ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 1940/1355/18
адміністративне провадження № К/9901/10484/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 1940/1355/18
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мартиць О. І.) від 05 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Затопічний І. І., Довга О. І., Сапіга В. П.) від 04 березня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0001854000.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що твердження Головного управління ДФС у Тернопільській області про допущення ФОП ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95) не відповідають дійсності, оскільки слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС в Тернопільській області не надано жодного документа, який би підтвердив факт оптової або роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.
Також, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч частини першої статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки не було проведено жодної перевірки та не встановлено належним чином факту порушення.
3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, ФОП ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
5. 15 квітня 2019 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2317/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа-підприємець в магазині в с. Осівці Бучацького району Тернопільської області та має право на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів на підставі ліцензій.
12. Відповідно до матеріалів, наданих правоохоронними органами (слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області), встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, в приміщенні магазину позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
13. Згідно з листом слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області від 08 серпня 2018 року № 2018/19-00-23 вказаний факт реалізації підтверджується заявою гр. ОСОБА_3 та протоколом допиту свідка ОСОБА_3 .
14. Зокрема як встановлено судами попередніх інстанцій 08 лютого 2018 року при здійсненні оперативної закупки із застосуванням -аудіо, -відео контролю особи ОСОБА_1 , в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , де вона здійснює господарську діяльність, було реалізовано 10 пляшок горілки, по ціні 40 грн за одну пляшку, які згідно висновку експертизи не відповідають вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі». Зазначені алкогольні напої були обклеєними підробленими марками акцизного податку (згідно висновку експертизи виготовлені не на державному спеціалізованому підприємстві, що повинно здійснювати їх випуск).
15. Крім того, вказана сума згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (у редакції чинній на момент встановлення порушення) є нижчою мінімальної роздрібної ціни на таку продукцію.
16. На підставі матеріалів перевірки, якими встановлено факт реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2018 року № 0001854000, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 10 000 грн за порушення вимог Постанови КМУ № 957 та статті 18 Закону № 481/95 (реалізація алкогольного напою за ціною нижче мінімальної).
17. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
19. Зокрема за висновками судів попередніх інстанцій, позивач здійснила реалізацію горілки за ціною 40 грн за одну пляшку (об`ємом 0.5 л), у той час, як згідно додатку до постановою Кабінету Міністрів України № 957, станом на 2018 рік мінімальна ціна однієї пляшки горілки повинна становити 79,55 грн.
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не пересвідчилися у допустимості доказів, що стали підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності.
22. Зокрема ФОП ОСОБА_1 зауважує, що усі допити свідка ОСОБА_4 проводились в рамках кримінального провадження № 32018210000000008 від 13 березня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 204 Кримінального кодексу України, а тому надані матеріали жодним чином не підтверджують факт реалізації позивачем алкогольного напою за ціною нижче мінімальної.
23. Водночас скаржник зазначає, що на порушення вимог норм процесуального законодавства, судами не досліджувалися оригінали справи, не допитувалися свідки, посадова особа, що прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Як вже зазначалось в цій постанові, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 18 Закону № 481/95, а саме, за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін.
27. Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом № 481/95-ВР.
28. Відповідно до статті 1 цього Закону мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.
29. Частиною десятою статті 18 Закону № 481/95-ВР визначено, що право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надане Кабінету Міністрів України.
30. На виконання положень частини десятої статті 18 Закону № 481/95-ВР Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».
31. За приписами абзацу 14 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.
32. Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
33. Таким чином, диспозиція статті 17 Закону № 481/95 передбачає, що визначені нею санкції підлягають застосуванню до суб`єктів господарювання у разі здійснення ними торгівлі (продажу) алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні, що, у свою чергу, передбачає необхідність встановлення контролюючим органом факту такого продажу, тобто передачі права власності на такі товари іншій особі.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно матеріалів, наданих слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області, встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 10 пляшок горілки (об`ємом 0,5 л.), по ціні 40 грн за одну пляшку.
35. Постановою Кабінету Міністрів «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957 визначено мінімальну роздрібну ціну горілки (об`ємом 0,5 л.), яка становить 79,55 грн.
36. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_3 (з матеріалів кримінального провадження № 32018210000000008 від 13 березня 2018 року) які надані податковим органом, ОСОБА_5 вказав, що продавець магазину, в якому він купував горілку продав йому її по ціні 40 грн за пляшку об`ємом 0,5 л.
37. На підставі встановлених обставин та підтверджуючих доказів, Суд дійшов висновку, що враховуючи, доведеність факту продажу в магазині позивача пляшки алкогольного напою за ціною нижчою за мінімальну, визначену законодавством, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, встановлені абзацом 14 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР у мінімальному розмірі 10 000 грн.
38. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними.
39. Натомість доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.
40. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 1940/1355/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов