ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 189/115/19

провадження № 61-11773св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2019 року, прийняту колегією у склад суддів: Демченко Е. Л. Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю. О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову вказував, що 13 квітня 2017 року уклав

з ПАТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 490968859, відповідно до умов він отримав кредит. У грудні 2018 року дізнався, що 17 серпня 2018 року постановою державного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження ВП № 57022832 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. № 3555 від 23 липня 2018 року про стягнення з нього заборгованості у розмірі 56 087,23 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 39 618,26 грн та заборгованості за процентами у розмірі 15 468,97 грн.

Зазначав, що виконавчий напис № 3555 від 23 липня 2018 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів, оскільки при його вчиненні нотаріус не отримувала від сторін кредитного договору первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

На думку позивача, розрахунок заборгованості за кредитом, процентами та пенею, поданий банком із заявою про вчинення виконавчого напису, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника, тому спірний виконавчий напис вчинено із грубим порушенням порядку вчинення нотаріальних дій.

За таких обставин просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3555, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. 23 липня 2018 року, про стягнення

з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 490968859

від 13 квітня 2017 року у розмірі 56 087,23 грн та стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року, ухваленим у складі судді Пустовар О. С., позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3555, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М.

23 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 490968859 від 13 квітня 2017 року у розмірі 56 087,23 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час вчинення виконавчого напису у нотаріуса були відсутні необхідні документи для стягнення заборгованості у безспірному порядку, а саме: оригінал розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення, виконання зобов`язання та підтверджують отриманням ним даної вимоги.

За висновком місцевого суду, наданими приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. доказами не підтверджено безспірність заборгованості, оскільки первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювали її розмір, нотаріусу подані не були.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, скасовано рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до заяви про вчинення виконавчого напису ПАТ «Альфа-Банк» надавало виписку за особовим рахунком ОСОБА_1 , в якій містяться відомості про існування заборгованості. Виписка з особового рахунку є первинним бухгалтерським документом і відповідає формі, встановленій статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Апеляційний суд зазначив, що згідно з довідкою ПАТ «Альфа-Банк» від 20 липня 2018 року на час звернення із заявою про вчинення виконавчого напису відсутні судові спори щодо виконання або невиконання умов кредитного договору № 490968859 від 13 квітня 2017 року. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів того, що він не погоджувався з розміром заборгованості за кредитним договором на час вчинення виконавчого напису та не надав свого розрахунку заборгованості.

Крім того, ОСОБА_1 в установленому законом порядку направлено відповідну письмову вимогу на адресу його реєстрації, зазначену у кредитному договорі, що підтверджується списком № 2218 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів форми 103 з реєстром рекомендованих поштових відправлень, що пересилаються в межах України, від 30 травня 2016 року, достовірність якого позивачем не спростовано.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що під час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тому відсутні підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2019 року і залишити в силі рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про безспірність заборгованості, стягненої за виконавчим написом. Вказує, що ознакою безспірності заборгованості є відсутність заперечень боржника щодо її розміру та відсутність суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи про визнання боржником вимог кредитора, зокрема докази пред`явлення стягувачем вимоги про сплату заборгованості, отримання її боржником або повернення її у зв`язку з неврученням такого листа боржнику.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що список № 2218 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів форми 103 з реєстром рекомендованих поштових відправлень, що пересилаються в межах України, від 30 травня 2016 року вказує на додержання кредитором вимог повідомлення боржника про існування заборгованості, оскільки вказаний список не містить інформації про отримання боржником направленої банком вимоги.

Заявник вважає, що за відсутності відомостей про вручення йому вимоги банку про погашення заборгованості, така заборгованість не може вважатися безспірною, тому у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 квітня 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490968859, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 39 618,26 грн зі строком повернення до 14 квітня 2022 року.

3 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. вчинено виконавчий напис № 3555 про стягнення

з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 490968859

від 13 квітня 2017 року, укладеним останнім з ПАТ «Альфа-Банк», у розмірі 55 087,23 грн у тому числі: заборгованості за кредитом у розмірі 39 618,26 грн та заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом за період з 13 квітня 2017 року до 14 травня 2018 року, у розмірі 15 468,97 грн.

17 серпня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю. О. на підставі виконавчого напису № 3555 від 3 липня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 57022832.

З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Гамаль І. М. № 120/01-16 від 11 лютого 2019 року та наданих суду першої інстанції копій документів, на підставі яких вчинено оспорюваний виконавчий напис, апеляційний суд встановив, що нотаріусу подано заяву ПАТ «Альфа-Банк» про вчинення виконавчого напису від 20 липня 2018 року; письмову вимогу № 61666 від 29 травня 2018 року про усунення порушень виконання зобов`язання, направлену ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання; список № 2218 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів форми 103 від 30 травня 2018 року з відповідним поштовим відбитком; оригінал кредитного договору № 490968859 від 13 квітня 2017 року; виписку з рахунку боржника з відміткою про те, що заборгованість не погашена; довідку про відсутність спору на час звернення з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України

від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вказаних норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування суд має перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки надані ПАТ «Альфа-Банк» нотаріусу документи підтверджують безспірність заборгованості, яка виникла за вказаним кредитним договором, а іншого позивачем не доведено.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов`язок банку подавати до заяви про вчинення виконавчого напису оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, оскільки пункт 1-1 переліку документів встановлює такий обов`язок кредитора для одержання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, а у даній справі нотаріусом вчинений виконавчий напис про стягнення заборгованості.

При цьому пунктом 2.2 переліку документів встановлено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису ПАТ «Альфа-Банк» до заяви були долучені всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а нотаріусом було дотримано процедуру вчинення виконавчого напису, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису

від 23 липня 2018 року указана відповідачем заборгованість є безспірною.

Апеляційний суд врахував, що розмір заборгованості, стягнений за виконавчим написом, позивач не спростував належними і допустимими доказами, іншого розрахунку заборгованості судам попередніх інстанцій не надав та не вказав, у чому полягає неправильність здійсненого банком розрахунку заборгованості.

Суд апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи і ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновок апеляційного суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 761/35704/17-ц (провадження № 61-1900св19).

Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання заявником вимоги про погашення кредитної заборгованості, відхиляються касаційним судом, оскільки переліком документів не встановлено обов`язку кредитора подавати нотаріусу такі докази із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості, що виникла з кредитних правовідносин.

В цей же час, апеляційний суд встановив факт направлення ОСОБА_2 вимоги про погашення кредитної заборгованості на адресу зареєстрованого місця проживання, а посилання заявника про відсутність доказів фактичного направлення цієї вимоги, отримання її боржником або повернення її з підстав невручення, спростовуються списком № 2218 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів форми 103 з реєстром рекомендованих поштових відправлень, що пересилаються в межах України, від 30 травня 2016 року у сукупності із відомостями з офіційного веб сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за № 0303114932020, яке повернено банку з підстав «закінчення встановленого терміну зберігання» (а.с. 30 зворот).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук