ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 1940/1705/18

адміністративне провадження № К/9901/13835/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

сСудді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (суддя: Мірінович У.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (судді: Мікула О. І., Гінда О. М., Курилець А. Р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Ф" від 30.06.2017 № 49264-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 25000 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв`язку з наявною інформацією про зареєстроване за позивачем право власності на транспортний засіб, який є об`єктом оподаткування, у відповідності до приписів статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу: Audi Q7, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2967 куб. см., тип пального - дизель, ДРН НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Вказаний автомобіль виготовлений 28 лютого 2015 року, що стверджується довідкою ТОВ "Інтер Авто Центр" №27 від 01 серпня 2018 року.

30 червня 2017 року Головне управління ДФС у Тернопільській області прийняло податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 49264-13, яким визначило позивачу суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн за податковий період - 2017 рік.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що легковий автомобіль, який належить позивачу на праві власності, виготовлений 28 лютого 2015 року та більше двох років перебуває в експлуатації, його середньоринкова вартість у 2017 році становила 1004335 грн. (з ПДВ), що є меншою 350 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому вказаний автомобіль відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України не є об`єктом оподаткування транспортним податком, що свідчить про неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та є підставою для його скасування.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - дати прийняття оскаржуваного позивачкою податкового повідомлення-рішення) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац другий цього підпункту).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Таким чином, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року становили 1 200 000 грн.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком встановлено нормами Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (з наступними змінами) (далі - Методика).

Пунктом 2 Методики (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 N 428, яка набрала чинності з 24.06.2017 (далі - так само)), середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (абзаци перший та другий пункту 13 Методики).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначення середньоринкової вартості автомобіля для цілей оподаткування, так само, як і визначення переліку автомобілів (марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального), що є об`єктами оподаткування у податковому (звітному) році, є компетенцією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Повноваження контролюючого органу у сфері оподаткування полягають у визначенні суми податкового зобов`язання з транспортного податку в податковому повідомленні-рішенні на підставі зазначеної інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку щодо зазначеного переліку автомобілів.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком в 2017 році, затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, автомобіль Audi Q7, об`єм двигуна 3.0 літра (з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду), тип пального - дизель, є об`єктом оподаткування транспортним податком, якщо з року його випуску минуло не більше двох років, а середньоринкова вартість такого легкового автомобіля становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року.

Разом із тим, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило, що розрахована у 2017 році згідно з Методикою середньоринкова вартість легкового автомобіля Audi Q7 з об`ємом двигуна 3.0 літра, дизель, 2015 року випуску становить1004335 грн (включно з ПДВ), тобто менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що легковий автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 року, оскільки не відповідає визначеним пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України вимогам, так як з року випуску якого минуло більше двох років (виготовлений 28 лютого 2015 року), його середньоринкова вартість у 2017 році становила 1004335 грн. (з ПДВ), що є меншим за 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що легковий автомобіль позивача не відповідає визначеним пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України вимогам та, відповідно, не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 року.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін