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання прав власності на спадкове майно. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду у цій частині скасувати,
з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а в іншій частині ? залишити без змін.
Керуючись статями 400 402 409 410 412 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право на Ѕ частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня
2018 року залишити без змін.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук