Постанова

Іменем України

01 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 191/2267/15-ц

провадження № 61-18679св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року в складі судді Кухаря Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 ,. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: здійснити поділ спільного майна подружжя, залишивши у власності ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ-21070 Пріора, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 59 250 грн, стягнувши на його користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ вартості автомобіля; поділити в натурі житловий будинок загальною площею 114,1 кв. м, та господарські споруди, які знаходяться на АДРЕСА_1 , визнавши за ними право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку та господарські споруди, що відповідають розміру Ѕ частки кожної зі сторін у спільному майні; виділити йому в натурі Ѕ частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка оформлена на ОСОБА_2 та знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.

На обґрунтування вимог зазначав про те, що з 25 вересня 1996 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2013 року.

У березні 2000 року за спільні кошти вони з відповідачем придбали недобудований житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за вказаною адресою. В подальшому на вказаній земельній ділянці він спільно із ОСОБА_2 добудував житловий будинок та побудував надвірні будівлі. Також 01 грудня 2007 року сторони придбали автомобіль марки ВАЗ-21070 Пріора, державний номерний знак НОМЕР_1 , за який вони сплатили спільні грошові кошти у розмірі 59 250 грн.

Оскільки автомобіль, житловий будинок та земельна ділянка були придбані під час перебування у шлюбі, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Здійснено поділ спільного майна подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності.

Виділено в натурі житловий будинок загальною площею 114, 1 кв. м та господарські споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 2 експертного висновку № 2701/2702-19 від 03 грудня 2019 року, а саме визнано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (52/100 частини) вартістю 287 155 грн за ОСОБА_2 , а право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 (48/100 частини) вартістю 263 132 грн - за ОСОБА_1 .

Вирішено переобладнання здійснити пропорційно часткам за рахунок власників відповідно до варіанту № 2 будівельно-технічної експертизи.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 52/100 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.

Скасовано право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 48/100 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га.

Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні житловий будинок та земельна ділянка були придбані у період перебування сторін в шлюбі, тому підлягають поділу між ними. Взявши до уваги висновок судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 03 грудня 2019 року, суд дійшов висновку про поділ в натурі житлового будинку за варіантом розподілу № 2 та наявність підстав для поділу земельної ділянки між сторонами пропорційно до їх часток у праві власності на житловий будинок.

Вимоги про поділ автомобіля задоволенню не підлягають, оскільки він не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та належить на праві власності іншій особі - ОСОБА_3 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2016 року у справі № 910/15474/15, постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року в справі № 357/5634/17, від 29 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 04 лютого 2021 року в справі № 353/870/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказувала, що суди повинні були відступити від засад рівності часток подружжя при вирішенні спору, оскільки позивач ухилявся від участі в утриманні їх спільної дитини, судовими рішеннями в справах № 191/3557/17 та №191/48/16-ц встановлено, що з вини ОСОБА_1 було завдано шкоду здоров`ю їх сина та він став інвалідом, у зв`язку з чим вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2011 року позивача було засуджено до 5 років позбавлення волі та стягнуто з нього грошові кошти на відшкодування майнової та моральної шкоди, які ним сплачені не були.

Суди не надали оцінку факту відмови позивача від належного йому нерухомого та рухомого майна на її користь.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

21 квітня 2021 року справа № 191/2267/15-ц надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові рішення в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони з 25 вересня 1996 року по 02 квітня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

24 квітня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з пунктом 1.1. якого ОСОБА_2 придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0, 1000 га на АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 29 січня 2003 року ОСОБА_2 належить на праві власності будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: А-1 жилий будинок, Б-1 літня кухня, Г-1 гараж, Д-1 сарай, №1,2 огорожа. Вказане свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 341 від 18 грудня 2002 року.

Згідно з висновком експерта, складеним за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 2701/2702-19 від 03 грудня 2019 року, ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 складає 550 287 грн. При зіставлені частки співвласників житлового будинку в одиницях площі, об`ємно-планувального рішення житлового будинку, розташування житлового будинку на земельній ділянці з вимогами діючих нормативних документів, чинних на території України в галузі будівництва, визначити варіанти розподілу житлового будинку технічно можливо лише з незначним відступом від ідеальної частки.

Відповідно до варіанту № 1 розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд з відступом від ідеальних часток першому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_2 з наступними приміщеннями в житловому будинку літ.А-1: прим.1- 2 (8,2 кв. м) - коридор; прим.1-4 (18.7 кв. м) - кімната; прим. 1-5 (10,0 кв. м) - кімната; прим.1-6 (17,1 кв. м) - кімната; прим.1-7 (5,9 кв. м) - санвузол; прим.1-10 (4,3 кв. м) - кладова; надвірні будівлі та споруди: погріб літ.П-1; літня кухня літ.Б- 1; гараж літ.Г-1; 1/2 огорожі № 1; 1/2 хвіртки № 2; 1/2 ворота № 3.

Другому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_3 з наступними приміщеннями в житловому будинку літ. А-1: прим.1-3 (25,6 кв. м) - кімната; в прибудові літ.а-1: прим. 1-1 (6,1 кв. м) - коридор; прим.1-8 (15,6 кв. м) - кухня; прим.1-9 (2,6 кв. м) - санвузол; в веранді літ.а1-1: прим.1-І (13,7 кв. м) - коридор та ганок. Надвірні будівлі та споруди: сарай літ.Д-1; 1/2 огорожі, 1/2 хвіртки №2, 1/2 ворота №3.

Відповідно до варіанту № 1 розподілу реальна частка першого співвласника складає 51/100 часток, другого співвласника - 49/100 часток. Розмір компенсації на користь другого співвласника складає 6 931,50 грн. Необхідно провести наступні переобладнання: облаштувати дверний проріз в зовнішній стіні прим.1- 10 для входу в квартиру АДРЕСА_2 ; закласти дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-3,1-3 та 1-5,1-3 та 1-4,1-2 та 1-1;облаштувати дверні прорізи між приміщеннями 1-6 та 1-5, 1-5 та 1-4,1-3 та 1-І; приміщення 1-6 облаштувати під кухню; демонтувати перегородку між прим.1-1 та 1-8, 1-9 та 1-8; перенести віконний проріз в прим,1-8; об`єднати прим.1-1 та частину прим.1-8, встановити перегородку з дверним блоком; об`єднати прим.1-9 та частину прим.1-8, встановити перегородки та облаштувати суміщений санвузол з ванною (або душем), умивальником та унітазом; при вході в квартиру АДРЕСА_2 облаштувати ганок.

Згідно з варіантом № 2 розподілу житлового будинку, господарських будов та споруд з відступом від ідеальних часток першому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_2 з наступними приміщеннями в житловому будинку літ.А-1; прим.1- 2 та частина приміщення 1-3 (18,05 кв. м) - коридор; прим.1-5 (10,0 кв. м) - кімната; прим.1-6 (17,1 кв. м) кімната; прим.1 -7 (5,9 кв. м) - санвузол; прим.1-10 (4,3 кв. м) - кладова, надвірні будівлі та споруди: погріб літ.П-1; літня кухня літ.Б-1; гараж літ.Г- 1; сарай літ.Д-1; 1/2 огорожі №1; 1/2 хвіртки №2; 1/2 ворота №3.

Другому співвласнику виділяється квартира АДРЕСА_3 з наступними приміщеннями в житловому будинку літ.А-1: частина прим.1-3 (15,75 кв. м), кімната; прим.1-4 (18,7 кв. м) - кімната; в прибудові літ.а-1: прим.1-1 (6,1 кв. м) - коридор; прим.1-8 (15,6 кв. м) - кухня; прим.1-9 (2,6 кв. м) - санвузол; в веранді літ.а1-1: прим.1-І (13,7 кв. м) - коридор та ганок; надвірні будівлі та споруди: 1/2 огорожі №1; Ѕ хвіртки № 2; 1/2 ворота № 3.

Згідно з другим варіантом реальна частка першого співвласника у домоволодінні складає 52/100, другого співвласника - 48/100. Розмір компенсації на користь другого співвласника складатиме 12 011,50 грн..

Відповідно до варіанту № 2 розподілу в житловому будинку необхідно провести наступні переобладнання: обладнувати дверний проріз в зовнішній стіні прим.1- 10 для входу в квартиру АДРЕСА_2 ; закласти дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-1; демонтувати перегородку з дверним блоком між приміщенням 1-2 та 1- 3; встановити перегородку в приміщені 1-3; облаштувати дверні прорізи між приміщеннями 1-3 та 1-І; приміщення 1-5 облаштувати під кухню; демонтувати перегородку між прим.1-1 та 1-8,1-9 та 1-8; перенести віконний проріз в прим. -8; об`єднати прим.1-1 та частину прим.1-8, встановити перегородку з дверним блоком; об`єднати прим.1-9 та частину прим.1-8, встановити перегородки та облаштувати суміщений санвузол з ванною (або душем), умивальником та унітазом; при вході в квартиру АДРЕСА_2 облаштувати ганок.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Згідно зі статтями 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з положенням статті 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та п`ята статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема факту набуття права власності на спірне майно ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , а також висновку експерта, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи, дійшли правильних висновків про визнання спірного нерухомого майна спільним майном подружжя та здійснення його поділу з урахуванням варіанту № 2 експертного висновку .

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в частині вирішення вимог про поділ житлового будинку та земельної ділянки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко